Доходи місцевих бюджетів України

Для збільшення в місцевих бюджетах частки власних  доходів, зменшення залежності від  фінансової допомоги, досягнення збалансованості  бюджетів, підвищення ефективності управління місцевими фінансами необхідно:

1. чітке законодавче закріплення бюджетних повноважень і відповідальності влади різних рівнів при формуванні доходів;
2. наділення органів місцевого самоврядування одним-двома вагомими місцевими податками, ставки та базу яких вони зможуть регулювати самостійно;
3. формування дохідної частини місцевих бюджетів на основі об’єктивної оцінки їхнього податкового потенціалу й визначення видаткових зобов’язань регіональної влади;
4. застосування стабільних базових нормативів відрахувань від державних податків до місцевих бюджетів;
5. посилення контролю за повнотою надходження доходів до місцевих бюджетів;
6. забезпечення правових гарантій для безумовного виконання фінансових зобов’язань учасниками міжбюджетних відношень.

Згідно  із законодавством функція контролю використання місцевих бюджетів покладена  на Міністерство фінансів, Державну контрольно-ревізійну  службу, органи Державного казначейства України, місцеві державні адміністрації. На практиці такий контроль здійснює Державна контрольно-ревізійну служба, а також Держказначейство України, яке виконує виключно функцію  поточного документального контролю [17].

Таким чином, до числа найболючіших проблем місцевих бюджетів України належить проблема формування їх дохідної частини. А саме удосконалення розподілу податкових джерел між державним та місцевими  бюджетами, які спрямовані не лише на зміцнення фінансових основ місцевого  самоврядування, а й підвищення відповідальності місцевих органів влади як за надання  бюджетних послуг, так і соціально-економічний  розвиток території. До найбільш гострих  проблем у сфері формування місцевих бюджетів, а також їхніх відношень  із держбюджетом України, у першу  чергу, варто віднести використання вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему  вилучення надлишків загальнодержавних  податків, недостатнє фінансування з  держбюджету.

Важливим  напрямом розв’язання проблем фінансового  забезпечення місцевих бюджетів є посилення  зв’язку між соціально-економічним  і бюджетним плануванням адміністративно-територіальних одиниць. На розрахунок доходів місцевих бюджетів практично не впливає соціально-економічна ситуація на території місцевого  самоврядування та виконання програм  розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Для підвищення зацікавленості органів місцевого  самоврядування у збільшенні надходження  доходів до місцевого бюджету, розвитку місцевої економічної бази потрібно виділяти їм кошти пропорційно значенню показника, що відображав би внесок територіальних об’єднань у досягнення встановлених державою цілей. У ролі такого показника повинен використовуватися або обсяг додатково зібраних доходів із територій конкретних територіальних громад, або порівняльні темпи економічного зростання. Слід зазначити, що той самий ефект дає закріплення за місцевими бюджетами єдиних нормативів відрахувань від регулюючих податків на довготривалий період [23].

В Україні  понад 90% усіх бюджетів дотаційні й  лише 8% - це бюджети, які є донорами в умовах чинної системи бюджетного регулювання. За відсутності в достатньому  обсязі власних доходів видатки  місцевих бюджетів забезпечуються за рахунок надання трансфертів  із державного бюджету, які відіграють важливу роль у формуванні доходів  місцевих бюджетів та частки ВВП, яка  перерозподіляється через систему  трансфертів.

Сьогодні  становлення місцевого самоврядування в Україні перебуває під загрозою браку власних фінансових ресурсів, викликаний обмеженим складом доходів  місцевих бюджетів; недостатньо обґрунтоване розмежування доходів (тих, що враховуються, і тих, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів); щорічне  істотне недофінансування – все  це суттєво обмежує самостійність  місцевих бюджетів, веде до посилення  залежності від центральної влади, гальмує темпи економічного і  соціального розвитку регіонів.

Застосовувана в Україні система формування доходів місцевих бюджетів та фінансування видатків є досить недосконалою: обсяги функцій і повноважень, які покладаються на органи місцевого самоврядування, не відповідають фінансовим можливостям  їх реалізації. Також застосовується необґрунтована система надмірного вилучення доходів із місцевих бюджетів з їх наступним частковим поверненням  у вигляді міжбюджетних трансфертів. Змінивши розподіл доходів між бюджетами  можна змінити рівень їх фінансової забезпеченості. Таким чином, кількість  дотаційних бюджетів можна звести до мінімуму.

