Товарне виробництво як форма суспільного виробництва

Боротьба за досягнення приватного економічного інтересу, зрос-тання прибутку - мета товаровиробників. Останні потрапляють в неоднакове економічне становище за сумами доходів. Чим біль-ший обсяг товарів, необхідних споживачу, виробляється, чим менші витрати виробництва, тим у вигіднішому становищі знаходиться товаровиробник, тим стійкіше його місце в системі суспільного поділу праці.

Перетворення споживної вартості товару на вартість, перетворе-ну форму її - ціну зумовлює відповідні, обов'язкові вимоги до товаровиробника. Дотр имання цих вимог є необхідним для нього, якщо він хоче залишитися товаровиробником. Увага до якості то-варів, їх асортименту, вивчення попиту та пропозиції товарів на ринку з наступними висновками щодо обсягу виробництва, рекла-ми, пошуку ринку, зменшення витрат на виробництво товарів - ці та інші вимоги постійно турбують виробника. Від нього вимага-ються підприємництво, заповзятливість, енергійність у сфері ви-робництва та реалізації товарів.

Рушійні сили розвитку, внутрішньо властиві товарному виробництву, визрівали протягом тисячоліть. Продуктом розвитку суперечностей товару є грошова форма вираження суспільне необхідних витрат праці. Перехід від однієї суспільно-економічної системи до наступної зумовлювався розвитком продуктивних сил, поглибленням на цій основі суспільного поділу праці. Зростала кількість продуктів для обміну. Процес виміру та визначення індивідуальної праці, втіленої в товарі, як суспільної з часом надто ускладнився. Суперечності товарного виробництва (між конкретною та абстрактною працею, споживною вартістю та вартістю, між індивідуальною та суспільною працею), їх розвиток визначили специфічний товар - золото, який почав виконувати функцію загального еквівалента - грошей.

Суперечності товару як рушійної сили розвитку активно виявилися в період великого машинного виробництва, коли створювалася матеріально-технічна основа виробничого підприємницького господарювання капіталу. Товарне виробництво набувало загального характеру. Суперечності товару стали властивими товару "робоча сила". Перетворення споживної вартості робочої сили як здатності створювати більшу вартість, ніж вона варта, в ціну поставило її носія в специфічні умови. Під час аналізу підприємництва як системи розвинутого ринкового господарства головна увага звер-талась на ту обставину, що перетворення робочої сили в товар пов'язане з експлуатацією найманого працівника, виробництвом та присвоєнням додаткової вартості. Все це так, але в тіні залишається інший бік проблеми. [6]

Продаж робочої сили, перетворення споживної вартості її в ціну перетворювали її носія - працівника в соціальне активну особу. Прагнення одержання та підвищення рівня загальноосвітніх знань, кваліфікації, підвищення якості праці, переміна останньої стали нормою життя. З цим пов'язані зростання ціни робочої сили, диференціація в оплаті, створення належних умов відтворення її, формування нового способу життя в умовах соціальне орієнтова-ного ринку з усіма складностями та суперечностями. Ринку праці, як і ринку товарів, властива конкуренція. Боротьба за робочі місця, збереження їх є додатковими стимулами високопродуктивної, якісної праці. Інакше можна залишитися без роботи. Суперечності товару "робоча сила", розв'язання їх є важливими стимулами прискорення науково-технічного прогресу.

Перетворення робочої сили на товар зумовило виникнення багатьох соціальних форм боротьби за створення сприятливіших умов

продажу та використання її, конфліктних ситуацій між роботодавцями та продавцями робочої сили. Власники робочої сили відстоювали право на використання цих форм. При цьому не завжди досягались необхідні результати, але товаровиробник вимушений був зважувати, що його приватний економічний інтерес пов'язаний з певними со-ціальними межами, переступати які небажано, а іноді й небезпечно.

Рушійні сили товарного виробництва спонукають виробника до безперервних якісних змін, тому системи господарювання, осно-вою яких є товарне виробництво, виявилися найсприятливішими до використання досягнень науково-технічного прогресу.

3.2. Економічні закони товарного виробництва

Товарному виробництву властиві певні об'єктивні економічні закони. Вони визначають виробничі відносини між товаровиробниками, поділ і стимулювання суспільної праці в умовах товарного виробництва і грошового обігу.

У процесі розвитку товарного виробництва відбуваються зміни існуючих пропорцій у поділі праці за галузями і видами виробництва відповідно до суспільних потреб. Це впливає на зміни як у самому виробництві, так і в обміні товарів. Причому цей процес змін постійний, оскільки роз виток виробництва і обміну продуктів праці є безперервним. Регулювання змін у суспільному виробництві та товарному обміні здійснюється згідно з дією закону вартості.

Закон вартості – об'єктивний економічний закон. Він діє стільки, скільки існує товарне виробництво. Сутність його полягає в тому, що обмін товарів відбувається відповідно до якості суспільно необхідної праці, витраченої на їхнє виробництво.

Для того щоб зрозуміти це глибше, розглянемо такий приклад. Уявімо, що один товаровиробник, застосовуючи свою індивідуальну працю і примітивні засоби праці, витрачає на виготовлення 5 лопат упродовж дня 10 год, другий, маючи найдосконаліші засоби та високу інтенсивність праці, виготовляє їх за 6 год, а третій таку кількість лопат при середніх показниках оснащеності праці, вміння та інтенсивності витрачає на їх виготовлення 8 год.

Виходячи з нашого прикладу, перший товаровиробник, у якого індивідуальні витрати більші, ніж у інших, на кожній одиниці готової продукції (лопаті) втрачає 2 год. Найбільші переваги має другий товаровиробник, у якого найкращі техніко-економічні умови виробництва. Він має виграш 4 год. Однак це поодинокі товаровиробники. До третьої групи товаровиробників належить переважна більшість, які за середніх умов оснащення засобами праці також домагаються високих показників — маючи виграш 2 год. Витрати саме цих товаровиробників і вважають суспільно необхідною працею, яка відповідає суспільно необхідному робочому часу (адже тільки так можна виміряти витрати праці). Він і є мірилом вартості товару при обміні або реалізації на ринку.

Таким є механізм дії закону вартості в умовах простого товарного виробництва. В умовах розвиненого товарного виробництва закон вартості виявляє свою дію як закон цін.[12]

Зумовлено це тим, що вести прямий облік вартості кожного товару в робочих годинах неможливо. Таким виміром може бути лише опосередкований вимірювач — загальний еквівалент у вигляді грошей.

Закон вартості на сучасному етапі розвитку товарно-грошових відносин виконує такі функції.

1. В умовах приватної  власності на засоби виробництва  і вільного ринку він виступає  відносним регулятором товарного виробництва, зумовлюючи розподіл засобів виробництва, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів між різними галузями та сферами виробництва. Він впливає на встановлення відповідних господарських пропорцій, масштаби і темпи суспільного відтворення.

Розглянемо види виробництва з трьох великих галузей промисловості: машинобудування — виробництво холодильників; легкої промисловості — швейну (пошиття джинсів); харчової — виготовлення згущеного молока. Якщо випуск холодильників досяг такого обсягу, що попит на них впав, і частина продукції все більше осідає на складах магазинів, то ціна на них поступово знижуватиметься і може дійти до рівня, нижчого за вартість, а це негативно позначиться на отриманні підприємствами прибутку. В цей час, однак, зріс попит на джинси, яких на ринку не вистачало. Ціни на них починають швидко зростати. А це означає, що в швейній галузі розширюватиметься виробництво, що потягне за собою перелив капіталу з інших галузей, застосування нових засобів виробництва, зростання чисельності робочої сили тощо.

Такий процес триватиме до тих пір, поки ринок не буде насичений цим товаром (джинсами) і попит на них не впаде, а отже, і ціна буде нижчою, ніж вартість цього товару. Однак «ланцюгова реакція» триває — виникає гостра потреба в інших товарах (у нашому прикладі, припустімо, на згущене молоко). І вже у відповідні галузі та види виробництва «потече» капітал, а отже, зросте потреба у збільшенні випуску продукції. Проте повертаємося до випуску холодильників. Через деякий час (більш чи менш тривалий) попит на них на ринку знову зросте, що означатиме подальший роз виток машинобудування.

Як бачимо, через механізми цін на ті чи інші види продукції у зв'язку з постійним коливанням попиту та пропозиції на ринку відбувається процес стихійного регулювання пропорцій товарного виробництва.

Отже, закон вартості - це економічний закон, що регулює виробництво і обмін товарів відповідно до їхньої суспільної вартості.

На основі дії цього закону відбувається безперервний перерозподіл засобів виробництва, праці (робочої сили) та капіталів між різними галузями виробництва.

2.Закон вартості стимулює розвиток продуктивних сил. Під впливом його дії підвищується продуктивність суспільної праці, ефективніше використовуються досягнення науки і техніки, знижуються витрати виробництва.

Під тиском ринкової конкуренції кожний товаровиробник прагне зменшити індивідуальні витрати на виробництво. Чим вони менші, тим більший прибуток він отримає, коли продаватиме свій товар на ринку. Ті товаровиробники, в яких витрати виробництва великі і які не відчувають кон'юнктури ринку, не орієнтовані на випуск конкурентоспроможних виробів, не виявляють гнучкості та підприємницького хисту, опиняються під загрозою витіснення з ринку та банкрутства.

