Фінансова стійкість підприємства

 

Розділ 1.Теоретичні основи оцінювання фінансової стійкості підприємства.

 

 1.1 Характеристика суті та значення фінансової стійкості

 

Значення терміна «фінансова стійкість», як правило, досить часто  трактується залежно від контексту, використання аналітичних методів та рівня систем, що розглядаються. Такий підхід характеризується відсутністю суворої обгрунтованості та чіткості визначень і досить часто стає причиною змішань понять і невизначеності категорії.

В «Універсальному економічному словнику» стійкість трактується, як сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків [9,с.56].

 «Великий енциклопедичний  словник» містить таке визначення: «Стійкість системи – спроможність  системи відновлювати попередній (або близький до нього) стан  після деякого збурення, яке виявляється у відхиленні параметрів системи від номінального значення» [5, с.89]

«Словник української  мови» пояснює стійкість, як здатність  довго зберігати і проявляти  свої властивості, не піддаватись руйнуванню і псуванню. В. Даль трактує стійкість, як здатність «вистояти супроти чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, не поступитися» [3. с.948]

Етимологія терміна  «стійкість» базується на постійності  стану, сталості певних параметрів. У  більш широкому розумінні цей термін означає здатність системи виконувати свої функції всупереч дії ендогенних та екзогенних факторів.

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості підприємства. Нерідко його ототожнюють з такими економічними поняттями, як надійність, платоспроможність, ліквідність. Так, деякі автори стверджують, що фінансова стійкість визначається рівнем ліквідності та платоспроможності. Слід зауважити, що ліквідність підприємства характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів у грошові кошти з метою своєчасного виконання зобов’язань, а платоспроможність визначається здатністю суб’єкта господарювання своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання. Це дуже важливі складові, але врахування тільки їх під час визначення фінансової стійкості підприємства є недостатнім.

Мартюшева Л.С. та Орєхова К.В. визначають фінансову стійкість як своєрідне перевищення доходів над витратами. Твердження, що фінансова стійкість визначається рівнем його прибутку і рентабельністю, видаються дуже спірними. Безумовно, рівень прибутку є важливим узагальнюючим показником діяльності, але для визначення фінансової стійкості потрібно знати за рахунок яких джерел його отримано і як він був розподілений. Ознакою фінансової стійкості насамперед є стабільність джерел доходу[12, с.34]

Ковалев В.В ставить фінансову стійкість у залежність від відповідності діяльності підприємства нормативним узагальнюючим показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів прибутку, достатність капіталу, мультиплікативна ефективність власного капіталу, норма прибутку на власний капітал, ліквідність та інше[9, с.451].

Глазунов В.Н, пропонує таке визначення фінансової стійкості: «Це динамічна інтегральна характеристика спроможності як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища». Проте, у цьому твердженні дається дуже вузьке визначення комерційного підприємства як системи. По-друге незрозумілим є ставлення до показників платоспроможності та ліквідності і важливості їх для визначення фінансової стійкості [4,с.29].

Деякі автори роблять  спробу визначити фінансову стійкість  у межах певних показників. Вони формують групу коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості на основі аналізу джерел його коштів, залежності від позичених та власних коштів, розміру власних коштів відносно залучених та ін. Але в цьому випадку вибір показників обмежується показниками, що характеризують переважно пасиви балансу без урахувань змін в активі. Автори на свій розсуд формують перелік показників та їх пріоритетність за відсутності єдиних нормативних критеріїв, які характеризують фінансову стійкість підприємства.

Можна виділити низьку суттєвих недоліків притаманних розглянутим визначенням фінансової стійкості виробничого підприємства. По-перше, методологія і практика визначення фінансової стійкості ще не повною мірою охоплюють основні аспекти цього процесу у взаємозв’язку і взаємообумовленості, а система показників, які використовуються, являє собою зведення особистих відокремлених характеристик, часто не пов’язаних між собою, що суттєво ускладнює визначення і забезпечення фінансової стійкості. По-друге, недостатньо повно враховуються фактори, що формують стійкість . По-третє, недостатньо розроблені методологічні аспекти формування фінансової стійкості і відсутні методичні підходи до прогнозування фінансової стійкості шляхом розроблення бізнес-плану організації.

