Поняття «концепту» як основної одиниці дослідження в когнітивній лінгвістиці

Варте уваги й  загальне спрямування когнітивістів  на дослідження мови у звязку з  людиною, яка думає і пізнає: «Переваги  когнітивної лінгвістики й когнітивного підходу до мови [...] в тому, що вони відкривають широкі перспективи  бачення мови в усіх її різноманітних  звязках із людиною, з її інтеле-ктом і розумом, з усіма мисленнєвими й пізнаваль-ними процесами, нею  здійснюваними, і, нарешті, з тими механізмами  та структурами, які лежать у їх основі» [Кубрякова 1999: 3].

Кожен новий напрям у мовознавстві повязаний із новим  методом дослідження мови. Щодо методу ког-нітивної лінгвістики однозначної  думки немає. Біль-ше того, невизначеність методу дослідження стала причиною заперечення когнітивної лінгвістики  як окремої парадигми в мовознавстві. Зокрема, В. Касевич стверджує, що «хоча  внесок когнітивістів у сферу, наприклад, семантики виразно позитивний, вони тим не менше не створюють ні нового обєкта (точніше, предмета) дослідження, ні навіть мовного методу» [Касевич 1998: 20]. О. Кубрякова вважає, що когні-тивна  лінгвістика опрацювала свій метод, який пе-редбачає «постійне співвіднесення мовних даних із іншими досвідними сенсомоторними даними [...] на широкому культурологічному, соціологічному, біоло-гічному  і -- особливо -- психологічному тлі», і  що «метод когнітивної науки полягає  передусім у спробі поєднати дані різних наук, гармонізувати ці дані й знайти смисл в їх кореляціях та співвідношеннях» [Кубрякова 1999: 5--6].

Когнітивна лінгвістика  є поліпарадигмальною нау-кою. Вона успадкувала набутки всіх попередніх мово-знавчих парадигм і розвиває успадковані від лінгвісти-ки, а  також від філософії, психології класичні пробле-ми звязків між мовою  та мисленням, однак розглядає їх у дещо іншому плані, а саме в таких  категоріях: знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезен-тації  знань, мовні процедури оперування знаннями, мен-тальні структури та процеси  у свідомості (память, сприйняття, розуміння, пізнання, аргументація, при-йняття рішення  тощо). Головна ідея когнітивної  лін-гвістики як нового напряму: мовна  здатність людини є частиною її когнітивної  здатності.

3. Дифиренціація когнітивної лінгвістики.

Для когнітивної  лінгвістики характерні такі зага-льні принципові настанови, як експансіонізм (виходи в інші науки), антропоцентризм (вивчення мови з метою пізнання її носія), функціоналізм (вивчення всього різноманіття функцій мови), експланаторність (пояснення мовних явищ). Якщо лінгвістику XX ст. можна представити як «як-лінгвістику» (як побудова-на мова), то когнітивну лінгвістику  як «для чого/чо-му-лінгвістику», в основі якої буде примат пояснення [Кибрик 1995: 91].

Не всі структури  репрезентації знань мають лінгвальний  характер. Диференціація різних структур знань, визначення загальних принципів  їх формування, вияв-лення ролі мови в їх репрезентації, розумінні та інтер-претації становить предмет  когнітивної семантики -- найбільш важливого  і найбільш опрацьованого розділу  когнітивної лінгвістики.

Представниками  когнітивного підходу в семантиці  є переважно американські вчені  Дж. Лакофф, Р. Ланга-кер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольд-берг, Дж. Тейлор, Ж. Фоконьє, Б. Рудзка-Остін, А. Чен-кі та ін. Відомою є праця Р. Джекендоффа  «Семантика і когнітивна діяльність» (1983), в якій обґрунтовано звязок семантики  з психологією. Зокрема у ній  дово-диться, що при сприйнятті мовлення людина користу-ється тими самими механізмами, що й при сприйнятті загалом (зоровому, музики тощо).

Представники когнітивної  семантики вважають, що їх головне  завдання -- виявити і пояснити, як організо-ване знання про світ у  свідомості людини і як формуються та фіксуються поняття про світ. Тому вони роз-глядають семантику і  мовні проблеми загалом через  призму повязаних із лінгвістикою наук -- герменев-тикою (від грец. herme~neutik6s «пояснювальний»; мистецтво тлумачення текстів, учення про принципи їх інтерпретації); Гештальтпсихологією (одна з осно-вних шкіл зарубіжної, переважно німецької, психології першої половини XX ст., яка  висунула принцип ціліс-ності (ґештальт) як основу в дослідженні складних психічних явищ), когнітивною психологією (один із напрямів переважно американської  психології, що роз-глядає всі психічні процеси як опосередковані пізнава-льними (когнітивними) чинниками) та ін. Такий  сим-біоз різних наук у дослідженні  мовних явищ, з одного боку, сприяє всебічному їх вивченню, а з іншого -- при-зводить  до втрати автономності лінгвістики  як науки.

