Управление кредитным портфелем в банке

Таким чином, інформаційне забезпечення аналізу кредитних операцій складається з:

• правовій інформації, яка розміщується в законах України, які регулюють економічну діяльність банків;
• директивна інформація, яка поміщається в ухвалах Кабінету Міністрів України, постановах Національного банку України, наказах Міністерства фінансів і інших міністерств і відомств;
• нормативно-довідкова інформація, яка знаходиться в збірках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, каталогах, проспектах і т.п.;
• інформація бізнес-планів і прогнозів;
• обліковий-економічна інформація, яка є основним видом фактографічної інформації [6, с. 34]. 

Головним джерелом даних  для проведення фінансового аналізу  кредитних операцій банку є його баланс. Баланс служить основою для  балансового звіту комерційного банку. До балансового звіту додаються  примітки, які розшифровують окремі статті балансу (додаток 1, додаток 2, додаток 3, додаток 4).

 

 

1.2 Методи управління кредитним портфелем банку

 

Аналіз кредитних операцій банку залежно від ступеня  ризику, забезпеченості і дохідності лежить в основі аналізу якості активів, які в свою чергу, є важливим напрямком рейтингової оцінки діяльності банку. Але в той же час кредитні операції - це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують кредитний портфель банку. Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, - сукупність всіх займів, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може надавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, чи викупати займ або частину займу, що був наданий іншим кредитором, через укладання договору з позичальником.

Кредитний портфель банку  включає агрегатну балансову вартість кредитів, в тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних до повернення. Поряд з тим до нього не входять: відсотки нараховані, але не сплачені; зобов’язання  видати кредит; кредитні лінії, які ще не використані; гарантії і акредитиви; оперативний лізинг. Від структури і якості кредитного портфеля банка в значній мірі залежить його стабільність, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики. Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрямки кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення відносно доцільності надання позик клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямків і методів кредитування. Аналіз кредитної діяльності банка передбачає вирішення таких задач:

• визначення ступеня й типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідність зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичного і потенційного збитку;
• оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;
• визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;
• визначення ефективності кредитних операцій, яка дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів;
• зниження ризику неповернення позики [19, с. 157]. 

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити за такими напрямками (Рис. 1.1).

Рис.1.1. Основні напрямки аналізу кредитної діяльності

Оскільки формування та розміщення кредитних ресурсів є  основним видом діяльності комерційного банку, аналізу портфеля має бути приділено найбільшу увагу [16, с. 185-192].

Кредитний портфель банку  можна аналізувати, використовуючи наступні методи аналізу: горизонтальний, вертикальний, балансовий і коефіцієнтний аналіз.

Горизонтальний і вертикальний аналіз кредитного портфеля банку представляє собою:

• процентні співвідношення окремих показників з агрегатними показниками;
• абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базовими);
• темпи зростання чи  приросту показників в аналізуємому періоді.

Вертикальний (структурний) аналіз кредитного портфеля передбачає дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т.п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментацію кредитного портфеля [27, с. 2-6]. 

Аналіз галузевої структури  кредитів дає змогу визначити  галузеву диверсифікацію кредитів порівняно  з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динамці.

Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться  для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями і може стати причиною банкрутства банку, тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів в певний сегмент,у тому числі застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет й керівництво вищого рівня.

За строком використання позики поділяються на:

• строкові;
• безстрокові (до запитання).

Строкові – це позики надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), довгострокові (терміном понад один рік).

Короткострокові кредити можуть надаватися банком у випадку тимчасових фінансових труднощів, які виникають у зв’язку  з витратами виробництва і обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді. Аналізуючи  структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів:

• до 1 місяця;
• від 1 до 3 місяців;
• від 3 до 6 місяців;
• від 6 місяців до 1 року.

Довгострокові кредити надаються на період понад  одного року. Мета  їх надання - для формування основних фондів, об’єктом кредитування  можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та  розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше.

Кредити до запитання (безстрокові) - це кредити, які видаються на невизначений строк й які на вимогу кредитора повинні бути повернені у визначений ним час. Якщо  кредитор не вимагає повернення, то кредит повертається  позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною  позичальника виділяють такі групи  кредитів:

• стандартні;
• під контролем;
• субстандартні;
• сумнівні;
• безнадійні.

Стандартні - це кредити, за якими відсотки та  сума основного боргу сплачуються своєчасно, без прострочення платежу.

