Управление кредитным портфелем в банке

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..3-4

РОЗДІЛ    1. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ……………………………....5

1.1. Дослідження теоретичних засад кредитного портфелю банку….....................................................................................................5-10

1.2. Методи управління  кредитним портфелем банку……………………………………………………………….…..11-19

1.3. Проблемні зони  управління кредитним портфелем  банку…………………………………………………………………...19-23

 

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ЛФ АТ «ІМЕКСБАНК»………...…24

2.1. Загальна характеристика банку ЛФ АТ «Імексбанк»………………………………………………………………......24-31

2.2. Методики оцінки стану управління кредитним портфелем банку ЛФ АТ «Імексбанк»…………………………………………………..32-37

2.3. Оцінювання стану  управління кредитним портфелем банку ЛФ АТ «Імексбанк»………………………………………………………...…37-43

 

РОЗДІЛ  3. СПОСОБИ УДОСКОНАЛЕННЯ  УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ  БАНКУ………………………………………………………....44

3.1. Порівняльний аналіз  наявних способів удосконалення  управління кредитним портфелем банку (вітчизняний та зарубіжний досвід)………………………………………………………………………..44-51

3.2. Конкретні пропозиції  щодо удосконалення управління кредитним портфелем банку…………………………………………………………....51-59

3.3. Вимоги до фахівців  у контексті запропонованих способів удосконалення управління кредитним портфелем банку………………..59-66

 

ВИСНОВОК…………………………………………………………………....67

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…68-70

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ефективність проведеної комерційними банками кредитної  політики залежить від якості сформованого кредитного портфеля. Саме кредитна політика визначає подальшу діяльність банку  в частині кредитування. Не секрет, що низька якість кредитного портфеля - основна причина банкрутства багатьох банків.

У сучасних умовах розвитку банківської системи якість кредитного портфеля стає визначальною для виживання  й успіху банку як комерційного банку. Зі світової практики банківської справи відомо, що якщо частка поганих активів в активах перевищує 7%, то майбутнє банку проблематично. Тому банки повинні шляхом впровадження комплексу організаційних і технологічних заходів досягати адекватного рівня якості кредитного портфеля.

Активи, в основному  кредити, повинні бути досить ліквідними для того, щоб покрити будь-який відтік коштів, витрати й збитки, при цьому забезпечити прийнятний для акціонерів розмір прибутку. Досягнення цих цілей лежить в основі політики банку по прийняттю ризиків і управлінню ними.

Аналіз та оцінка якості кредитного портфеля є найбільш  актуальними в умовах росту обсягів кредитування і розширення банками своїх кредитних портфелів.

  Актуальність теми підтверджується також тим, що в умовах кризи багато банків збанкрутіли, а інші знаходяться на межі “виживання”, так як на сьогодні зріс ризик неповернення кредитів. Тому питання вдосконалення управління кредитного портфеля залишаються дискусійними і недостатньо опрацьованими. Отже, прийняття ризиків - це основа банківської справи. Банки мають успіх тільки тоді, коли прийняті ризики розумні, контрольовані й перебувають у межах їх фінансових можливостей і компетенції.

Відсутність розуміння  необхідності ретельного аналізу якості кредитної заборгованості багато в чому пояснює нестабільний стан багатьох українських банків.

Об’єктом курсової роботи є кредитна діяльність Луганської філії (ЛФ) Акціонерного Товариства (АТ) «Імексбанк».

Предметом дослідження  є теоретичний і методичний інструментарій аналізу й оцінки якості кредитного портфеля.

Основною метою курсової роботи є аналіз і оцінка якості кредитного портфеля ЛФ АТ «Імексбанк»  відповідно до вимог Національного  Банку України, фінансових коефіцієнтів і розробка заходів, спрямованих  на  покращення якості кредитного портфеля, збільшення  його дохідності і зниження сукупного кредитного ризику.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні задачі:

- виявити особливості  формування кредитного портфеля  й управління ним;

- проаналізувати діючі методики аналізу й оцінки якості кредитного портфеля;

-  провести аналіз  діяльності ЛФ АТ «Імексбанк»;

- провести структурний і коєфіцієнтний аналіз кредитного портфеля;

- розробити рекомендації  з покращення якості  кредитного  портфеля, збільшення  його дохідності й зниженню сукупного кредитного ризику.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ

 

Здійснення ефективної кредитної діяльності комерційних  банків певною мірою залежить від  здатності економічного аналізу  оцінити цю діяльність у всій її повноті і різноманітті.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрямки кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення відносно доцільності надання займу клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої  належності, форм власності. Результати аналізу дають змогу прийняти рішення відносно зміни напрямків і методів кредитування.

