Економічні та соціальні наслідки державного боргу

3.1. Особливості та пріорітети  боргової політики України

        В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростанням обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. Від характеру рішення  боргової   проблеми залежить   бюджетна   дієздатність України, стан її валютних  резервів,  а отжестабільністьнаціональної  валюти,  рівень  процентних  ставок,  інвестиційний  клімат,характер  поводження  всіх  сегментів  вітчизняного фінансового ринку. З врахування дослідження стану та динаміки зовнішнього державного боргу України встановлено, що зважаючи на складну фінансово-економічну ситуацію в державі в перші роки її незалежності, відбулося динамічне зростання зовнішнього державного боргу. Так, з 1992 по 1996 рр. державний борг України зріс з 3,3 млрд. дол. США до 10,4 млрд. дол. США. Причому, якщо внутрішній борг за даний період зріс лише на 69 %, то зовнішній державний борг - на 2100 %. Таке зростання зовнішньої складової державного боргу України пояснюється, перш за все, відсутністю внутрішніх ресурсів для здійснення державних запозичень.

        Основними причинами, що призвели до швидкого зростання зовнішнього боргу України у 1992-1996 рр., є такі: хронічний бюджетний дефіцит, структурна деформація економіки, від’ємне сальдо платіжного балансу, низький рівень інвестиційної та інноваційної активності, що, в кінцевому результаті, визначило нестачу власних ресурсів для потреб економічного зростання. Максимального свого значення державний борг України та його зовнішня складова досягли в 1999 році. У наступні роки його  динаміка стабілізувалася, чому сприяли зміни у борговій політиці держави.

        Сьогодні у структурі державного боргу істотно переважає зовнішня заборгованість. В умовах обмеженого доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, спричиненого світовою фінансово-економічною кризою, темп приросту зовнішнього боргу України впродовж 2009 року суттєво уповільнився і за рік склав 2.3% проти 27.1% у 2008 році. Обсяг валового зовнішнього боргу України на 1 січня 2010 року становив 104 млрд. дол. США (88.9% від ВВП). [6] Суттєво змінилися акценти в структурі заборгованості за секторами економіки країни: 2009 рік був позначений заміщенням боргу банківського сектору боргом секторів державного управління та ОГКР, частка яких у валовому зовнішньому борзі зросла за звітний рік з 16.4% до 23.1%, а банківського зменшилась з 38.8% до 29.6%. Частка інших секторів економіки становила 47.3% проти 44.8% на кінець 2008 року. 1.1. Борг сектору державного управління станом на 1 січня 2010 року досяг 7.8 млрд. дол. США (17.1% від обсягу валового зовнішнього боргу та 15.2% від ВВП), що на 5.8 млрд. дол. США (48.9%) більше, ніж на початок року.

        Приріст боргу відбувся за рахунок: надходження на рахунки Уряду траншів стабілізаційного кредиту за програмою stand-by Міжнародного валютного фонду у розмірі 3.1 млрд. СПЗ у ІІ та ІІІ кварталах звітного року; використання у IV кварталі 2009 року Урядом частини від додаткового розподілу Спеціальних прав запозичень (1.2 млрд. СПЗ), здійсненого Міжнародним валютним фондом на користь України в межах її квоти; кредитних ресурсів, що надані міжнародними організаціями економічного розвитк) (Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку і Європейським інвестиційним банком), на 0.2 млрд. дол. США. У 2009 році державою погашено 1.2 млрд. дол. США зобов’язань за облігаціями зовнішньої державної позики 2004 року та номінованими у швейцарських франках ОЗДП 2006 року. Борг сектору органів грошово-кредитного регулювання за 2009 рік збільшився на 1.5 млрд. дол. США (на 31.4%) до 6.2 млрд. дол. США (5.3% від ВВП; 6% від валового обсягу зовнішнього боргу проти 4.6% на 01.01.2009).

        Зростання відбулося внаслідок надходження у звітному році частин другого траншу стабілізаційного кредиту Міжнародного валютного фонду (875 млн. СПЗ) та додаткового розподілу Спеціальних прав запозичень, здійсненого Міжнародним валютним фондом (81 млн. СПЗ). Водночас зміна курсу СПЗ у IV кварталі зменшила обсяги зобов’язань на кінець 2009 року на 65 млн. дол. США. Динаміка заборгованості банківського сектору економіки України в розрізі фінансових інструментів. Зовнішній борг інших секторів економіки у 2009 році зріс на 3.7 млрд. дол. США (8.1%) до 49.2 млрд. дол. США (42.1% від ВВП). Заборгованість сектору змінилася за рахунок зростання:

1) зобов’язань за торговими кредитами на 2 млрд. дол. США (на 20.3%);

2) простроченої заборгованості за негарантованими кредитами на 1.5 млрд. дол. США та на 0.3 млрд. дол. США – за торговими кредитами ( разом в 2.6 раза). Слід зазначити, що для реального сектору показник роловеру (rollover) у 2009 році склав 97%;

3) зобов’язань за борговими цінними паперами українських компаній – на 0.8 млрд. дол. США (1.5 раза);

4) кредитів прямого інвестора, борг за якими зріс на 0.8 млрд. дол. США (в 1.2 раза).

