Державний борг і шляхи його оптимізації

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………….. 3

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, НЕОБХІДНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

ДЕРЖАВНОГО БОРГУ……………………………………………….. 6

1. Економічна сутність і причини виникнення державного

 боргу………………………………………………………. 6

1.2 Державний борг України та його обслуговування……. 10

1.3  Вплив зовнішнього державного боргу на фінансове

становище держави……………………………………….. 14

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ УКРАЇНИ.. 16

2.1 Ретроспективний аналіз рівня державного зовнішнього

боргу України……………………………………………… 16

2.2 Аналітичне дослідження стану державного

боргу України………………………………………………. 18

 

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО

БОРГУ УКРАЇНИ……………………………………………………….. 24

3.1 Рекомендації по управлінню зовнішнім державним

боргом України та його фінансуванню…………………… 24

3.2 Шляхи скорочення державного боргу України………….. 26

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 31

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………… 33

 

 

 

 

ВСТУП

 

Формування ринкової моделі економіки змінює підходи до використання державних фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Це посилює актуальність наукового  дослідження питань, пов'язаних з  використанням усіх ланок державних  фінансів, в тому числі такої її важливої складової, як державний борг.

В умовах трансформації економіки  України питання державного боргу  є досить актуальними, оскільки він  тiсно вплетений в економічну систему країни, пов'язаний з соціальними  та політичними процесами. Наявнiсть  державного боргу, його розмiри, розмiщення i методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони  економічного життя держави, такі як: дефіцит державного бюджету, розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції та інші. Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для  фінансування державних потреб, але  й важливим інструментом фінансової політики держави, невірне використання якого може призвести до суттєвих ускладнень, чи навіть до фінансової кризи.

Державні запозичення  мають як стимулюючі, так і руйнівні наслідки, що повинно всебічно враховуватися  при впровадженні економічної політики.

Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячені роботи вітчизняних економістів, а саме: В.А.Андрущенка, О.І.Барановського, С.А.Буковинського, О.Д.Василика, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, А.І.Даниленка, М.Я.Дем”яненка, О.Д.Заруби, Б.С.Кваснюка, В.І.Кравченка, ІА.М.Мороза, С.С.Осадця, К.В.Павлюк, А.М.Поддєрьогіна, Г.О.П”ятаченка, М.І.Савлука, В.М.Суторміної, В.М.Федосова та інших.

Вітчизняні автори, що займалися  питаннями державної заборгованості, як правило, висвітлювали окремі аспекти  ролі державних запозичень, що в  цілому не розкриває багатостороннього  впливу (позитивного та негативного) на економічну систему України. Наукові  розробки західних вчених не можуть адекватно  застосуватись на українському підґрунті, оскільки базуються на засадах, які не відповідають умовам перехідної економіки.

Актуальність обраної теми для України обумовлена як глобальними тенденціями розвитку боргових відносин, так і підсилена дією взаємопов’язаних між собою внутрішніх факторів. По-перше, перехід до ринкової економіки та подолання трансформаційної кризи (у першій половині 90-х рр.), в умовах дефіцитності фінансових ресурсів, зумовили необхідність залучення і використання зовнішніх запозичень. По-друге, неефективний механізм залучення позик та їх непродуктивне використання зумовили досить стрімке накопичення боргу та концентрацію платежів щодо його обслуговування у вузькому часовому інтервалі. Як наслідок – загострення боргової кризи ліквідності й загрози дефолту у кінці 90-х рр., що зумовили трансформацію зовнішньої заборгованості держави із потенційної загрози фінансовій безпеці у реальну. По-третє, фінансовий стан України у кінці 90-х рр. характеризується безперервними реструктуризаціями, обтяжливими переговорами з кредиторами, відсутністю перспектив щодо повного та своєчасного обслуговування зовнішнього державного боргу у найближчому майбутньому. По-четверте, на сучасному етапі від характеру врегулювання боргової проблеми у значній мірі залежатиме бюджетна дієздатність держави, стабілізація її фінансового стану і загальноекономічної ситуації в Україні, створення умов для виходу вітчизняної економіки на траєкторію сталого економічного зростання. Тому для підвищення рівня фінансової безпеки і зовнішньої кредитоспроможності надзвичайно важливе значення має розробка ефективних форм і методів зниження боргового тягаря, застосування інструментів активного управління зовнішнім державним боргом, активізація менеджменту зовнішнього боргу, як обов’язкового атрибуту державних фінансів.

Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.

Обєктом дослідження за обраою темою є вивчення сутності державного боргу України як економічної та фінансової категорії.

Предметом дослідження постало проведення аналізу стану державного боргу України.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування зовнішнього державного боргу як складової фінансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розробка найбільш ефективних методів управління зовнішнім державним боргом у сучасній вітчизняній фінансовій системі.

Для досягнення поставленої мети було окреслено наступне коло завдань:

- визначення економічної  сутності і причин виникнення державного боргу;

- зясування впливу зовнішнього державного боргу на фінансове становище держави;

- проведення ретроспективного аналізу рівня державного зовнішнього боргу України

- здійснення аналітичного дослідження стану державного боргу України;

- розробка рекомендацій по управлінню зовнішнім державним боргом України та його фінансуванню;

- визначення основних шляхів скорочення державного боргу України.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, НЕОБХІДНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ

 

1.1 Економічна сутність і причини виникнення державного боргу

 

Важливим елементом фінансової системи держави є державний  борг, що утворюється внаслідок мобілізації  ресурсів на внутрішньому та світовому  фінансових ринках.

Державний борг (відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу) - загальна сума заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору [2].

За своєю економічною  сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу  частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності  та повернення.

Залежно від сфери розміщення позик розрізняють [9]:

- внутрішній борг;

- зовнішній борг.

Внутрішній державний  борг - сукупність зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень на внутрішньому ринку.

До складу державного внутрішнього боргу України входять:

- позичання Уряду України;

- позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг складається із [12]:

- заборгованості минулих років;

- заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду.

Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших  боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення  держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з [4]:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
• позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АР Крим чи місцевого  самоврядування, граничний обсяг  надання гарантій відповідно до вимог  ст.18 Бюджетного кодексу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет [2].

Розмір державного боргу  розраховується у грошовій формі  як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає  операції за цей день.

Відповідно до бюджетної  класифікації України, затвердженої наказом  Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її затвердження», як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікують так:

- за типом кредитора складається з двох розділів:

* внутрішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, заборгованість перед банківськими установами та іншими органами управліннями;

* зовнішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку, заборгованість за позиками, одержаними від постачальників тощо;

- за типом боргового зобов'язання, що включає заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями.

- за формою залучення коштів державний борг поділяється на:

* державні запозичення;

* гарантії.

Державне запозичення - залучення  державою в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів  України коштів з метою фінансування державного бюджету на умовах повернення, платності та строковості. Розрізняють:

1)  державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку;

2)  державне зовнішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державне запозичення  здійснюється з метою:

• фінансування дефіциту державного бюджету;
• підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;
• інших цілей, встановлених чинним законодавством.

Державна гарантія - спосіб забезпечення виконання державою, представленою  Кабінетом Міністрів України  в особі Міністра фінансів України, зобов'язань позичальника (резидента  України) перед кредитором повністю або частково Кабінет Міністрів України надає державні гарантії відповідно до встановленого порядку виключно в межах повноважень та граничного обсягу надання державних гарантій, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Державні гарантії надаються  на забезпечення виконання зобов'язань

позичальників (резидентів України), які не мають простроченої заборгованості перед державою, за умови покриття позичальниками гарантійних ризиків держави належним чином у повному обсязі.

Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

• випуск державних цінних паперів;
• укладення угод про позику та гарантійних угод;
• інші способи, передбачені чинним законодавством.