Философы и ораторы

Ще у Лінці він  оформив сирітську пенсію для  себе і для рідної сестри Паули  у розмірі 50 крон на двох, отже він  мав лише 25 крон на місяць, з яких 10 платив за квартиру. 

Юнак вдруге не зміг вступити до Академії мистецтв. Його не допустили  до іспитів — подані малюнки були визнані не достатньо талановитими, втім йому було запропоновано подати документи на архітектурний факультет, оскільки в малюнках простежувався  хист будівничого. 

Гітлер ненавидів  Відень, який приніс йому стільки розчарувань, але саме там сформувалася його ідеологія, висвітлена у книзі "Майн кампф". В її основі лежали ідеї шовінізму, соціалізму та антисемітизму, увібрані ним від ряду австрійських ідеологів: Георга фон Шенерера, Карла Люгера, Ріхарда вагнера. Перший з них  був лідером пангерманізму, який прагнув воз'єднання Німеччини  з Австрією. На його погляди впливали католицька церква та євреї. На думку  фон Шенерера, «порочність» останніх полягає у їх крові, а тому євреїв просто треба винищувати як заразу.

Багаторічний бургомістр Відня карл Люгер був розумнішим та гнучкішим. Він створив Християнсько-соціальну  партію з метою захистити інтереси німецьких робітників та буржуа у  боротьбі з тими ж євреями, а також  слов'янами, які становили серйозну конкуренцію корінному населенню.

1 серпня 1914 почалася  перша світова війна. Гітлер  зрадів звістці про війну. Він  негайно подав заяву Людвігу  ІІІ, щоб отримати дозвіл служити  в Баварській армії. Вже наступного  дня йому запропонували з'явитися  в будь-який баварський полк. Він  вибрав 16-й резервний Баварський  полк («полк Ліста», на прізвище  командира). 16 серпня він був зарахований  у 6-й резервний батальйон 2-го  баварського піхотного полку  № 16, що складався з добровольців. 1 вересня переведений в 1-у  роту Баварського резервного  піхотного полку № 16. 8 жовтня  присягнув на вірність королю  Баварії та імператору Францу  Йосифу.

У жовтні 1914 року був  відправлений на Західний фронт і 29 жовтня брав участь в битва на Ізері, а з 30 жовтня по 24 листопада - під  Іпром.

1 листопада 1914 Гітлеру  присвоєно звання єфрейтора. 9 листопада  він переведений зв'язковим у  штаб полку. З 25 листопада по 13 грудня він брав участь у  позиційній війні у Фландрії. 2 грудня 1914 нагороджений Залізним  хрестом другого ступеня. З  14 по 24 грудня брав участь у  битві у Французькій Фландрії. З 25 грудня 1914 по 9 березня 1915 року - позиційні бої у Французькій  Фландрії.

У 1915 році брав участь у  битві під Нав-Шапелем, під Ла Басса і Аррасом. У 1916 році брав участь у розвідувальних і демонстраційних  боях 6-ї армії у зв'язку з битвою на Соммі, а також в битві під  Фромелем і безпосередньо в битві  на Соммі. У квітні 1916 року знайомиться  з Шарлотт Лобжуа. Поранений у  ліве стегно осколком гранати під  Ле Баргюр в першій битві на Соммі. Потрапив у лазарет Червоного  Хреста в Бееліці. По виході з госпіталю (березень 1917 року) повернувся в полк у 2-у роту 1-го резервного батальйону.

У 1917 році - весняна  битва під Аррас. Брав участь у боях в Артуа, Фландрії, у Верхньому Ельзасі. 17 вересня 1917 нагороджений Хрестом з мечами за бойові заслуги III ступеня.

У 1918 році брав участь у  великій битві у Франції, в  боях під Евре і Мондідьє. 9 травня 1918 нагороджений полковим дипломом за видатну хоробрість під Фонтані. 18 травня отримує знак відмінності  поранених (чорний). 27 травня -13 червня - бої під Суассоном і Реймсом. 14 червня -14 липня позиційні бої  між Уазою, Марною і Еною. 15-17 липня  участь в наступальних боях на Марні  і в Шампані. 18-29 липня участь в  оборонних боях на Суасоні, Реймсі й  Марні. Нагороджений Залізним хрестом  першого ступеня, за доставку на артилерійські  позиції донесення в особливо важких умовах, чим врятував німецьку піхоту від обстрілу власною артилерією.

21-23 серпня участь  у битві під Монс-Бапом.

25 серпня 1918 Гітлер отримав  нагороду за службу III ступеня.  За численними свідченнями, він  був обачним, дуже сміливим  і відмінним солдатом.

15 жовтня 1918 отруєння  газом під Ла Монтень у результаті  вибуху поряд з ним хімічного  снаряда. Поразка очей. Тимчасова  втрата зору. Лікування в баварському  польовому лазареті в Уденарді, потім у прусському тиловому  лазареті в Пазевальку. Перебуваючи  на лікуванні в госпіталі, дізнався  про капітуляцію Німеччини і  повалення кайзера, що стало  для нього великим потрясінням.

26 квітня союзні війська  захопили три чверті Берліна,  але Гітлер все ще на щось  сподівається. Він знаходиться у  двоярусному бункері на глибині  близько 10 метрів під землею.

Під вечір стало зрозуміло, що 9-та та 12-та армії не в змозі  захистити столицю. З Гітлером у  бункері знаходилися також його коханка Єва Браун, Геббельс та родина, начальник генерального штаба Кребс, секретарі, ад'ютанти, охоронці.

Ввечері у бункер прибула  одна з найкращих пілотів Рейху  Ханна Райч. Гітлер запросив її до себе і сказав: «Ханна, ви належите до тих, хто помре зі мною. У кожного з нас є ампули з отрутою. Я не хочу, щоб хтось з нас потрапив до рук росіян, і я не хочу, щоб наші тіла досталися росіянам. Тіла Єви та моє будуть спалені».

27 квітня. Розпад особистості  та запаморочення розуму не  завадили Гітлерові віддати наказ  затопити тунелі метро, коли  він дізнався, що туди спустилися  радянські солдати. Виконання  наказу призвело до загибелі  тисяч людей: поранених німецьких  солдатів, жінок та дітей, що  там знаходилися.

29 квітня. Весілля Гітлера  та Браун. У якості свідків  виступали Геббельс та Борман. Все відбувалося відповідно до  закону. Підписали весільний контракт  та повінчалися. Після невеликого  «святкування» Гітлер усамітнився,  аби скласти заповіт.

30 квітня. Останній день  Гітлера. Всі його наближені  збираються для прощання. У сад  канцелярії доставлено 200 літрів  бензину. Всі, крім Гітлера  та Браун, виходять у коридор.

Існує дві версії подальщих  подій.

Згiдно з першою, заснованою на свідченнях особистого камердинера  Гітлера, фюрер і Браун вистрілили в себе о 15:30. Коли Лінге та Борман увійшли до кімнати, Гітлер сидів, похилившись  на софі, а з його скроні текла  кров. Револьвер лежав поряд на столі. Мертва Єва була в іншому кутку  софи. Свій револьвер вона впустила на підлогу.

Інша версія (прийнята більшістю істориків) наголошує, що Гітлер і Єва Браун отруїлися  ціаністим калієм. Перш ніж померти, Гітлер отруїв двох своїх собак.

За наказом Бормана  тіла були загорнуті у ковдри, винесені у сад, политі бензином та спалені. Тіла горіли погано, і тому все ж таки напівспалені трупи ессівцям довелося закопати.

Пізніше тіла були знайдені червоноармійцями та кремовані. Прах розвіяли над Ельбою.