Теоретичні основи управління ліквідністю підприємства

Аналіз фінансового  стану й досягнутих фінансових результатів  може бути проведений з різним ступенем деталізації й точності. Все залежить від того, з якою метою провадиться аналіз, від розташовуваних людських, грошових, інформаційних ресурсів.

Основними джерелами  інформації, які використаються для  аналізу ліквідності підприємства є фінансові звіти, які являють  собою впорядковану систему узагальнених фінансових показників, що характеризують майновий і фінансовий стан підприємства й результати його господарської діяльності за відповідний звітний період. [26]

Бухгалтерський баланс являє собою фінансовий звіт, у якому у вартісному вираженні відображається стан майна у взаємозв'язку із джерелами фінансування, а також отримані фінансові результати. Необхідно відзначити, що однієї з основних цілей річного балансу є одержання інформації про фінансове становище підприємства і його змін, що становить інтерес для різних користувачів (інвесторів, постачальників й інших кредиторів) у прийнятті дійсних і майбутніх стратегічних рішень. [14]

Аналіз ліквідності  бухгалтерського балансу займає центральне місце в процесі оцінки фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства оцінюється показниками ліквідності, які характеризують здатність підприємства вчасно й у повному обсязі провадити розрахунки із кредиторами.  

Ліквідність балансу  визначається як ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Іншими словами, це здатність підприємства звернути активи в готівку й погасити свої зобов'язання. Для одержання достовірних результатів у процесі аналізу ліквідності сукупність активів підприємства групується залежно від їхньої здатності трансформуватися в кошти. [42]

Аналіз ліквідності  балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. [25]

Залежно від рівня  ліквідності активи підприємства поділяються  на такі групи:

1. Найбільш ліквідні  активи (А1)  - це суми за всіма  статтями коштів та їх еквівалентів, тобто гроші, які можна використати для поточних розрахунків. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (це рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу).

2. Активи, що швидко  реалізуються (А2),- це активи, для перетворення яких на гроші потрібний певний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям тощо.

3. Активи, що реалізуються  повільно (А3), - це статті 2-го розділу  активу балансу, які включають  запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 вкл., а також ряд. 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати, а на все це потрібен час.

4. Активи, що важко  реалізуються (А4), - це активи, які  передбачено використовувати в  господарській діяльності протягом тривалого періоду. У цю групу включають усі статті 1-го розділу активу балансу ("Необоротні активи").

Перші три групи активів (найбільш ліквідні; активи, що швидко реалізуються; активи, що реалізуються повільно) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу відповідно до зростання строків погашення  зобов'язань групуються так:

1. Негайні пасиви (П1) - це кредиторська заборгованість (рядки 530 до 610 вкл.), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) - це короткострокові кредити  банків (рядок 500), поточна заборгованість  за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок  520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією 4-го розділу балансу ("Поточні зобов'язання").

3. Довгострокові пасиви (П3) - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу.

4. Постійні пасиви (П4) - це статті 1-го розділу пасиву балансу ("Власний капітал") - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищуватимуть короткострокові зобов'язання. Підприємство може бути ліквідним у більшій  чи меншій мірі. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається в основному з коштів (грошей) та короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважають ліквіднішим, ніж те, де оборотний капітал складається в основному із запасів. Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності  підприємства передбачає два такі етапи: 
складання балансу ліквідності; розрахунок та аналіз основних показників ліквідності.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності  балансу необхідно порівняти  підсумки за кожною групою активу і  пасиву балансу.

Баланс буде абсолютно  ліквідним, якщо задовольнятиме такі умови:

- Найбільш ліквідні  активи (А1) перевищують негайні пасиви (П1) або дорівнюють їм .

- Активи, що швидко  реалізуються (А2), дорівнюють короткостроковим  пасивам (П2) або більші за них  .

- Активи, що реалізуються  повільно (А3), дорівнюють довгостроковим пасивам (П3) або більші за них.

- Активи, що важко реалізуються (А4), менші за постійні пасиви (П4).

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують  зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Проте абсолютно ліквідним  баланс вважати не можна, оскільки в  підприємства на кінець звітного періоду  виникли проблеми з погашенням короткострокових кредитів, кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги.