Прострочені кредити  – це кредити, щодо яких строк погашення, встановлений кредитним договором минув, а позикові кошти не повернені позичальником.

Залежно від  виду позичальника (за формами власності) кредити можна розділити на такі групи:

• кредити юридичним особам державної форми власності;
• кредити юридичним особам змішаної форми власності;
• юридичним особам з недержавною формою власності, в тому числі:
•   акціонерним товариствам;
•   приватним підприємствам;
•   кооперативним підприємствам;
•   спільним підприємствам;
• фізичним особам;
• міжбанківські кредити.

У процесі аналізу кредитного портфеля треба визначити питому вагу міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання цього коефіцієнта вважається позитивним явищем з погляду зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

За наявністю та  характером забезпечення виділяють:

• забезпечені (ломбардні) позики;
• незабезпечені (бланкові) позики [20, с. 329-336]. 

Основна частина банківських  кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля в цьому напрямку, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик в загальних позиках.

Результати вертикального (структурного) аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів і їх оптимізації. Вони, як правило, оформлюються у вигляді таблиць та  графіків в формі секторних чи столбчикових діаграм.

Горизонтальний, чи трендовий, аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому й окремих їх видів в часі, визначити загальні тенденції їх зміни чи тренду.

Результати цього аналізу  оформлюються у вигляді  графіків у формі столбчикових діаграм й лінійних графіків,які полегшують визначення лінії тренду.

Вертикальний і горизонтальний аналіз під час загального вивчення активів, як правило, здійснюється одночасно [17, с. 146-152].

Балансовий метод, або  метод балансового рівняння, використовується при аналізі руху кредитів.

В основу аналізу руху кредитів покладено балансову модель, яка визначає залежність між показниками:

                                                      (1.1),  де

Зпоч., Зкін. – залишки кредитних вкладень відповідно на початок і кінець балансового періоду, грн.;

Н – сума наданих за період кредитів, грн..;

П – сума погашених за період кредитів, грн.

Згідно з цією моделлю будь – який показник можна визначити за допомогою інших. Найчастіше аналітика цікавлять причини залишків кредитних вкладень, напрямки руху грошових потоків, що призвели до відповідних змін залишків кредитів. Щоб відповісти на це питання, балансову модель необхідно перетворити таким чином:

                                                                           (1.2)

З наведеного рівняння видно, що залишки кредитів на кінець періоду  перебувають під прямим впливом  залишків на початок періоду та суми надання кредитів і під зворотним впливом суми погашення.

На підставі кредитного балансу можна обчислити:

● рівень надання ( видачі ) кредитів;

● рівень погашення ( повернення ) кредитів;

● співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів;

● оборотність кредитних вкладень [9]. 

Рівень надання кредитів ( Р надання ) характеризує питому вагу наданих кредитів у сумі залишків кредитних вкладень на початок періоду  та наданих протягом періоду кредитів і обчислюється за формулою:

                             (1.3)

Рівень погашення кредитів (Р погаш.) визначається відношенням суми погашених кредитів до суми залишків кредитних вкладень на початок періоду та наданих протягом року кредитів:

                                              (1.4)

Співвідношення оборотів з надання та погашення кредитів ( е ) обчислюється за формулою:

                                                                                                  (1.5)

Оборотність кредитних  вкладень ( h ) у кількості оборотів обчислюється як відношення кредитів до залишків на кінець періоду ( або до середніх залишків кредитних вкладень за період ):

, або                (1.6)                                     

Коефіцієнтний аналіз кредитного портфеля є основою узагальнюючої комплексної оцінки. З його допомогою, як правило, розраховуються показники ефективності кредитної діяльності.

Аналіз будь – яких операцій повинен завершуватись  оцінкою їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Це можна  зробити за допомогою наступних  показників:

● рентабельність кредитних операцій;

● дохідність кредитних  операцій;

● прибутковість кредитних  операцій;

● питома вага доходів  від надання кредитів у загальній  сумі доходів.

  Рентабельність кредитних  операцій ( Р ) розраховується діленням  доходу від наданих кредитів ( Д кр) на витрати на залучення ресурсів ( суми, виплачені за вкладами клієнтів) ( З ):

                                                                                               (1.7)

Зростання цього показника  свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади.

Дохідність кредитних операцій на 1 гривню активу ( К дох. кр. а.) розраховується як відношення доходу від наданих  кредитів ( Д кр) до середніх активів ( А ):