Подальший розвиток місцевого самоврядування неможливий без зміцнення основ  його фінансової незалежності, чого можна  досягти шляхом:

1. перегляду груп надходжень, що закріплюються за місцевими бюджетами, у тому числі складу доходів. До складу доходів місцевих бюджетів доцільно було б включити, зокрема, частину податку на прибуток, додану вартість тощо, а у складі доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, - передбачити певний відсоток податку з доходів фізичних осіб. Це дозволить збільшити частку коштів, що залишається у розпорядженні органів місцевої влади;
2. перегляду складу видатків місцевих бюджетів, у тому числі тих, що враховуються і не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; узгодження бюджетних повноважень із наявними фінансовими ресурсами;
3. удосконалення системи фінансового вирівнювання через узгодження соціальних та бюджетних нормативів, недопущення необґрунтованого вилучення доходів, одержаних на певній території, стимулювання місцевих органів влади нарощувати власну дохідну базу. Механізм стимулювання дотаційних бюджетів можна здійснювати шляхом:

а) спрямування  певного відсотка зібраних понад  фактичні показники попереднього року податків у частині, що зараховується  до місцевих бюджетів;

б) спрямування  до дохідної частини відповідних  місцевих бюджетів загальної суми податків новоутворених підприємств протягом перших трьох років їх діяльності, наприклад, за такими співвідношеннями: до бюджету місцевого самоврядування – 50%, до бюджету району – 25%, до бюджету  області – 25%;

в) забезпечення цільового використання вилучених  із місцевих бюджетів коштів на соціально-економічний  розвиток регіонів, що забезпечили  таке збільшення.

4) удосконалення  системи місцевих податків і  зборів, надання місцевим органам  влади більших повноважень щодо  їх запровадження і справляння.

Підвищуючи  рівень фінансової забезпеченості територій, необхідно посилювати контроль за законністю рішень органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері та їх відповідальності за формування і ефективне використання бюджетних ресурсів перед громадою, зокрема, шляхом запровадження обов’язкових щоквартальних друкованих звітів про  результати своєї діяльності.

Слід  зазначити, що сьогодні складається  ситуація штучної дотаційності бюджетів, фінансова допомога надається регіонам зі значним економічним потенціалом. Для ліквідації таких неузгодженостей можна встановити вищі нормативи відрахувань від загальнодержавних податків на користь місцевого самоврядування. Доцільно закріпити за місцевими бюджетами нормативи відрахувань від таких загальнодержавних податків, як ПДВ та податок на прибуток підприємств, які становлять близько 60% податкових надходжень зведеного бюджету. Доцільність цієї пропозиції підтверджується міжнародним досвідом. Так, у США основним дохідним джерелом бюджетів штатів і муніципалітетів є податок з продажу, податок на нерухомість та податок з доходів фізичних осіб. У Німеччині 44% ПДВ та 50% податку на прибуток корпорацій надходять до бюджетів земель та общин. У Росії в 2000 р. 15% ПДВ і податкова надбавка до податку на прибуток підприємств надходили до місцевих бюджетів [10, с. 4].

Економічне  зростання багатьох країн відбувається разом зі зростанням значення регіонального  фактора, фінансів місцевих органів  влади в розв'язанні стратегічних завдань розвитку територій. Як наслідок, в сучасному світі місцеве  оподаткування набуває дедалі більшого значення, зокрема за переліком видів  податків та розмірами надходжень. Адже за європейськими стандартами  частка місцевих фінансових ресурсів у консолідованому (зведеному) бюджеті  країни має становити 40-60% [20, с.36].

Тому  представляється необхідним з метою  поглиблення процесу децентралізації  влади, запропонувати основні напрями  реформування бюджетної системи  на місцевому рівні.

По-перше, необхідно укріпити дохідну базу місцевих бюджетів. Уряд України, прийнявши  Новий Податковий кодекс, пропонує підвищити рівень самодостатності  місцевих бюджетів шляхом удосконалення  податкового законодавства відповідно до напрямів реформування податкової системи, зокрема системи місцевих податків і зборів, механізму здійснення зарахування податку з доходів  фізичних осіб. Дане рішення є своєчасним і необхідним. Проте успіх залежатиме від правильності обраних заходів  та інструментарій.

