Економічні та соціальні наслідки державного боргу

2.1 Проблеми, управління та обслуговування  державного боргу США

Державний борг США (англ. The United States government debt), національний борг США (англ. national debt) - гроші, які повинен федеральний уряд США. Не включає борги штатів, корпорацій і т. д. Державний борг - важливий показник розвитку країни. За останні сімдесят років населення США лише подвоїлося, а державний борг виріс більш ніж в 250 разів і перевищив 10 000 000 000 000 (десять трильйонів) доларів. По 30 000 доларів боргу на кожного жителя США, включаючи немовлят. Причому вже більше за півстоліття цей борг не скорочується, а щорічний приріст боргу стає все вагоміше. США давно стали боржником, який не повертає борги, хоча доки справно платить відсотки по них. Здавалося б, що банкам повинно житися добре. Відсотки з уряду, відсотки з штатів і корпорацій, відсотки з населення. І банки могли б бути цілком благополучними . Це було б так, якби банки роздали в якості кредитів свої власні, чесно накопичені гроші.

Але в сучасній банківській системі банки видають в якості кредитів в основному гроші, узяті в кредит у інших банків. Коло не лише замкнулося, але ще і заплуталося в такій мірі, що ситуація з американськими боргами все більше нагадує чорний ящик, в пристрої якого толком ніхто не може розібратися. Події 2008 року показали, що навіть самі кращі фінансисти, найняті урядами найрозвиненіших і найбагатших країн, виявилися нездатні своєчасно попередити своїх наймачів про те, що повинно скоро статися. І підказати, що треба робити, щоб вжити попереджуючі заходи. І якщо не запобігти кризі, то хоч би пом'якшити його гостроту. Якби американські борги були справою чисто американським, нам можна було б не хвилюватися. Близько 75% світової торгівлі здійснюється з використанням доларів в якості платіжного засобу.

Долар давно з американської валюти перетворився на світову. Але право створювати нові долари є тільки у однієї країни - у США. Колись долар мав золоте забезпечення. Кожен утримувач долара мав право обміняти його на золото по гарантованому США курсу. Але це вже давно у минулому. Маючи долари, ми маємо в руках фактично боргові папери США з з непрогнозованою вартістю і абсолютно неясними умовами такого роду кредиту.  З книг ми знаємо про радянські "лимони" (мільйони) початку 20-х років минулого століття. Віддавати борги Америка не буде і їх сума не зменшиться. Майже монопольне положення долара як універсальної валюти світових розрахунків і можливість вести емісію доларів (як готівкових, так і банківських, тобто безготівкових) дозволять відтягнути годину розплати. Але вийде це, швидше за все, востаннє. Сьогодні США - це великий світовий банк і велике світове казначейство, що друкує гроші для усіх. Масовий міжнародний відхід від долара в інші валюти по своїй дії буде аналогічний масовому вилученню вкладниками своїх грошей з проблемного банку. І при цьому не вийде знайти тих, хто витягне США з біди без руйнівних наслідків для американської держави, а також для американських компаній і громадян. Зовнішній борг США на 1 вересня 2009 року складає $11.8 трлн, або близько 83 % від американського ВВП. Приблизно 60 % цього боргу знаходиться на руках у інвесторів, у вигляді державних облігацій. Решта 40 % є внутрішньоурядовим боргом (в значній мірі вони тримаються фондом соціального страхування). Основними іноземними держателями держборгу США є Китай ($740 млрд на січень 2009-го) та Японія ($635 млрд). Росія посідає восьме місце в рейтингу держателів державного боргу США. На 1 липня 2009 року частка американського державного боргу перед Росією складала 118.0 млрд доларів, або 3,8 % . Держборг США виріс на $470 млрд в 2007 році і (оціночно) на $1017 млрд у 2008-му. Загальна заборгованність американських домогосподарств складає більше $13 трлн . Споживчі борги (в основному кредитні карточки та автомобільні суди) домогосподарств США складали на червень 2009-го $2500 млрд. Іпотечні борги перевищували $11 трлн в кінці 2008-го .Для порівняння, багатство-нетто (майно мінус борги) американських домогосподарств перевищує $50 трлн, хоча і сильно упало в результаті фінансової кризи.

