Фінансова стратегія та фінансова ідеологія підприємства» (на матеріалах Відкритого акціонерного товариства «Бурякорадгосп Ланнiвський»)

2) Диференціал  фінансового левериджу (КВРа – ВКб), котрий характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів та середнім розміром відсотка за кредит.

3) Коефіцієнт  фінансового левериджу (ПК/ВК), що  характеризує суму позичкового  капіталу, який підприємство використовує, в розрахунку на одиницю власного капіталу.

Здійснюється оптимізація структури капіталу підприємства за допомогою механізму фінансового левериджу.

Таблиця 2.5.1

Формування оптимальної структури капіталу з урахуванням

ефекту фінансового левериджу (тис. грн.)

№ з/п	Показники	Варіанти структури капіталу підприємства
		І		ІІ	ІІІ
1.     2. 3. 4.   5.     6. 7.     8.     9.   10. 11.       12.     13.	Середня сума всіх активів (капіталу), який використовується, в періоді, що розглядається, з неї: Середня сума власного капіталу Середня сума позичкового капіталу Сума валового прибутку (без врахування витрат по сплаті відсотків за кредит) Коефіцієнт валової рентабельності активів (без урахування витрат по сплаті відсотків за кредит), % Середній рівень відсотків за кредит, % Сума відсотків за кредит, сплачена за використання позичкового капіталу (гр.3 х гр. 6) : 100 Сума валового прибутку підприємства з урахуванням витрат по сплаті відсотків за кредит (гр.4 – гр.7) Ставка податку на прибуток, виражена дес. дробом Сума податку на прибуток (гр.8 х гр.9) Сума чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після уплати податку (гр.8 – гр.10) Коефіцієнт рентабельності власного капіталу або коефіцієнт фінансової рентабельності, % (гр.11 х 100) : гр.2 Приріст рентабельності власного капіталу у зв’язку з використанням позичкового капіталу, у % (по відношенню до підприємства «А») (ЕФЛ)	35180     31952 3228 9237   22     26 839     8398     0,23   1932 6466       20     - 0,31%	35180     17590 17590 9237   22     26 4573     4664     0,23   1073 3591       20     - 3,08%			35180     24626 10554 9237   22     26 2744     6493     0,23   1493 5000       20     - 1,32%

 

Розраховуємо  ефект фінансового ліверіджу:

ЕФЛ1 = (1- 0,23) * (22 – 26)* (3228 / 31952) = - 0,31%

ЕФЛ2 = (1- 0,23) * (22 – 26)* (17590 / 17590) = - 3,08%

ЕФЛ3 = (1- 0,23) * (22 – 26)* (10554 / 24626) = - 1,32%

Щодо проведених розрахунків можна зробити висновок, що підприємство не ефективно використовує прибуток, необхідно вдосконалювати діяльність управління підприємством.

Визначення загальної потреби в капіталі.

Для розрахунків приросту капіталу в поєднанні з іншими показниками може бути використана модель фінансової підтримки економічного зростання, що дозволяє оптимізувати основні пропорції, пов’язані з приростом обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді. Ця модель має такий вигляд:

де – заданий темп економічного зростання, що визначається рівнем приросту продажів продукції;

∆РП – приріст суми реалізації продукції в плановому періоді;

РП – сума реалізованої продукції в звітному періоді;(ф№2 р.040)

Кn – коефіцієнт капіталізації прибутку, виражений десятковим дробом (0,5) ;

ЧП – загальна сума чистого прибутку підприємства;

СК – сума власного капіталу, що використовується;

ПК – сума позикового капіталу, що використовується;

А – загальна сума активів (капіталу) підприємства

Отже отриманий результат показує нам що приріст капіталу повинен становити 0,19 раз, що дозволяє оптимізувати основні пропорції, пов’язані з приростом обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості ґрунтується на оцінюванні вартості власного і позикового капіталу при різних умовах залучення й здійсненні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків пов’язана з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяються на такі групи: позаобігові активи, постійна та змінна частини оборотних активів.

Підходи до фінансування різних груп активів:

1. консервативний – передбачає , що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу  повинні фінансуватись позаобігові активи, постійна частина оборотних активів і половина змінної частини оборотних активів ; друга половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватись за рахунок короткострокового позикового капіталу. Так модель фінансування активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства.
2. помірний (компромісний) – передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу повинні фінансуватись позаобігові активи, постійна частина оборотних активів. За рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної частини оборотних активів.
3. агресивний – передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу  повинні фінансуватись всі позаобігові активи. Тоді поточні активи будуть на рівні з поточними зобов’язаннями.

