Економічні та соціальні наслідки державного боргу

План 

Вступ……………………………………………………………………………………3

1. Теоретичні  аспекти проблеми державного  боргу………………………………….5      

1.1. Державний борг: сутність, причини  виникнення .     

1.2. Вплив державного боргу на фінансове становище держав та економічне зростання.

2. Економічні  та соціальні наслідки державного боргу………………………………..12     

2.1. Проблеми, управління та обслуговування  державного боргу США.     

2.2. Боргова політика Російської Федерації .

3. Боргова політика  держави в Україні……………………………………………21      

3.1 Особливості та пріорітети  боргової політики України.     

3.2 Боргова політика України та  її зв’язок з економічною динамікою.

Висновки…………………………………………………………………………...30

Список джерел. ……………………………………………………………………………32 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дослідження державного боргу як важеля регулювання циклічності суспільно-економіного розвитку здійснювалося на основі загальнонаукових методів, історичного і системного підходів методів індукції, дедукції, класифікації, порівняльних характеристик, наукової абстракції, економіко-статистичних підходів. Дослідження світового досвіду управління державним боргом в умовах трансформаційних економік, зокрема основних стратегій і механізмів врегулювання зонішньої заборгованості країн, також інституціональних аспектів управління зовнішніми борговими зобов'язаннями в контексті конкурентної стратегії розвитку реального сектору та науково-технічного прогресу проводилося з використанням методу пізнання від абстрактного до конкретного, на базі вивчення та творчого переосмислення основних досягнень зарубіжної та вітчизняної економічної науки з проблем функціонування кредиту, інституційних аспектів фінансової політики. 

Метою курсової роботи є дослідження зв’язку боргової політики з економічним зростанням, рекомендацій щодо вдосконалення боргової політики в системі макроекономічного регулювання. Об'єктом дослідження є державний борг і боргова політика та їх системний зв'язок із макро -економічним середовищем ринкових перетворень. Предметом дослідження є загальні закононості розвитку державного боргу.

Проблеми боргової політики висвітлювалися в численних публікаціях ряду провідних авто -рів, зокрема Р.Бубеля, Р.Бьоттгера, А.Деміргук-Кунта, Е.Долана, Дж.Кейнса, Р.Лівайна, П. Кругмана, Ф.Мішкіна, А.Сантомеро, Е.Скелтона, Дж.Стігліца, У.Томпсона, Д.Ханс-Ульриха. Питанням оптимізації національної боргової політики та грошово-кредитної системи взагалі, зважаючи на цілі технічної модернізації економіки, її інноваційного розвитку було приділено чимало уваги в публікаціях вітчизняних економістів та спеціалістів з країн СНД. Так, аналогічні проблеми вивчаються вітчизняними фахівцями, зокрема Н.Багровим, В.Будкіним, В.Міщенком, В.Новицьким, Ю.Пахомовим, О.Петриком, М.Савлуком, Н.Савченком, О.Сосніним, В.Стельма- хом, В.Усоскіним та ін.

У роботі досліджується сутність та природа боргових зобов'язань, їх вплив на  макроекономічні параметри розвитку країни в контексті розвитку і поглиблення світових глобалізаційних процесів, інформатизаційно-інноваційних тенденцій, необхідності впровадження програмноці -льових підходів регулювання. Аналіз боргової моделі України та динаміки зовнішньо-боргових зобов’язань в період незалежності, що минув, та виявити особливості кредитно - фінансової політики в Україні в контексті задач інноваційного розвитку. Курсова робота складається з вступу, 3 розділів: 1- теоретичні аспекти проблеми державног боргу ; 2-економічні та соціальні наслідки державного боргу; 3 - Боргова політика  держави в Україні; висновків та списку вико -ристаної літератури . Обсяг курсової роботи - 32 сторінки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

Рівень державних витрат і податків, безсумнівно, грає головну роль у визначенні обсягу ви  -пуску продукції й зайнятості в економіці. Різниця між витратами й прибутками уряду (бюджет -ний дефіцит), а зокрема засіб покриття цієї різниці має не менш серйозні наслідки для макро -економіки країни. Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані  домогосподарст -вами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Проблема державного боргу вважається дослідженою у західній літературі. Значну увагу їй приділили Р. Барро, Дж. Б'юкенен, А. Лернер, Р. Масгрейв, Дж. Стігліц. Також, різні аспекти аналізу державного боргу розкриті у роботах вітчизняних економістів. Зокрема, теоретичні підвалини його пізнання містяться у доробку В. Андрущенка. Особливості макроекономічного середовища трансформації, в якому розвивається державний борг, а також проблема державної заборгованості у перехідний період досліджувалася у працях Г. Башнянина, Т. Вахненко, О. Заруби, З. Луцишин. Проблему управління державним боргом розглядали А. Вавілов, Г. Трофімов, Т. Бондарук. Аналіз державного боргу в контексті національної безпеки міститься у працях О.Барановського. Відсутність яскраво вираженої позитивної теорії державного боргу за трансформації економіки, недостатня глибина вивчення макро- та мікроекономічних передумов низької ефективності дефіцитного фінансування при макроекономічному балансуванні та особливостей макросередовища державних запозичень, включаючи закономірності їхнього розвитку. Економічна природа зовнішніх державних боргових зобов’язань та проблеми управління ними розглядається комплекс питань, які пов'язані з закономірностями організації та функціонування інституційної політики в контексті задач інноваційного забезпечення фінансової стабільності й міжнародної конкурентоспроможності, характеристики державного боргу та параметрів управління ним у контексті сучасних світогосподарських відносин, а також використання боргових інструментів з метою регулювання циклічності суспільно-економічного розвитку. На сучасному етапі одним із шляхів мобілізації фінансових ресурсів є використання зовнішнього боргу, завдяки чому держава може споживати більше того, що може виробити її власна економіка. Особливо актуальною це є для молодої держави, яка відчуває гостру потребу в зовнішніх запозиченнях. Разом з тим, доводиться враховувати свої можливості в обслуговуванні боргу, тому що надлишкове запозичення, а також нераціональне його використання можуть призвести до боргової кризи. Такі підходи передбачають врахування при проведенні боргової політики задач підвищення попиту на інновації з боку вітчизняного виробництва, фінансування випереджаючого розвитку фундаментальної науки, найважливіших прикладних досліджень і розробок, вдосконалення рамкових засад господарської діяльності, доопрацювання нормативно-правової бази наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, адаптацію науково-технічного комплексу до умов ринкової економіки, забезпечення взаємодії державного і приватного капіталу в цілях розвитку науки, технологій і техніки. Сучасна кредитно-фінансова політика держави, стратегія в економічній сфері об'єктивно пов'язані з діяльністю інститутів сприяння та стимулювання господарського розвитку. При чому реальне піднесення національної конкурентоспроможності можна реалізувати тільки за умов одночасного ефективного управління державними фінансами, правильного розподілу навантаження з виконання фінансових зобов'язань та борговими зобов'язаннями, підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу, за рахунок опанування внутрішнього і світового ринку високотехнологічної продукції. [1] У цьому зв'язку виникає необхідність інтегрованого розгляду кредитно-боргової проблематики та задач піднесення реального сектору національної економіки, що є безальтернативною умовою системності дослідження сучасних тенденцій та напрямів регулювання міжнародних боргових відносин.

