Застосування економіко-математичних методів прогнозування безробіття

                                              

                           (2.1)

де Y - ВВП;                    П -    відсоткова ставка;                                                                                                                     b(U − U_n) -попит робочої сили;                                                                                                                                                v - пропозиція робочої сили.          Відомий дослідник Артур Оукен у 1960р. математично виразив зв’язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цей зв’язок відомий як закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%.       Закон Оукена розкриває істотний зв’язок між ринком продукту і ринком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються. Американський економіст Оукен на основі емпіричних даних виявив зв'язок між величиною кон'юнктурного безробіття та кон'юнктурним розривом:             y (u-u*) = (Y[F]-Y)/Y[F]*100%,                                (2.2)

де u - фактичний  рівень безробіття;

u* - рівень природного  безробіття;

y - параметр Оукена;

Y[F] - нац. дохід  в умовах повної зайнятості;

Y - фактичн. рівень  нац. доходу;

u-u*- рівень  кон'юнктурного безробіття; Y[F]-Y - кон'юнктурний розрив.

За останні роки у  ряді регіонів на ринках робочої сили склалась критична ситуація. Тому важливим напрямом вивчення й прогнозування  безробіття є моделювання його територіальних особливостей для визначення чисельності безробіття в окремих регіонах.

Вся сукупність регіонів може бути розбита на 3 - 4 класи.

Перший клас - це група  регіонів, що характеризуються невеликим або середнім за обсягом виробництвом товарів та послуг, низьким рівнем індустріального розвитку і досить високим відсотком безробіття в чисельності економічно активного населення.

– для абсолютного показника чисельності безробітних

U₁ = α₀+α₁K₁+α₂Z₁+α₃L₁+α₄M₁ ,                                                              (4.2. )

– для процентного показника чисельності безробітних по відношенню до економічно активного населення.

  u₁ = β₀+β₁L₁+β₂M₁+β₃x₁+β₄gv₁+β₅mv₁                                                 

Другий клас – великі за розміром регіони із високим рівнем індустріального розвитку, з відповідно невисоким рівнем безробіття.

U₂ = α₀+α₁S₂ +α₂H₂+α₃P₂ ,                                                                       (4.2. )

u₂ = β₀+β₁L₁+β₂M₁+β₃dv₂+β₄P₂.              

Третій клас  -  решта  регіонів з середнім рівнем безробіття, а також середнім за обсягом виробництвом товарів та послуг, досить високим рівнем індустріалізації.

U₃ = α₀+α₁S₃ +α₂M₃+α₃R₃+V₃ ,

u₃ = β₀+β₁rv₃+β₂fv₃+β₃dv₂+β₄zv₃ +β₅dv₃ ,

 де   i – номер групи регіонів;

U_i - чисельність безробітних за даними Держкомстату;

u_i - рівень безробітних у % до економічно активного населення;

L_i – середньооблікова чисельність зайнятих у регіоні;

V_i - чисельність економічно активного населення;

K_i - загальний обсяг капіталовкладень за рахунок пільгових державних кредитів;

R_i – капіталовкладення на підприємствах усіх форм власності;

Z_i - обсяг товарообігу;

M_i – кількість людей, прийнятих за період;

S_i -  потреба у робочій силі, яка заявлена підприємствами регіону на період проведення обстеження;

H_i – чисельність звільнених з роботи за період;

P_i - фактичний прибуток підприємств;

x_i – обсяг продукції у порівняних цінах у % до відповідного періоду минулого року;

gv_i -  показник капіталовкладень за рахунок пільгових державних кредитів;

mv_i - фактичний прибуток регіону, поділений на чисельність економічно активного населення;

е_i – потреба у робочій силі, яка заявлена підприємствами регіону на період проведення обстеження;

dv_i - чисельність незайнятих, що признані безробітними, у загальній чисельності економічно активного населення на початок місяця обстеження;

rv_i - капіталовкладення підприємств усіх форм власності на одиницю економічно активного населення;

fv_i - введення в дію основних фондів, поділене на чисельність економічно активного населення;

zv_i – товарообіг, віднесений до чисельності економічно активного населення;

      Отже, тут наведений аналіз оцінок щодо оцінки рівня безробіття, але всі вони звісно мають свої переваги та недоліки, які нам варто дослідити в подальшому і описати найкращий варіант моделювання та прогнозування рівня безробіття в Україні . 

 

 

 

 

 

Рівновага на ринку праці  в неокласичній моделі визначається через функцію попиту на робочу силу і функцію її пропозиції, де в  якості ціни праці виступає реальна  заробітна плата PL . Крива функції  попиту на працю DL має спадаючий характер, тому що фірми, які пред’являють попит на цей фактор виробництва, зможуть найняти на роботу більшу кількість робітників при більш низькій зарплаті. Якщо ж рівень заробітної плати буде збільшуватися, то кількість робочої сили, яку залучають, зменшиться. Таким чином, попит на робочу силу – функція реальної заробітної плати:

                                               DL = f (PL).

Пропозиція праці на ринку робочої сили SL також залежить від реальної заробітної плати: чим  вище PL, тим більше робітників запропонують на ринку свою працю, і, навпаки, чим нижче заробітна плата, тим менше їх кількість буде бажати влаштуватися на роботу. Тому пропозиція праці розглядається як функція,яка збільшується, від реальної зарплати, і крива пропозиції праці має позитивний наклон:            

                                              SL = f (PL).

З’єднавши графіки попиту і пропозиції, отримаємо неокласичну  модель ринку праці, яка показує, що всі бажаючі працювати можуть знайти роботу при рівноважній ставці заробітної плати, яка склалася PLE.