Коротка історія боргу США

Отже, з таблиці ми бачимо, шо борг США за останні 100 років зріс з  2.6 млрд. $ (у 1910 році) до 14,456.3 млрд. $ (у 2010 році) , що складає  98,1 % ВВП країни. Таким чином, кожен громадянин США буде винен іноземним кредиторам приблизно 46 тисяч доларів. Президент США Барак Обама підписав законопроект про підвищення рівня державного боргу країни на 1,9 трильйона доларів до 14,3. На початку лютого Палата представників Конгресу США також схвалила цей проект. Метою такої дії є запобігання дефолту за американськими борговими зобов'язаннями. 24 грудня 2009 року сенат США вже схвалив підвищення планки державного боргу на 290 млрд дол. - до 12,4 трлн дол. За збільшення ліміту федерального боргу проголосували 60 сенаторів, проти – 39

2.2 Боргова політика Російської Федерації

Кредитна історія Росії почалася в 1769 р., коли Катерина II зробила першу позику в Голландії. За наступні два з половиною століття Російська імперія зайняла на ринку приблизно 15 млрд. крб. Велика частина цих коштів напередодні революції була погашена. До цього моменту старими позиками у складі росіянина державного боргу залишалися шестипроцентні позики тисяча дев'ятсот сімнадцятого - вісімнадцятого років. Їх прозивний капітал складав 93 мільйони рублів, а непогашена частина до 1 січня 1913 року дорівнювала 38 мільйонам рублів. [4]

Сума заборгованості зросла в період російсько-японської війни і революції, а потім стабілізувалася. Основу державного боргу складали довгострокові і безстрокові позики. Довгострокові позики могли полягати на досить тривалі терміни - від п'ятдесяти до вісімдесяти років. Практикувався випуск безстрокових зобов'язань, коли держава зобов'язалася виплачувати тільки договірний відсоток - для утримувача позика ставала рентою. Уряд залишав за собою право примусової скупки цього інструменту за номінальною вартістю. В цьому випадку позика погашалася накладами. Іноді держава скуповувала облігації на біржі. Також існувало формальне визначення внутрішніх і зовнішніх позик. Перші орієнтувалися на іноземного покупця і звернення за кордоном. Другі були розраховані на російський ринок. Це ділення не мало ніякого економічного значення, оскільки ніяких обмежень на купівлю іноземних випусків для російських підданих і внутрішніх - для іноземців не існувало.

В першому кварталі 2009 року сукупний зовнішній борг Росії скоротився на $ 32,7 млрд, або на 6,7%, говориться в офіційних матеріалах Банку Росії. Раніше Центробанк попередньо оцінював скорочення російського зовнішнього боргу в $ 31,2 млрд. За даними ЦБ, на 1 квітня зовнішній борг Росії склав $ 450,8 млрд. Як повідомляється, на 1 січня цей показник сягав $ 483,5 млрд. За квартал сукупна заборгованість банківського сектора і компаній зменшилася на $ 30 млрд - з $ 450,7 до $ 420,7 млрд.  Разом з тим, на початку лютого 2009 року в Міністерстві Економічного Розвитку повідомили, що в 2008 році сукупний зовнішній борг Росії збільшився на 9% до 2,62 трлн рублів. В кінці березня поточного року Банк Росії зазначив, що з 1 жовтня 2008 року по 26 березня 2009 року зовнішній борг країни скоротився на 20%. На 1 жовтня зовнішній борг РФ становив $ 540 млрд. Між тим, в середині травня Міністерство Фінансів Росії також повідомило, що зовнішній державний борг країни в першому кварталі знизився на 2,7% до $ 39,5 млрд. За перші чотири місяці 2009 року зовнішній держборг РФ скоротився на 4%, або $ 1,61 млрд, до $ 38,96 млрд. Як повідомлялося, за тиждень з 12 по 19 червня обсяг міжнародних резервів Росії виріс на півмільярда доларів - до $ 407,1 млрд. У наступні 3 роки Росія відмовиться від запозичень на міжнародних ринках капіталу, зазначається в основних напрямках бюджетної політики, оприлюднених на сайті Міністерства Фінансів країни. Як наголошується, основними засадами боргової політики  будуть : відмова від запозичень на міжнародних ринках капіталу, завершення і прискорена реалізація більшості чинних проектів з міжнародними фінансовими організаціями з відмовою від зобов`язань по нових позиках, повна відмова від залучення нових кредитів урядів іноземних держав. У результаті такої боргової політики сукупний обсяг державного боргу Російської Федерації становитиме 7,98% ВВП на кінець 2011 року, при цьому до кінця 2011 року частка внутрішнього боргу в сукупному обсязі держборгу досягне 76,8% при відповідному зниженні частки зовнішнього боргу.

Розділ 3.

БОРГОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ

Питання регулювання державної  заборгованості є надзвичайно актуальними, особливо в сучасних умовах для України, коли ми крім значного дефіциту бюджету маємо ще й досить великий державний борг. Розвиток суспільно-економічних відносин в державі підтверджує

необхідність якомога скорішого  вирішення проблеми фінансової оптимізації як основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи. Необхідно зазначити, що граничний розмір державного боргу України встановлюється відповідно до ст. 11 ЗУ «Про державний бюджет» і становить станом на 31 грудня 2009 року 192.924.464,7 тис. гривень. Крім того, до державного боргу включаються неоплачені державні замовлення, заборгованість з заробітної плати перед бюджетниками, невідшкодований податок на додану вартість та ін., оскільки практично ця заборгованість являє собою некоректно оформлений державний борг, на який до того ж не виплачуються відсотки. Державний борг є характеристикою результативності всіх зроблених держкредитних операцій. Його абсолютна величина, динаміка і темпи зміни відобржають стан економіки і фінансів країни, ефективність функціонування державних структур. На стан державного боргу істотно впливають щорічні операції в сфері державного кредиту: одержання нових позик і умови їхнього надання, з одного боку, і розміри погашення й виплачуваних відсотків, з іншої. Ситуативний підхід до формування строкової структури боргу і дискретність запозичень призводять до граничних платіжних перенавантажень. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося хаотично.

Для ефективного управління державним  боргом потрібно дотримуватись наступних    принципів:

- безумовності – забезпечення режиму безумовного виконання державою всіх забов’язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник, прийняла на себе при укладанні договору позики;

- зниження ризиків – розміщення і погашення позик таким чином, щоб максимально знизити вплив коливань кон’юктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних забов’язань;

- оптимальності структури – підтримання оптимальної структури боргових забов’язань за термінами обертання і погашення;

- зберігання фінансової незалежності – підтримка оптимальної структури боргових забов’язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами;

- прозорості – дотримання відкритості при випуску позик, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічний стан у державі для підтримки високої кредитної репутації і рейтингу держави-позичальника. У процесі управління державним боргом необхідно враховувати економічну та політичну ситуацію в державі, рівень інфляції, ділову активність суб’єктів підприємницької діяльності, ступінь ризику країни щодо неповернення боргу тощо.

У зв ’ язку з вищенаведеним необхідно відзначити, що лише в останні роки розпочалося формування послідовної та виваженої довгострокової державної боргової політики. Важливо підкреслити, що однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми зовнішнього державного боргу до ВВП, наприклад, Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80 - 100 %. Незважаючи на важливість врегулювання питань державного боргу, важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні залишається відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу. Існуюче законодавче регулювання відносин, що виникають в процесі управління державним боргом та операцій з державною заборгованістю, не відповідає потребам поглиблення ринкового реформування основ макроекономічної політики, функціонування фінансових ринків і їхнього інституційного забезпечення та має несистемний характер. Законодавчого врегулювання потребують:

    1) Система управління державним боргом;

    2) Підвищення координованості дій центральних органів виконавчої і

законодавчої влади;

     3) Визначення пріоритетів розвитку економіки та напрямів використання

коштів від додаткових запозичень.

Таким чином, удосконалення боргової політики в ракурсі реформування правового регулювання державного боргу України передбачає:

1)Розробку та впровадження цілісної  стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики;

2)Коротко - та середньострокові  орієнтири управління державним  боргом;

3)Інструменти радикального підвищення  ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики;

4)Зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, не позичкових інструментів фінансування бюджетних видатків.

        Періодичне підвищення кредитного рейтингу України як суверенного позичальника, присвоєння корпоративних кредитних рейтингів деяким українським компаніям та банкам розширюють можливості участі України на ринках міжнародного позичкового капіталу та сприяють більш вигідним умовам запозичень. Така позитивна для України ситуація на ринках запозичень може стати основою для залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного зниження вартості обслуговування та сталості співвідношення державного боргу та ВВП. Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, уповноважених здійснювати управління державним боргом, інтегрувати боргову політику країни в контексті реалізації стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр.