Теоретичні положення вивчення діяльності посередників міжнародного бізнесу

В агентських договорах звичайно вказується, коли винагорода агента вважається заробленою і підлягає сплаті: після акцепту  принципалом замовлення, отриманого через агента; після постачання товару; після отримання принципалом оплати товару, проданого при посередництві агента. Винагорода агента обчислюється в узгодженому відсотку від покупної ціни, яку покупець зобов'язаний сплатити за умовами укладеного договору, за вирахуванням витрат на упаковку і транспортування товару, вартості страхування, сплати мита, податків і зборів, виплати комісійної винагороди, належного третім особам. Якщо за умовами угоди право на винагороду виникає після надходження платежу принципалу, розрахунок його проводиться по сумах, що поступили частіше за все за станом на останній день кожного кварталу, рідше щомісяця.

Розмір  комісійної винагороди агенту залежить від функцій, які він виконує, від вигляду товару і практики, чим склався в тій або іншій країні.

«Умови  здачі». Приймання – здача проводиться  за кількістю відповідно до товаросупроводжувальних документів, за якістю – відповідно до документів, що засвідчують якість товару. Також у цьому пункті контракту термін та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупроводжувальних документів.

«Упаковка і маркування товару» у практиці міжнародної торгівлі залежить від її призначення: з рекламною метою, для розфасування, зберігання товарів. Вимоги до упаковки товарів можна умовно поділити на:

– загальні (визначають зобов’язанням усіх експортерів забезпечити фізичне зберігання вантажу при постачанні за базовими умовами);

– спеціальні (вимоги, як правило імпортерів – особливі вимоги до маси та габаритів вантажів, ураховуючи наявні підйомні та транспортні засоби).

Обов’язковим  застереженням зовнішньоекономічних контрактів є пункт «форс-мажор», або непередбачені обставини  непереборної сили, через яку виконання зобов’язань однією зі сторін, що уклали угоду, стає повністю або частково неможливим. Цей розділ містить відомості про те, в яких випадках умови контракту можуть бути не виконаними частково, або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. При цьому сторони звільняються від відповідальності на термін дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання контракту частково, або в цілому без додаткової фінансової відповідальності.

Пункт «Санкції та рекламації» встановлює порядок  застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань.

Включаючи пункт «Арбітраж» до зовнішньоекономічного  контракту, необхідно визначити  за законодавством якої країни будуть розглядатися дані суперечки та який вид арбітражу буде використаний у тому чи іншому випадку. Законодавство практично всіх країн світу допускає звернення іноземних юридичних і фізичних осіб до судів загальної компетенції зі скаргою на будь-яку фізичну або юридичну особу, що знаходиться під юрисдикцією цієї країни.

У випадках виникнення складностей, проблем або  сумнівів щодо правильності рішення суду іншої країни суб’єкт ЗЕД має право звертатися за роз’ясненнями до Вищого арбітражного суду своєї країни.

У підсумковій  частині контракту за домовленістю сторін можуть визначатися додаткові умови: гарантії якості, умови залучання субвиконавців контракту, агентів, перевізників, умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, страхування, порядок сплати податків, мита, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту контракт починає діяти, мова угоди, та ін.

«Юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити  сторін» – вказуються повні юридичні адреси, повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунку, назва банку) контрагентів контракту.

МКК повинен бути підписаним повноважною особою чи її представником власноручно. Після підписів контрагентів зазначаються їхні повні юридичні адреси та ставляться печатки.

Отже, у  першому розділі ми вияснили, що в числі фірм, підприємств і  організацій–учасників ринкового товарного обороту, особливе місце відводиться торговельно-посередницькій галузі, яка являється важливим провідником товарної, фінансової і інвестиційної політики. Раціонально організована торговельно-посередницька діяльність сприяє оптимізації виробничої і комерційної діяльності, розширенню її масштабів, підвищенню ефективності на основі комплексних ринкових досліджень, вивчення факторів ризику по всій їхній сукупності, достовірного прогнозування майбутнього з достатньо чіткими орієнтирами бажаного комерційного успіху. Тим самим, вказана галузь створює необхідну комерційну інформацію для надання відповідних послуг всім учасникам ринкового обороту, які потребують управління власними ринковими сегментами по всьому ланцюгу відтворювального процесу.

У першій частині дипломної роботи було визначена  сутність посередницької діяльності та основні операції посередницьких фірм: операції з перепродажу товарів; комісійні операції; агентські операції; брокерські.

За характером здійснюваних операцій:

– торгові фірми поділяються на: торговельні доми, експортні фірми; імпортні фірми; оптові фірми; роздрібні фірми; дистриб'ютори; стокісти;

– комісійні фірми поділяються на: комісійні експортні фірми; комісійні імпортні фірми; представник покупця;

– агентські фірми поділяються на: експортних агентів; імпортних агентів чи агентів-резидентів; закордонних збутовий агентів; іноземні закупівельні агентські фірми; представників фірми;

– брокерські фірми – це посередницькі фірми, в обов'язки яких входить функція зведення контрагентів.

Детальніше  аспекти діяльності міжнародних  посередників у світі та в Україні  буде розглянуто у другому розділі.