Сутність ринку та його еволюція

Світовий ринок проходить  у своєму розвитку і становленні кілька етапів, і лише завершальна частина цього процесу належить індустріальній цивілізації. В історичному плані, світовий ринок, а точніше його ознаки, виникає за стародавніх часів. Саме в цю епоху міжнародна торгівля, торгівля між цивілізаціями, набирає вигляд власне торгівлі, тобто обмін, опосередкований грошовими відносинами починає переважати (хоча звичайно натуральний обмін залишається, як допоміжний, додатковий тип господарських зв'язків). Але особливість прояву світового ринку в стародавні часи полягає в тому, що він носив внутріконтинентальний (локальний) характер, оскільки був обмежений певним континентом (Азійський ринок, Європейський ринок). Причому ці локальні ринки функціонували на рівні самодостатності. Зв'язки між цими локальними ринками, як ознаки формування світового ринку носили епізодичний характер. За стародавніх часів головними суб'єктами торгівлі на рівні локального ринку виступали Фінікія, Стародавній Єгипет, Індія, Греція, Рим, території Середземномор'я. За соціально-економічною характеристикою світовий ринок був ремеслено-рабовласницьким. [16]

За феодального середньовіччя, особливо в період пізнього феодалізму, стародавній світовий внутріконтинентальний ринок переростає в міжконтинентальний. Досить активними стають торговельні зв'язки між Китаєм, Індією, Аравійським півостровом, Північчю Африки. Ці зв'язки проявляються через Левантійську торгівлю у взаємовідносинах між Західною Європою і Сходом. 
Новим і великим кроком до розвитку міжконтинентальної торгівлі стали Великі географічні відкриття кінця 15-початку 16 століття:

• 1497-1498 рр. Подорож Васко да Гама заверщилося відкриттям морського шляху від Західної Європи до Індії, в результаті чого на якісно новому рівні були об'єдані два регіональні ринки: Західноєвропейський і Східний.
• 1492 Перша подорож Колумба до Америки завершилася відкриттям Америки. Це спричинило до розвитку господарських і торговельних зв'язків між Європою і Американськими континентами.
• 1519-1521 рр. Кругосвітнє плавання Магеллана призвело до об'єднання всіх континентальних і локальних ринків в єдину систему господарських і торговельних зв'язків.

Отже, Великі географічні  відкриття стали вирішальним  кроком до остаточного формування світового ринку.

За соціально-економічною  оцінкою світовий ринок епохи  феодалізму визначався як ремеслено-феодальний.

На межі аграрної та індустріальної цивілізації на розвиток господарських  і торговельних зв'язків впливають такі фактори як:

1) Виникнення капіталістичних (або капіталізованих) підприємств.

2) Відокремлення промисловості від землеробства.

3) Спеціалізація сільського господарства в різних районах світу на виробництво певних видів товарної продукції. Наприклад, в Латинській Америці формується господарство, яке грунтується на тропічному рослинництві, в Америці та Австралії виникає спеціалізація на вирощуванні цукрової тростини і відповідно експорті тростинового цукру.

4) Диверсифікація промислового виробництва і виникнення на цій основі багатогалузевості.

В умовах 18-19 століття формування світового ринку супроводжується виникненням нових міжнародних ринків (товарні ринки, ринки капіталів, праці). Розвиток світового ринку являється середовищем реалізації світової торгівлі і нагромадження великих капіталів, причому, з одного боку це нагромадження відбувається за рахунок рослих масштабів міжнародної торгівлі, з іншого боку — за рахунок існування колоніальної системи і прямого пограбування розвиненими країнами своїх колоній (закупка дешевої сировини тощо).

Вирішальну роль в формуванні світового ринку і світової торгівлі відіграє міжнародний поділ праці. З одного боку кожна країна, у  відповідності із міжнародним поділом праці визначає своє місце в системі світогосподарських зв'язків (тут проявляється прагнення розвинений країн закріпити і поширити власні досягнуті позиції, а також прагнення колоній посісти вищий рівень в міжнародному поділі праці). По-друге, в межах міжнародного поділу праці проявляється диференціація виробництва між регіонами світу за певними галузями. [9, с. 19]

В період 19-початку 20 століття на формування світового ринку здійснює вплив процес виходу спеціалізації індустріального (капіталістичного) виробництва за межі національних економік (інтернаціоналізація господарського життя). Свого завершення світовий ринок і світова торгівля набирають в результаті повного розвитку капіталістичного машинного виробництва.

Світовий ринок на період становлення  індустріальної цивілізації проходить  стадію підготовки капіталістичного виробництва (перехід від мануфактури до фабрично-заводського виробництва), стадію машинного виробництва на рівні окремих підприємств, стадію індустріального виробництва на корпоративному рівні.

Характерні риси становлення становлення  світового ринку в межах індустріальної цивілізації:

1) В період 18-початок 20 століття світовий ринок детермінований товарною природою індустріальної цивілізації. Мова йде про те, що економічні і торговельні зв'язки між кранами здійснюються на принципах вигідності, прибутковості, а ці принципи в свою чергу обумовлювалися національними економічними інтересами країн світу. Утвердившись в зазначений період, дана характеристика залишається за світовим ринком і на сьогодні.

2) Світовий ринок 19-20 століття характеризується переважно анархією виробництва і конкуренції. За таких умов плановість і збалансованість були характерними для окремих підприємств. На державному і міжнародному рівні виробництво і торгівлі "пливли на хвилях стихії і анархії". Інститути, а також структури, за допомогою яких можна було б регулювати такі відносини на державному та міждержавному рівні, з'являються значно пізніше (в післявоєнний період).

