Сутність ринку та його еволюція

Ринок є економічною складовою  демократизації господарського життя; робить непотрібною вагому частину адміністративної влади, відторгає командно-розподільчі її засади; культивує гуманізацію господарського життя.

Ринок, який грунтується  на правових засадах, є економічною "технологією", за допомогою якої створюються умови для ефективного господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, економічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мірою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем. [3, с. 177]

Ринок є "вимірювальним  пристроєм" людської праці. Вся гама якостей, які несе в собі енергія  людської праці, врешті-решт, знаходить своє вираження у формі чила (вартість товару, ціна товару) в ринковому середовищі. Елементами товарності є не лише матеріальні речі, предмети і послуги, а й результати інтелектуальної праці — ідеї, управлінські рішення, винаходи, результати мистецької діяльності тощо. Невідтворювана унікальність "подарунків природи" (землі, повітря, води) також є констатуючим елементом товарності й тому також має свою цінову оцінку.

Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет  національних грошових одиниць; створює дійовий механізм мотивації праці; підтримує "здоров'я" сфери споживання; стимулює різні форми бізнесу; стверджує повагу до писаних і неписаних правил людського співіснування.

Ринок генерує таке середовище, в якому особа реалізує інтереси інших через себе. Центральна фігура ринку — споживач — виступає і як індивідуум, і як член трудового колективу, і як член певної соціальної групи, і разом з тим як член єдиного суспільства.

Структура ринку – кількість і потенціал покупців та продавців, співвідношення між покупцями і можливостями їх споживання, з одного боку, і продавцями, їх здатністю створювати товари і надавати послуги, з іншого боку.

Оскільки кількість і  потенціал покупців і продавців  не однакові на різний товар і в різних регіонах, виникають різні типи ринкових структур ( моделі ринку). Аналіз кожної з них – дуже складна річ. Тому в економічній літературі розглядаються тільки деякі укрупнені ринкові моделі. Досліджуються, в основному, чотири моделі ринку, які найбільш чітко відрізняються між собою: ідеальний або чисто конкурентний ринок, чисто (абсолютно) монопольний, монополістично конкурентний і олігополістичний. [4, с. 27]

Ринок ідеальної або чистої конкуренції – це такий тип ринку, на якому жоден з продавців або покупців не здатний суттєво впливати на формування рівня поточних цін. Ідеальний ринок зустрічається на практиці дуже рідко. Найбільш повним критеріям такого ринку відповідають біржові ринки (наприклад, біржовий ринок окремих видів цінних паперів або біржовий ринок сільськогосподарської продукції). На таких ринках кількість продавців і покупців настільки велика, що жодна людина або група не в змозі контролювати ринок за окремими видами цінних паперів або сільськогосподарською продукцією.

Повною протилежністю  ідеальної (досконалої) моделі ринку  є чисто (абсолютно) монополізований ринок. Ринок чистої монополії – це ринкова ситуація, при якій панує монополіст в особі одного продавця або одного покупця.

Ринок, на якому багато покупців, і лише один продавець продукції, якій немає заміни (рідкісна продукція), називається ринком продавця. Ситуація, коли на ринку багато продавців і є лише один покупець певного товару, називається ринком покупця або монопсонією. Ринок монополістичної конкуренції – це тип ринку, на якому відносно більша кількість невеликих фірм (виробників) пропонує схожу (подібну), але не ідентичну продукцію, підкреслюючи її специфічність або унікальність. Практично це така ринкова ситуація, коли договори складаються не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін.

Олігополія (від грец. оligos – нечисленний і poleo – продаю, торгую) – це ситуація на ринку, при якій невелика кількість фірм (3-9) займає пануюче становище у виробництві певних товарів.

Ці ринкові структури  відрізняються між собою:

1) Кількістю фірм і  часткою кожної з них в обсязі попиту або пропозиції.

2) Ступенем однорідності  продукції на ринку.

3) Можливістю входження  нових фірм на ринок та виходу  з нього.

4) Умовами взаємодії продавців  і покупців між собою, можливістю  домовленості між учасниками ринку.

5) Можливістю отримання  необхідної інформації для визначення  поведінки на ринку.

