Анализ деятельности предприятия

У складi флоту АСК "Укррiчфлот" знаходиться понад 200 самохiдних та несамохiдних суховантажних суден. Вказанi судна перевозять вантажi мiж морським та рiчковим портами 40 країн свiту. Головними напрямками перевезень є лiнiї з рiчкових та морських портiв України на порти Туреччини, Грецiї, Iталiї, Iзраїля, Францiї, Iспанiї, Болгарiї, Румунiї, Сербiї, Угорщини, а також мiж iноземними портами Середземноморського, Балтiйського та Пiвнiчного басейну та Атлантичного узбережжя Європи.

Основу вантажопотокiв  на експорт з України склали: брухт  чорних металiв, метали, мiнеральнi добрива, зерновi вантажi. З iмпорту перевозились боксити та генеральнi вантажi. Фрахтовi ставки на усiх ринках перевезень мають багатовекторний характер.

Перевезення вантажiв  на рiчцi Днiпро повнiстю залежить вiд економiчної ситуацiї в Українi.

Перспективи дiяльностi на поточний та наступнi роки: реновацiя суден АСК "Укррiчфлот", органiзацiя та розвиток контейнерних перевезень та обробка контейнерних вантажiв в портах АСК "Укррiчфлот", пошук та вихiд на новi ринки.

Поточна та оперативна фінансова  робота на АСК"Укррiчфлот"  спрямовується  на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної  фінансової роботи на підприємстві полягає  в такому: постійна робота зі споживачами  стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги; своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками; забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;  своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі; своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків; здійснення платежів за фінансовими операціями.

Як бачимо  із даної звітності підприємства  за 2009 рік підприємство підвищило свою ділову активність, про що свідчить збільшення сальдо балансу на кінець періоду порівняно з початковим, у 1,25 рази. Так на початок періоду сальдо балансу дорівнювало 723524тис.грн., а на кінець – 902734тис.грн.

3. Основні джерела даних  для аналізу (додатки)

У сучасних умовах господарювання аналіз фінансового стану – необхідна складова процесу управління підприємством. Головним напрямком його практичної реалізації є виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства, визначення перспектив його розвитку.

Адекватна інформаційно-методична база є необхідною умовою якісного проведення аналізу фінансового стану. Ці питання є об’єктом уваги як спеціалістів практиків, так і теоретиків. Водночас необхідно зазначити, що розгляд аналізу фінансового стану в контексті системи управління підприємством досліджено недостатньо. Все це привело до потреби удосконалення за такими напрямками: розвиток теоретичної бази, спрямований на вдосконалення складових елементів забезпечення аналізу (зокрема інформаційного та методичного забезпечення); поширення його практичного використання стає можливим завдяки підвищенню ефективності управлінських рішень на підставі їх наукового обґрунтування.

Під забезпеченням аналізу фінансового стану необхідно розуміти такі види, кількість та якість ресурсів, які є необхідними та достатніми для досягнення мети функціонування системи аналізу фінансового стану підприємства: організаційне, інформаційне, методичне, технічне, матеріальне та кадрове забезпечення. Важлива роль у забезпеченні належить інформації: вона зв’язує окремі елементи управління (у тому числі й аналіз фінансового стану) в єдину динамічну систему. Взаємозв’язок між інформаційним та методичним забезпеченням відбувається завдяки меті проведення аналізу: надання інформації системі управління про фінансовий стан підприємства та можливості його оптимізації.

Сукупність інформаційного забезпечення системи аналізу представлено: інформаційною системою, комунікативним середовищем та інформаційними технологіями. Взаємозв’язок між окремими функціональними підсистемами управління, простежується завдяки інформаційним потокам і свідчить, що на підставі вихідної інформації аналізу фінансового стану відбувається регулювання подальшої діяльності управлінського персоналу підприємства. В процесі дослідження були сформульовані основні вимоги, дотримання яких дає можливість оптимально організувати інформаційні потоки підприємства:  періодичність, строки та форми надання інформації – це умови ефективної організації роботи персоналу.

Якісна характеристика інформаційних потоків тісно пов’язана з головним елементом інформаційної системи та всього інформаційного забезпечення – інформацією. За результатами досліджень зроблено висновок, що фінансова звітність – головне джерело інформації, необхідної для оцінки фінансового стану; однак, її форма та зміст, не можуть повною мірою задовольняти потреби аналітиків, саме тому виникає необхідність її вдосконалення.

Проблемами фінансового  аналізу, викликаними інформаційними джерелами можуть стати: неоднозначність  напрямків оцінки, надмірна кількість показників та коефіцієнтів, відсутність об’єктивної методики комплексної оцінки фінансового стану та методики його прогнозування.

Тому дуже важливо  на етапі методологічної побудови системи  аналізу на підприємстві визначитись  із метою аналізу та задачами, які стоять перед аналізом.

Класично вважається, що інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані бухгалтерського обліку, а  саме:

- баланс (форма № 1);

- звіт про фінансові результати (форма № 2);

- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіт про власний капітал  (форма № 4).

Крім того джерелом аналізу служать  дані статистичної звітності та оперативні дані підприємства.

Основним джерелом інформації для  аналізу фінансового стану є  бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

На підприємствах України згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку, затвердженим Міністерством  фінансів України від 30 липня 1999р. застосовується нова форма балансу згідно з П(С)БО №2 яку приведено у повну відповідність із міжнародними стандартами. Сутність кожної статті балансу розглядається в спеціальних журналах присвячених обліку.