3) До світової торгівлі залучаються  країни з різним розвитком  національних економік.

Світовий ринок, як і світове  господарство в цілому, періодично переживає кризові явища, причому  на початку 20-го століття ці потрясіння стають значно глибшими (пов'язані з  І світовою війною 1914-1918 рр., Великою Депресією 1929-1933 рр.)

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку внутрішніх і  національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. [8, с. 21]

 

 

2.3. Розвиток елементів інфраструктури ринку

 

Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвитку ринку, ринкових відносин у тій чи іншій країні. Тому необхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку.

Інфраструктура ринку — це система підприємств і організацій, які допомагають функціонуванню ринку, тобто забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. [13, с. 163]

Підприємства ринкової інфраструктури займають провідне місце в економіці  розвинутих країн. Так, частка капіталовкладень в інфраструктуру у них становить 65-75% загального обсягу інвестицій. Така структура капіталовкладень сприяє зростанню ділової активності населення, створює додаткові робочі місця, скорочує кругообіг капіталу. [14, с. 5]

Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції:

1) Здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах.

2) Забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо.

3) Сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств.

4) Регулює рух робочої сили.

5) Створює необхідні умови для ділових контактів підприємців.

6) Здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування і таке ін., що в кінцевому результаті забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача.

Елементи ринкової інфраструктури, через які реалізуються її функції, можна згрупувати у три блоки:

1) Організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв’язку.

2) Фінансово-кредитна інфраструктура, куди входять банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, тобто всі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

3) Організаційно-дослідна інфраструктура включає наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні учбові заклади. Інститути та організації, що входять у цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і тактику поведінки підприємців на ринку, розробляють прогнози для уряду і підприємців, моделюють наслідки різних рішень, консультують, залагоджують конфлікти між партнерами, готують економістів, менеджерів, спеціалістів з маркетингу.

 
Рис. 2.1. Інфраструктура ринку [17]

Інфраструктура ринку містить такі елементи, як банки, аукціони, торгові доми, торгово-промислові палати, ярмарки, біржі, брокерські, страхові та аудиторські фірми, холдингові компанії та ін.

Таблиця 2.1

Основні елементи інфраструктури ринку [15, с. 41]

Ринок капіталів	Ринок засобів  виробництва і предметів споживання	Ринок робочої сили
Фондова біржа	Товарна біржа	Біржа праці (служба зайнятості)
Валютна біржа	Торговельні дома	Центри підготовки кадрів
Страхові компанії	Торговельно-посередницькі фірми	Фонд зайнятості
Аудиторські компанії	Комерційні центри і компанії	Комерційні центри під-готовки,перепідготовки і працевлаштування
Брокерські компанії	Лізингові компанії	Державний фонд сприяння підприємництву
Комерційні банки	Державні резервні і страхові фонди	Пенсійний фонд
Державний страховий нагляд	Державна інспекція  по контро-лю за цінами і стандартами	Фонди милосердя
Державна податква інспекція	Антимонопольний комітет	X
Державна інспекція  по контролю за цінними паперами	X	X
Фонд державного майна	X	X
Інвестиційний фонд регіонального регулювання	X	X
Фонд науково-технічних програм	X	X
Стабілізаційний фонд	X	X
Інноваційні фонди	X	X

Аукціони – форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо встановлених для ознайомлення, які користуються підвищеним попитом; продаж на основі конкурсу покупців.

Торгово-промислові палати – це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торгівельних зв’язків з партнерами зарубіжних країн.

Торгові доми – це торгівельні фірми, що закуповують товари у виробників своєї країни і перепродують за кордоном або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим або роздрібним торговцям і споживачам.

Ярмарки – це ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві.

Брокерські фірми за допомогою  брокерів (посередників) купують і  продають товари, грошові номінали чи акції від інших осіб, надають  клієнтам послуги, в то-му числі й у вигляді кредитів, інформації про кон’юнктуру ринку, реклами тощо.

Страхова компанія – комерційна, фінансово-кредитна організація, що ставить за мету отримання прибутку від здійснення страхових операцій, спрямованих на повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вона зазнала за непередбачених обставин.

Аудиторська фірма – це незалежна висококваліфікована організація, яка на замовлення контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і організацій різним форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та баланси.

Холдингова компанія – акціонерна компанія, капітал якої використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходу.

Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує весь обсяг ринкових відно-син, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпечує ефективне функціону-вання окремих ринків: товарів, капіталів, праці та ін. Так, ринок капіталу обслуговують фондові біржі, страхові та аудиторські компанії, брокерські контори, ко-мерційні банки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулювання, страховий нагляд, інспекції з контролю за цінними паперами, валютні біржі; ринок товарів — товарні біржі, торговельні дома та торгово-посередницькі фірми, брокерські контори, комерційні центри бізнесу, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви і страхові фонди, державні інспекції із цін і стандартів; ринок праці — біржі праці, центри підготовки кадрів, державні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фонди, фонди зайнятості. [18]

Чинне місце в ринковій інфраструктурі посідають транспорт, зв’язок, сучасні телерадіокомунікації, які переміщують товари, зв’язують покупців і продавців, в процесі та після здійснення ринкових угод тощо. Останнім часом формується інформаційна інфраструктура ринку, функцією якої є забезпечення суб’єктів господарювання необхідною для здійснення ринкових угод інформацією.