Доходи місцевих бюджетів України

1) комунальний  податок - сплачують юридичні  особи, місцезнаходженням яких  є відповідне село, селище чи  місто. Граничний розмір не  повинен перевищувати 10% річного  фонду оплати праці, обчисленого  виходячи з розміру неоподаткованого  мінімуму доходів громадян;

2) ринковий  збір - сплачують юридичні особи  та громадяни за торгові місця  на ринках і в павільйонах,  на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з  автомашин, візків, мотоциклів. Справляється  за кожен день торгівлі. Розмір  не повинен перевищувати 20% мінімальної  заробітної плати для громадян  і трьох мінімальних заробітних  плат для юридичних осіб;

3) збір  за видачу дозволу на розміщення  об'єктів торгівлі - плата за оформлення  та видачу дозволів на торгівлю  у спеціально відведених для  цього місцях. Справляється з  юридичних осіб та громадян, які  реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші  товари залежно від площі торгового  місця, його територіального розміщення  та виду продукції. Граничний  розмір збору - 20 неоподаткованих  мінімумів для суб'єктів, що  постійно здійснюють торгівлю  у спеціально відведених для  цього місцях, і одного неоподаткованого  мінімуму в день - за одноразову  торгівлю;

4) збір  за видачу ордера на квартиру - сплачується за послуги, пов'язані  з видачею документа, що дає  право на заселення квартири. Не повинен перевищувати 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Сплачується через установи банків до одержання ордера;

5) збір  за паркування автотранспорту - сплачується  юридичними особами та громадянами,  які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Сплачується водіями на місці парковки;

6) курортний  збір - справляється в курортній  місцевості. Сплачується платниками  за місцем їх тимчасового проживання  і не може перевищувати 10% неоподаткованого  мінімуму доходів громадян;

7) готельний  збір - сплачується особами, які  проживають у готелях в розмірі,  що не повинен перевищувати 20% добової вартості найманого житла.  Справляється і перераховується  до бюджету адміністрацією готелю;

8) податок  з реклами - сплачується юридичними  особами та громадянами. Об'єктом  оподаткування є вартість послуг  за встановлення та розміщення  реклами;

9) збір  з власників собак - сплачується  громадянами - власниками собак.  Справляється за кожен рік.  Розмір збору не може перевищувати 10% неоподаткованого мінімуму доходів  громадян;

10) збір  за проведення місцевих аукціонів,  конкурсного розпродажу і лотерей  - сплачують юридичні особи і  громадяни. Граничний розмір не  повинен перевищувати 0,1% вартості  заявлених до місцевих аукціонів,  конкурсного розпродажу товарів  або від суми, на яку випускається  лотерея, але не більше трьох  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян з кожного учасника;

11) збір  за право використання місцевої  символіки - справляється з юридичних  осіб усіх форм власності та  фізичних осіб - суб'єктів підприємницької  діяльності, які використовують  місцеву символіку під час  виробництва продукції, виконання  робіт, надання послуг. Справляється  щорічно під час видачі дозволу  або продовження строку його  дії. Не повинен перевищувати 30 неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян з юридичних осіб  та 2 неоподатковуваних мінімумів  з фізичних осіб.

Місцеві бюджети мають велике значення для економіки країни, та й держави в цілому. Проте їх частка у зведеному бюджеті держави є незначною, що свідчить про значну централізацію бюджетних коштів в державному бюджеті, а не на місцевому рівні (табл. 1.1).

Частка доходів місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету за аналізований період залишилася майже на рівні попередніх років і склала 25,6%, збільшившись на 1% відносно 2009 року. А в порівнянні із 2006 роком дана частка навіть зросла на 2,4%, що свідчить про зростання ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі держави.

Частка доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті та їх питома вага у ВВП за 2007-2011 рр., % *

Показники	Роки
	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Доходи місцевих бюджетів, млн. грн.	39 865,5	58 349,0	73 872,1	71 035,7	80 515,8
Питома вага місцевих бюджетів у зведеному бюджеті, %	23,2	26,5	24,8	24,6	25,6
Питома вага доходів місцевих бюджетів (без врахування міжбюджетних трансфертів) у структурі ВВП, %	7,4	8,0	7,8	7,1	7,3

 

Аналізуючи питому вагу доходів місцевих бюджетів (без врахування міжбюджетних трансфертів) у структурі ВВП бачимо, що частка протягом 2007-2011 років знаходилась в межах 7% - 8%. Найбільший показник було зафіксовано у 2008 році і він становив 8%. У 2011 році він дещо зменшився і становив 7,3%. Даний показник характеризує рівень перерозподілу фінансових ресурсів через місцеві бюджети. Як бачимо через місцеві бюджети розподіляється занадто мало фінансових ресурсів для того, щоб забезпечувати фінансову самостійність місцевим бюджетам.

