Застосування економіко-математичних методів прогнозування безробіття

 Національний університет «Острозька академія»

Кафедра математичного  моделювання та інформаційних технологій в економіці 

 

 

 

 

                                                 

Курсова робота

на тему:

«Застосування економіко-математичних методів прогнозування безробіття»

 

 

 

 

 

 

                                                                                            Виконала студентка 

                                                                                            економічного факультету

                                                                                            групи Ек-41

                                                                                            Черуха Наталія Володимирівна

                                                                                            Науковий керівник

                                                                                            ст. викл. Новоселецький О.М.

 

 

 

 

 

Острог, 2009р.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ БЕЗРОБІТТЯ

1.1.Економічна сутність безробіття та причини його виникнення…………………….

1.2.Види безробіття та правове забезпечення права на працю………………………..

1.3. Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні……………………

РОЗДІЛ ІІ ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ ОЦІНКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

2.1. Аналіз існуючих підходів щодо оцінки рівня безробіття

2.2. Концептуальні положення моделювання та прогнозування безробіття

2.3. Прогнозна модель рівня безробіття

РОЗДІЛ ІІІ  ПРОГНОЗУВАННЯ РІВНЯ БЕЗРОБІТТЯ

3.1. Оцінка та прогноз рівня безробіття в Україні

3.2. Шляхи подолання високого рівня безробіття в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

            Тема застосування економіко-математичних методів прогнозування безробіття, на сьогодні є надзвичайно актуальною, адже безробіття – це одна із основних проблем суспільства. Використання прогностичних моделей дає економістам можливість виявляти основні фактори, властиві досліджуваному явищу, та відкидати несуттєві деталі у розв'язанні поставленої задачі. Використання модельного апарату при дослідженні проблеми безробіття відкриває нові можливості для практичного застосування і реалізації економічної політики.

              Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності населення, яке працює однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

              Одним із найважливіших показників функціонування ринку праці є рівень безробіття. Разом із інформацією про стан економічної системи безробіття є базою для оцінки та аналізу макроекономічної ситуації в країні. Високий рівень безробіття призводить до економічних втрат, соціальної напруги і погіршення рівня життя людей. Безробіття несе в собі економічні, демографічні та соціальні втрати для суспільства.

              Питання статистичної оцінки, методологічних  засад аналізу безробіття у  вітчизняній статистиці залишаються недостатньо розробленим. Бракує фундаментально наукових праць, в яких би був присутній комплексний підхід до вивчення процесу безробіття, його якісних особливостей, взаємозв’язків як на рівні країни, так і на рівні окремого регіону. Відсутні методологічні положення щодо проведення статистичного аналізу безробіття за екстенсивним та інтенсивним направленнями. Потребують на особливу увагу питання вивчення впливу факторів  на рівень безробіття, що в подальшому значно спростить процес побудови прогнозних оцінок динаміки  показників чисельності безробітних.

             З огляду на вище сказане, можна сказати що дана тема є актуальної і сьогодні і буде такою у майбутньому.

            Метою дослідження є визначення найоптимальніших способів застосування економіко-математичного методу прогнозування безробіття.

            Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні поставленні завдання:

1. з’ясувати сутність та причини виникнення безробіття;
2. проаналізувати види безробіття та правове забезпечення права на працю;
3. дослідити систему заходів, щодо регулювання безробіття в Україні;
4. проаналізувати існуючі підходи щодо оцінки рівня безробіття;

охарактеризувати концептуальні положення моделювання та прогнозування безробіття та побудувати прогнозну модель рівня безробіття;

5. дати оцінку та здійснити прогноз рівня безробіття в Україні;
6. визначити напрямки подолання високого рівня безробіття.

           Об’єкт дослідження – безробіття як соціально-економічне явище, а предметом є способи застосування економіко-математичних методів прогнозування безробіття .

            У даному дослідженні ми використовували методи:

• статистично - економічний;
• аналітичний;
• графічний;
• дедукції;
• порівняння;
• індукції.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ БЕЗРОБІТТЯ

 

1.1.Економічна сутність безробіття та причини його виникнення

         Хоч як бездоганно не працювали б ринкові механізми, вони не можуть забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць. Багато представників різних напрямів економічної думки вважають безробіття центральною проблемою сучасного суспільства. Воно є невід’ємним атрибутом ринкової економіки.       

        Безробіття  вперше виникло у Великобританії  на початку XIX ст. Проте до кінця  століття воно не мало масового  характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війни, епідемії .

         Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності населення, яке працює однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю.

