Доходи місцевих бюджетів України

Регулюючі доходи – це доходи, які на пайовій  основі розподіляються між усіма  ланками бюджетної системи України. Перелік регулюючих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. Уточнення переліку регулюючих доходів здійснюється у щорічних законах про державний бюджет України.

Нормативи відрахувань від регулюючих доходів, зокрема, від загальнодержавних  податків і зборів, до бюджетів встановлюють пропорції розподілу цих доходів (у відсотках) між різними рівнями  бюджетної системи. Склалася певна  практика регулювання бюджетних доходів. На державному рівні воно визначається нормативами розподілу доходів між державним бюджетом України і бюджетами областей, міст Києва та Севастополя.

Закон “Про бюджетну систему України” у редакції 1995р. дещо інакше визначив характер регулювання  бюджетних доходів. Зокрема, згідно зі ст. 16 подальшому перерозподілу підлягають доходи, закріплені за бюджетами АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

У Законі України “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування” і в  новій редакції Закону України “Про місцеве самоврядування”, ухваленій  у 1992р., термін “власні доходи” не вживався.

У Законі “Про бюджетну систему України”, прийнятому в редакції 1995р., поняття “власні  доходи” вживається в контексті  забезпечення принципу самостійності  бюджетів усіх рівнів, включаючи і  державний бюджет України. Згідно зі статею 4 вказаного Закону самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до чинного законодавства України.

Але законодавство  України не дає детального переліку власних доходів місцевих бюджетів. Немає у ньому і чітко визначених норм щодо порядку формування та використання власних доходних джерел. Лише Законом “Про бюджетну систему Української РСР” у редакції 1990р. (ст. 13) встановлювалося, що місцеві Ради утворюють резервні фонди за рахунок власних доходів і частини перевищення доходів над видатками бюджетів нижчих рівнів, які можуть передаватися на договірних і компенсаційних засадах вищій Раді для фінансового збалансування названих бюджетів шляхом дотацій і субвенцій. На практиці це фактично не застосовується. Тому проблема власних доходів потребує детальнішої розробки у законодавстві України. Власні доходи – це доходи, які формуються на підвідомчій відповідному місцевому органу влади території і щодо яких місцеві органи влади мають законодавчу ініціативу. Власні доходи і закріплені доходи – це різні доходи, і їх не слід ототожнювати. До власних доходів відносяться місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належать місцевій владі, та деякі інші. Частина власних доходів місцевих бюджетів – вкрай незначна, і, таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.

У 1990р. в  українському законодавстві з’явилося поняття “закріплені доходи місцевих бюджетів”. Закріплені доходи – це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів. Перелік доходів, які повністю зараховуються до місцевих бюджетів, установлений Законом “Про бюджетну систему Української РСР” від 5 грудня 1990р. Але даний Закон не визначив порядку розподілу цих доходів між рівнями місцевих бюджетів.

Усі законодавчі акти наступних років також не вирішили питання закріплених доходів. Були різні тлумачення цієї категорії, скорочувався перелік закріплених доходів. Прийнятий у 1995р. Закон “Про бюджетну систему України” лише частково вирішив проблеми закріплених доходів місцевих бюджетів. Повноваження органів місцевого самоврядування згідно з цим законом навіть звужуються. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів залишається нестабільним. У прийнятій в 1996р. Конституції України термін “закріплені доходи” не згадується. Стосовно обласних і районних бюджетів ст. 143 Конституції передбачає такі норми щодо порядку їх формування, які, по суті, виключають наявність закріплених доходів цих бюджетів.

Проблема  доходних джерел, які б надходили  до місцевих бюджетів на стабільній основі, залишається таким чином відкритою. Вона має вирішуватися шляхом впровадження власних доходів і регулюючих доходів місцевих бюджетів. Власні доходи мають складати основну частину  дохідної бази місцевих бюджетів усіх рівнів разом з обласними і  районними. З цією метою доцільно ще раз повернутися до визначення конституційних норм стосовно формування місцевих бюджетів.

Поняття “регулюючі доходи” запозичене Україною із бюджетної практики колишнього СРСР. Регулюючі доходи – це доходи, які  розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Нині регулюючі доходи становлять основу надходжень до місцевих бюджетів України. Уточнення переліку регулюючих доходів місцевих бюджетів здійснюється у щорічних законах про державний бюджет України.

Закон ”Про бюджетну систему України” у редакції 1995р. черговий раз уніс зміни до переліку регулюючих доходів та форм бюджетного регулювання. Згідно з ними окремі доходи стануть певною мірою закріпленими і регулюючими одночасно. Це стосується податку на додану вартість, акцизного  збору, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, плати за землю, доходів від приватизації державного майна та деяких інших.

Що ж  стосується розмірів відрахувань від  загальнодержавних податків та зборів, які надходять до місцевих бюджетів, то вони визначаються Верховною Радою  України, виходячи із відповідних соціально-економічних  нормативів, бюджетної забезпеченості населення території і стану  місцевих джерел доходів.