Одночасно, заборгованість за кредитами інших секторів зменшилась за 2009 рік на 1.8 млрд. дол. США, з них за рахунок реструктуризації кредитів НАК «Нафтогаз України» в єврооблігації – на 1.1 млрд. дол. США.

         Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України. Механізм управління зовнішнім державним боргом України включає три основні етапи: мобілізацію зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу.

        Для України вкрай необхідною є розробка стратегії зовнішніх запозичень. Здійснення ефективного управління зовнішнім державним боргом України передбачає розробку концепції такої боргової стратегії, в якій державний борг розглядатиметься не з позиції боргового тягаря на національну економіку, а як інструмент в механізмі забезпечення економічного зростання країни. Можна запропонувати напрямки вдосконалення механізму управління зовнішнім державним боргом України, що зводяться до наступних:

- для збереження економічної  безпеки держави, при виборі  боргового джерела пріоритет  повинен надаватися внутрішнім  запозиченням;

- пріоритетним завданням управління  структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі;

- встановлення твердого контролю  над часткою кредитів із плаваючою  процентною ставкою, а також  кредитів, залучених на термін  до одного року в загальному  обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

- використання “свопових” операцій  – операцій типу “борги в  обмін на власність (акції)”  та інші.

Виходячи з вищезазначеного,  формування і обслуговування ринку державних запозичень повинне базуватися на науково обґрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему.

    3.2. Боргова політика України та  її зв’язок з економічною динамікою

   Україна переживає дуже складний період свого становлення. Навряд чи є історичні аналоги, які б повною мірою відбивали сутність та глибину фінансово-економічних, політи -чних, соціальних, екологічних й психологічних проблем, пережитих українським народом протягом тривалої економічної кризи 90-х років, основним наслідком якої стало значне зниження реальних доходів населення.

     Із 2002 року до початку кризи в країнах із низьким і середнім рівнем доходів зростає роль національних корпорацій у залученні зовнішніх позичкових коштів. Три чверті сумарних боргових зобов'язань цих країн, шо підлягають погашенню у 2009 році, припадає саме на національні корпорації. Упродовж 2003-2007 pp. вони залучили на міжнародних ринках 1.2 трлн. доларів синдикованих банківських кредитів та облігаційних позик, тоді як уряди цих країн - лише 237.3 млрд. доларів . У результаті вказаних процесів на кінець 2008 року частка корпоративного сектору в загальній сумі довгострокового зовнішнього боргу країн із низьким і середнім рівнем доходів сягнула 50%. збільшившись за 20 років майже в 10 разів .

     У руслі загальносвітових тенденцій змінювалися й обсяги та структурні складові зовнішнього боргу України. Валовий зовнішній борг України за станом на 01.10.2008 р. становив 102.4 млрд. доларів, з яких 21.7 млрд. було накопичено у 2008 p.. 25.5 млрд. - у 2007 p.. 14.9 млрд. - у 2006 році. [7] Розмір зовнішньої заборгованості банків збільшився з 14.1 млрд. за станом на 01.01.2007 р. до 30.9 млрд. доларів за станом на 01.01.2008 р. і сягнув 42.1 млрд. доларів на 01.10.2008 р. Відповідні показники зовнішнього боргу нефінансових корпорацій становили 24.7 млрд. доларів. 30.8 млрд. доларів і 41.3 млрд. доларів.

      В умовах прискореного накопичення зовнішніх боргів у корпоративному секторі еконо - міки та стабільного рівня державної заборгованості частка банків у структурі валового зовнішнього боргу України збільшилася з 15.4% за станом на початок 2006 року до 37.9% на початок 2009-го; частка корпоративного сектору в цілому за цей же період зросла з 66% до 81.7%. Поява кризових явиш у світовій економіці зламана тенденції останніх років, пов'язані з нарощуванням зовнішніх боргів та підвищенням ролі корпоративного сектору в залученні зовнішніх позик. Нетто-надходження іноземного приватного капіталу до країн із низьким і середнім рівнем доходів зменшилися з 1.2 трлн. дол. США у 2007 році до 0.7 трлн. доларів І 2008-му. Щодо ВВП ці показники зменшилися відповідно з 8.6% до У 2009 році спостерігається подальше скорочення припливу іноземного капіталу. Зовнішнє позичкове і фінансування країн із низьким і середнім рівнем доходів може зменшитися з 8.6% від ВВП у 2007 році до 2% ВВП у 2009-му.