Когнітивісти висунули кілька теорій і ввели в нау-ковий  обіг нові поняття і, відповідно, терміни.

Новою є когнітивна теорія категоризацй -- теорія систематизації значень слів у мовній свідомості люди-ни, яка здійснюється у межах  сформованої в її свідомо-сті  наївної картини світу./В_її основу покладено ідею Б. Уорфа про членування світу на категорії за допомо-гою мови./ Виділення такої категорії можливе лише то-ді, коли Для її назви у мові є відповідне слово. Когнітивний погляд на категоризацію ґрунтується на припу-щенні, що здатність людини до категоризації повязана з її досвідом та уявою, особливостями сприйняття, культурою, а також зі здатністю створювати образи, ме-тафори, метонімії тощо. На думку Е. Рош, категориза-ція є одним із найважливіших складників механізму пізнання і полягає в тому, що для кожного слова окрес-люється семантичне коло споріднених слів за «прин-ципом родинної подібності» та встановлюється узагальнювальний репрезентант (прототип). Метою кате-горизації є пояснення нового через уже відоме та структурування картин світу за допомогою узагальнень. Категорія -- когнітивна структура, концептуаль-ний клас, що складається з елементів -- членів катего-рії, обєднаних «родинною подібністю». Обєкти -- чле-ни категорії не є рівноправними: всередині кожної категорії одні обєкти є психологічно більш значущи-ми, ніж інші. Людина сприймає будь-яку семантичну категорію як таку, що має центр і периферію і, відповід-но, «більш прототипічних» і «менш прототипічних» представників. Наприклад, прототипічним птахом для європейців є горобець, а страус і курка є периферією; яблуко -- прототипічний фрукт, а банан -- периферія; прототипом стільця є стілець для стола, а не крісло в перукарні чи стілець для фортепіано. Правда, в різних етносів прототипи можуть не збігатися. Так, для аме-риканців прототипом птаха є малинівка (вільшанка), а прототипом фрукта -- апельсин. Отже, прототип -- це такий центральний член категорії, який є її найкра-щим, найяскравішим представником, головним репре-зентантом. Навколо такого прототипу в свідомості ін-дивіда обєднуються всі інші обєкти, що входять до категорії [Rosen 1977].

Дещо іншу концепцію  прототипів запропонувала авс-тралійська дослідниця польського походження А. Вежбицька. Прототипами, на її думку, є не самі обєкти, а їх ідеалізовані, еталонні образи, ментальні утворення, які  не належать до обєктів, що піддаються спостереженню, але які концептуально  відображають суттєві властиво-сті  нашого уявлення про обєкт (типова чашка, типове вікно, типовий велосипед, типова школа тощо). Так, на-приклад, до прототипу  «велосипед» не належать такі предмети, як фари і дзвінок. Деякі дослідники (Р. Фрумкіна) вважають, що назване Вежбицькою прототипом правильніше йменувати  стереотипом і говорити, відпо-відно, про стереотипний образ певного  обєкта.

Із теорією катетеризації  повязане поняття мента-льних репрезентацій, під якими розуміють умовні функціонально  визначені структури свідомості та мис-лення людини, що відтворюють  реальний світ у свідомо-сті, втілюють знання про нього і почуття, які  він викли-кає, відображають стани  свідомості та процеси мислення [Штерн 1998: 214--215]. Процеси свідомості й мислення розглядаються як оперування ментальними  репрезента-ціями. На думку американського мовознавця А. Пайвіо, ментальні процеси  у свідомості опосередковані не тільки мовою (словесними формами), а й уявою (образа-ми). Порівняльний аналіз мови й уяви як засобів репре-зентації показує, що хоча вони в багатьох випадках ви-конують різні функції, однак  гармонійно доповнюють одна одну. За Дж. Фодором, ментальна репрезентація  є специфічною мовою мислення. Відчуття, які виникають у людини в процесі взаємодії з довкіллям, спричинені інформацією, що надходить  до неї сенсорними канала-ми (зоровим, слуховим, тактильним). Сенсорні механізми  перетворюють ці матеріальні стимули  на символічні утворення, які і є  ментальними репрезентаціями.