Сутність ринку та його еволюція

Міністерство освіти і  науки України

Національний університет  кораблебудування

ім. адм. Макарова

 

 

 

кафедра економічної теорії

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

На тему: Сутність ринку та його еволюція

 

 

 

 

 

Науковий керівник:

_________ викладач Остап’юк О.В. 

     ^{(підпис)}

 

Студент гр. 1431 _________ Димитрова  Анна Олександрівна

                                 ^{(підпис)}

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2010

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РИНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ 4

1.1. Поняття ринку, суб’єкти  і об’єкти ринкових відносин 4

1.2. Основні функції ринку  та його структура 9

1.3. Характерні ознаки  сучасного ринку 14

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ  РОЗВИТКУ РИНКУ 17

2.1. Передумови виникнення  ринку 17

2.2. Становлення ринку  та його етапи 18

2.3. Розвиток спеціалізації  ринків, розбудова ринкової інфраструктури 22

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ  РОЗВИТКУ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНИ 27

3.1. Проблема переходу України до ринкової економіки........ 27

3.2. Ринкова модель України 28

3.3. Особливості становлення ринкових відносин в Україні 32

3.4. Місце та роль конкуренції в ринковій економіці 33

ВИСНОВКИ 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Проблема вивчення сучасної теорії ринку надзвичайно важлива, адже світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка.

Для розуміння причин виникнення ринкової економіки, основних умов і принципів  ефективного функціонування ринку, дії ринкового механізму потрібно розглянути, що таке ринок, з'ясувати  основні його ознаки, структуру і  функції.

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм , що складається з величезної кількості  різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

По визначенню ринок — це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попит — це кількість товару, що споживачі можуть купити по певній ціні ) і пропозиції виробників (пропозиція — це кількість товару, що виробники продають по певній ціні ) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів. Історично слово «ринок» характеризувало певне місце, де продавалися та купувалися товари. У буденному розумінні ринок — це базар.

Сьогодні економісти під  терміном «ринок» розуміють будь-яку  впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців  і покупців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комер-ційний характер їхньої взаємодії; суперництво (конкуренція) господарюючих суб’єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби; ціни, що складаються на основі попиту та пропозиції.

Суспільне господарство, яке  функціонує на цих засадах, називають  ринковою економікою.

 

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РИНКУ ТА ЙОГО РОЛЬ

 

1.1. Поняття ринку, суб’єкти  і об’єкти ринкових відносин

 

Поняття "ринок" (англ. — market) — одна із найпоширеніших економічних категорій. Попри це нині існують різні альтернативні підходи до її визначення. Слід аналізувати це економічне поняття з точки зору розвитку суспільного виробництва й обігу. «Щоб з'ясувати природу ринку, — зазначає Ф. Котлер, — уявімо примітивне економічне співтовариство з чотирьох чоловік: рибалки, мисливця, гончара і фермера. Забезпечити себе необхідними товарами вони можуть так:

Рис. 1.1. Способи забезпечення в примітивному економічному товаристві

Самозабезпечення: кожен з них може самостійно забезпечити себе всім необхідним. Децентралізований обмін: кожен розглядає інших як своїх потенційних покупців. Централізований обмін: з'являється нова особа, яку ми можемо назвати "купець" і яка розміщується десь у центрі між ними в місці під назвою "ринкова площа".» [1, с. 103]

Спочатку ринок справді розглядали як базар, місце ринкової торгівлі (ринкову площу), де зустрічаються виробник і споживач. Це пояснюється тим, що ринок виник ще в період розкладу первіснообщинного суспільства, коли обмін між общинами стає більш або менш регулярним, набуває форми товарного обміну, який здійснювався в певному місці і в певний час. З розвитком ремесла і міст торгівля розширюється, за ринками закріплюються певні місця (ринкові площі). Таке розуміння ринку збереглося і до наших часів як одне із значень ринку.

З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарного  виробництва визнання поняття ринку  стає складнішим, що відображено в  сучасній економічній літературі. Так, французький економіст і математик  А. Курно вважав, що під тер-міном "ринок" слід розуміти не будь-яку ринкову площу, а загалом будь-який рай-он, де відносини покупців і продавців вільні, і ціни легко й швидко вирівнюються. В такому трактуванні критеріями визначення ринку є свобода обміну і встановлення ціни. З подальшим розвитком товарного обміну, появою грошей, товарно-грошових відносин виникає можливість розриву актів купівлі-продажу в часі і просторі. Нині за наявності сучасних засобів зв'язку і транспорту виробник може увечері дати рекламу товару по телебаченню, зібрати замовлення по телефону і вже наступного дня розіслати товари поштою, не вступаючи у фізичний контакт з покупцем. Тому характеристика ринку тільки як місця торгівлі вже не відображає реальності, бо формується нова структура суспільного виробництва — сфера обігу. В результаті виникає нове розуміння ринку як форми товарно-грошового обміну (обігу). Так, у тлумачному словнику С. Ожегов дає визначення ринку як сфери товарного обігу, товарообороту. Проте, коли мова йде про ринок як сферу товарного обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і в неринковій формі, наприклад, у вигляді бартеру), а сфера обігу. Тобто така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відображення у ціні. [1, c. 105]

Рис. 1.2. Ринок як сфера обігу

Отже, визначення ринку як сфери  обігу значно ширше, оскільки включає  не тільки товарний обмін, а й грошовий обіг, де збалансування актів купівлі-продажу  досягається через ціни. Це положення має дуже велике значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції, формування ціни, про що йтиметься далі.