Найслабкішою  ланкою Закону “Про бюджетну систему  України” є визначення доходної бази всіх рівнів місцевих бюджетів, крім республіканського  бюджету АР Крим та обласних бюджетів. По суті, за ними повністю закріплені податок  на нерухоме майно громадян (якого  ще не затверджено Верховною Радою  України), надходження від оренди і продажу майна комунальної  власності, збори й інші неподаткові  доходи, місцеві податки і збори. Якщо в цілому питання дохідної бази обласних бюджетів значною мірою  знайшло своє вирішення в Законі, то дохідна база всіх нижчих рівнів місцевих бюджетів – районних, міських (міст обласного підпорядкування), районних у містах, міських (міст районного  підпорядкування), сільських та селищних – встановлюється Верховною Радою  АР Крим та Радами народних депутатів  вищого рівня для кожного нижчого. Таке становище сьогодні викликає найбільше  нарікань і є причиною протиріч між  місцевими Радами різних рівнів.

 

2. Аналіз складу, структури, динаміки доходів місцевих бюджетів України

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

До складу бюджетів місцевого самоврядування відносять бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевий  бюджет відповідно до Бюджетного кодексу  України містить в собі надходження  і витрати на виконання повноважень  органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій  та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають  єдиний баланс відповідного бюджету.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого  самоврядування та враховуються при  визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) прибутковий  податок з громадян:

• до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
• до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
• до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.

2) державне  мито в частині, що належить  відповідним бюджетам;

3) плата  за ліцензії на провадження  певних видів господарської діяльності  та сертифікати, що видаються  виконавчими органами відповідних  рад;

4) плата  за державну реєстрацію суб'єктів  підприємницької діяльності, що  справляється виконавчими органами  відповідних рад;

5) плата  за торговий патент на здійснення  деяких видів підприємницької  діяльності (за винятком плати  за придбання торгових патентів  пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними  пунктами), що справляється виконавчими  органами відповідних рад;

6) надходження  адміністративних штрафів, що  накладаються виконавчими органами  відповідних рад або утвореними  ними в установленому порядку  адміністративними комісіями;

7) єдиний  податок для суб'єктів малого  підприємництва у частині, що  належить відповідним бюджетам.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних  і культурних програм територіальних громад доходи бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

1) 25 відсотків  прибуткового податку з громадян, що справляється на відповідній  території;

2) 25 відсотків  плати за землю, що справляється  на території Автономної Республіки  Крим та відповідної області;

3) плати  за ліцензії на провадження  певних видів господарської діяльності  та сертифікати, що видаються  Радою міністрів Автономної Республіки  Крим та обласними державними  адміністраціями.

Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних  і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які  враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

1) 50 відсотків  прибуткового податку з громадян, що справляється на території  сіл, селищ, міст районного  значення та їх об'єднань;

2) 15 відсотків  плати за землю, що сплачується  на території сіл, селищ, міст  районного значення та їх об'єднань;

3) плати  за ліцензії на провадження  певних видів господарської діяльності  та сертифікати, що видаються  районними державними адміністраціями;

 

4) плати  за державну реєстрацію суб'єктів  підприємницької діяльності, що  справляється районними державними  адміністраціями;

5) надходження  адміністративних штрафів, що  накладаються районними державними  адміністраціями або утвореними  ними в установленому порядку  адміністративними комісіями.

Доходи  місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів:

1) місцеві  податки і збори, що зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 відсотків  плати за землю - для бюджетів  міст Києва та Севастополя; 75 відсотків  плати за землю - для бюджетів  міст республіканського Автономної  Республіки Крим та міст обласного  значення; 60 відсотків плати за  землю - для бюджетів сіл, селищ,  міст районного значення та  їх об'єднань;

3) податок  з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин  і механізмів у частині, що  зараховується до відповідного  бюджету;

4) надходження  сум відсотків за користування  тимчасово вільними бюджетними  коштами;

5) податок  на промисел, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування; 6) надходження дивідендів, нарахованих  на акції (частки, паї) господарських  товариств, що є у власності  відповідної територіальної громади;

7) плата  за забруднення навколишнього  природного середовища у частині,  що зараховується до відповідного  бюджету;

8) кошти  від відчуження майна, яке знаходиться  у комунальній власності, в  тому числі від продажу земельних  ділянок несільськогосподарського  призначення, що перебуває у  комунальній власності;

9) фіксований  сільськогосподарський податок  у частині, що зараховується  до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата  за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній  власності;

11) надходження  від місцевих грошово-речових  лотерей;

12) плата  за гарантії, надані з дотриманням  умов, визначених статтею 17 Бюджетного  кодексу України;

13) гранти  та дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні  надходження бюджетних установ,  що утримуються за рахунок  коштів відповідного бюджету;

15) податок  на прибуток підприємств комунальної  власності;

16) платежі  за спеціальне використання природних  ресурсів місцевого значення;

17) інші  надходження, передбачені законом.

До місцевих податків і зборів, які зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування області, належать: