Сутність конкурентоспроможності та її зв’язки з ринковою конкуренцією

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………….................2

1. Сутність конкурентоспроможності та її зв’язки з  ринковою конкуренцією………….........................................................................3
2. Конкурентні переваги та їх вплив на формування конкурентоспроможності підприємства……………......................11
3. Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства………………………………………………………..19
4. Напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства………………………………………...........................22

ВИсновки……………………………………………………..................29 Список літератури                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          Вступ

       Важливим  атрибутом ринкової   економіки   є   конкурентоспроможність підприємства.  Конкуренція  –  це  центр  ваги   всієї   системи   ринкового господарства, тип взаємин між  виробниками  з  приводу  встановлення  цін  і обсягів  пропозиції  товарів  на  ринку. 

Проблема  підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням. Сучасний етап розвитку економіки України  висуває якісно нові вимоги до управління конкурентоспроможності підприємств. Умови формування ринкових відносин в Україні які характеризуються динамічністю зовнішнього середовища, зниженням платоспроможності населення, загострення конкурентної боротьби, підвищенням рівня комерційного ризику, тяжким фінансовим станом більшості  підприємств потребують пошуку нових  способів виживання підприємств  та забезпечення їхнього ефективного  функціонування. У зв’язку з цим  виникає необхідність у вдосконаленні  управління конкурентоспроможністю підприємства шляхом використання сучасних принципів  менеджменту, маркетингу, забезпечення стратегічного підходу до їхньої діяльності. З вище сказаного можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства  є актуальним питанням.

Мета  цієї роботи полягає в тому, щоб  з’ясувати сутність конкурентоспроможності підприємства, її значення та види, проаналізувати основні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства та з’ясувати напрями  підвищення конкурентоспроможності підприємства.

 

 

 

1.Сутність конкурентоспроможності та її зв’язки з ринковою конкуренцією.

Конкуренція – важливий елемент  механізму саморегулювання ринкової економіки водночас конкретна фотма  її функціонування. У перекладі з  латинської це слово означає ''сходитися '', ''стикатися''. Конкуренція – це супернициство між суб'єктами ринокової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.

Конкуренція відбиває зв'язок між  виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом.

 

Таблиця1.1

Наукові підходи до визначення сутності поняття «конуренція»

 

	Визначення поняття  “конкуренція”
Азоєв Г.Л., Зав'ялов П.С., Райзберг Б.А.	Економічний процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби між виступаючими на ринку  підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї  продукції, задоволення різноманітних  потреб покупців.
Кіперман Г. Я.	Процес взаємодії, взаємозв'язку й  боротьби виробників і постачальників при реалізації продукції, економічне суперництво між відособленими  товаровиробниками або постачальниками  товарів (послуг) за найбільш вигідні  умови збуту.
Макконнел К.Р., Брю С.Л.	Наявність на ринку більшої кількості  незалежних покупців і продавців, та можливість для них вільно входити  на ринок і залишати його.
Маршалл А.	Змагання однієї людини з іншими, особливо при продажу або купівлі  чого-небудь.
Спірідонов І.А.	Економічний процес взаємодії, взаємозв'язку й боротьби між виступаючими на ринку  підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї  продукції, задоволення різних потреб покупців й одержання найбільшого  прибутку.
Перцовський Н.І.	Процес управління суб'єктом власними конкурентними перевагами для досягнення своїх цілей у боротьбі з конкурентами, за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у межах законодавства  або в природних умовах.
Фатхутдінов Р.А.	Змагання господарюючих суб'єктів, коли їхні самостійні дії ефективно  обмежують можливість кожного з  них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку.
Юр'єва Т.В.	Змагання між товаровиробниками  за найбільш вигідні сфери вкладання  капіталу, ринки збуту, джерела сировини.

 

Відмітними  рисами сучасного трактування економічної  конкуренції    є:

• цивілізований, легалізований характер цієї боротьби;
• подібність (взаємозамінність) товарів, виробники яких втягнені у конкурентну боротьбу;
• обмеженість можливостей кожної з конкуруючих сторін впливати на умови обігу товарів на відповідному ринку внаслідок самостійних дій інших сторін;
• ідентичність або наближеність потреб цільових груп споживачів, стосовно яких точиться конкурентна боротьба;
• спільність, тотожність мети, заради якої виникає це суперництво.

Закон конкуренції — один із найважливішіх загальних економічних  законів розвинутого товарного виробництва, якому внутрішньо притаманна боротьба окремих товаровиробників за споживача їхньої продукції. Він виражає стійку залежність між усіма учасниками процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка змушує товаровиробників удосконалювати процес виробництва, впроваджувати найновіші досягнення НТП, нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати - тобто все те, що сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції, уможливлює завоювання ринку [4].

В теоретичному аналізі економічної  конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння  ключових термінів та понять, серед  яких - об’єкт, суб’єкт та предмет  конкуренції. У доступних для  самостійного опрацювання джерелах ці питання або не акцентовані  взагалі, або ж трактуються суперечливо, що вимагає докладного їх розгляду (рис.1.1).

