Фінансова політика як складовоа економічної політики держави

  -   валовий внутрішній   продукт   номінальний   -  1475,5  млрд. гривень;

  -  валовий внутрішній  продукт  реальний,  темпи   зростання  - 106,5 відсотка;

  -  індекс споживчих  цін (грудень до грудня попереднього року) - 107,9 відсотка;

  -    рівень безробіття,  визначений  за  методологією  Міжнародної організації праці, - 7,2-7,7 відсотка.     

Хронічна незбалансованість державних  фінансів на сьогодні зумовлені системними помилками бюджетної політики, її суто фіскальною спрямованістю. У тому потребує змін також логіка формування державних фінансів, якої до цього часу дотримуються Кабінет Міністрів і Верховна Рада. Основою вирішення фінансових проблем держави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств.

На сьогодні вже є  основні та діючі напрями податково-бюджетної стратегії України, що розроблені з урахуванням політики формування доходів та розподілу видатків бюджету на 2011-2013 роки, які забезпечать послідовність реалізації короткострокових цілей

У межах  стратегічної  мети  - побудови конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки та подальшої  інтеграції у  світове співтовариство  основними цілями бюджетної політики на довгострокову перспективу залишаються:

• підтримання структурних реформ в  економіці  для  відновлення високих темпів економічного зростання;
• проведення ефективної  соціальної  політики,  спрямованої  на забезпечення гідних умов життя громадян;
• справедливість, дієвість  та  ефективність   роботи   органів влади;
• подальша інтеграція у світові глобальні процеси та підвищення  
  міжнародного авторитету України.

Для досягнення зазначених стратегічних цілей податково-бюджетна  політика   в   умовах   посткризового  періоду орієнтуватиметься на комплексну  реалізацію  державної  політики, спрямованої  на стабілізацію національної економіки та відтворення економічного  потенціалу,   проведення   структурних   реформ   та забезпечення належного рівня соціальних гарантій громадян.

За таких  умов  пріоритетними  завданнями у середньостроковій перспективі визначено:

• забезпечення макроекономічної  стабільності,  збалансованості та стійкості бюджетної системи;
• державна підтримка,   відновлення   та  розвиток  вітчизняної економіки;
• проведення структурних реформ в економіці та бюджетній сфері;
• зниження податкового тиску на економіку та забезпечення  його  
  рівномірності,    формування    на    цій    основі   сприятливого інвестиційного  клімату  як  основи для   стійкого   економічного зростання та ін..

Проведення  бюджетної політики у середньостроковій перспективі  
орієнтуватиметься на створення сприятливих умов  для  забезпечення  розвитку   національної   економіки,  відновлення  та  нарощування виробничих потуж-ностей,  сприяння створенню нових  робочих  місць, утримання та розширення ринків збуту вітчизняної продукції.

 Забезпечення  макроекономічної  стабільності,  збалансованості та стійкості бюджетної системи в країні на  період  до  2013  року досягатиметься шляхом:

• забезпечення бездефіцитності  поточного  бюджету,  визначення  
  дефіциту бюджету розвитку в обсязі не більш як 3 відсотки валового внутрішнього продукту (далі - ВВП);
• утримання протягом  прогнозованого  періоду обсягу державного  
  боргу стосовно ВВП на рівні, не вищому ніж у 2010 році;
• поступового зменшення частки перерозподілу ВВП через зведений  
  бюджет України порівняно з рівнем 2009 року.

Уряд розуміє складність ситуації, реально оцінює масштаби проблем  та свої можливості і пропонує конкретні  дії, які сприятимуть створенню  передумов для прискорення економічного зростання, насамперед щодо:

• зміцнення фінансів суб’єктів господарювання, подолання кризи платежів та легалізації прихованої економічної діяльності;
• забезпечення зростання доходів населення, насамперед малозахищених верств;
• прискорення розвитку малого і середнього бізнесу та формування на цій основі середнього классу та інше [35].

За 2010 рік  всього Державний бюджет України отримав 215276,8 млн. грн., що на 14720,3 млн. грн., або на 7,3% більше за відповідний показник 2009 року. У співставних умовах, за 11 місяців п.р. Державний бюджет України отримав 231719,5 млн. грн., що на 45224,7 млн. грн., або на 24,2% більше за відповідний показник 2009 року. Найважливіші показники державного бюджету за 2009-2010 рр.  наведено  в додатку Б.

Касові видатки Державного бюджету Україниза січень-листопад  2010 року становили 266729,0 млн. грн., що на 52452,8 млн. грн., або на 24,5% більше за відповідний показник 2009 року. За січень-листопад 2010 року державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 52244,4 млн. грн. Державні запозичення до державного бюджету були здійснені в обсязі 109462,9 млн. гривень.