Тому в цій главі  будуть розглянуті перш за все теоретичні засади, а також  основні методи та проблемні зони аналізу кредитного портфеля банку.

 

1. Дослідження теоретичних засад кредитного портфелю банку

 

Ефективне управління будь-яким економічним  об’єктом грунтується на об’єктивному та комплексному розумінні сутності самого об’єкта управління. Тому в першу чергу доцільно визначитися із сутністю понять «кредитний портфель» та «кредитна політика».

В економичні літературі визначення «кредитний портфель» має багато варіацій, але найбільш загальним є тлумачення Примостки Л.О., вона визначила, що кредитний портфель - це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Надання кредиту може відбуватися у формі позик, облігацій, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати яких уже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов'язань. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у т.ч. і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення кредитів.

Основним завданням управління кредитним портфелем банка є досягнення балансу його складових. Тому досягненя врівноваженого стану кредитного портфеля банку можливе лише за умов здійснення ефективної кредитної політики.

В науковій літературі кредитна політика банку трактується як стратегія  або тактика банку щодо організації кредитного процесу. Однак такий підхід є суперечливим з позиції тотожності базових понять «політика», «тактика» та «стратегія». Тому з метою чіткого визнеачення дефініції «кредитна політика» та її розмежування із суміжними поняттями доцільно дослідити сутність корінного терміну «політика».

Ряд відомих вчених, як А. Шелленбер, У. Кінг, М.Х. Мескон, І. Ансофф. стверджують, що політика встановлює загальні принципи, яких необхідно дотримуватися  для забезпечення успіху підприємства. Так, російський дослідник Л.І. Абалкін розглядає політику як образ дій, спрямований на досягнення конкретних цілей. А. О. Волков розглядає політику як форми і методи відстежування і підтримання пріоритетів для досягнення основних цілей підприємства. Досить цікава позиція харківських науковців, які розробили комплексну дефініцію поняття „політика” в розрізі чотирьох „О”:

• орієнтири функціонування підприємства;
• образ дій;
• основа для прийняття управлінських рішень, щодо досягнення поставлених цілей (поведінка);
• оточення, всередині якого розробляються і приймаються управлінські рішення [26, с. 23-30].

Таким чином політика є результатом управлінського процесу  на вищому рівні управління підприємством, має часову незалежність і належить до класу адміністративних проблем.

З позиції автора найбільш повно розкриває зміст поняття  «політика» визначення В. Мюллера та Х.Ульріха – „політика підприємства являє собою систему чітко  сформульованих, незалежних від часу принципів, під впливом яких рішення  і повсякденна діяльність підприємства набувають того чи іншого напрямку” [28, с. 30-32].

Ґрунтуючись на проведеному  дослідженні, пропонується визначати  кредитну політику банка як набір  правил, що застосовуються до всієї  кредитної діяльності і спрямованих  на досягнення оперативних та стратегічних цілей банку.

Таким чином, кредитна політика банку характеризується:

по-перше, пріоритетами у  виборі клієнтів і кредитних інструментів;

по-друге, нормами –  правилами, що регламентують практичну  діяльність банківського персоналу, який реалізує ці пріоритети на практиці;

по-третє, можливістю управляти  ризиком, який залежить від компетентності керівництва банку і рівня кваліфікації персоналу, котрий займається відбором конкретних кредитних заявок і розробкою кредитних угод.

Кредитна політика є фундаментом надійності та прибутковості кредитного портфеля, тому також впливає на стабільність банку. Інтереси стабільності банку мають визначати зміст і структуру кредитної політики. Відповідно до цього, основними цілями кредитної політики комерційного банку є:

• забезпечення умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування відповідно до різних видів кредитних послуг, що пропонуються на ринку;
• отримання прибутку, що є метою функціонування банку як комерційного підприємства в умовах ринкової економіки, однак при забезпеченні належного рівня своєї ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями.

