Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

Вступ

Методи аналізу фінансового  стану підприємства постійно вдосконалюються  по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу  чергу доходять до користувачів періодичних  економічних видань, які також  використовувались під час підготовки курсової роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно  впливають на фінансовий стан підприємства.  Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з  її реалізацією ведуть до зменшення  надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність.  Очевидним також є  і зворотній  зв'язок, який полягає у тому, що відсутність  коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними  ресурсами, а отже, і у виробничому  процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто  трапляються випадки, коли і добре  працююче підприємство відчуває фінансові  ускладнення, пов'язані з недостатньо  раціональним розміщенням і використанням  наявних фінансових ресурсів. В цих  умовах перед менеджерами підприємств  постає велика кількість питань, головними  з яких є наступні:

Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку?

Яким чином можна покращити  управління фінансовими ресурсами?

Яким чином визначити  показники фінансово-господарської  діяльності, що забезпечують стійкий  фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі  питання дає відповідь об'єктивний аналіз фінансового стану підприємства, який дозволяє найбільш раціонально  розподілити матеріальні, трудові  і фінансові ресурси. Ще з курсу  мікроекономіки нам відомо, що кількість  будь-яких ресурсів є обмеженою, і  в цих умовах домогтися максимального  економічного ефекту можна не лише за рахунок регулювання обсягу виробництва, але й шляхом оптимального співвідношення різних ресурсів. Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

Економічний аналіз фінансового стану  підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний  характер і цілком підпорядкований  волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально  оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих  її видів, склад комерційних і  управлінських витрат, дозволяє з  особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної  сутності аналізу фінансового стану  підприємства, а також дослідження  сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України. В першому розділі досліджуються  теоретичні аспекти аналізу фінансового  стану підприємства, розглядаються  поняття платоспроможності та ліквідності  підприємства, а також вивчається інформаційно-правова база проведення аналізу фінансового стану підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу  та оцінці діяльності ПАТ «Мотор Січ», що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне  застосування методів аналізу фінансового  стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі ПАТ «Мотор Січ».

Розділ I. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1. Інформаційне  забезпечення аналізу фінансового  стану підприємства

Інформаційною базою аналізу  фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє  собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації  на звітну дату, а також фінансові  результати її діяльності за звітний  період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності  на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р  №87. Згідно з цим П(С)БО фінансова  звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові  результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал  і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма  №1) (додаток 1) служить індикатором  для оцінки фінансового стану  підприємства. Підсумок балансу дає  орієнтовну суму коштів, що знаходяться  в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового  стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у  групи однорідні статті. При цьому  скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших  підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна  зіставити зміни результату балансу  зі змінами фінансових результатів  господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком  від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2  "Звіт про фінансові результати" (додаток 2).

Примітки до фінансової звітності  повинні розкривати суть поданої  звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати  користувачів звітності додатковими  даними, які недоцільно включати в  баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі  є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації  і фінансових результатів її діяльності.

На вітчизняних підприємствах  часто здійснюють аналіз характеру  змін окремих статей балансу. Такий  аналіз проводиться за допомогою  горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає  в побудові однієї або декількох  аналітичних таблиць, у яких абсолютні  балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає  в тому, щоб виявити абсолютні  і відносні зміни розмірів різноманітних  статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу  беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів  горизонтального аналізу суттєво  знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень  у податковому законодавстві, які  впливають на розподіл доходу. В  цій ситуації на деяких підприємствах  з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі  роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального  аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях  балансу підприємства.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також  вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення  фінансового звіту у вигляді  відносних показників. Мета вертикального  аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному  балансі відображаються лише основні  розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної  бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи  структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в  які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і  навіть її динаміка не дає відповідь  на питання, наскільки вигідно для  інвестора вкладання грошей у  дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей  для погашення боргів.

1.2. Поняття фінансової  стійкості підприємства та фактори,  які її забезпечують

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному  середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники  – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції  та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі  здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості  підприємства, зокрема, внутрішній і  зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового  потенціалу, матеріально-речової і  вартісної (грошової) структур виробництва  і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами  його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним  макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови  стабільної реалізації продукції й  одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед  бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків  і всіх зобов'язань у нього  залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво  й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні  програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає  зміст фінансової стійкості, яка  є головним компонентом загальної  стійкості підприємства. Фінансова  стійкість є наслідком стабільного  перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами  підприємства і шляхом ефективного  їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність  підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних  і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися  в умовах внутрішнього і зовнішнього  середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто  бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним  є підприємство при наявності  в нього передумов для одержання  кредиту і спроможності своєчасно  повернути взяту позику зі сплатою  належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але  і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської  діяльності підприємства, а отже і  його фінансова стійкість, багато в  чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три  основних показники:

1. наявність власних обігових коштів (ВОК) – визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК = КіР – ПА, де

КіР – сума капіталу і  резервів; ПА – позаобігові активи.

2. наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) – визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів: