Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту впровадження лінії з виробництва слабоалкогольних напоїв

- Форсаж (із смаком шоколаду);

- Полюс (із смаком вершкового  морозива);

- Vest-BEST (із смаком апельсину).

Донедавна ринок слабоалкогольних напоїв був майже однорідним: смакові напрями були універсальними, кількість гравців обмеженою, цінової сегментації не було взагалі. Усе це характеризую новонароджений ринок. Однак, останній рік два ситуація різко змінилася: на ринку масово почали з’являтися нові марки, кожна з яких розширювала уявлення споживача про можливі смаки „слабоалкоголки”.

Напевно, каталізатором став пригнічений стан легального горілчаного ринку. Спад легального виробництва лікеро-горілчаних виробів триває, хоча співвідношення легального і тіньового ринків залишається майже незмінним – 50/50. Як вважає чимало експертів, поступово скорочується український горілчаний ринок взагалі. Вони наводять такі цифри: якщо торік його обсяги оцінювали на рівні 35 млн.дал., то цього року – лише 30-32 млн.дал.. Горілчані компанії змушені шукати додаткові джерела прибутків, а випуск слабоалкогольних напоїв обіцяє непогані перспективи.

По-перше, слабоалкогольні коктейлі користуються дедалі більшою популярністю (що, до речі, також сприяє зниженню попиту на міцний алкоголь і скороченню обсягу його споживання).

По-друге, на відміну від пивзаводів і безалкогольних комбінатів, які раніше домінували на ринку, лікеро-горілчані заводи мали в своєму розпорядженні хороший вибір якісних спиртів та кваліфікований персонал. А щодо вибору продукту, його смаків, то тут можна було успішно співпрацювати з іноземними компаніями, які охоче діляться найсучаснішими розробками – ринок України й Росії для них у категорії слабоалкогольних напоїв найперспективніший.

До того ж, для запуску виробництва слабоалкогольних напоїв були потрібні якнайменші капітальні вкладення. Достатньо було оснастити виробництво додатковою сироповаркою, додати  купажні місткості, налагодити під слабоалкогольну продукцію одну з ліній і за необхідності встановити сатуратор.

Усе це зробило виробництво слабоалкогольних напоїв одним з найпривабливіших напрямків розвитку бізнесу. Проте легкість входження виявилась примарною, й у результаті на гребені хвилі опинилися марки, у створення і просування яких було вкладено чимало інвестицій.

Проведений аналіз конкурентного середовища наводить на думку, що на першому етапі реалізації проекту налагодження виробництва слабоалкогольних напоїв підприємству важливо закріпитися на ринку, охопивши якомога більше коло потенційних споживачів інформацією про особливі властивості нового продукту, аналогів якому немає на вітчизняному ринку.

Після того, як споживач, проявивши свою цікавість, скуштує новий продукт і зробить власну оцінку про можливість подальшого споживання, окреслиться основний сегмент та група споживачів товару. Основні зусилля будуть спрямовані на забезпечення стабільного зростання продажу у цільовому сегменті та, по-можливості, розширення кола споживачів шляхом активізації рекламної діяльності.

Отже, основною ціллю маркетингової діяльності на найближчу перспективу є закріплення на ринку слабоалкогольних напоїв з новим продуктом та забезпечення стабільного зростання обсягів продажу.

Досягнути поставленої цілі планується шляхом вирішення ряду завдань в усіх сферах маркетингової діяльності:

1) у сфері розповсюдження продукції  – формування стабільних каналів  товароруху, що забезпечили б  мінімізацію часу надходження  продукту до споживача з мінімальним  збільшенням ціни;

1. у сфері ціноутворення – формування гнучкої шкали цін для розповсюдження продукту, які б забезпечили беззбитковість його продажу та окупність інвестицій за період не більше 3-х років;
2. у сфері матеріально-технічного постачання – забезпечення безперебійного постачання необхідної сировини та матеріалів з можливістю відстрочки платежу;
3. у сфері стимулювання збуту продукції – проведення всеохоплюючої рекламної кампанії та стимулюючих заходів в межах затвердженого рекламного бюджету.

Враховуючи значну затратність виробничо-комерційної діяльності, досягнуту у попередніх періодах, та неможливість у короткі строки досягнення значної економії, а відповідно, і зниження відпускних цін, основний акцент при проведенні комплексу заходів стимулювання збуту передбачається зосередити на виділенні конкурентних переваг якісного характеру (високоякісний зерновий спирт, смакові властивості окремих видів горілки та слабоалкогольних напоїв тощо), а також необхідності підтримки місцевого товаровиробника. Із нарощенням обсягів збуту та зниженням затратності виробництва відкриється можливість застосування і цінових важелів впливу.