Якщо розглядати ринок з позиції  суб'єктів ринкових відносин, то виникає  нове визначення ринку як сукупності існуючих і потенційних покупців товару, запропоноване Ф. Котлером. Англійський економіст В. Джевонс визначав ринок як певну групу людей, які вступають у тісні ділові відносини й укладають угоди щодо будь-якого товару. Разом з тим, наведені визначення не є вичерпними, оскільки в такому разі сутність ринку обмежена тільки сферою обміну і не охоплює відносини виробництва.

З появою товару "робоча сила" ринок  набуває загального характеру, він  проникає і в саме виробництво  — купівля, крім засобів виробництва, робочої сили стає умовою виробництва  і визначає форми поєднання факторів виробництва в умовах високорозвиненого  товарного виробництва і ринку.

Відтворювальний аспект у характеристиці ринку досить важливий. Поняття ринку  розширюється до розуміння його як елементу відтворювання сукупного  суспільного продукту, як форми реалізації руху його складових. Ринок — це складне утворення, що, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування  за рахунок цін, а з іншого —  забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу  відтворення, його цілісність.

Отже, ринок слід розглядати як комплексне поняття, яке включає одночасно сферу обігу, де здійснюється обіг товарів і послуг, систему товарно-грошових відносин, які складаються в процесі обміну товарів і послуг за даної системи виробничих відносин. [2, с. 31]

Ринкові відносини — це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів. Ринкові відносини, як і інші економічні відносини, мають об’єктивний характер. Вони виникають на певній стадії суспільного відтворення — стадії обміну. Дуже часто говорять, що ринкові відносини - це відносини обміну. Ринкові відносини знаходять своє втілення в такій категорії, як ринок.

Суб'єктами ринкових відносин  є ті, хто є їх носієм, тобто хто продає та купує: практично кожна фізична особа, що не обмежена законом у правоздатності та дієздатності; групи громадян; трудові колективи; юридичні особи всіх форм власності, держава. Носії ринкових відносин — це ті, хто займається індивідуально-трудовою діяльністю; державні підприємства; кооперативи; орендні підприємства; фермерські господарства; колективні господарства; народні підприємства; акціонерні товариства; асоціації, консорціуми; спільні (змішані) підприємства, міжнародні економічні організації тощо.

Суб’єктами ринкових економічних відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів. Таке уявлення про суб'єкти ринку не випадкове. Воно породжене загальним обмеженням розуміння ринку.

Споживачами виступають ті суб’єкти, які мають гроші: підприємці, наймані працівники, дрібні товаровиробники, пенсіонери, учні та студенти. Таким чином, суб’єктом ринкових відносин виступає майже все населення країни. За умов ринкової економіки щоб споживати, потрібно спочатку купити на ринку. 
Виробниками продукції виступають підприємства — капіталістичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і послуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців.

Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і підприємницький хист, є власники цих ресурсів. Землю як виробничий ресурс постачають землевласники, працю — її носії — робітники, інженерно-технічні працівники, менеджери, інші спеціалісти. Капітал постачають власники засобів виробництва — капіталісти, а підприємницькі здібності — підприємці.

Окрім того виділяють посередників, які "зводять" покупців та продавців. Такими посередниками є приватні комерсанти, банки, біржі, торгові філії, торгово - промислові палати, страхові компанії. Найбільш крупний посередник - держава.

При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна. Домогосподарства виконують дві основних функції в ринковій економіці: вони є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві.

Підприємства є другим основним компонентом приватного сектору. Підприємства — це основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Підприємства, як і домогосподарства вкрай різноманітні — від гігантів до крихітних майстерень і бакалейних крамничок — з одним-двома працівниками. 
У змішаній ринковій економіці важливим суб’єктом ринкових відносин є держава (за визначенням західних економістів — уряд). Держава і ринкова система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової економіки. Завдяки цьому функціонування приватного сектору на основі ринкової системи модифікується державним сектором різними способами, такими, наприклад, як перерозподіл доходу і багатства; коригування розподілу ресурсів, контроль за рівнем зайнятості та інфляції тощо.

Рис. 1.3. Суб'єкти ринкових відносин

Об'єктами ринкових відносин є те, щодо чого вони існують: матеріальні продукти праці (предмети споживання та капітальні блага, тобто засоби виробництва, товари та послуги, нерухомість: будівлі, споруди, житло тощо), інтелектуальні продукти праці (інформація, реклама, наукові ідеї, відкриття тощо), цінні папери (акції, облігації), робоча сила (праця), капітал, валюта, золото, земля та інші природні ресурси. Тобто об'єктами ринкових відносин є усі результати суспільної діяльності, все те, що продається і купується.

Рис. 1.4. Об'єкти ринкових відносин

 

 

1.2. Основні функції  ринку та його структура

 

В економічно розвинутих системах основними функціями ринку є:

1) Відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характеру.

2) Забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб'єктів.

3) Блокування господарської автаркії, інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах.

4)Утворення економічних передумов для демократизації господарського життя.

5) Утвердження ефективного господарювання.

6) Вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності.

7) Стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва.

8) Встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці.

9) Розвиток конкурентних засад.

Якщо йдеться про роль ринку в загальному плані, то мається  на увазі його функція забезпечення відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил. [3, с. 176]

Ринок генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні, відносини  в усіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує  знання, професійність, компетентність, творче ставлення до роботи. Принцип "від кожного — за здібностями, кожному — за працею" здійснюється лише в середовищі, де панують закони товарного виробництва.

Нормальна економіка, закономірності поділу праці, ринково-конкурентне  середовище в цілому не сприймають політику територіальної та господарської автаркії. Ринкова економіка та закони її функціонування в кінцевому підсумку об'єднують території і народи, інтенсифікують суспільний і міжнародний поділ праці, вертикальні та горизонтальні зв'язки між рівноправними партнерами. Іншими словами, закони та принципи, за якими діє ринкова економіка, виконують інтеграційну роль, сприяють формуванню єдиного економічного простору.