В науковій представлено широкий спектр функціональних характеристик кредитної політики, що дозволило авторам здійснити їх систематизацію та сформувати базові принципи кредитної політики, реалізація яких забезпечить досягнення її основної мети:

• оптимальності – кредитна політика повинна містити ті умови, за яких банк може провадити видачу кредитів як таку;
• граничності – кредитна політика повинна містити встановлені банком межі кредитних процентних ставок і принципи їхнього формування на підставі відомостей про вартість ресурсів, про необхідну прибутковість і дохідність;
• відповідності – кредитна політика повинна містити класифікацію тих типів кредитів, на яких спеціалізується банк, а також надавати кредитним працівникам можливість формувати кредитний портфель з урахуванням диверсифікації ресурсів за ризиковими рівнями таким чином, щоб забезпечити наперед встановлене, обране керівництвом банку відношення дохідності і надійності;
• регламентованості – кредитна політика повинна містити перелік документів, які мусить надати клієнт разом із заявкою про кредит, а також умови, за яких заявка може бути прийнята, чи підстави, на яких заявка може бути відхилена;
• інформативності – кредитна політика повинна містити відомості про управлінські структури, які беруть участь у кредитній роботі, і про порядок прийняття ними рішення про кредитування.
• надійності – кредитна політика повинна містити вимоги до забезпечення кредитів, які видає банк.
• гарантованості – кредитна політика повинна визначати ті умови, за яких банк може прийняти на себе позабалансові зобов'язання, тобто видати гарантії або поручительства.

Необхідно визначити  роль інформаційного забезпечення аналізу банківської діяльності.

 Інформація, за визначенням, це отримане або придбане знання про конкретний факт або подію. Таким чином, інформація не є простим набором фактів, цифр або діаграм. Інформація - це знання, отримане з метою його використання надалі. Факти, цифри і графіки не є інформацією, якщо вони не використовуватимуться в майбутньому.

Інформаційне  забезпечення є базою, на якій будується  управлінська діяльність. Інформацію в цьому аспекті слід розглядати як якусь сукупність різних повідомлень, відомостей, даних про відповідні предмети, явищах, процесах, відносинах [15, с. 77].  Ці відомості, зібрані, систематизовані і перетворені певним чином грають в аналізі банківської діяльності, а в цьому випадку, в аналізі якості кредитного портфелю, важливу роль.

Керівник банку постійно знаходиться в дуже різнорідному інформаційному просторі. Інформаційний простір банку організовується так, щоб керівник міг задовольнити свої потреби в діловій інформації про положення банку на ринку і про його внутрішній стан.

Роль інформаційного забезпечення визначається важливістю рішень, що приймаються на базі цієї інформації. Важливість управлінських рішень, у свою чергу, залежить від ієрархії цілей в певний момент часу, для досягнення яких ухвалюються рішення.

Якість кредитного портфелю банку вимагає вивчення впливу процесів  формування при здійсненні банківської діяльності, визначенні тенденції його розвитку та закономірностей, кількісної оцінки факторів, що обумовлюють обсяг та рівень.

Інформаційною основою  проведення аналізу кредитного портфелю банку є матеріали фінансової та статистичної звітності, оперативного та управлінського обліку [22, с. 255]. 

Мета інформаційного забезпечення полягає в тому, щоб  дістати можливість ефективного  управління, контролю і комплексного планування процесів, пов’язаних із формуванням кредитного портфелю банківської установи.

В зв'язку з цим інформаційне забезпечення аналізу якості кредитного портфелю повинне відповідати наступним основним вимогам: системності обслуговування з урахуванням характеру діяльності клієнтів, надійності обслуговування, що припускає забезпечення інформацією менеджерів в найбільш зручному для них вигляді; повнота інформаційного обслуговування  процесів (операцій) і доведення необхідної інформації до конкретного клієнта;  диференційованого підходу, що полягає в тому, що кожен клієнт індивідуально забезпечується інформацією, яка сприяє рішенню поставлених задач.