Отже, всі товаровиробники під економічним тиском змушені постійно шукати шляхи вдосконалення виробництва, підвищення продуктивності праці та зниження індивідуальних витрат. Згідно з законом вартості виробництво товарів потрібно припиняти, як тільки їхня індивідуальна вартість перевищує суспільну: підприємства або закриваються, або на них оновлюється виробництво із застосуванням нових, прогресивніших технологічних і економічних систем. Як свідчить практика, закон вартості підтримує суспільно нормальний стан виробництва товарів, стимулює технічний прогрес, економічним шляхом «очищає» виробництво від господарств, що працюють неефективно. Закон вартості сприяє стимулюванню і розвитку виробництва, активно впливає на науково-технічний і суспільний прогрес.

3. Дія закону вартості пов'язана з його впливом на соціальну диференціацію товаровиробників. Об'єктивно відбувається процес, коли в ході товарного виробництва і обміну одні виробники розширюють масштаби свого підприємництва і нагромаджують капітал, а інші не витримують ринкової конкуренції, розорюються і виштовхуються з бізнесу. Це стосується різних груп товаровиробників, особливо дрібних і середніх, посилюючи між ними майнову диференціацію. Як уже зазначалося, ті товаровиробники, в яких індивідуальні витрати виробництва перевищують суспільні, зазнають банкрутства і розорюються. У тих же, індивідуальні витрати яких нижчі за су спільно необхідні або збігаються з ними, відбувається нормальний процес відтворення.

ВИСНОВОК

З вище викладеного можемо зробити певний висновки, що розвиток товарного виробництва напряму залежить від соціального, політичного та економічного розвитку країни. Якщо ефективно використовуються нові досягнення в технології виробництва, запроваджуються досягнення в науці та техніці по виробництву того чи іншого товару, існують нормальні ринково-економічні умови попиту та пропозицій тих чи інших товарів на ринку країни, працюють основні економічні закони, все це свідчить про країну з розвинутою економікою.

Просте й розширене (підприємницьке) товарне виробництво мають як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існують за умови панування приватної власності на засоби виробництва, ринкової форми зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо. Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці — це одна особа, тоді як при підприємницькому виробництві виробник відокремлений від засобів виробництва і продуктів праці. В умовах простого товарного виробництва процес виробництва здійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволення особистих потреб виробника та членів його сім'ї. Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господар¬ства. Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а підприємницьке - на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.

Обидві властивості товару – споживна вартість і вартість – тісно взаємопов'язані й впливають одна на іншу. Ця взаємопов'язаність знаходить свій вияв в такій ознаці товару, як цінність. Вона визначається, з одного боку, суспільне необхідними витратами на виробництво товару, а з іншого – індивідуальним сприйняттям кожним покупцем споживної його вартості. Звідси категорія цінності поєднує в собі як об'єктивне, так і суб'єктивне сприйняття товару покупцем. Через цю категорію відбувається поєднання різноманітних теоретичних підходів до визначення ціни товару як грошового вираження, насамперед його вартості, а також споживної вартості.

Виготовлення тих чи інших товарів – особиста справа кожного товаровиробника. Його конкретна праця виступає безпосередньо як приватна праця. Водночас суспільний поділ праці пов'язує між собою окремих товаровиробників – власників знарядь, предметів і продуктів праці, які фактично працюють один на одного. Тому їх праця виступає й як суспільна праця. В результаті виникає і розвивається суперечність між приватною і суспільною працею. Суть її полягає в тому, що лише на ринку, в процесі обміну товарів і ринкової конкуренції, виявляється суспільний характер втіленої в них праці, залежність учасників обміну один від одного. На ринку відбувається процес суспільного обліку праці.

СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ.

1. Абстрактна праця – праця, що виступає як витрати робочої сили – м’язової, нервової та розумової енергії, - незалежно від її конкретної форми.
2. Вартість – економічна категорія, що виражає уречевлену в товарі суспільну працю, відносини між товаровиробниками.
3. Економічна відособленість товаровиробників — це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. 
4. Капіталістичне товарне виробництво – виробництво товарів, яке здійснюється на основі найманої праці.
5. Конкретна праця – корисна праця, що створювє споживні вартості для задоволення певних потреб людей.
6. Мінова вартість – здатність товару обмінюватися на інші товари, тобто відношення товару до товару в процесі їх обміну.
7. Поділ праці – це відокремлення і стійке закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми або групами людей.
8. Просте товарне виробництво – виробництво товарів, яке здійснюється власником засобів виробництва на основі своєї праці.
9. Споживча вартість – здатність товару задовольняти певну потребу людей.
10. Товар – це продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу.
11. Товарне виробництво – виробництво благ безпосередньо для обміну на продукти, які виробляють інші виробники.