Баланс – це групування інформації на початок і на кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які мають змогу  вибирати правильне рішення щодо проведення перевірок, виявлення слабких  місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності  клієнта. І нарешті, аналітики для аналізу фінансового стану підприємства використовують передовсім дані балансу.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: "Яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?", але відповідь на значно важливіше  запитання: "Чому саме склався такий стан?" можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна  поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Усі показники бухгалтерського  балансу та звітності взаємозв'язані  один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається  з активу та пасиву і свідчить про  те, як на певний час розподілено  активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

Існуюча форма балансу вимагає корегувань розділів та уточнення в оцінці статей. Формування інформації про активи підприємства в аналітичному балансі здійснюється за  трьома рівнями ліквідності:

• “Неліквідні активи” – крім статей, які містять перший розділ активу балансу, він доповнюється частиною статті “Витрати майбутніх періодів”, що підлягає списанню протягом періоду, більшого ніж 12 місяців з дати складання балансу;
• стаття “Витрати майбутніх періодів” потрапляє до другого розділу “Ліквідні активи”, однак, у частині витрат, списання яких буде здійснюватися в період до 12 місяців з дати складання балансу. До розділу також входять статті “Короткострокова дебіторська заборгованість”, “Інші оборотні активи”, “Запаси”. При оцінці останніх доцільно проводити уточнення вартості товарно-матеріальних цінностей залежно від ступеня їх ліквідності та концепції функціонування підприємства (рис. 1);
• третій розділ аналітичного балансу – “Абсолютно ліквідні активи”  включає статті “Грошові кошти та їх еквіваленти”, а також “Поточні фінансові інвестиції”.

Групування пасиву відбувається залежно від терміновості сплати зобов'язань:

1. Власний капітал. Охоплює статті першого розділу пасиву бухгалтерського балансу, доповнені “Доходами майбутніх періодів”, а також частиною статей розділу “Забезпечення наступних витрат і платежів”, яка за своїм економічним змістом належить до власних коштів і термін погашення якої перевищує 12 місяців з дати складання балансу, або операційного циклу підприємства.
1. Довгострокові зобов'язання. Включають статті третього розділу пасиву бухгалтерського балансу і частину “Забезпечення наступних витрат і платежів”, що не ввійшла до першого розділу.
2. Поточні зобов’язання. Містить інформацію про заборгованість підприємства, термін сплати якої менший ніж 12 місяців з дати складання балансу, або операційного циклу підприємства. Виділення простроченої кредиторської заборгованості з числа поточних зобов’язань дозволяє одержати інформацію, необхідну для підвищення об’єктивності результатів аналізу.

Аналітична форма Звіту про фінансові результати являє  собою групувальну відомість доходів і витрат підприємства в розрізі видів діяльності.

Виходячи з економічної суті прибутку, прибутком від реалізації необхідно вважати чистий прибуток підприємства. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції. Стаття “Операційні витрати” включає такі елементи: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати. Фінансовий результат від операційної діяльності визначається як різниця між валовим прибутком і операційними доходами та витратами. Результат від звичайної діяльності формується з урахуванням результату фінансової діяльності та податку на прибуток. Виділення “Надзвичайних доходів та збитків” дає змогу оцінити вплив виняткових ситуацій на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Моделювання другого розділу розглянутої форми спрямоване на формування відомостей про структуру операційних витрат за елементами, що, на відміну від базової моделі, підвищує наочність аналізованого матеріалу, дає початкові відомості про структуру витрат і визначає напрямки подальшого, більш детального аналізу.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові  потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Процес складання звіту  про рух грошових коштів включає  п’ять основних етапів : визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів; визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності; визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності; визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності; подання отриманої інформації у формі звіту про рух грошових коштів.

Перетворення Звіту про рух грошових коштів в аналітичну форму проводиться з урахуванням вимог корисності даних, шляхом укрупнення статей звітності в розрізі видів діяльності (операційної, інвестиційної та фінансової) як в абсолютному, так і у відносному виразі.

Аналогічні операції проводяться і для моделювання Звіту про власний капітал в аналітичну форму. Власний капітал розглядається в розрізі джерел поповнення та напрямків використання, що підвищує наочність інформаційної бази аналізу та ефективність її використання.

Власний капітал –  це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов’язань. Власний капітал  – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії: 
- інвестований (вкладений або сплачений капітал);

- нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

- статутний капітал;

- додатковий капітал  (нереєстрований) – це додатково  вкладений капітал, резервний  капітал та нерозподілений прибуток.

Розрахунок питомої ваги статей фінансової звітності, дає можливість простежити їх зміну у відносному виразі, що збільшує можливості для порівняння як у динаміці щодо досліджуваного підприємства, так і з іншими суб'єктами господарювання.

Головний напрямок моделювання методичного забезпечення аналізу – підвищення об’єктивності комплексної оцінки фінансового стану, реалізація якого неможлива без удосконалення логічної послідовності проведеного аналізу. Мета аналізу й однорідність робіт стали підставою для виділення трьох етапів аналізу фінансового стану: організаційного; розрахункового та заключного. Зміст організаційного етапу полягає в постановці мети; визначенні напрямків і завдань аналізу фінансового стану; виборі, оцінці й моделюванні інформаційного забезпечення і методів проведення аналізу. Деталізація розрахункового етапу дозволяє визначити послідовність його проведення відповідно до зазначених завдань і сформованої на попередньому етапі мети аналізу за рахунок проведення: експрес-аналізу; поглибленого аналізу фінансового стану; факторного аналізу та прогнозування. На заключному етапі відбувається узагальнення результатів аналізу фінансового стану, оформлення аналітичних таблиць, графіків, діаграм і надання отриманих даних користувачам.