За період 2007-2011 рр. дохідна частина місцевих бюджетів зросла з 39 865,5 млн. грн. до 80 515,8 млн. грн.  Проте зростання не було постійним. Так, в 2010 році відбулося незначне зменшення, в порівнянні з 2009р., дохідної частини місцевих бюджетів України. Доходи місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів) у 2011 році склали 80515,8 млн. грн., що на 9480,1 млн. грн. більше за показник 2010 року. Дане збільшення насамперед пов’язане із виходом з економічної кризи України.

Таку тенденцію можна пояснити лише зважаючи на ті політичні події та економічні шоки, які відбувалися протягом останніх п’яти років. Світова фінансова криза внесла свої корективи в діяльність всієї економічної системи країни. Розорення банків, падіння виробництва, відтік капіталу за кордон призвели до суттєвого скорочення доходів бюджету на усіх рівнях бюджетної системи.  Внаслідок фінансової кризи відбулось скорочення дохідної частини місцевих бюджетів відносно попередніх років. Проте в 2011 році намітилися позитивні тенденції до зростання дохідної частини місцевих бюджетів.

Проаналізуємо динаміку та структуру надходжень до місцевих бюджетів України за 2007 – 2011 рр.

Як бачимо з таблиці 2.2, як і в попередні роки найбільшою групою надходжень до місцевих бюджетів залишаються податкові надходження, які у 2011 році зросли, порівнюючи з 2007 роком більш ніж у 2 рази (у 2007 році податкові надходження становили 39 865,5 млн. грн., а у 2011 році – 80 515,8 млн. грн.). В структурі доходів місцевих бюджетів також відбулись зміни: якщо в 2007 році частка податкових надходжень становила 77,6%, то вже у 2011 році – 83,9%. Це відбулося за рахунок зменшення інших джерел надходжень, а також за рахунок збільшення податкових ставок на певні види товарів та послуг, роздержавленням великих бюджетоутворюючих підприємств.

 

Таблиця 2.2.

Динаміка та структура доходів місцевих бюджетів України

Роки	2007 р.		2008 р.		2009 р.		2010 р.		2011 р.
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Доходи всього, в тому числі:	39 865,5	100	58 349,0	100	73 872,1	100	71 035,7	100	80 515,8	100
Податкові надходження	30 931,6	77,6	44 593,4	76,4	59 281,4	80,2	59 157,6	83,3	67 575,6	83,9
Неподаткові надходження	4 795,7	12,0	6 441,4	11,0	7 689,4	10,4	7 759,1	10,9	8 769,2	10,9
Доходи від операцій з капіталом	2 663,6	6,7	4 603,5	7,9	4 577,1	6,2	2 593,1	3,7	2 556,3	3,2
Цільові фонди	1 474,7	3,7	2 710,7	4,6	2 324,2	3,1	1 526,0	2,1	1 614,7	2,0

 за період 2007-2011 рр.*

 

Неподаткові надходження займають другу позицію  в структурі доходів місцевих бюджетів. Протягом останніх років  ці надходження в середньому складають 11% усіх доходів. Пік зростання неподаткових надходжень за останні п’ять років був у 2007 році і складав 12%, а мінімум був зафіксований в 2009 році - 10,4%. Щодо абсолютних показників, то протягом періоду що аналізується неподаткові надходження зросли з 4 795,7 млн. грн. в 2007 році до 8 769,2 млн. грн. в 2010 році, тобто практично у два рази.

Ще одним джерелом надходжень до місцевих бюджетів є доходи від операцій з капіталом. Протягом 2007-2009 років відбувався активний їх ріст. Так, в 2007 році ці доходи складали 2 663,6 млн. грн., в 2008 – 4 603,5 млн. грн., в 2009 – 4 577,1 млн. грн. В 2010 році відбувся стрімкий спад доходів від операцій з капіталом до 2 593,1 млн. грн. на рівень, який нижче показника 2007 року. Незначний спад продовжився і в 2010 році – 2 5536,3 млн. грн. Така ситуація була викликана в першу чергу нестабільністю банківської системи, адже значну частину від даного виду доходів складають прибутки від депозитних операцій з тимчасово вільними бюджетними коштами, плюс до цього всього загальна дестабілізація економіки та катастрофічний брак фінансових ресурсів. Все це відбилося на величині цих доходів в загальній структурі і якщо протягом 2006-2009 років вони складали, в різні часи, від 6,2% до 7,9% загального обсягу, то вже в 2010 році цей показник склав 3,7%, а в 2011 році всього лиш 3,2% .