Якщо пропозиція праці  виросте (зсув кривої SL в положення S'L), то це призведе до зниження заробітної плати до і рівновага на ринку  праці настане в точці F.

Таким чином, в неокласичній моделі ринкова економіка  в принципі спроможна використовувати всі трудові ресурси, однак лише  при умові гнучкості заробітної плати. Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожний бажаючий продати визначену кількість праці по ставці заробітної плати, яка склалася на даний момент, може здійснити своє бажання. Якщо ж заробітна плата PLK виявиться вище ринкового рівноважного рівня (по вимозі профспілок або при державному втручанні), то це призведе до того, що попит на працю буде значно менше пропозиції праці і визначена маса працівників виявиться без роботи. Кількість безробітних ілюструє відрізок. Отже, в неокласичній моделі безробіття реальне, але воно не витікає із законів ринку, а виникає як результат їх порушення, втручання в конкурентний механізм або держави, або профспілок, тобто неринкових сил. Ці сили не дають зменшитися заробітній платі до рівноважного рівня, в силу чого підприємці не зможуть всім бажаючим працювати запропонувати роботу по ставці оплати праці, яку вимагають.

Тому, на думку неокласиків, в ринковій економіці може бути тільки добровільне безробіття, тобто таке, яке визивається вимогами високої  заробітної плати. Робітники самі вибирають  безробіття, тому що не згодні працювати  за більш низьку оплату своєї праці. Теж саме можна сказати і про ролі держави: якщо вона регулює рівень заробітної плати, то порушує конкурентний ринковий механізм.

 

 

 

 

 

2.2. Концептуальні положення  моделювання та прогнозування  безробіття 

          Необхідність підвищення дієвості та наукової  обґрунтованості економічних рішень у наш час стає все більш актуальним на всіх рівнях управління. Досягти цього без застосування кількісних, зокрема математичних, методів неможливо. Для сучасної економічної науки характерне широке використання математики. Математичні моделі й методи стали складовою методів будь-якої економічної науки. Використання прогностичних моделей дає економістам можливість виявляти основні фактори, властиві досліджуваному явищу, та відкидати несуттєві деталі у розв'язанні поставленої задачі. Серед найважливіших проблем сучасного суспільства чільне місце посідають питання, пов’язані з безробіттям і Україна серед інших країн, на жаль, не є винятком. Використання модельного апарату при дослідженні цих актуальних проблем відкриває нові можливості для практичного застосування і реалізації економічної політики.

       Процес  побудови моделі безробіття складається  з таких етапів: 
1)формулюються   предмет і мета дослідження;   
2)у досліджуваній економічній системі виокремлюються структурні чи функціональні елементи, що відповідають поставленій меті, визначаються найважливіші якісні характеристики цих елементів; 
3)словесно, якісно описуються взаємозв’язки між елементами     моделі; 
4)уводяться символічні позначення для відповідних характеристик економічного об’єкта та формалізуються, наскільки можливо, взаємозв’язки між ними, тим самим формалізується  (описується мовою математики) математична модель; 
5)виконуються розрахунки   за математичною моделлю та аналізуються отримані результати на основі, яких здійснюється прогноз.

      Прогнозування та моделювання безробіття  здійснюється з використанням різних статистичних методів і включає такі етапи й операції.    Перший етап – побудова багатофакторної моделі складається із наступних операцій:                                                                                                                     1. вибір всіх можливих факторів, що досліджуються :

- на цьому етапі потрібно-проаналізувати процес, розглянути його з макроекономічної та мікроекономічної позицій, виявити якомога більше факторів, які можуть справити суттєвий або несуттєвий вплив на його зміну;                                    2. кількісний аналіз :

- тут потрібно оцінити можливість кількісного вираження відібраних факторів, провести вимірювання або зібрати статистику для кількісних факторів, підібрати або розробити балову шкалу оцінок для якісних даних. Якщо деякі фактори неможливо кількісно виразити, їх треба вилучити з подальшого розгляду;                                                    3. етап математико – статистичного аналізу:

- він є найважливішим для побудови моделі безробіття. Це заключний етап формування необхідної інформаційної бази;                                                                                    - побудова багатофакторної моделі методами регресійного аналізу.   Другий етап – розробка прогнозу динаміки рівня безробіття, який включає:     - прогнозування показників, що характеризують зміни факторів зовнішнього середовища в наступному періоді;                                                                                                              - розрахунок по формулі прогнозних значень злочинності на той же період виходячи із прогнозу факторів зовнішнього середовища.

       Крім  того досить важливим аспектом як і у моделюванні безробіття, так і у його прогнозуванні є визначити  основні фактори, які впливають на зміну рівня безробіття. Отже, першим і найважливішим таким фактором є інфляція, адже вона впливає на зайнятість. Емпіричні дослідження показали, що між рівнем зайнятості та інфляцією є певний взаємозв'язок. Зростання інфляції практично завжди поєднується з високою, хоча й неповною, зайнятістю та великим обсягом національного виробництва. І навпаки, зниження інфляції збігається за часом зі спадом виробництва і зростанням безробіття. Отже, безробіття та інфляція є в оберненій залежності, тому рівень інфляції має бути врахований у побудові прогностичної моделі.

     Не менший  вплив на безробіття має і  рівень заробітної плати, адже  безробіття виникає також через негнучкість заробітної плати. Між ними встановлена обернена залежність, тобто при збільшенні рівня заробітної плати зменшується рівень безробіття, і навпаки при уповільненні росту заробітної плати – зростає кількість безробітних.

    Ще одним фактором, який визначає рівень безробіття є міграція населення, яка прямо залежна від рівня безробіття (еміграція) та в оберненій, якщо це стосується імміграції.