На виконання цих положень передбачається значне збільшення витрат пов’язаних із збутом. Базуючись на реальних оцінках власних виробничо-збутових можливостей передбачається реалізувати у 2004-2006 роках всю вироблену продукцію.

Враховуючи наявність ряду сильних та слабких сторін в роботі комбінату стратегія позиціювання товару передбачає вихід на існуючий ринок з новим товаром, який матиме нові споживчі властивості та враховує основні смаки сучасних споживачів. Складний технологічний процес та вдало підібрана рецептура, що надає продукту особливих смакових якостей, дає підстави віднести його до категорії преміум-класу. Тобто якісний продукт якісний продукт буде не лише смачним, але й порівняно дорожчим. Це дає змогу визначити в якості основних споживачів людей віком до 40 років, які намагаються „йти в ногу” з новинками епохи прогресу та з цікавістю і без застережень сприймають інновації в усіх сферах життєдіяльності. Особлива увага буде сконцентрована на стимулювання попиту серед фінансово незалежної молоді віком до 25-30 років, що займається трудовою діяльність і має середні доходи, а також молодих бізнесменів, що працюють у сфері малого бізнесу і мають доходи вище середнього рівня.

При позиціюванні продукції на ринку, підприємство враховує, що цікавить споживачів у першу чергу. Споживачі з низькими доходами звертають увагу на ціну, а споживачі з більш високим доходом – на якість.

Пропоновані до реалізації продукти будуть враховувати переваги як однієї так і іншої груп споживачів.

 

 

 

1.3. Характеристика проекту

 

Виробнича програма та виробнича потужність

Передбачається забезпечити щорічне зростання обсягів виробництва та реалізації слабоалкогольних напоїв (таблиця    , додаток    ), поступово збільшуючи їх питому вагу у загальних обсягах продажу (рис.     ) – з  11,5 % у 2004 році до 13,1 % у 2006 році.

Згідно проектних документів на нову лінію по виробництву слабоалкогольних напоїв її проектна потужність становить 2000 пляшок за 1 годину, тоді середньорічна потужність (ВПсер) становитиме:

 

ВПсер = 2000 пляш./год  * 6 год/день * 230 днів = 2760 тис.пляш.,

де  

6 год/день – ефективний фонд часу роботи лінії за один день;

230 днів -  середня кількість днів фактичної роботи лінії за рік (без врахування планового щорічного періоду профілактики та ремонту обладнання – 30 днів);

У 2004 році виробивши 1500 тис.пляшок  слабоалкогольних напоїв планується на 54,3 % завантажити лінію, у 2005 році при загальному виробництві 1860 тис.пляшок  -  на 67,4 %, а у 2006 році при виробництві 1890 тис.пляшок – на 68,5%. Реально оцінюючи наявну кон’юнктуру на ринку слабоалкогольних напоїв та власні збутові можливості передбачається повна реалізація вироблених видів продукції у плановому періоді.

Тобто виробнича програма буде практично аналогічною до плану реалізації продукції представленого у таблиці   . В цілому ж, за попередніми підрахунками, нова лінія починає себе окуповувати  вже при завантаженості  вище 50% або 1400 тис.пляшок.

Цінова політика

Враховуючи той факт, що для комбінату важливо не лише закріпитися з новим продуктом на ринку, але й за максимально короткий термін окупити вкладені у проект кошти, цінова політика базуватиметься, з одного боку, на забезпеченні покриття виробничих (прямих) витрат та невиробничих (накладних) витрат, тобто на методі „повних витрат”, а, з іншого боку, на основі поточного аналізу цінової стратегії фірм-конкурентів, формуватиметься граничний рівень цін, який забезпечить виконання планових  обсягів продажу (тобто використовуватиметься метод „ринкових оцінок”).

