Заходи щодо удосконалення робочих місць

 

 

Таблиця  1.4 – Нормативи умов праці

Показник	Умови праці
	нормальні	ненормальні
Колір устаткування	ясно-зелений	сірий, чорний
Колір стін і стелі	ясно-зелений	коричневий, чорний, синій, сіро-брудний
Стан скління	чисте	забруднене
Захаращування робочих місць і проходів	ні	значне
Підйом тяжкості, кг	до 10	20-50
Положення тіла працівника	сидячи	нагнувшись
Нахил тіла робітника вперед і назад, градус	0	5-20
Повторюваність одноманітних дій протягом години	до 130	300-600
Фізичне зусилля при управлінні, кг	1	8-10

 

 

На кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого, декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо врахувати прямими показниками, а лише через показники приросту виробітку за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого середовища і якісного стану робочої сили.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

 

 

 

 

 

 

2 ОЦІНКА РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

 

2.1Організація  робочого  місця слюсаря-складальника  

 

Робочим місцем називається певна ділянка виробничої площі цеху, закріплена за даним робітником і оснащена необхідним устаткуванням, інструментом, пристроями, допоміжним обладнанням і приладдям.

Раціональна організація праці і робочого місця слюсаря має важливе значення для підвищення продуктивності праці, поліпшення якості виготовлюваної продукції і зниження її собівартості.

Великий вплив на продуктивність праці слюсаря має оснащеність робочого місця підйомно-транспортними пристроями. Від їх наявності залежить не тільки час на встановлювання і знімання деталей, монтаж і демонтаж вузлів, але також і час, що його робітник витрачає на відпочинок. Раціональна організація робочого місця слюсаря передбачає найзручніші для високопродуктивної праці планування і розміщення різних засобів праці, гарантує безпеку роботи, додержання чистоти, порядку і нормальних умов роботи на робочому місці, організацію безперебійного обслуговування його всім необхідним. Постійне удосконалення робочого місця і утримання його в необхідному порядку е невід'ємною ознакою передових методів праці. Увагу, яку передові слюсарі приділяють організації свого робочого місця, обумовлено новим стилем роботи. Приклад вдалого планування і організації робочого місця показано на рисунку 2.1 [11].

Раціональна організація робочого місця, найбільш правильне розміщення інструменту і заготовок, усування зайвих рухів, що гальмують продуктивну працю, застосування раціональних трудових прийомів — усе це методи висококультурної праці працівників виробництва, невід'ємна ознака організації праці.

Рисунок 2.1 – Робоче місце слюсаря-складальника

 

Інструменти і пристрої треба розкладати на верстаку в такому порядку, щоб усе те, що беруть лівою рукою, лежало на лівій частині верстака, а те, що беруть правою рукою,— на правій. Інструменти і пристрої, якими слюсар користується частіше, треба класти ближче і, навпаки, те, чим користуються рідше,— далі. Таке розміщення повинно бути постійним, щоб слюсар під час роботи міг брати потрібний інструмент, пристрій чи заготовку, не витрачаючи зайвого часу на відшукування їх. Зберігати інструмент потрібно у висувних ящиках верстака в такому порядку, щоб різальний і вимірювальний інструмент — напилки, мітчики, свердла, косинці, штангенциркулі, мікрометри та інші — не псувався від корозії, випадкових ударів і подряпин. Для цього у висув ному інструментальному ящику слюсарного верстака роблять по перечні полички завширшки 100—150 мм. Кожне відділення повинно призначатися для одного виду інструменту. В одному з інструментальних ящиків верстака, вздовж його бокових сторін, прибивають по 3—4 східчастих планки, на які кладуть напилки; при цьому напилки великих розмірів розміщують на нижніх сходинках, а малих — на верхніх [11].  

Дно ящика ділять на кілька кліток для зберігання свердел, розверток, мітчиків і плашок. На решті площини ящика зберігають більш грубий інструмент, як-от молотки, зубила, крейцмейселі та ін ( див. рисунок 2.2). 

Рисунок 2.2 – Раціональне розміщення інструменту на слюсарному верстаку

 

Після закінчення роботи напилки необхідно очистити від металевих ошурок і бруду дротяною щіткою, витерти чистою ганчіркою або салфеткою. Робочі частини різального і вимірювального інструменту необхідно змащувати тонким шаром вазеліну.

Для піднімання деталей (вузлів) вагою понад 16 кг треба застосовувати спеціальні підйомники або мостові крани. Найбільш зручними є підйомні засоби, що встановлюються для обслуговування одного або кількох робочих місць. До них належать: монорейка з електроталлю, поворотний кран з пневматичним підйомником (рисунок 2.3), пересувні візки з підйомниками і інші.

 

Рисунок 2.3 – Місцеві підйомні засоби

 

Керування такими підйомними засобами здійснюється з підлоги. Досить потягнути вниз рукоятку 6, щоб відкрити пусковий кран 5 для подавання повітря по шлангу 3 в циліндр 1. При цьому вантаж піднімається. Для його опускання кран переключають переміщенням рукоятки 7 вниз. Підйомник може переміщатися на роликах 2 по консолі 4 і разом з нею повертатися на потрібний кут.

Електроталь (тельфер) являє собою електричну лебідку, яка не тільки піднімає вантаж, а й переміщує його по монорейці, розташованій під стелею цеху. Вона складається з візка, електродвигуна підйому, редуктора, електромагнітного гальма, барабана для намотування троса і обойми з гаком. Кнопки керування тельфером розташовані на рівні грудей робітника.

Найдосконалішим способом доставляння деталей на одне робоче місце і передавання їх на інше є механічний. Для цього потрібні спеціальні транспортуючі пристрої: конвейєри, рольганги тощо, які широко застосовуються на заводах серійного і масового виробництва (автомобільних, тракторних, заводах комбайнів і інших) [11].

Професія слюсаря є однією з найбільш поширених. Слюсарні роботи потрібні не тільки в машинобудуванні, а й у багатьох інших галузях промисловості та сільського господарства. Вони дуже різноманітні: слюсарі -складальники збирають різні машини і механізми , слюсарі - ремонтники виконують технічне обслуговування та ремонт машин і механізмів, слюсарі - інструментальники виготовляють інструменти , штампи і пристосування , слюсарі з монтажу техніки , приладів і комунікацій займаються встановленням обладнання , підведенням до нього енергії та іншими монтажними роботами .

З ростом механізації та автоматизації значення слюсарних професій зростає так як від діяльності слюсарів значною мірою залежать якість продукції, що виготовляється та безперебійна робота засобів механізації та автоматизації виробничих процесів . 

 

2.2 Розрахунок параметрів обґрунтування  кількості робочих місць на  потоковій лінії збиральної ділянки механоскладального цеху

 

Потокове виробництво — це найбільш ефективна форма організації виробництва по масовому випуску продукції, що забезпечує високе зростання продуктивності праці, безперервність виробничого процесу і найвищий рівень якості.

При організації потокового виробництва необхідно враховувати тривалість замовлення, обсяг випуску, визначити категорію якості і технічний рівень виробничих ланок. При потоковому виробництві частіше використовують потокові лінії.

Потокова лінія — це група робочих місць, що розташовані в строгій послідовності операцій технологічного циклу, за якими закріплені певні операції. Декілька потокових ліній складають цех.

Основні характеристики потокової лінії:

1. Закріплення за кожним робочим  місцем тільки однієї операції  по виготовленню деталей або збору продукції.

2. Розташування робочих місць  по ходу лінії.

3. Після закінчення операції  на наступне робоче місце деталі  передають по одній.

4. Синхронізація продовження кожної  операції технологічного процесу  на потоковій лінії. Тобто операції повинні бути кратні такту лінії.

5. Механізація передачі деталей  та виробів з одного робочого  місця на інше.

6. Замкнутий характер виробництва, який включає всі роботи з  виготовлення деталей та виробів.

При організації потокових ліній розраховуються:

- такт;

- число робочих місць та робочих на потоковій лінії;

- синхронізація операцій;

- швидкість руху та довжина робочої стрічки конвеєру;

- виробничі нормативи.

Розрахуємо основні показники на прикладі збиральної ділянки механоскладального цеху за такими даними:

Потокова лінія працює 230 днів на рік у 2 зміни.

Тривалість зміни -  8,2 год.

Простої обладнання на ремонті становлять 5 % режимного фонду робочого часу.

Норма випуску продукції  - 60 тис. шт./рік.

Технологічний брак – 6%.

Норми часу на виконання операцій становлять, хв.:

• токарна   -  12,3;
• свердлильна – 13,7;
• фрезерна   -  2,5;
• шліфувальна – 8,4;
• полірувальна -  7,2;
• зубонарізна – 26,8;

Визначити кількість робочих місць на окремих операціях та коефіцієнт завантаження потокової лінії.

1. Визначаємо  дійсний фонд робочого часу потокової лінії, год/рік:

 

 

2. Визначимо норму запуску виробів  на потокову лінію, шт./рік:

 

 

Отже, приймаємо 63 830 шт./рік.

3. Визначимо такт однопредментої  потокової лінії, хв.:

 

 

 

Приймаємо за 3,4 хв.

4. Розрахуємо кількість робочих місць:

 

,     де

Тц – норма часу на виконання операції;

r  -  такт потокової лінії.

 

;

 

;

 

=0,74,  приймаємо 1;

 

 

 

 

 

 

 

5. Коефіцієнт завантаження робочих  місць:

 

 

 

Отже, підприємству потрібно 24 робочі місця. Робочі місця використовуться на 87 %.

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство не завантажує робочі місця повною мірою і можливе більш повне використання наявних робочих місць. Адже підприємство має 24 робочі місця і використовує їх на 87 %.

 

 

 

3 ЗАХОДИ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇЇ РОБОЧИХ МСЦЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ОБСЛУГОВУВАННЯ

    3.1 основні напрямки удосконалення робочих місць

 

У даному розділі надано пропозиції щодо удосконалення організації  робочого місця слюсаря.

  Модернізація технологічного, підйомно-транспортного та іншого виробничого обладнання, а саме пропонуємо наступне:

  1)  впровадження систем (пристроїв) автоматичного і дистанційного керування та регулювання виробничим обладнанням, технологічними процесами, підйомними і транспортними пристроями, застосування промислових роботів у небезпечних і шкідливих виробництвах з метою забезпечення безпеки;

 2)  удосконалення технологічних процесів з метою усунення впливу на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

  3)  впровадження систем автоматичного контролю та сигналізації рівнів небезпечних і шкідливих виробничих факторів на робочих місцях;

 4) впровадження та вдосконалення технічних пристроїв, що забезпечують захист працівників від ураження електричним струмом ;

  5)  встановлення запобіжних, захисних пристроїв, а також пристроїв сигналізації для забезпечення безпечної експлуатації та аварійного захисту парових, водяних, газових та інших виробничих комунікацій та споруд ;

  6)  механізація та автоматизація технологічних операцій (процесів), пов'язаних з отруйними, агресивними, легкозаймистими та горючими рідинами, використовуваними у виробництві ;