     Залучення зовнішніх позик і кредитування банками витрат населення для України стали серйозними факторами зростання внутрішнього споживчого попиту, не забезпеченого зростанням реального ВВП. Збільшення внутрішнього попиту на товари і послуги вітчизняного виробництва в умовах нееластичності внутрішньої пропозиції вилилося у зростання споживчих цін, а задоволення додаткового попиту за рахунок імпорту товарів і послуг призвело до розширення дефіциту торговельного балансу.

         У 2007 році темпи зростання реального ВВП відставали від темпів зростання приватного споживання. Тобто сукупний попит, передусім споживчий, наростаючими темпами обганяв обсяги виробництва товарів послуг, шо закономірно вело економіку до інфляційних сплесків і зовнішніх дисбалансів. Від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу України у 2008 році становило 12.9 млрд. доларів США. або 7.1% від ВВП. тоді як у 2007 р. - 5.3 млрд. доларів, або 3.7% від ВВП. Темпи інфляції сягнули 16.6% у 2007 році і 22% у 2008-му. Надходження іноземного капіталу супроводжувалося переоцінкою вартості цінних паперів на фондовому ринку та роздуванням "бульбашок" на ринках реальних активів. У цілому ж надмірне залучення зовнішнього позичкового капіталу мало наслідком збільшення вразливості економіки до зовнішніх шоків. Погіршення кон'юнктури світових ринків для товарів українського експорту й поширення світової кредитної кризи на країни Східної Європи прискорило дестабілізацію фінансової системи України. Погіршення умов отримання зовнішніх позик, починаючи з вересня 2008 року, миттєво оголило вразливі ділянки валютно-фінансової системи України: надмірну залежність від зовнішнього фінансування, недостатній обсяг офіційних валютних резервів, слабкість банківського сектору.

       Падіння цін на продукцію національного експорту поглиблювало від'ємне сальдо поточного рахунку і призводило до звуження дохідної бази. шо ускладнювало погашення минулих боргів. А девальвація гривні істотно посилила посилила тягар обслуговування зовнішніх боргів для компаній, які не мали надходжень у іноземній валюті. Щодо банків, то після девальвації не лише зросло навантаження зовнішньоборгових виплат, а й різко погіршилася якість активів: неплатежі позичальників, котрі отримали кредити в іноземній валюті, стали масовим явищем. Від'ємне сальдо фінансового рахунку платіжного балансу в червні 2009 року сягнуло 0.8 млрд. доларів США, а всього за перше півріччя — 6.63 млрд. доларів. Основним джерелом фінансування відпливу іноземного капіталу та приросту зовнішніх активів резидентів України стали офіційні валютні резерви: за січень — червень 2009 року вони зменшилися на 7.29 млрд. доларів.

        Відношення залучених корпоративним сектором економіки нових позик до виплат за зовнішніми боргами у першому півріччі 2009 року становило 79%. у тому числі для банків — 73.5%, а для нефінансових підприємств — 99%. Основними кредиторами банків з іноземним капіталом були материнські банки, а шодо великих підприємств нефінансового сектору — споріднені структури, зареєстровані в офшорних зонах.

        У червні від'ємне сальдо зовнішнього позичкового фінансування корпоративного сектору становило 855 млн. доларів, у тому числі чисте погашення іноземних кредитів та облігацій банками — 720 млн. доларів. У цілому ж за перше півріччя 2009 року від'ємне сальдо за статтею "Кредити і облігації" сягнуло 4.58 млрд. доларів, тоді як у першому півріччі 2008 року позитивне сальдо цього рахунку дорівнювало 7.84 млрд. доларів.

Корпорації зі значними валютними зобов'язаннями опинились у досить скрутному становищі, оскільки падіння обсягів збуту і зниження курсу гривні суттєво зменшили валютний еквівалент отримуваних доходів, а зростання відсоткових ставок на внутрішньому й зовнішньому кредитних ринках різко обмежило можли вості шодо рефінансування наявних боргів. Нерозвинутий внутрішній фондовий ринок не зміг компенсувати українським позичальникам дефіцит зовнішніх джерел позичкових коштів, а криза в банківському секторі завадила залученню в належних обсягах внутрішніх кредитів банків.

        Боргова політика держави в сучасних умовах пов'язана з використанням виважених програмно-цільових підходів розвитку економіки, які визначають найважливіші напрями державної політики в галузі науки і технологій, зокрема на базі випробуваних міжнародною практикою методик інноваційної політики та інструментарію інституційного регулювання з метою забезпечення більш сприятливих конкурентних позицій на світовому ринку, в системі міжнародного поділу праці. Такі підходи передбачають врахування при проведенні боргової політики задач підвищення попиту на інновації з боку вітчизняного виробництва, фінансування випереджаючого розвитку фундаментальної науки, найважливіших прикладних досліджень і розробок, вдосконалення рамкових засад господарської діяльності, доопрацювання нормативно-правової бази наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, адаптацію науково-технічного комплексу до умов ринкової економіки, забезпечення взаємодії державного і приватного капіталу в цілях розвитку науки, технологій і техніки.