Найменшу частку доходів складають цільові фонди. Динаміка цих доходів також впродовж 2007-2008 років мала тенденцію до зростання, а їх частка в доходах виросла від 3,7% до 4,6%. Але в 2009 році відбувається спад їхнього обсягу в загальній структурі до 3,1%, який продовжився і в 2009-2010 рр. - 2,1% та  2,0%, відповідно. В абсолютному вимірі цільові фонди 2011 році складали 1614,7 млн. грн., а для прикладу в 2007 році ця цифра складала 1 474,7 млн. грн.

Отже, можна зробити висновок, що попри загалом позитивну динаміку зростання всіх видів власних доходів місцевих бюджетів протягом 2007-2009 років у 2009 році відбувся стрімкий спад. Особливо показове падіння відбулося по доходах від операцій з капіталом, що дуже яскраво підкреслює ті економічні проблеми, які сьогодні склалися в Україні.

В 2011 році дані тенденції не поглиблювалися й відбувся ріст дохідної частини місцевих бюджетів насамперед завдяки пожвавленню економічних процесів в країні, поступовому виходу підприємств з економічної кризи.

 

3. Проблеми виконання місцевих бюджетів за доходами, шляхи їх зміцнення.

Нинішній  стан економіки України характеризується поступовим збільшенням диференціації  рівнів економічного і соціального  розвитку регіонів та обсягів податкових і неподаткових доходів, які надходять  до їх бюджетів. Для вирішення економічних  та пов’язаних з ними соціальних питань необхідні подальші перетворення, а  саме реформування міжбюджетних відносин, яке в країні здійснюється значно повільніше, ніж реформування усієї  економіки в цілому, що може стати  серйозною загрозою для започаткування економічного зростання. Тому проблеми удосконалення системи організації  міжбюджетних відносин в Україні, зокрема  у частині формування фінансових ресурсів регіонів, залишаються актуальними.

Різні аспекти  реформування місцевих бюджетів, зокрема  їх доходної частини, досліджувалися у  працях багатьох українських науковців, О.Василика, В.Зайчикової, О.Кириленко та інші.

В Україні  висловлюють різні пропозиції щодо формування доходної бази місцевих бюджетів. Шляхи вирішення таких проблем  обговорюються і російськими  економістами. На думку Бутко М.П. і Білокура К.О., стратегія держави  в сфері фінансів вимагає змін «з тим, щоб вони були орієнтовані  на регіон, адже ринкова економіка  вимагає суттєвого збільшення використання фінансових ресурсів на території їх створення». Це положення фактично підтверджують інші автори, які вважають за необхідне направляти до місцевих бюджетів відрахування від тих податків і платежів, які надходять до державного бюджету з відповідної території у вигляді певного відсотка відрахувань від загальнодержавних податків. На перших етапах реформування місцевих бюджетів України пропонувалося навіть «законодавчо закріпити необхідність індивідуального підходу до визначення частки кожного регіону у загальнодержавних доходах» [23].

С.Мельник  і С. Криниця пропонують зараховувати до місцевих бюджетів податок на додану вартість, оскільки він, на думку авторів, рівномірно розподіляється по території  країни, є менш чутливим до коливань кон’юнктури, а його надходження прямо пов’язані з рівнем розвитку і результатами економічної діяльності в регіонах[23].

Л.Л. Тарангул внесено пропозицію про надання права місцевим органам влади «вводити територіальні надбавки до місцевих податків виходячи з особливостей галузевої і територіальної структури виробництва, його техногенного пресингу на природне середовище» [23].

Таким чином  одне з проблемних питань – що повинно  служити джерелом дотацій регіонам: просто бюджетні асигнування або  спеціальний фонд, що формується за рахунок певних податків або відрахувань  від певних податків. Існує необхідність встановити взаємозв’язок між бюджетними витратами і результатами економічної  діяльності регіону, тобто формувати  прибутки місцевих бюджетів в залежності від об’єму створених на відповідній  території фінансових ресурсів.

Обговорення в вітчизняній економічній літературі проблеми зміцнення доходної бази місцевих бюджетів і практика формування місцевих бюджетів України показують, що важливою умовою ефективного функціонування системи міжбюджетних відносин є  вибір податків, що надходять до місцевих бюджетів. Відповідно до розглянутих  теоретичних положень такі податки  повинні задовольнять наступним  вимогам: вони повинні не мати значних  регіональних відмінностей; не бути особливо чутливими до кон’юнктурних коливань; дія податків, що надходять до місцевих бюджетів.