Теоретичні основи управління ліквідністю підприємства

У процесі оцінювання потреб в ліквідних засобах необхідно  брати до уваги не лише фактичні, а й очікувані грошові потоки. Підготовка прогнозу зміни обсягів  попиту та пропозиції ліквідних коштів базується на вивченні їх динаміки, статистичних даних, досвіді та знаннях фахівців. Дієвість такого прийому є особливо високою тоді, коли менеджмент має достатньо інформації та багато достовірних позицій. Інформація такого характеру дає змогу скласти реальний прогноз.

Метод структурних фондів..

Завдання ефективного  управління ліквідністю ускладнюється, якщо підприємство використовує принципово різні джерела залучення коштів. У такій ситуації обґрунтованим  стає застосування методу структурування фондів (поділу джерел фінансування). Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами джерел та напрямками використання ресурсного потенціалу. розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно від оборотності за рахунками;

На практиці багато підприємств  використовують удосконалений метод  структурування фондів, за яким враховується ймовірність настання тих чи інших  подій, що призводять до виникнення проблем  ліквідності. Менеджер з управління ліквідністю визначає можливу найкращу та найгіршу позиції ліквідності та оцінює ймовірність настання різних сценаріїв. Для кожного зі сценаріїв (або для найбільш імовірних) розробляється план дій. У разі найгіршого сценарію з погляду ліквідності до плану необхідно включити оцінку вартості підтримки ліквідності як щодо активної, так і щодо пасивної частини балансу, а також реалістичний графік конвертації активів в грошові кошти, перелік джерел одержання значних сум та оцінку їх доступності.

За такого підходу  оцінюються не реальні, а очікувані потреби в ліквідних засобах, ґрунтуючись на певних імовірнісних характеристиках настання різних ситуацій. Це дозволяє не формувати реальний резерв ліквідних засобів, а лише планувати діяльність з фінансування можливого відпливу грошових коштів.

Метод показників ліквідності.

Управління ліквідністю  може здійснюватись за допомогою  розрахунку певних показників, які  характеризують рівень забезпеченості ліквідними засобами. Значення обчислених коефіцієнтів порівнюються з нормативами, середньогалузевими показниками або з рівнем, який визначений на базі практичного досвіду. Результати порівняльного аналізу дозволяють виявити загальні тенденції зміни ліквідності й імовірність виникнення проблемних ситуацій, а також вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів або реструктуризації балансу.

У процесі управління ліквідністю менеджмент може використовувати  коефіцієнти.

1. Коефіцієнт миттєвої  ліквідності обчислюють як відношення  обсягу первинних резервів ліквідних  засобів (готівка, коррахунки) до суми мінливих зобов’язань (розрахункових, поточних рахунків). Цей коефіцієнт показує, наскільки потреба в ліквідних засобах може бути задоволена за рахунок внутрішніх джерел.

2. Коефіцієнт поточної  ліквідності — це питома вага  даного виду активів у загальному обсязі робочих активів.

3. Коефіцієнт загальної  ліквідності подається як співвідношення  загальних активів і загальних  зобов’язань . Такі співвідношення  можуть обчислюватися також щодо  активів та зобов’язань з однаковими  строками погашення.

Метод показників ліквідності є найпростішим підходом до управління ліквідністю

Недолік методу полягає  в тому, що в такому разі необхідно  підтримувати великі обсяги активів  у ліквідній формі, що негативно позначається на доходах.

Отже, для управління ліквідністю підприємства, з метою забезпечення стійкого фінансового стану та міцної конкурентної позиції на ринку, практика виробила ряд методів. Вони засновані на управлінні активами, пасивами або і тими й іншими одночасно.

 У порівнянні з  іншими кожний із методів управління ліквідністю має як свої переваги, так і недоліки. Економічна доцільність застосування того або іншого методу управління ліквідністю обумовл.ється особливістю діяльності підприємства та його фінансовим становищем.