Заходи щодо удосконалення робочих місць

Тип оснащення		Елементи оснащення
Основне технологічне оснащення	Верстати, машини, агрегати, автоматичні лінії, пульти дистанційного керування та ін.
Допоміжне оснащення	Складальні, зварювальні, випробувальні стенди, рольганги, пристрої для переміщення матеріалів, інші засоби транспортування, підйомні пристрої та крани тощо
Організаційне оснащення	Засоби для розміщення і зберігання пристроїв, інструментів, допоміжних матеріалів, запасних частин і документації, виробнича тара і меблі, засоби сигналізації і зв'язку, освітлення і догляду за устаткуванням, предмети виробничого інтер'єру тощо
Технологічне оснащення	Пристрої та інструменти (різальний, вимірювальний, допоміжний)

 

 

Конкретні види обладнання, які можуть бути найрізноманітнішими, повинні відповідати особливостям кожного робочого місця і забезпечувати раціональне використання робочого часу, економію фізіологічних зусиль, безпеку праці, комфортність і ефективність роботи. 

Типовими основними видами оснащення є наступні: 

- основне технологічне обладнання, яке призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці. Це можуть бути верстати, механізми, агрегати, апарати, конвеєрні лінії, рахункова і обчислювальна техніка, персональні комп'ютери, друковано-розмножувальна техніка, пульти управління тощо; 

- допоміжне обладнання - індивідуальні підйомно-транспортні

пристрої, транспортери, візки, рольганги, склизу для переміщення матеріалів та ін;

 - технологічне оснащення - робочі та обмірні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя для службовців, змінні приналежності типу картриджів і т.п. для друкарсько-розмножувальної техніки; 

- робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, правила техніки безпеки, картотеки, справи, довідники, посібники та ін; 

- організаційна оснастка, до якої відносяться робочі меблі (столи, верстаки, стільці, крісла, шафи, тумбочки, стелажі, полиці), годинник, засоби для розміщення технологічного оснащення та робочих документів (ложементи, пюпітри, картотеки), пристосування типу підставок, приставок до столів, підлокітників, підніжних решіток, упорів; 

 - засоби безпеки - огорожі, екрани, засоби індивідуального захисту (окуляри, респіратори, рукавички, спеціальні одяг і взуття), засоби протипожежного захисту, витяжна вентиляція, що попереджають про небезпеку написи і графіка ін; 

- засоби освітлення (загального для всього приміщення та місцевого для робочої поверхні або простору); 

- засоби зв'язку з іншими робочими місцями і з місцем керівника; 

- засоби сигналізації (звукові, світлові, знакові) про несправності, аварійних ситуаціях; 

- робоча тара для сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, відходів виробництва (контейнери, піддони, коробки, ящики); 

- кошти для підтримки на робочому місці нормального мікроклімату; 

- господарські засоби для догляду за обладнанням і робочим місцем (щітки, ганчір'я, совки, віники, маслянки, урни для сміття та ін) .

Можуть бути й інші види обладнання. Головна вимога до перерахованого обладнання і оснастки - якість і забезпечення високої продуктивності. 

Засоби оснащення поділяються на постійні та тимчасові. До предметів постійного користування відноситься все, що повинно знаходитися на робочому місці, незалежно від характеру виконуваної роботи: 

- обладнання; 

- постійно використовувані пристосування та інструменти; 

- підйомно-транспортні пристрої; 

- допоміжні матеріали і інструменти по догляду за устаткуванням; 

- інвентар постійного користування та ін 

Змінні, на відміну від постійних, надаються робочого місця для проведення разових, або випадкових робіт: 

- пристосування для даної операції; 

- робітники і обмірні інструменти; 

- тара для обробки, зберігання та передачі такої конкретної продукції. 

До кожного різновиду елементів оснащення робочих місць пред'являються певні вимоги. 

Основне і допоміжне устаткування повинне забезпечувати:

- зручність його обслуговування, налагодження і ремонту;

- раціональну робочу позу (краще змінну) виконавця;

- безпеку експлуатації й ремонту;

- можливість застосування прогресивних прийомів і методів праці;

- зручність і легкість управління;

- економію фізіологічних зусиль працівників і зниження нервово- психічного навантаження на них. 