Якщо на підприємстві рівень ліквідності настільки великий, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити строки розрахунків з банком, постачальниками та іншими кредиторами.

Перспективну ліквідність  можна визначити, порівнюючи активи, що реалізуються повільно, із довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають уявлення про тенденції  зміни фінансового стану підприємства.

Для складання фінансового плану  одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійснювати прогнозні розрахунки на випадок ліквідації підприємства.

Другим етапом аналізу ліквідності  підприємства є розрахунок та аналіз основних показників ліквідності. Вони застосовуються для оцінки можливостей підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання.

Показники ліквідності дають уявлення не тільки про платоспроможність  підприємства на конкретну дату, а  й у випадках надзвичайних ситуацій.

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

У літературі ліквідність характеризується системою коефіцієнтів (визначається градацією активів за ступенем їх перетворення у готівку).  Зі збереженням  суттєвого змісту коефіцієнтів покриття і терміновості в різних літературних джерелах можуть траплятися такі: коефіцієнт покриття називають також загальним коефіцієнтом ліквідності (коефіцієнтом загального покриття), а коефіцієнт терміновості – миттєвим коефіцієнтом ( коефіцієнтом термінової ліквідності) . [7]

Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських  підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях.

Ці показники розраховуються на підставі даних форми № 1 шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Основні показники ліквідності:

1. Загальний коефіцієнт ліквідності  (коефіцієнт покриття, коефіцієнт  поточної ліквідності)  дає загальну  оцінку платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт покриття = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. № 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф. 1) [17]

* Витрати майбутніх  періодів включаються до складу  поточних активів у тій частині,  яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

** Доходи майбутніх періодів  включаються до складу поточних  зобов’язань у тій частині,  яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Він показує, скільки  гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. У європейській обліково-аналітичній практиці наводиться критичне мінімальне значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. Якщо на підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань нижче за 1 : 1, це є свідченням високого фінансового ризику, оскільки підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Співвідношення 1 : 1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Але, зважаючи на різний рівень ліквідності активів, можна вважати, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна висновувати, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватись незадовільним управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта покриття може статися під впливом двох факторів: збільшення поточних активів і значного зростання короткострокових зобов'язань. Теоретично достатнім є значення коефіцієнта > 2.

В Україні використовують наступні методики аналізу фінансового  стану підприємства: Методика № 81, Методика № 22, Положення № 323. [41]

Згідно з Методикою  № 81 і Методикою № 23:

значення коефіцієнта  покриття в межах 1-1,5 свідчить про  те, що підприємство своєчасно погашає  борги;

критичне значення коефіцієнта  покриття дорівнює 1;

при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Звертаємо увагу на те, що в цих методиках при розрахунку коефіцієнта покриття у складі поточних активів не враховуються витрати  майбутніх періодів.

У Положенні № 323 як орієнтовне значення, наведене теоретичне коефіцієнта покриття, яке повинне бути не менше 2,0-2,5.

Для з'ясування причин зміни  цього показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел коштів та їх розміщенні, порівнюючи з початком року.

2. Коефіцієнт швидкої  ліквідності - цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси.

Коефіцієнт швидкої  ліквідності = Оборотні активи (ряд. 260 ф. 1) – Запаси (ряд. 100-140 ф. 1) + Витрати майбутніх періодів* (ряд. 270 ф. 1) / Поточні зобов’язання (ряд. 620 ф. 1) + Доходи майбутніх періодів** (ряд. 630 ф. 1)

* Витрати майбутніх  періодів включаються до складу  поточних активів у тій частині, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

** Доходи майбутніх  періодів включаються до складу  поточних зобов’язань у тій  частині, яка буде погашена  протягом 12 місяців з дати балансу).

Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю. За умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли за ліквідації підприємства одержують 40 % і менше від облікової вартості запасів. "Розумним" коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1. 
Практично багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5 : 1), тому для оцінки їхньої фактичної ліквідності треба проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки. Зазвичай задовольняє співвідношення 0,7-1.