Пожвавлення економіки  України в 2010 р. сприятливим чином позначилося на стані державних фінансів. Зростання ВВП, доходів населення та прибутків корпоративного сектору мало наслідком збільшення доходів державного бюджету в 2010 р., завдяки чому вдалося зупинити процес поглиблення бюджетних дисбалансів. Загальна сума доходів бюджету за січень-грудень 2010 р. (з урахуванням власних надходжень бюджетних установ, субвенцій з місцевого бюджету та бюджетного відшкодування податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики) становила 240,3 млрд грн, що на 30,6 млрд грн, або на 14,6 % більше, ніж у 2009 р. у додатку В. Водночас до загального фонду державного бюджету України надійшло 207,47 млрд грн, що на 50,92 млрд грн, або на 32,5 % більше, ніж попереднього року. Дефіцит державних фінансів було скорочено до 8 %. При цьому, дефіцит державного бюджету за підсумками минулого року склав 64,3 млрд грн, тобто 5,7 % ВВП. Динаміку найважливіших макроекономічних показників України за 2008-2010 рр. наведено в додатку В.

Ключовою умовою фінансової стабілізації є також пом’якшення  гостроти проблеми державної заборгованості. Завдяки збільшенню доходів бюджету та оптимізації видатків у 2010 р. вдалося зменшити фактичні обсяги державних запозичень порівняно із планом, зменшивши таким чином вартість обслуговування державного боргу для наступних періодів. Відмітимо, що усього державних запозичень у 2010 р. було здійснено на суму 124,3 млрд грн, що майже на 10 млрд грн менше визначеного граничного показника. В поточному році динаміка зростання боргового навантаження також буде уповільнюватися. За перші два місяці 2010 р. державний борг зріс лише на 13,5 млрд грн, або на 1,2 % ВВП.

Витрати державного бюджету  з погашення державного боргу  за 2010 р. становили 26,7 млрд грн (зокрема погашення державного внутрішнього боргу – 19,7 млрд грн, погашення державного зовнішнього боргу – 7,0 млрд грн) та знаходилися в межах планового показника (26,9 млрд грн). До позитивних тенденцій у динаміці державного боргу в 2010 р. слід віднести також:

• помітне уповільнення темпів приросту державного боргу в Україні порівняно з 2009 р. Якщо у 2009 р. приріст частки державного боргу відносно ВВП склав 15 в. п. (з 20 до 35 % ВВП), то у 2010 р. – лише 4,5 в. п.;
• різноманітність джерел боргових запозичень (розміщення облігацій внутрішньої позики, випуск ПДВ-облігацій, залучення кредитних ресурсів МВФ, Світового банку та ЄС, розміщенняоблігацій зовнішньої позики та отримання кредитів іноземних банків), що дозволило диверсифікувати ризики, пов’язані з концентрацією боргових зобов’язань України у межах одного  суб’єкта ринку [36].

В нинішньому році динаміка зростання доходів бюджету залишається  досить високою. У січні-лютому 2011 р. надходження до Державного бюджету України зросли на 13,8 млрд грн, або на 44,5% порівняно з відповідним показником 2010 р.

Бюджетній стабілізації сприяло досягнення більш збалансованої  структури видатків державного бюджету. Якщо в 2010 р., виконуючи соціальні передвиборні обіцянки, уряду не вдалося зупинити тенденцію випереджаючого зростання видатків бюджету порівняно з доходами – видатки зросли на 25,2 % (на 61,2 млрд грн) 11, то в січні-лютому поточного року зростання видатків бюджету склало лише 12,9 %, що більш ніж в 3 рази менше, ніж зростання надходжень [37]. Важливі показники виконання державного бюджету України за 2010 рік зображено в додатку Г.

Прийнятий Закон про  «Державний бюджет України на 2011 рік» має здійснити позитивний вплив на стабілізацію системи державних фінансів. Доходи Державного бюджету на 2011 р. визначені в розмірі 281,5 млрд грн, що лише на 28,7 млрд грн, або на 11,4 % більше, ніж в 2010 році [33].

Витрати державного бюджету  заплановані на рівні 321,9 млрд грн і збільшаться проти планового показника на поточний рік лише на 16,3 млрд грн, або 5,3 %.

Відзначимо також, що неоднозначний вплив на фінансову  систему матиме відчутне зниження динаміки соціальних видатків, яке передбачене у бюджеті .

Валютні ризики в Україні нерозривно переплетені з борговими, оскільки

уряд України через  надмірно експансивну бюджетну політику за три роки збільшив державний борг втричі до 40 % від ВВП і сприяв підтриманню високого зовнішнього боргового навантаження. Показники валового зовнішнього боргу України  за 2004-2011 рр., можемо спостерігати у додатку Д.