 

ВИСНОВКИ

 

Розвиток ринкових відносин у країні зумовив підвищення ролі фінансів у цілому й галузевих фінансів зокрема. Для ефективного управління фінансами використовують фінансовий менеджмент.

Фінансовий менеджмент — це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент спрямований на оптимізацію управління рухом фінансових ресурсів та тих фінансових відносин, які виникають між суб'єктами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів.

Успішна реалізація фінансового менеджменту на підприємстві забезпечується шляхом формування і впровадження  фінансової стратегії та ідеології.

Стратегія фінансового менеджменту – це формування  системи  довгострокових  цілей  фінансової  діяльності  й вибір  найбільш  ефективних  шляхів  їх  досягнення.  Фінансова ідеологія підприємства –  це  система  основоположних  принципів здійснення  фінансової  діяльності  підприємства,  що  визначаються  його  місією і фінансовим менталітетом  його  засновників  та  менеджерів.  Фінансова  ідеологія  реалізується  через  фінансову  політику  за  окремими  аспектами фінансової діяльності.

Цільовими завданнями стратегії фінансового менеджменту на підприємстві незалежно від виду діяльності та форми власності мають бути такі: максимізація прибутку підприємства за рахунок систематичного пошуку резервів його зростання; максимізація власного капіталу підприємства; оптимізація руху грошових коштів; систематичне та якісне планування і прогнозування фінансових ресурсів підприємств на основі аналізу їх формування та використання за ретроспективний період; підвищення платоспроможності та конкурентоспроможності підприємства; забезпечення ліквідності балансу підприємства.

Після проведення розрахунків показників фінансово-економічної діяльності підприємства можна зробити наступні висновки щодо діяльності підприємства, його фінансового стану і інших важливих характеристик.

Коефіцієнт автономії підприємства (або його фінансової незалежності) збільшився на 25%. Значення даного показника на кінець року становив 0,91 грн, а на початок року 0,73 грн/грн, це означає, що він відповідає нормативно-мінімальному значенню показника автономії – > 0,5 грн і має позитивну тенденцію його росту.

Досить позитивною зміною є зменшення коефіцієнта фінансового левериджу з 0,373 на початок року до 0,101, що становить -73% спаду, що характеризує діяльності підприємства як таку, що спрямована на використання власних коштів.

Протягом досліджуваного періоду підвищились всі показники ліквідності підприємства.

Середній період оборотності дебіторської заборгованості знизився на 5 днів, що свідчить про позитивну тенденцію.

Взагалі, ВАТ "Бурякорадгосп Ланнівський" працює досить добре, майже всі показники знаходяться на відповідному рівні.

До напрямів удосконалення фінансового менеджменту ТОВ «Консультаційне науково-виробниче підприємство «Водень» можна віднести багато методів:

• удосконалення управління товарно-матеріальними запасами з метою забезпечення безперебійного здійснення статутної діяльності;
• удосконалення управління грошовими активами;
• удосконалення управління дебіторською заборгованістю;
• удосконалення управління необоротними активами.

Удосконалення фінансового менеджменту ТОВ «Консультаційне науково-виробниче підприємство «Водень» є невід’ємною частиною поліпшення його фінансового стану.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника-Центр, 2004. – 653с.
2. Бланк И.А. Финансовая стратегия предприятия. – К.: Ника-Центр, 2004. – 720с.
3. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512 с.
4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НЮС, 2001. - 416с.
5. Вахрин О.Д., Нешитой А.С.Финансы: Учебник для вузов. – М.: Маркетинг, 2000. – 502 с.
6. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003. – 240 с.
7. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент. – К., 2004. – 531 с. 
8. Кононенко О. Аналіз фінансової діяльності. – 3-є видання. – Х.: Фактор, 2005. – 156 с.
9. Миронов М.Г. Финансовый менеджмент. – М., 2004.
10. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємства. – К.: КНЕУ, 2002. - 571с.
11. Пушкар М.С., Пушкар Р.М. Контролінг – інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія. – Тернопіль, 2004. – 370 с.
12. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Минск, 2000. – 635 с.
13. Савчук В.П. Практическая энциклопедия. Финансовый менеджмент. – К.: Издательский дом «Максимум», 2005. – 884 с.
14. Савчук В.П.Финансовый менеджмент предприятий. – К., 2001. – 592с.
15. Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент – М. – 2005 – 656 с.;
16. Табурчак П.П., Викуленко А.Е., Овчинникова Л.А. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: учеб.пособие для вузов – Ростов н/Д.: фуникс, 2005 – 264 с.
17. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент. Учебник – М.:МГУ, 2005 – 350 с.
18. Терехин В.И. Финансовое управление фирмой – М. – 2008 – 156 с.;
19. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. – К.: КНЕУ – 2006 – 554с.

 

 

ДОДАТКИ