Крім розмаїття типів, поняття “ринок” об’єднує в  собі також безліч різних видів ринків, які відрізняються між собою певними специфічними особливостями. Всі вони постійно взаємодіють між собою, пов'язуючи, таким чином, в єдину систему ринків всіх учасників ринкової діяльності. В економічних дослідженнях види ринків класифікують за різними ознаками. [4, с. 29]

• За адміністративно-територіальним (географічним) положенням: ринки місцевого (локального), регіонального, національного (внутрішнього) і світового (міжнародного) рівня.
• За функціональною ознакою або за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин: ринок чинників виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг, ринок капіталу, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок “ноу-хау”, ринок праці, ринок природних ресурсів. Всі вони тісно переплетені та складають єдиний національний ринок.
• За характером продажу або за видами учасників ринкових договорів: оптовий (гуртовий) ринок, ринок роздрібної торгівлі, ринок державних договорів (закупівель).
• За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин:
• товарний: предметів споживання і послуг, засобів виробництва, науково технічних розробок та інформації, нерухомості;
• фінансовий: грошовий (валютний), капіталів (кредитний та інвестиційний), цінних паперів;
• ринок праці (робочої сили).
• За суб’єктами ринкових відносин: ринок покупців, ринок продавців, ринок посередників і ринок державних установ.
• Розрізняють ринки прямого, безпосереднього продажу товарів і послуг споживачам і ринки непрямого, опосередкованого продажу, тобто через посередників. [5, с. 109]
• З урахуванням асортименту товарів: замкнуті (товари тільки одного виробника), широкого асортименту (кулька видів товарів, пов’язаних між собою) та змішані (різноманітні товари, не пов’язані між собою).
• В залежності від того, продається реальний товар чи тільки контракт (документально оформлений договір) на цей товар: ринок реального товару і ф'ючерсний ринок.
• В залежності від характеру впливу держави в особі урядових органів на основних учасників ринкового процесу і їх взаємодії на ринку: нерегульований, частково регульований і регульований.
• За рівнем насичення: рівноважні і нерівноважні. На рівноважному ринку попит і пропозиція на певний товар чи послугу збігаються, а на нерівноважному не співпадають.
• За ступенем дотримання законності: легальний (офіційний) і нелегальний (тіньовий) ринки.
• За ступенем зрілості ринкових відносин: зрілий (розвинений), такий, що формується і нерозвинений (недосконалий) ринки.

1.3. Характерні  ознаки сучасного ринку

 

Сучасні високорозвинені  ринки мають такі відмітні риси:

1) Законодавчо закріплена деперсоніфікація учасників ринків, що свідчить про безособовий характер їхніх відносин.

2) Законодавче закріплення "деперсоніфікації" товарів і послуг, призначених для обміну або продажу.

3) Нейтралізація суспільних відносин.

4) Створення максимально сприятливих умов для здійснення торговельних та обмінних операцій.

5) Створення можливостей для об'єктивного порівняння поставлених на ринок товарів.

6) Необмежений характер можливості такого порівняння.

7) Раціональна логіка в прийнятті рішень, якою керуються учасники ринку.

8) Вирішальна роль грошей як засобу обігу.

9) Створення ринком власного механізму "добору його учасників".

Сучасні ринки ґрунтуються  на знеособлюванні учасників ринку  й товарів, що поставляються для обміну та продажу. Це означає, що на таких ринках існують умови, за яких будь-який учасник угоди, кожний партнер може робити вибір або відмовитися від вибору, не побоюючись санкцій з будь-якої сторони. Знеособлювання (деперсоніфікація) означає, що кожен власник безперешкодно обмінює належні йому речі, і навпаки, речі змінюють своїх власників. Вартість благ, виробів і послуг в умовах сучасного ринку, як правило, не може бути завищена під впливом соціально-культурних факторів, тому що на ринку ці блага більше не пов'язані з певним конкретним власником. Ринок потребує ділового ставлення до товару, він припиняє відносини, що відбивають особливі, персоніфіковані взаємозв'язки між людьми й товарами. [6, с. 92]

Отже, ринок насаджує та інституціоналізує  безособові відносини. Купують те, чому віддають перевагу. Угоди, що укладаються  на ринку, ґрунтуються не на моральних  критеріях, не на релігійних почуттях, не на соціальних зв'язках, а на умовах знеособленого порівняння якості товару з його міновою вартістю.

Згадані ознаки сучасного  ринку не можуть свідчити про факт перетворення економіки в систему, зовсім відособлену від суспільства. Таке перетворення можна представити лише як суто теоретичну модель. У реальному житті люди задовольняють свої повсякденні потреби не тільки шляхом порівняння ціни та якості товару, що купується, але й виходячи з багаторічної звички купувати цей товар тільки у "свого" продавця, що торгує на найближчому перехресті. На практиці і соціальні, і особисті зв'язки в господарській діяльності продовжують відігравати певну роль. Проте історичною тенденцією в розвитку економіки як окремої підсистеми суспільства залишається посилення в ній раціональних начал, хоча простежити таку тенденцію, звертаючись до кожного факту економічного життя, на практиці досить складно.

На підставі вивчення численних  фактів установлено, що сучасний ринок  нейтралізує соціальні відносини, він абстрагується від суспільних зв'язків. Однорідний продукт (пиво, картопля, зубна щітка і т.д.) із погляду споживацьких властивостей є для всіх однаковим. Соціальний статус покупця при встановленні ціни вирішального значення не має.

Сучасний ринок витісняє також із повсякденного економічного життя прояви почуттів і настроїв, таких, як любов, ворожнеча, гнів або  солідарність. Емоції стають непотрібною  перешкодою для суто економічних  відносин, і тому емоційність, відвертість у виявленні своїх почуттів стають непотрібними. Хто на робочому місці виражає свою потребу в щиросердній теплоті або схильність до інтимної близькості, той має смішний і безглуздий вигляд. Це стає несумісним із доводами здорового глузду й не вкладається в рамки даної системи відносин. Економіка як система вимагає формування власного ексклюзивного стилю взаємодії та взаємовідносин (комунікацій) між людьми, непридатного в інших сферах громадського життя. Цей стиль поведінки емоційно нейтральний, він орієнтований виключно на раціональні критерії. [6, с. 93]

Іншою найважливішою особливістю  ринку є забезпечення ним обмінюваності, можливості реалізації товарів. Для виникнення максимально сприятливих умов реалізації товарів мають існувати необмежені можливості їх порівняння між собою. Ринок має потребу в об'єктивному визначенні рівності й нерівності, якого не мають інші суспільні підсистеми, - це гроші. Ринкові відносини ґрунтуються саме на формально порівнянних одиницях розрахунку. У такий спосіб ринок (і тільки він) створює можливість відбити соціальні відносини в одиницях виміру, що базуються на об'єктивному порівнянні.

Посилення раціональних начал  в економічній сфері, безпосередньо  пов'язане з процесом її відокремлення  від сфери соціальної, супроводжувалося підвищенням її ефективності. Концентрація зусиль на досягнення єдиної мети — одержання максимальних результатів за мінімальних витрат — привела до істотних змін у стилі організації та управління різноманітними економічними процесами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ОСНОВНІ ЕТАПИ  РОЗВИТКУ РИНКУ

 

2.1. Передумови  виникнення ринку

 

Для того, щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:

1) Наявність суб'єктів  ринкових відносин, які, будучи  економічно та юридично незалежними, мають право самостійно обирати партнерів для господарських зв’язків, вид діяльності і вирішувати, які товари і послуги виробляти або надавати, де і за якими цінами їх реалізовувати, враховуючи кон’юнктуру ринку. Досягти цього можна створенням різноманітних власників — індивідуальних, приватних, акціонерних, державних, кооперативних, змішаних. [7, с. 145]

2) Еквівалентний обмін  товарів. Ринок за своєю природою  економічної допо-моги, пільг не визнає.

3) Конкуренція, яка надає  усім суб'єктам господарювання  можливість вільної підприємницької  діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців використовувати  найпередовішу техніку і технологію, сприяючи збільшенню випуску продукції, зменшенню витрат виробництва, підвищенню продуктивності праці і ефективності економіки.

4) Вільне ціноутворення,  що як елемент конкуренції  та головний механізм контрольно-регулюючої  функції ринку сприяє поєднанню  інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва. [8, с. 117]

5) Повнота і доступ усіх підприємців до реальної інформації про стан ринку.

6) Наявність розвиненої інфраструктури ринку — комплексу галузей, систем, служб, які забезпечують загальні умови виробництва і життєдіяльності людей.

7) Наявність в економіці різноманітних форм власності (поліформізм власності). Це дає змогу виявити ефективність тих або інших форм власності та мати право вибору певної форми господарської діяльності.

8) Достатня кількість виробників (не менше 15 виробників однотипної продукції, якщо їх 4–5 — це олігополія, якщо 1–2 — монополія).

9) Право ринкових суб’єктів самим встановлювати ціни під впливом коливань попиту і пропозиції. В умовах, коли відсутня монополізація, ринкова ціна, як правило, не зменшується нижче за витрати виробництва. Якщо прибуток від створення певного товару досить високий, то цей товар активно починають виробляти конкуренти, в результаті пропозиція збільшується, а ціна відповідно зменшується.

Якщо подібних умов не створено, то можливості ринкового механізму обме-жені, і те, що називають ринком, є псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій. [7, с. 150]

 

 

2.2. Становлення ринку та його етапи

 

Існує судження, що становлення  світового ринку пов'язане з  індустріальною цивілізацією. Так, звичайно, цілий ряд явищ, які не мали прояву в попередні епохи, утверджують себе на рівні індустріальної цивілізації. В той же час ми говоримо про традиційні форми прояву міжнародних економічних відносин: спеціалізація, поділ праці, торгівля, які створювали певні ознаки світового ринку задовго до індустріальної цивілізації.

Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотний  вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого треба  продукувати. З цього боку світовий ринок є первинним відносно виробника  і є центральною категорією міжнародної  економіки та міжнародно-економічних відносин. [8, с. 21]