Удосконалення організації оплати праці на підприємствах

По кредиту рахунка 661 відображаються суми нарахованої робітникам основної і додаткової заробітної плати, премій, допомоги з тимчасової непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибутковий податок, внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, за виконавчими листами та ін.), суми виплаченої заробітної плати, а також депонована заробітна плата.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці відображаються по дебету субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться на підприємстві по кожному працівнику.

Сума всіх нарахувань заробітної плати за кожним аналітичним рахунком (тобто по кожному працівнику) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунку 66 за звітний період, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу і підприємству в цілому.

Сума всіх утримань за аналітичними рахунками дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66. Сума у графі розрахунково-платіжної відомості «Сума до виплати» аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

 

 

1.7. Відображення операцій на  рахунках бухгалтерського обліку

 

Схема бухгалтерських проводок з обліку розрахунків з робітниками і службовцями, складена відповідно щодо чинних нормативних документів, наведена нижче.

 

Схема бухгалтерських проводок

Рахунок 661 „Розрахунки за заробітною платою”

Кредит рахунків	Д	К	Дебет рахунків
641	Утриманий із заробітної плати прибутковий податок	Нарахована заробітна плата, премії, доплати, надбавки та інші виплати робітникам за здійснення робіт що пов’язані з капітальними інвестиціями (монтаж обладнання, ремонт основних засобів, тощо)	151, 152, 153, 154, 155
651	Утримані із заробітної плати внески до Пенсійного фонду	Нарахована з/п, премії, доплати, надбавки та інші виплати робітникам основного та допоміжного виробництва за виготовлення продукції, здійснення робіт, надання послуг	23
653	Утримані із заробітної плати внески на соціальне страхування на випадок безробіття	Нарахована з/п робітникам за виправлення браку, раніше виявленого у виробництві	24
685	Утримані із з/п суми за виконавчими листами (аліменти тощо)	Нарахована з/п, премії, надбавки, доплати та інші виплати робітникам за роботи пов’язані з витратами майбутніх періодів	39
685	Утримані із з/п профспілкові внески	Нараховані суми оплат відпусток працівникам підприємства	471
24	Утримані із з/п суми допущеного браку	Нараховані виплати працівникам, що відносяться до цільового фінансування	48
372	Утримані із з/п суми неповернутих вчасно підзвітних сум	Нараховані суми виплат по соціальному страхуванню (лікарняні тощо)	652, 654
375	Утримані із з/п суми завданого підприємству збитку	Нарахована з/п, премії, доплати, надбавки та інші виплати загально виробничому персоналу підприємства	91
377	Утримані із з/п позики, раніше видані працівникам підприємства	Нарахована з/п, премії, надбавки, доплати та інші виплати адміністративному персоналу підприємства	92
684, 685	Утримані із з/п суми, що відносяться до інших операцій (розрахунки з квартиронаймачами, іншими дебіторами та кредиторами тощо)	Нарахована з/п робітникам за роботи, пов’язані зі збутом продукції та працівниками торговельних підприємств	93
71	Утримані із з/п суми які є для підприємства іншим операційним доходом	Нарахована з/п яка відноситься на інші витрати операційної діяльності підприємств	94
41	Утримана із з/п частка пайового капіталу	Нарахована з/п, яка відноситься до надзвичайних витрат підприємства (за ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха, техногенних катастроф тощо)	99
46	Утримані із з/п суми, які відносяться до неоплаченого капіталу підприємства	Нараховані суми виплат за рахунок прибутку	443
30	Видана з каси заробітна плата
31	Перераховані кошти з рахунків в банку на особові рахунки працівників для отримання з/п
33	Видана з/п за рахунок інших коштів
70	Видана натуральна з/п
662	Депонована з/п
661	Повернута в касу надлишково виплачена з/п

 

1.8 Методи обліку якісних показників  у праці працівників на закордонних  підприємствах

Облік якісних показників у праці й обґрунтування пропорцій в оплаті простої і складної праці є найважливішою складовою частиною системи матеріального стимулювання працівників. Практичним інструментом якісних показників є так звана оцінка робіт, у процесі якої разом зі складністю праці враховуються й інші фактори та умови праці, в яких виконується дана робота.

Нині оцінка робіт широко використовується не тільки для диференціації заробітної плати всередині підприємства і контролю над витратами за зарплату, а і для керування персоналу в цілому, планування і формування її основного кадрового складу.

Найбільше поширення одержала така оцінка робіт у США і Канаді, Нідерландах і Великобританії. Застосування оцінки робіт у таких країнах, як Фінляндія, ФРН і Швеція, обмежується деякими галузями, а в Японії й Австралії практично відсутні.

Основні труднощі, з якими стикаються на сучасних підприємствах, — це виявлення якісних відмінностей між окремими видами робіт, особливо там, де їх дуже багато. Рідко вдається врахувати якісні показники на базі такого критерію, як терміни підготовки спеціаліста. Необхідно часто враховувати додаткові характеристики:

• рівень відповідальності;
• ступінь фізичних і розумових зусиль;
• умови праці.

Спроба визначити якісні показники в праці за допомогою термінів і типу формального навчання можуть призвести до ситуацій, коли робота, що виконується інженером, буде оцінена нижче, ніж, наприклад, робітника, що пройшов перепідготовку. Можлива й інша ситуація, коли формальна кваліфікація, за якою встановлена заробітна плата, не буде використана на даному робочому місці повністю.

Вибір того чи іншого методу оцінки залежить від числа і типів робіт, що виконуються на даному підприємстві, обсягів витрат, пов'язаних з проведенням оцінки, наявністю відповідних ресурсів, ступенів точності, які пред'явлені до оцінки та ін. Оцінка робіт повинна пройти дві стадії: аналіз і опис робіт. Потім починається власне оцінка робіт у порядку їхньої важливості, після чого найбільш близькі групуються в розряди. Кожному з них відповідає група оплати. Конкретні розміри і діапазон тарифних ставок, окладів формуються в процесі колективних переговорів, де представлені обидві сторони — адміністрація і профспілка.

Найскладніша і найважливіша стадія в процесі оцінки роботи — це систематизоване зіставлення робіт з метою побудови так званої ієрархії заробітної плати. Неаналітичні методи дозволяють зробити це шляхом порівняння робіт в цілому, без розкладання їх на складові елементи. До таких методів належать методи рядів і класифікаційний.

Метод рядів найпростіший, в цьому його головна перевага. Він не дає роботам кількісну оцінку, а лише показує, яка з них значніша в порівнянні з іншою. Важливим моментом у проведенні оцінки робіт при цьому методі є підбір обмеженого числа ключових видів робіт, репрезентативних і типових за функціями. Вони ранжируються в першу чергу і слугують еталонами для оцінки всіх інших. Так само як і метод рядів, класифікаційний метод не передбачає кількісної оцінки робіт ні в грошовій формі, ні в балах. Відповідно до цього методу спочатку визначаються розряди, після чого всі роботи розподіляються за ними в залежності від свого змісту. Класифікаційний метод історично був широко розповсюджений для працівників розумової праці.

Найскладнішим моментом у класифікаційному методі є визначення розрядів. Вони повинні істотно відрізняться один від одного рівнем необхідної кваліфікації, стажем, відповідальністю, їх кількість залежить від змісту роботи, розміру підприємства, діапазону, функції і кадрової політики компанії.

Для більш точного розподілу робіт за розрядами оцінка важливості робіт проводиться за спеціально відпрацьованими факторами. Наприклад, у системі федеральної служби США їх вісім: складність розмаїтості робіт; ступінь самостійності у виконанні робіт; необхідність прийняття рішень; тип і ціль офіційних контактів; виробничий досвід; відповідальність; знання.

Виходячи з цих факторів, за кожним розрядом складаються показники, з якими порівнюють опис робіт.

Класифікаційний метод простий і економічний у застосуванні. Він є більш точним і об'єктивним в порівнянні з методом рядів, тому що оцінка надається на підставі ряду факторів.

Аналітичні методи оцінки робіт відрізняються від неаналітичних тим, що робота підрозділяється на окремі фактори, кожному з них привласнюється кількісна оцінка в балах.

У більшості країн найпоширенішим методом є бальна оцінка (інакше — пофакторний метод). Відповідно до цього методу, оцінка робіт починається з добору загальних для більшості робіт факторів, істотних для виявлення розбіжностей. Найбільш відомою є система бальної оцінки, розроблена Національною асоціацією електропромисловців США. Вона виділяє 4 основні і 11 допоміжних факторів, кожний з яких оцінюється за п'ятьма ступенями відмінностей.

Бальна оцінка, чи пофакторний метод має важливі переваги перед неаналітичними методами, що оцінюють роботу в цілому. її результати є більш точними й об'єктивними, тому що вона надається на основі визначених факторів з кількісною оцінкою. Вважають, що така перевага знижує напруженість у відносинах між адміністрацією підприємства і персоналом.

Однофакторні методи. Вперше розробив Е. .Жак (Великобританія) у 60-ті роки XX сторіччя. Як єдиний фактор був запропонований час самостійної роботи без втручань з боку керівництва. Відповідно до методу Е. Жака, роботи оцінювалися за допомогою "норм рівності, заснованих на інтуїтивному відчутті справедливої оплати". Всі види робіт при цьому методі розподіляються за п'ятьма розрядами. До першого належать роботи з періодом самостійності менше одного місяця, до п'ятого — більше п'яти років. Кожен розряд має п'ять ступенів розбіжностей зі встановленим інтервалом самостійності.

Такий підхід істотно відрізняється від традиційних методів тим, що акцент зроблений на безпосереднього виконавця роботи, а не на її зміст.