        Безробітні  громадяни у визначенні МОП  — особи віком 15-70 років (зареєстровані  та незареєстровані у державній  службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:  
- не мають роботи (прибуткового заняття); 
- шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом зазначеного тижня;  
- готові приступити до роботи протягом двох наступних тижнів.

       Згідно із законодавством України до безробітних зараховують працездатних громадян працездатного віку, які: 
- через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів; 
- готові та здатні приступити до   відповідної  роботи; 
- зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

       Кількість (чисельність) безробітних — це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення – це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття.  
       За методологією МОП рівень безробіття визначається за формулою:

                                       Рівень безробіття =

х 100                 (1.1)

  Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує  завжди. Покладаючись на цей безперечний  факт,  можна  висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є  нормою,  певною мірою природним явищем. Щоб зрозуміти природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці:

            

Рис 1.1. Основні потоки на ринку праці   

       Ця досить спрощена схема потоків  на  ринку  робочої  сили ілюструє пряме  та 

опосередковане  перетворення працюючих на безробітних, і навпаки.

      Загальна кількість безробітних  формується  чотирма  потоками:

     а) працівниками, що  втратили  роботу  внаслідок структурної перебудови виробництва або його  скорочення  у період  кризи;

     б)  працівниками, що залишили роботу  добровільно;

     в)  тими, що раніше не працювали  і вперше з’являються  на  ринку праці у пошуках роботи;

     г)  тими, що колись мали роботу  і  з’являються  на  ринку  праці повторно.

        Безробiття становить макроекономiчну  проблему, оскiльки чинники, якi на  нього впливають, є передусiм  економiчнi, а саме:

• структурні зрушення в  економiцi, якi призводять до масштабних змiн у структуpi й кiлькостi попиту на робочу силу i мають особливо тяжкі наслiдки в перiоди стагнацiї або зниження ділової активностi;

• зниження темпів економічного розвитку, що спричинюються до зменшення  кiлькостi робочих мiсць, порушення збалансованості чисельності працiвникiв з кiлькiстю робочих мiсць;

• недостатнiй сукупний попит;

• iнфляцiя, яка виявляється  в скороченнi капiтальних вкладів (зменшення iнвестицiй призводить до скорочення виробництва, а отже, i зайнятостi), а також у зниженнi реальних доходiв населення, що зумовлює збiльшення пропонування робочої сили за умови зниження попиту на неї;

• спiввiдношення цiн на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологiй;

• сезоннi коливання виробництва, якi викликають змiни в попитi на робочу силу;

• НТП, наслiдки якого  посилюють безробiття через комплексний  вплив, котрий виявляється, по-перше, у  впровадженнi працеощадних технологiй, автоматизацiї виробництва, що витискає велику кiлькiсть неквалiфiкованої працi; по-друге, в ускладненнi виробництва, що неминуче спричинюється до спецiалiзацiї, а отже, збiльшення структурних диспропорцiй мiж попитом i пропонуванням робочої сили.

 

 

            Соцiальнi чинники:

• недосконале трудове  законодавство як результат компромісу мiж вимогами працiвникiв i профспiлок, з одного боку, i державою — з другого, посилює негнучкiсть ринку працi, призводить до скорочення попиту на живу працю в пiдприємцiв, зменшуючи її питому вагу;

• трансфертнi платежi, що впливають як на зниження, так i на пiдвищення безробiття;

• недостатня професiйна i територiальна мобiльнiсть робочої  сили;

• недостатнiй розвиток програм зайнятостi;

• низький piвeнь i статус системи освiти, професiйної пiдготовки i перепiдготовки;

• брак iнформацiї про  вiльнi робочi мiсця;

• низька економiчна активнiсть  рiзних груп населення.

          Демографічні чинники:

• зміни в чисельності  населення;

• змiни статево-вікової  структури.

         Наведенi фактори не вичерпують  складностi причинно-наслiдкових  залежностей безробiття i це тiльки найпоширенiшi її пояснения.

         Безробіття не може бути доцільним  ні в економічному, ні в соціальному  плані, оскільки його зростання  створює цілий комплекс проблем:  скорочується купівельна спроможність  населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних. 

 

1.2.Види безробіття  та правове забезпечення права  на працю

         Безробiття як результат трансформацiї  всієї економiчної системи, соціальних і політичних перетворень – це, певною мірою, новий для вiтчизняної статистики об'єкт, i цим пояснюється складнiсть його вивчення.

       Внаслідок чого були виокремленні такі форми безробіття:

· за повнотою обліку безробітних:

-         офіційне безробіття (зареєстроване державною службою зайнятості);

-         реальне (виявлене в результаті обстежень економічної активності населення);

· за характером прояву:

-         відкрите безробіття (існування явно незайнятого населення);