 

 

1. Державний борг: сутність, причини виникнення

Державний борг за своєю  економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення. Державний борг - сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках, а також сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів. Поточний державний борг складають витрати по виплаті доходів кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і по погашенню зобов'язань, термін оплати яких уже настав. За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг. Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації). Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку. Аналіз теорій державного боргу дозволяє виділити три парадигми поглядів на згадане явище, що сформувались в рамках класичної школи політекономії, кейнсіанства і кейнсіансько-орієнтованих та неокласичних напрямів економічної теорії.  Класична школа сформулювала в основному негативне ставлення до державного боргу: його зростання призводить до зменшення продуктивного капіталу суспільства. В доповнення до цього, Д. Рікардо виявив еквівалентність державного боргу податкам, згідно чого економічні агенти індиферентні до способу покриття бюджетних видатків.

Споживання в економіці не зміниться, оскільки збільшення державного боргу сьогодні означатиме підвищення податків завтра, через що вільні кошти заощаджуватимуться та вкладатимуться у державні облігації.  Доповнюючи класиків, К. Маркс стверджував, що капітал, представлений у облігаціях державної позики, є найспотворенішою формою капіталу, який дає право його власникам антиципіювати податки. У межах кейнсіанської парадигми було радикально переглянуто погляди на державний борг. За нею державні запозичення повинні здійснюватись з метою розширення сукупного попиту в економіці, суспільна ціна безробіття є набагато вищою за вартість боргового тягаря, а мультиплікативне розширення виробництва та зайнятості зменшуватиме його.  Основним висновком неокейнсіанських концепцій (теорія автоматичних стабілізаторів, функціональних фінансів) є необхідність збалансування бюджету на циклічній основі, а державні запозичення розглядаються як інструмент циклічного згладжування. Неокласичні теорії розглядають, по-перше, вплив запозичень уряду на економічну поведінку суб'єктів ринку, по-друге, проблеми оптимального розподілу боргового тягаря між поколіннями.

Так, Р. Барро розвиває ідеї Рікардо про еквівалентність боргу податкам, окремо виділяючи роль заощаджень підприємців та домогосподарств у нейтральності запозичень уряду щодо динаміки макроекономічних величин. На думку Р. Масгрейва, оптимальний розподіл боргового тягаря між поколіннями матиме місце за еквівалентного нагромадження боргу і зростання інвестицій публічного сектора. В подібних моделях обслуговування державного боргу виступає як участь майбутніх поколінь у оплаті суспільних благ капітального характеру, якими вони будуть користуватись. Водночас, на думку неокласиків, запозичення держави як з метою циклічного згладжування, так і з метою розширення суспільних благ, призводить до появи ефекту витіснення приватних інвестицій, які чутливіші до процентних ставок, ніж державні, та до ірраціонального розміщення ресурсів, оскільки останні могли б бути використані ефективніше саме у приватному секторі.

Державний борг розглядається як важливий елемент ринкової економіки. Створення боргу - це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу. Державний борг формується під впливом як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва і звуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старіння і фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані з ситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ і фактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. Держава, широко використовуючи свої можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів з метою своєчасного фінансування бюджетних витрат, поступово накопичує заборгованість як внутрішню, так і іноземним кредиторам.    Державні позики - це кредитні відносини між державою та фізичними і юридичними особами, в результаті яких держава одержує обумовлену суму грошових коштів на визначений термін за встановлену плату, вони є розповсюдженою формою мобілізації фінансових ресурсів. Розмір державної позики включається в суму державного боргу країни. За їх допомогою мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб для фінансування потреб держави.                                  Державні позики з одного боку, спричинені дефіцитом державного бюджету, з іншого - обумовлюють подальше збільшення дефіцитності бюджету, що пов'язано з виплатою процентів по раніше випущених позиках, необхідністю сплачувати капітальну суму боргу.