Отож, існують різні підходи до визначення поняття фінансової стійкості. Його часто ототожнюють з іншими термінами – надійністю, фінансовою стабільністю, платоспроможністю, ліквідністю, прибутковістю, фінансовою стійкістю. Тому слід відокремити такі концептуальні положення:

1) Надійність є однією зі складових такого інтегрованого показника як фінансова стабільність, яка в свою чергу свідчить про наявність певних умов для ефективного використання ресурсів протягом тривалого періоду. Фінансова стійкість є складовою такого показника як надійність ;

2) Платоспроможність  можна виокремити як складову  частину показника фінансової  стійкості. Тобто поняття «фінансова  стійкість» ширше, ніж поняття  «платоспроможність»;

3) Ліквідність та прибутковість  – це показники, які деталізують  поняття платоспроможності.

Фінансова стійкість  – характеризує фінансовий стан як статичну, незмінну величину, за якої відсутній  розвиток.

Фінансова стійкість  підприємства – це складова характеристика фінансової стабільності, його надійності, показниками якої, в свою чергу, є капітальна стійкість, ліквідність, прибутковість та ризик підприємства (Рис.1.1)

 

 

Рис.1.1- Структура фінансової стійкості підприємства.

 

Розрізняють такі поняття як «поточна фінансова стійкість» та «перспективна фінансова стійкість».

Поточна фінансова стійкість –  це ситуативна характеристика на момент проведення аналізу.

Перспективна фінансова стійкість  – це ймовірність того, що фінансові  можливості протягом певного часу будуть відповідати певним критеріям, тобто ймовірність того, що підприємство проявить себе як стійкий у фінансовому плані. Але такий підхід до визначення перспективної фінансової стійкості дещо звужений. Оскільки перспективна фінансова стійкість характеризує, насамперед, наскільки стабільним є його фінансові можливості, то для її оцінювання, доцільно використовувати також показники, які характеризують варіативність коефіцієнтів стійкості, ліквідності, прибутковості та ризику [12, с.34]

До основних параметрів фінансової стійкості можна віднести: соціально-політичну ситуацію в країні, її загальноекономічний стан, внутрішня стійкість установи (Рис.1.2.)

Виділені параметри  фінансової стійкості виробничого  підприємства дають змогу провести систематизацію і класифікацію факторів, що її формують.

 

 

Рис.2. –

Рис.1.2- Основні параметри  фінансової стійкості

 

Соціально-політична  ситуація в країні визначається рівнем соціальної стабільності в суспільстві, впливом опозиції, фінансово-економічною  і соціальною політикою, політичною орієнтацією існуючого уряду.

Загальноекономічний стан виражається такими параметрами, як стан платіжного балансу країни, інвестиційний  клімат, стан реального сектору економіки, масштаби тіньової економіки, рівень оновлення  виробничих потужностей.

Стан ринку визначається попитом і пропозицією виробляємої підприємством продукції, темпами інфляції та інфляційними очікуваннями, , рівнем дохідності ринку.

Внутрішня стійкість  підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально  – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Також існує зовнішня, спадкова та загальна стійкість підприємства.              Зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Спадкова стійкість, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання  виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.

Саме така ситуація виражає зміст  фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості  підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Один з істотних компонентів  фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат.

Найвища ознака фінансової стійкості  підприємства – його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасне повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.

Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк ) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятих умовах тощо.Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.

У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов‘язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

Як правило, будучі тісно пов‘язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

1. за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;
2. за важливістю результату – основних і другорядних;
3. за структурою – простих і складних;
4. за часом дії – постійних і тимчасових.

           Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб‘єктом, і об‘єктом відносин в ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.