 

  

                   

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Конкуренція як економічна категорія

Залежно від бачення сенсу  існування підприємства (виробництво  товару чи задоволення певної потреби  споживача), буде залежати і його поточна  діяльність, і розвиток, і сприйняття ним основних конкурентів. Так, підприємство, що визначає за своє головне завдання виробництво конкретного товару, в якості основних конкурентів виділяє виробників аналогічних товарів та товарів-замінників. Якщо ж метою своєї діяльності підприємство вважає задоволення певної потреби споживачів, то при проведенні аналізу конкурентів до уваги будуть прийматися всі ті, хто так чи інакше може задовольнити дану потребу або ж “перевести” її у будь-яку іншу потребу, або взагалі виключити її з життєдіяльності споживача. Саме відокремлення предмета конкуренції від її об’єкта показує, що у конкурентній боротьбі існує не одна, а дві сфери впливу: товар (предмет), з одного боку, та споживач (об’єкт) – з іншого, а це означає, що існують різні методи та прийоми конкурентної боротьбі.[3]

Слід чітко розмежовувати поняття "конкуренція" як стан ринку і  як взаємовідносини учасників процесу  суспільного виробництва, тобто  розрізняти поняття "конкурентний стан ринку" і "конкурентна поведінка", хоч вони тісно пов'язані між  собою [4]. Виокремлюють три види конкурентної поведінки. Конкурентна поведінка між продавцями ґрунтується на бажанні випередити суперника в боротьбі за споживача, завоювати якомога ширше коло споживачів і продати свою продукцію за якнайвищою ціною. В питаннях ціноутворення ініціатива належить продавцю, а в питаннях розширення чи звуження кола споживачів вирішальну роль відіграє сам покупець.

Конкурентна поведінка  між покупцями ґрунтується на бажанні випередити суперника в боротьбі за найкращий товар серед тих, що в даний момент пропонуються на ринку, і придбати його за якнайнижчою ціною. У цьому випадку активна роль споживача полягає в можливості сплачувати за один і той самий товар вищу чи нижчу ціну. Кількість і якість продукції, що пропонується в даний конкретний момент на ринку, від покупця не залежать - тут активнішу роль відіграє продавець.

Конкурентна поведінка  всередині обох вищеназваних груп може мати характер взаємної боротьби, а може іноді набирати форми співдружності (коли суперники домовляються між собою). В такому разі вони не борються за перемогу на ринку, а ділять ринкову владу у відповідних пропорціях. Продавці не знижують ціну, щоб завоювати споживача, а тримають її, як домовилися між собою, тому покупець змушений купляти за встановленою на ринку ціною. З іншого боку, коли таким самим чином домовляються покупці, то продавцю нічого не залишається, як реалізовувати товар за встановленою ними ціною. [2]

Конкурентна взаємодія  продавців і покупців ґрунтується на їх протилежних намірах продати якомога дорожче, а купити по можливості дешевше. Коли певний суб'єкт виступає в ролі продавця, він прагне до завищення ціни, а в ролі покупця — виторгувати найнижчу ціну.

У ринковій економіці конкуренція  виконує в ринковій економіці  певні функції (табл.1.2).

       Таблиця 1.2

                      Функції конкуренції як економічної категорії

Функція	Пояснення
Функція регулювання	Для утримання в боротьбі, підприємець має пропонувати  вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже, і фактори виробництва під  впливом ціни спрямовуються в  ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.
Функція мотивації	Конкуренція включає стимули  до вищої продуктивності Для підприємця конкуренція - шанс та ризик одночасно: підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції); це стимулює технічний прогрес; підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).
Функція розподілу	Конкуренція дозволяє розподіляти  доход серед підприємств і  домашніх господарств у відповідності  з їхнім ефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.
Функція контролю	Конкуренція обмежує й контролює  економічну потужність кожного підприємства (якщо монополіст може призначати єдино  можливу ціну, то конкуренція надає  покупцеві можливість вибору серед  декількох продавців). Чим досконаліше конкуренція, тим справедливіше ціна.

 

У цілому, основне завдання і головна  функція конкуренції — завоювати  ринок, в боротьбі за споживача перемогти  своїх конкурентів, забезпечити  одержання сталого прибутку.

Зрозуміло, що конкуренція та конкурентоспроможні  невід’ємно пов’язані між собою, тому необхідно з’ясувати що ж таке конкурентоспроможність підприємства.

 

Поняття конкурентоспроможності інтерпритується і аналізується в залежності від економічіного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівней, в залежності від цілей дослідження.[10,]

Якщо  говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції  національної економіки в системі  міжнародних відносин, головним чином  в сфері міжнародної торговлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але  не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність  зберігати і нарощувати темпи  економічного зростання, зайнятості, реальні  доходи громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при  справедливих умовах вільного ринку  виробляє товари і послуги, які задовольняють  світовим вимогам і при цьому  збільшує доходи своїх громадян.[10,]

Рівень  конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

- технологія;

- наявність  капіталів;

- наявність  людських ресурсів;

- стан  зовнішньої торгівлі.

 Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна  категорія - це спроможність, вміння  досягати законним шляхом найвищих  економічних та соціальних переваг.  З цього визначення виходить  важливий практичний висновок  про те, що конкурувати (досягати  найвищих економічних та соціальних  переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті  в попередній період діяльності та результативність за анологічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колектива  з колективом;

г) продукції  даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб  для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.