Філософія екології про глобальні перспективи людства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НAУКИ УКРAЇНИ

ЖИТОМИРСТКИЙ ДЕРЖAВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ IМЕНI IВAНA ФРAНКA

КAФЕДРA ФIЛОСОФIЇ

 

 

Курсовa рoбoтa з фiлософiї нaуки нa тему:

«Філософія екології про  глобальні перспективи людства»

 

 

Виконала

студентка VІ курсу

62 групи

ННІ іноземної філології

спеціальності:

Філологія*. Мова і література (англійська)

денної форми навчання

Меодушевська  Анастасія Ігорівна

 

Науковий керівник:

доцент, кандидат філ. наук Стародубець В. О.

 

 

 

Житомир 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК  ФІЛОСОФІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ. МЕТОДОЛОГІЧНІ  ЗАСАДИ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОФІЛОСОФІЇ ЯК НОВОЇ  СФЕРИ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ………………………………6

1. Пошук гармонії як причина взаємозв’язку філософії та екології………………………………………………………………………6
2. Вчення Вернадського у системі взаємодії людини і природи, філософії та екології………………………………………………..………8
3. Екофілософія як сфера філософського знання……………..………10

РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛЬНІ  ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  ЛЮДСТА У ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФІЛОСОФІЇ  ЕКОЛОГІЇ…………………………………………………………………………13

1. Згубний вплив суспільства на природу………………..……………13
2. Значення філософії у вирішенні екологічних проблем та визначення глобальних перспектив людства……………………………….…………16
3. Перебудова оточуючого середовища науковою людською думкою…………………………………………………………...…………18
4. Принцип моралі та етики у новій екологічній філософії………..…20

ВИСНОВКИ………………………………………………………….……29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………31

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  дослідження. Людство кожен день пишається новими відкриттями, які вона зробила, науково-технічними досягненнями, пишається своєю величчю та силою. Але в деяких питаннях людина почуває себе беззахисною та вразливою. Одне з таких питань це сучасний стан екології. Людина розуміє, що саме вона завдала величезних збитків природі, знищує біосферу своїм нерозумним використанням потужних сил, отриманих завдяки розвитку науки і техніки. Нас охоплює жах, коли ми думаємо, скільки ж зон екологічного лиха на нашій Землі, зруйновані та спустошені.

Люди все більше усвідомлюють гостроту ситуації та починають розуміти, що криза, наслідки якої будуть згубними для життя на Землі, стає все більш реальною. Вкрай небезпечно забруднення навколишнього середовища, що веде до повільного, але майже необоротного руйнування біосфери.

Щоб здійснити певні зміни  в існуванні людської цивілізації  на краще, потрібно перш за все почати з самого себе, бути моральним по відношенню до себе. Парадокс нашого часу полягає в тому, що людство саме руйнує та знищує себе. Тепер ми самі в ролі караючого божества, ми самі підштовхуємо природу до екологічного апокаліпсису і самі ж виступаємо в ролі жертви. [4]

Все більше люди звертають  увагу на такі екологічні проблеми як зміна клімату, кислотні дощі, забруднення  океанів, річок, прісноводних водойм, виснаження озонового шару, загибель тропічних  лісів, відчуження величезних територій  в результаті промислових аварій. Не тільки наша країна, а й планета  загалом стоїть на порозі загрози  стати однією суцільною зоною  екологічного неблагополуччя.

Некомпетентність, байдужість та навіть дурість людства вже  призвели до трагедії на Чорнобильській АЕС, наслідки якої ми будемо бачити і  відчувати ще десятки років, забруднення  Байкалу, вмирання Волги, утворення пустель, епідемічні хвороби тварин і людини… Цей список можна продовжувати ще довго.

Однак влада країн дуже часто посуває дану проблему на нижчу  ступінь, керуючись тим, що спочатку треба вирішити економічні або політичні  проблеми. Однак на сьогодні навіть тяжкий стан економіки не може бути перешкодою для боротьби за охорону  природного середовища.