Ґрунтуючись на проведених дослідженнях цін на ринку слабоалкогольних напоїв, для напоїв у пляшках ємністю 0,33 л та міцністю 8% вони коливаються в межах 2-3 грн./пляшку у дрібнооптовій торгівлі. Оскільки, підприємство пропонує ринку новий продукт, який за оформленням та смаковими якостями відноситься до преміум-класу, базова оптова відпускна ціна, яка враховує особливості обраної цінової політики, визначена на рівні 2,47 грн./пляш. У роздрібній торгівлі слід очікувати її збільшення на 15-20%, тобто до рівня 2,85-3,00 грн./пляшку, що є прийнятним для широкого кола сподивачів. При цьому, виходячи з інфляційних очікувань (на рівні 2 % в місяць) планується щомісячне її коригування. Отже, середньорічний рівень ціни слабоалкогольних напоїв у 2004 роцці складе 2,51 грн./пляш. (таблиця     ), тобто зросте на 1,7% до базового рівня. У 2005 році планується підвищення ціни до 2,60 грн./пляш. (на 5,3% до базового рівня), а у 2006 році – до 2,74 грн./пляш. (10,8%).

 

								Таблиця
Базовий та плановий рівень відпускних цін (з ПДВ), грн./пляш.
Вид продукції	Ємкість пляшок, л	Міцність, %	Базова ціна	Планова середня відпускна ціна
				2004 рік		2005 рік		2006 рік
				ціна	тем росту до базової, %	ціна	тем росту до базової, %	ціна	тем росту до базової, %
Полюс	0,33	8	2,47	2,51	101,7	2,60	105,3	2,74	110,8
Форсаж	0,33	8	2,47	2,51	101,7	2,60	105,3	2,74	110,8
Vest - BEST	0,33	8	2,47	2,51	101,7	2,60	105,3	2,74	110,8

 

 

 

Сировина та комплектуючі матеріали

Основною сировиною для виробництва горілок та слабоалкогольних напоїв всіх видів і сортів є спирт, а отже і зерно, що відповідно до прийнятих стандартів якості відповідає рецептурі виробництва.

Динамічний розвиток сільського господарства області в останні роки дає змогу судити, про достатність цього продукту в межах найближчих районів області, для забезпечення сировиною виробництва спирту відповідно до запланованих обсягів.

Іншою основною сировиною та матеріалами залежно від виду та сорту слабоалкогольних напоїв є цукор, сухе молоко, сиропні розчини, лимонне масло, глюкоза, шоколад, апельсиновий сік та інші інгредієнти. Враховуючи незначні обсяги їх витрачення на виробництво проблем з постачанням цих складових нового продукту не буде.

Допоміжними матеріалами у виробництві слабоалкогольних напоїв є ковпачок, етикетка, клей на акцизні марки, акцизні марки, пляшки, термоплівка, гофропіддони та ін.

Доступність ресурсів

З основними постачальниками сировини та матеріалів налагоджено  багатолітню та взаємовигідну співпрацю, що дає змогу у періоди поточного дефіциту грошових коштів отримувати товарні кредити з відстрочкою повного розрахунку. Серед фірм, на продовження плідної співпраці з якими  сподівається підприємство можна виділити ТОВ „Технологія” (ковпачки), ТОВ „Прем’єр Груп” (етикетка), ТОВ „Новоконтакт” (ферментні препарати), Прикарпатська фінансова корпорація (газ), ТД „Укрбіомедскло” (пляшки), ТОВ „Хімпласт” (п/е плівка) та ряд інших. Певні проблемні ситуації можливі у процесі забезпечення комбінату зерном (переважно використовується жито та кукурудза), адже тут свої корективи вносять погодні умови, тому стабільних постачальників зерна немає.

Постачальниками зерна будуть сільськогосподарські підприємства районів Волинської області, яким буде вигідно укладати довгострокові контракти на постачання зерна з можливістю отримати у короткі терміни гроші.

Розвинута конкуренція та високий оборот великих оптово-збутових фірм (Волиньпак, Агро контракт, Волиньтабак, Край та ін.) дозволить не лише повністю забезпечити основне виробництво інгредієнтами та замовленими матеріалами, але й дасть можливість диктувати свою ціну за умови великої партії закупівлі цих матеріалів.

Стратегія поставок

З метою безперебійного забезпечення виробництва сировиною необхідної якості та враховуючи той факт, що сільськогосподарські продукти та харчові добавки мають обмежений термін зберігання, передбачається забезпечувати постійний нормативний запас сировини і основних матеріалів не більше 5 днів. Для допоміжних матеріалів цей термін може бути більшим – 15 днів і вище залежно від оперативних фінансових можливостей закупки певної партії цих продуктів, а також поточних прогнозів щодо можливості нарощення обсягів виробництва або дефіциту необхідних матеріальних ресурсів. Загалом ризик зриву поставок в даному випадку є мінімальним, адже ДП “ЛСГК” без будь-яких проблем зможе переорієнтуватися на інших постачальників.

 

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КОШТОРИСУ ПРОЕКТУ