Розміщення організаційного оснащення має відповідати послідовності виконуваних робіт і бути підпорядковане зручності користування нею. Необхідно передбачати роздільне зберігання документації, ріжучих, обмірних і допоміжних інструментів, запасних частин і пристосувань.  Столи й стелажі, на яких зберігаються предмети праці, повинні розташовуватися так, щоб відповідати по висоті або бути трохи вище рівня обробки деталей, а висота столів або стелажів для готової продукції - відповідати рівню її обробки або бути трохи нижче його. 

При виборі робочих меблів необхідно рахуватися з антропометричними даними і підлогою працівників, мати регульовані по висоті сидіння і регульовані по куту нахилу спинки сидінь. Висота робочої поверхні столів вибирається з урахуванням характеру роботи та статі працівників. Наприклад, для жінок, які виконують дуже тонкі зорові роботи, висота поверхні столу рекомендується у розмірі 930 мм, а при збірці великих деталей - 630 мм. Для чоловіків ця висота буде дорівнює відповідно 1020 і 680 мм. 

Меблі за своїми габаритами не повинні захаращувати робоче місце, а її кількість має потребу в обґрунтуванні, при цьому слід керуватися необхідністю раціонального використання виробничої площі. 

Кількість полиць в шафах і стелажах, скриньок в тумбочках і столах повинно бути достатнім для розміщення технологічного оснащення, робочої документації, предметів господарського вжитку. Якщо підлоги в приміщенні не мають дерев'яного або лінолеумного покриття, то в місцях, де безпосередньо виконують свої виробничі функції працівники, слід встановлювати дерев'яні підставки для ніг. 

Велике значення має вибір засобів освітлення. При висвітленні робочих місць необхідно забезпечити достатній рівень загального освітлення, спеціальне освітлення робочої поверхні або простору, однаковість освітлення різних приладів, контраст між робочими елементами і фоном, відсутність сліпучого дії світла. 

 

1.4 Умови праці на робочому  місці та фактори їх формування 

 

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини (рис. 1.1).

Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

 

 

 

 

 

Рисунок. 1.1 Класифікація умов праці.

 

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

- фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

- нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене;

- робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

- монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

- забруднення повітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

- виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

- вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

- освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого місця.

На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності і господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць. Основна мета атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років.

Атестація робочих місць передбачає: .

- виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

- санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

- установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;

- обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

- визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів умов праці:

•  з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;
• зі шкідливими і важкими умовами праці;
• зі шкідливими умовами праці.

Ці дані заносяться до Карти умов праці.

 Естетичні чинники - архітектурно-планувальні  рішення інтер'єру та екстер'єру, естетично виразна форма і колір засобів праці, спецодягу, відповідне оформлення зон відпочинку тощо.

Соціально-психологічні чинники - соціально-демографічна структура колективу, сукупність інтересів, ціннісних орієнтації працівників, стиль керівництва в підрозділах і на підприємстві в цілому, масштаб і характер діяльності громадських організацій. Ці чинники формують морально-психологічний клімат у колективі. 

Ергономіка досліджує вплив на функціональний стан людини різних факторів навколишнього середовища: складу повітря, шуму, вібрацій, освітлення, метеорологічних умов і т. д. Щодо перерахованих факторів ергономіка визначає "зони" комфорту і розвиває можливості ефективного захисту організму людини від шкідливого впливу середовища.  Оточуючі людину виробничі умови зводяться до чотирьох типів:

• нестерпні умови, коли організм людини не може існувати тривалий час;

• некомфортні, коли суттєво відхиляються від норми один або два елементи зовнішнього середовища (ливарні, ковальські, термічні, гальванічні та ін. цехи шкідливого виробництва);

• комфортні, коли всі елементи трудової обстановки перебувають в достатній відповідності з людським фактором;

• висококомфортні, коли всі елементи перебувають в найкращій відповідності з людським фактором.

Для прикладу в таблицях 1.3 і 1.4 подані деякі психофізичні параметри та нормативи умов продуктивної праці.

 

 

 

 

 

 

Таблиця1 .3 – Психофізичні параметри продуктивної праці

ЗОНА	Температура в період року, 0С			Вологість, %		Загазо- ваність СО, мг/л		Шум, дБ	Освіт-лення, ЛК		Обсяг повітря, м3/чол.
	теплий	холодний
Неприпустимі умови	Більш
	+38	+10	90		0,03		120			30	20
Фізіологічна межа	+38	+10	60		0,03		120			30	20
Несприятливі умови	+32	+15		40		0,02	100			50	25
Психологічна межа	+22	+18		20		0,01	80			100	35
Сприятливі умови	+18	+20		12		-	20			150	50