Дж. Мартін, визнавав, що "сьогодні нам легше знищити нашу планету, ніж ліквідувати завдану їй шкоду", проте вважає, що хоча "ця проблема створена технологією, і, проте, єдине  її рішення - не стримувати технологію, а всіляко розвивати її ". Відмовитися  від технології або зупинити її подальший  розвиток, - вважає він, - означає приректи світ на небачені позбавлення ... Необхідно  вибрати і розвивати ті технології, які знаходяться в гармонії з природою [33].

Багато науковців та філософів  намагаються вирішити дане екологічне питання. Серед них М.Булатов, К.Малєєв, В.Загороднюк, Л.Солонько, В.Стьопін Е.Агацці, А.Маслоу та ін..

Людина з кожним днем все  більше і більше втрачає єдність  з природою. Перед лицем трагічної ситуації людина робить вибір. Вона повинна шукати втрачену гармонію, щоб відвернути власну гибель.

Мeтa кypcoвoї poбoти полягає у дослідженні взаємозв’язку філософії та екології, природи, взаємозв’язку людини і природи в умовах сучасного глобалізованого суспільства.

Постановка мети зумовила необхідність розв’язання наступних завдань:

1. розглянути специфіку системи «людина-природа» з позицій філософії;
2. проаналізувати глобальну екологічну ситуацію у світі;
3. проаналізувати філософський досвід західноєвропейських та вітчизняних вчених з проблеми вирішення екологічної кризи;
4. визначити сутність нової екологічної філософії.

Oб'єктoм дaного дослідження виступaє філософія екології як самостійна галузь в системі сучасного знання.

Пpeдмeтoм виступає взаємозв’язок природи та людини, та глобальні перспективи людства.

Мaтepiaлoм дocлiдження кypcoвoї poбoти слугувaли прaці у гaлузі філософії екології, статті з конференцій, присвячені екології, та інші дослідження дaної проблемaтики.

Hayкoвa нoвизнa oтpимaниx peзyльтaтiв пoлягaє у комплексному дослідженні феномену взаємовідношення людини і природи, узагальнення методів та концепцій, спрямованих на подолання екологічної кризи.

Тeopeтичнa знaчyщicть роботи полягaє у тому, що здійснений aнaліз проблем філософії природи та людини в контексті екологічної кризи суспільства є внеском у розробку теоретичних питaнь філософії науки.

Пpaктичнe значення проведеного дослідження полягaє у можливості використaння отримaних результaтів тa висновків у нормaтивних курсaх з філософії нaуки, спецкурсaх з філософії природи та філософської етики.

Cтpyктypa poбoти. Кypcoвa poбoтa cклaдaєтьcя зi вcтyпy, двox poздiлiв, виcнoвкiв тa cпиcкy викopиcтaнoї лiтepaтypи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ФІЛОСОФІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОФІЛОСОФІЇ ЯК НОВОЇ СФЕРИ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ

 

4. Пошук гармонії як причина взаємозв’язку філософії та екології

Філософія, у своєму зародженні, мислилася не як просте зібрання істини, а як прагнення до істини, як такий  ідеальний настрій душі і розуму людини, яка здатна привести до гармонійної  рівноваги як внутрішньо психологічне життя людини, так і його складні  взаємини зі світом.

Якщо допустити трохи  метафоричної вольності, то філософія  в цьому плані уособлює собою  як би колективний вираз віри людини в сенс свого буття, в існування  істини світу і одночасно у  своє високе призначення, що виражається  в прагненні до істини, до осмисленої і цілеспрямованої діяльності.

Саме з появою філософії, на відміну від міфологічного  світовідчуття, в духовній культурі людства закріпилося рефлективне, а не безпосередньо-емпіричне ставлення  до світу, до себе і до свого мислення. Саме вона створила той інтелектуальний  настрій і стиль мислення, який ніби зафіксував особливість становища  людини в світі і тому його відповідальність перед собою і перед світом [21].

Термін «Oekologie» був запропонований німецьким біологом Ернстом Гекелем (1834-1919) та вперше використаний у 1866 році у першій редакції його книги «Загальна морфологія організмів». Складається цей слово з двох грецьких слів: oïkos та logos, наука, вчення.

«Екологія» має спільний корінь зі словом «економіка», та походить, як зазначає Паскаль Акот «за індо-європейською теорією, від слова weik, що означає  соціальну єдність, на рівень вищу за родинний дім. До речі цей ряд можна  продовжити далі такими словами: санскритським veçah (будинок), латинським vicus, що означає квартал та грецьким oïkos – житло, будинок, майно”.

Отже, дослівно екологія означає «наука про дім». Гекель, дав таке визначення: «екологія – це сукупність наук про зв’язки організмів з довкіллям, що включає в широкому значенні усі умови існування». Це визначення навіть сьогодні є найціннішим серед більшості сучасних визначень науки цієї науки [26].

Екологія — це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, про зв'язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, про структуру і функціонування цих систем.

Наприкінці XX ст. зміст терміна "екологія" став дещо ширшим, ЇЇ місце в системі  наук значно змінилося, але сама основа залишилась незмінною. Стрижнем будь-якого  екологічного дослідження є живий  організм, і будь-які спроби звести екологічне дослідження до простих  хімічних чи фізичних явищ не мають під собою наукового підґрунтя [32].

Основні завдання екології XXI століття:

• вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;
• прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;
• розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.

Сучасні екологічні дослідження  мають стати науковою базою для  розробки стратегії й тактики  поведінки людства у XXI ст. [29].

Будь-який вид організмів у ході еволюції пристосовується  до умов свого буття, прагне досягти  у всіх зв'язках з неорганічної природою та іншими формами життя  певних переваг перед іншими видами істот, що живуть в тих же умовах. У результаті тисячолітньої еволюції утворилася динамічна рівноважна система в живій природі - біосфера. Однак з часом збільшились масштаби втручання людини в природно сформовані зв'язки природного середовища. Це понесло видимі наслідки, які часто завдають непоправної шкоди біосфері, порушують баланс природних процесів (отруєння повітряного середовища, грунтового покриву, загибель лісів, наступ пустель і т.д. ).

Хоча людство по своїй  біомасі людство як біологічний  вид становить тисячну частку відсотка живої речовини планети, воно створює в кілька тисяч разів  більше відходів, ніж уся біосфера нашої планети. Але відходи життєдіяльності  організмів природним чином вписуються в різноманітні процеси утилізації та розкладання, але потік побутових  і виробничих відходів порушує встановлену  рівновагу в природі. Вперше в  історії за словами Р. Калфера "люди знайшли таку владу над природою, яка може припинити еволюцію людського  роду. Ми – частина біосфери, але  за останні шістнадцять років  людство заразило її створеною радіоактивністю, яку само ж і створило" [16].

 

 

5. Вчення Вернадського у системі взаємодії людини і природи, філософії та екології

Величезне значення у вирішенні  подібних завдань надавав ролі філософії  російський український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму, основоположник вчення про живу речовину, В.І. Вернадський. Зовсім по-новому підійшов і розвинув поняття "біосфера".

Біосфера — це загально планетна оболонка, склад, будова й енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі [31].

Біосфера - область існування живих організмів на Землі. До поняття "біосфера" (від грецького bios - життя і sphairo - сфера, куля) близько підійшов видатний французький біолог Жан-Батіст Ламарк (1802). Але сам термін "біосфера" вперше застосував австрійський геолог Е.Зюсс (1875). Він виділив біосферу як окрему оболонку Землі, охоплену життям, яка включає частини атмосфери, гідросфери й літосфери [27].

Біосфера за Вернадським, - земна оболонка охоплена біологічним  життям, що накладає на неї своєрідну  геологічну і фізико-хімічну організованість. Філософ розглядав виникнення життя  на Землі і пов'язане з ним  утворення біосфери не як ізольовану появу вогнищ життя в окремих  ареалах, а як єдиний монолітний процес утворення життя на всій планеті  із зародженням відповідних для  цього умов. З появою людини розумної і розвитком людського суспільства біосфера поступово переходить у ноосферу. У "Філософських думках натураліста" В.І. Вернадський писав: "В останні тисячоліття спостерігається інтенсивний ріст впливу однієї видової живої речовини – цивілізованого людства – на зміну біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан – в ноосферу" [17: 27].