По-друге, необхідно підсилити стимулюючі фактори в роботі органів місцевого  самоврядування щодо наповнюваності доходів  бюджету. Фінанси місцевих органів  влади є інструментом забезпечення суспільних послуг. Місцеве самоврядування, як і держава, є інститутом, що надає  послуги населенню. Держава і  місцеве самоврядування розподіляють між собою завдання і відповідальність за надання громадянам країни суспільних послуг.

По-третє, потрібне впорядкування основних витратних  повноважень між рівнями бюджетів на основі принципу субсидіарності. Правове значення субсидіарності полягає в тому, що цей принцип встановлює права окремих суб'єктів на самостійність і ініціативу в певній державі, їх права на необхідну допомогу в соціальній, економічній, культурній, політичній і правовій сферах.

По-четверте, доречним є підвищення ефективності управління засобами місцевих бюджетів. Активізація роботи органів місцевого  самоврядування направлена на підвищення ефективності використання бюджетних  коштів (оптимізація мережі бюджетних  установ, застосування дієвих методів  економії бюджетних коштів тощо) буде дійсно проведена після впровадження механізму моніторингу і оцінки ефективності здійснення органами місцевого  самоврядування їх повноважень. Публічне обговорення щорічних звітів про  виконання місцевих бюджетів органами місцевого самоврядування стане  перешкодою для зловживань представників  влади.

Отже, ефективність запропонованих заходів із реформування місцевих бюджетів (хоча вони жодним чином  не є вичерпними і можуть бути модифіковані з урахуванням адміністративно-територіального  реформування) підвищила би рівень забезпечення місцевих бюджетів реальними  фінансовими ресурсами з метою  ефективного здійснення повноважень  органів місцевого самоврядування.

Висновок

В процесі написання курсової роботи дослідили дохідну базу місцевих бюджетів України. Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування.

Місцевий  бюджет відповідно до Бюджетного кодексу  України містить в собі доходи і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних  відносин суспільства, яка пов’язана  з формуванням фінансових ресурсів регіонального рівня, що використовується місцевими органами влади для  забезпечення поточних і перспективних  завдань розвитку регіону, забезпечення фінансування програм соціально-економічного розвитку регіону.

Згідно чинного Бюджетного кодексу доходи бюджету – це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти)

Власні  доходи місцевих бюджетів протягом 2006-2008 років мали стійку тенденцію до зростання, проте в 2009 році відбувся незначний  спад, який, вочевидь, був викликаний фінансовою кризою. Проте дана тенденція притаманна не для всіх місцевих бюджетів. Зокрема, бюджет Тернопільської області і в 2010 році продемонстрував деяке зростання, яке й продовжилося в 2011 році.

Найважливішою складовою для власних доходів місцевих бюджетів залишаються податкові надходження, які в структурі займають більш як 80% усіх надходжень. Серед них більше 3/4 займає податок з доходів фізичних. Також значну частку у дохідній частині місцевих бюджетів займають міжбюджетні трансферти. Слід сказати про те, що зведений бюджет Тернопільської області  найбільш залежний від трансфертів, які в структурі доходів протягом останніх п’яти років в середньому складали 70%.

В структурі міжбюджетних трансфертів найбільшу частку займає дотація вирівнювання (становить більше 50%), та субвенції з державного бюджету (більш як 40%).

Проблема  наповнення місцевих бюджетів полягає не тільки в тому, що немає чітко визначених і закріплених законом джерел наповнення таких бюджетів, але й у спроможності бюджетів базового рівня забезпечити необхідні видатки за рахунок надходжень, які збираються на території відповідної громади. В першу чергу це відноситься до бюджетів сіл і селищ, які становлять основну частину від загальної кількості місцевих бюджетів. Практично всі бюджети базового рівня є дотаційними та такими, що неспроможні забезпечити власні видатки самостійно. Зміцненню фінансової бази місцевих бюджетів має сприяти збільшення суми дотацій вирівнювання місцевим бюджетам.