Іншим прикладом однофакторного методу оцінки робіт є "метод угруповання рішень", розроблений англійськими фахівцями Т. Патерсоном і Т. Хазбандом. Як базу для порівняння всіх видів робіт автори запропонували визначати характер прийнятих вирішень. Рішення підрозділяються на шість груп:

I - рішення, що приймаються некваліфікованими робітниками і мають дуже вузькі межі самостійності;

II — автоматичні рішення щодо методів виконання працівниками вимог інструкцій;

3. — поточні рішення, що стосуються того, як слід виконувати рішення, передбачені гр. ІV;
4. — рішення, прийняті для виконання програм, складених гр.V. Наприклад, визначення типу машин і кількості персоналу, необхідної для реалізації виробничої програми;

V - програмні рішення, прийняті в межах політики наміченої рішеннями гр.VІ;

VI — рішення, що стосуються вироблення політики, прийнятої вищим керівництвом, що здійснює безпосереднє керівництво підприємством.

Сучасний етап розвитку економіки характеризується впровадженням комплексу заходів щодо підвищення продуктивності праці й якості продукції на основі більш широкого залучення працюючих до керування виробництвом.

Одним з основних напрямів реалізації концепції "участі працюючих у керуванні" є механізм так званої фінансової участі, або різновиду участі працівників у результатах господарської діяльності підприємств.

Програми участі в прибутках як у грошовій формі, так і у виді надання акцій власних компаній останніми роками одержали широке поширення в розвинутих країнах. Так, у США в 50-ті роки лише 8 тис. фірм застосовували плани участі в прибутках, в 70-ті роки — 186 тис. фірм, а на 1990 р. - до 350 тис. фірм. У США рішення про участь у прибутках є предметом колективного договірного регулювання в рамках програм підвищення ефективності виробництва. За цими програмами профспілки приймають зобов'язання всіляко сприяти економії витрат виробництва і підвищенню якості продукції, за що працівники отримують заздалегідь погоджену з адміністрацією частину прибутку компанії.

 

Висновки

Відповідно до статті І Закону України "Про оплату праці" заробітна плата — це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу.

Порядок документального оформлення обліку розрахунків з працівниками оплати праці регламентується Типовими формами первинного обліку розрахунків з працівниками і службовцями по заробітній платі, затвердженими наказом Мінстату України № 144 від 22.05.96 р

Порядок нарахування заробітної плати працівникам підприємства залежить від форм і систем оплати праці, а також від організації робіт, що виконувались.

При погодинній оплаті праці основним документом, що служить для нарахування заробітної плати, є табель. Для розрахунку погодинного заробітку працівника необхідно знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду та кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця, якщо відпрацьовано не повну кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножується на кількість відпрацьованих днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованій особі за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи із шостого дня непрацездатності за весь період:

- до відновлення працездатності або

- до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.

Нарахування заробітної плати за місяць проводиться в розрахунково-платіжній відомості. В лівій її частині проводяться нарахування, а в правій — утримання із заробітної плати і суми до видачі

Із заробітної плати працюючих на підприємстві осіб за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, які виконують разові роботи, вираховуються різного роду утримання.

За своїм характером вони діляться на:

обов'язкові;

утримання за ініціативою підприємства.

Сплата аліментів самохіть здійснюється особою, яка зобов'язана сплачувати аліменти особисто або через утримання із заробітної плати за місцем роботи відповідно до її письмової заявки із зазначенням повної адреси, прізвища, ім'я та по-батькові особи, якій сплачуються аліменти.

 

Список використаної літератури

1. Закон України „Про оплату праці” від 24.03.1995р. № 108/95 – ВР. Зі змінами
2. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р.        № 889- IV. Зі змінами
3. Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058 – IV.
4. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання” від 23.09.1999 р. № 1105- XIV. Зі змінами
5. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р  №1533 – III. Зі змінами.
6. Закон України „Про розміри на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. № 2213 – III. Зі змінами.
7. Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і затратами, обумовленими народженням і погребанням” від 18.01.2001р №2240-III. Зі змінами.
8. Закон України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р.           № 3235 – IV.
9. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII. Зі змінами.
10. Порядок нарахування середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р №100. Зі змінами.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 „Виплати робітникам”.
12. «Всё о бухгалтерском учёте» № 12, 17, 19, 20 за 2006 год.
13. Всеукраинская бухгалтерская газета «Библиотека ГлавБуха»  №№ 5, 6, 7 за 2005 год. Издатель ООО «Универсал – Бизнес».
14. В. Сопко, З. Гуцайнюк, М. Щирба, М. Бенько. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. – Тернопіль: Астон, 2005. -496с.
15. Сахарцева І.І. С-27. Основи складання бухгалтерської звітності за вимогами Національних стандартів України: Навчальний посібник, - К.: Кондор. 2003. – 614с.