Стратегiчною метою бюджетної  полiтики в Українi згiдно з прогнозом  показникiв зведеного бюджету  України за основними видами доходiв, видаткiв i фiнансування на 2012-2014 роки, схваленим Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України від 31 серпня 2011 року №709  розміщена на сайті уряду, є побудова конкурентоспроможної, соцiально орiєнтованоi ринкової економiки та iнтергацiя в європейське спiвтовариство. Також, є підвищення діяльності регіональних економік. У ній також зафіксовані принципи надання держпідтримки інвестиційним проектам регіонального та місцевого значення. Таким чином, повинна бути досягнута синергія використання ресурсів державного, регіональних і місцевих бюджетів для прискорення досягнення поставлених державою завдань і цілей у соціальному та економічному розвитку країни.

Отже, знання в поєднанні із соціальним капіталом сьогодні створюють більші конкурентні переваги для окремих країн і регіонів, ніж їх природні ресурси - національний прагматизм і системна модернізація дозволять Україні відбутися як впливовому гравцю в новому глобальному світі [38].

Розділ 3. Шляхи та напрями удосконалення фінансової політики

3.1. Зарубіжний та вітчизняний  досвід реалізації фінансової політики держави.

Зміст фінансової політики, її основні напрями ґрунтуються  на теоретичних концепціях, які визначають ступінь участі держави в управлінні економікою і використанні окремих  інструментів реалізації фінансової політики, тобто конкретних форм організації фінансових відносин [24, с.68].

Основні напрями в  теорії фінансів відносно ролі держави  в розвитку суспільства в ХХ ст. визначались дослідженнями класиків політекономії Адама Сміта і  Давида Рікардо, а також англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса та їх послідовників.

Сутність концепції  Адама Сміта і Давида Рікардо  зводилась до невтручання держави  в економіку, збереження вільної  конкуренції. У ній головна роль у регулюванні економічного життя  суспільства відводилась ринковому  механізму. Виходячи з цих принципів, фінансова політика до кінця 20-х років ХХ ст. була спрямована на обмеження державних витрат і податків, на забезпечення збалансованого бездефіцитного бюджету держави.

Наприкінці 20-х років  та в 30-40-ті роки завдання фінансової політики зводилися до послаблення впливу кризи надвиробництва на економіку, підтримання високої ділової активності і розширення платіжного попиту. Основні засади такої політики базувалися на кейнсіанській теоретичній концепції, яка обґрунтувала необхідність посилення ролі держави в розвитку економіки через втручання в регулювання циклічного розвитку відтворювального процесу.

Результатом практичної реалізації такої теоретичної концепції  стало зростання державних витрат на створення нових робочих місць, підвищення зайнятості населення, скорочення безробіття, активізацію підприємницької діяльності і формування додаткового попиту, що дало змогу збільшити національний дохід, а звідси з’явились можливості для збільшення видатків на фінансування соціальних потреб.

На відміну від попередньої теоретичної концепції кейнсіанська фінансова політика допускала можливість бюджетного дефіциту і навіть більше того – відводила бюджетному дефіциту активну роль у стимулюванні економічного зростання.

У 70-х роках особливості  фінансової політики визначаються неокласичним напрямком економічної теорії. Цей період в країнах з ринковою економікою характеризується підвищенням нестабільності, сповільненням темпів економічного зростання, збільшенням резервної армії праці, зростанням бюджетного дефіциту, державного боргу, інфляції. Циклічні кризи 1974-1975 та 1980-1982 рр. переплелися з валютно-фінансовою, енергетичною, сировинною, екологічною та продовольчою кризами на тлі структурних змін, що відбувались у продуктивних силах. На їхню думку, відсутність різких реакцій з боку держави на кожне циклічне зрушення – кращий спосіб не тільки пом’якшення самих коливань у довгостроковій перспективі, а й обмеження ролі держави і забезпечення вільної ринкової системи [ 2, с.74 ].

У сучасних умовах більшість розвинутих країн у своїй фінансовій політиці використовують різні елементи як кейнсіанської, так і неокейнсіанської теорії державного регулювання. Високий рівень відкритості економіки України робить її надзвичайно чутливою до змін у стані світової економіки.

Однією з найгостріших проблем світової економіки стали  значні зовнішні дефіцити багатьох країн. В результаті застосування активних заходів щодо їх подолання в 2010 р. абсолютне значення сальдо рахунку поточних операцій економік в світі знизилося з пікового значення в 5,6 % до приблизно 3,3 % світового ВВП. Зокрема дефіцит рахунку поточних операцій в США скоротився з 6 до 2,7 % ВВП у період 2005-2009 рр., та майже досяг норми у 3,5 % ВВП у ІІІ кварталі 2010 р. У країнах, що розвиваються, дефіцит рахунку поточних операцій скоротився з 1,5 % світового ВВП в 2006 р. до 1,1 % в 2010 р.