Сутність економічного зростання його значення, типи та показники

     ● наявність розвиненого внутрішнього платоспроможного попиту та його

      первинне задоволення;

• відсутність механізмів,  що перешкоджають експорту цієї продукції з боку держави та міждержавних інституцій.

 Істотною вадою експорторозширювального типу економічного зростання є те, що він спроможний призвести до вивезення національних ресурсів за кордон.  

Імпортоване зростання забезпечується шляхом активного залучення прямих іноземних інвестицій зі залученням відповідних національних підприємств до світових систем бізнесу, розподілу та постачання. Серед переваг цього типу економічного зростання потрібно виділити:

1. використання сучасних прогресивних технологій;
2. створення додаткових робочих місць; 
3. залучення іноземного капіталу;
4. отримання досвіду ведення бізнесу та покращення виробничого потенціалу національних підприємств;

Водночас, потрібно враховувати і те,  що імпортоване економічне зростання досить часто пов'язане з відмовою від активної форми державного регуляторного впливу на розвиток промисловості країни;  переорієнтацією структури економіки на випуск у тих галузях, що забезпечують притік іноземних інвестицій, а отже, спричиняють структурне спрощення національної економіки; посилюють сировинну спрямованість промислового виробництва. Саме тому цей тип економічного зростання повинен застосовуватися на фоні економічних, правових та адміністративних заходів з боку держави. Найоптимальнішим варіантом є його використання поряд з довготерміновим плануванням економічного розвитку промислового виробництва в країні.                                                                                                   Для країн на товарному ринку яких переважає імпортна продукція, найбільш оптимальним типом економічного зростання є імпортозаміщувальне зростання, яке пов'язане з поверненням вітчизняного товаровиробника на національний ринок. У цьому разі механізми ринкового саморегулювання повинні бути доповнені інструментами державного стимулювання імпортозаміщення, спрямованих на стимулювання сукупного попиту (розвиток ринкового кредиту, державні закупівлі на товарному ринку, зростання споживчих витрат шляхом стимулювання доходів) та сукупної пропозиції  (зменшення податкового навантаження для виробників продукції,  що конкурує з імпортованою,  застосування донорських методів державного впливу, розміщення державних замовлень на пріоритетні вітчизняні товари, застосування протекціоністських заходів щодо імпорту).

         Прихильники економічного зростання  переконані, що це єдиний шлях  до поліпшення матеріального  достатку й підвищення життєвого  рівня. Збільшення виробництва  товарів і послуг та доходів  забезпечує людству кращу освіту й медичне обслуговування, триваліший відпочинок, продовжує середню тривалість життя тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Фактори росту економіки та іх характеристика.

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання. Аналізуючи економічне зростання, потрібно враховувати вплив таких факторів, як стан суспільної свідомості та рівень розуміння народом об'єктивних проблем і напрямів економічної динаміки, культура праці та спілкування, панівні морально-етичні, релігійні настанови, а також національні традиції. Усі вони суттєво впливають на ефективність функціонування базисних елементів і відносин економічної системи. У цілому дієвий вплив політичних, правових, моральних, духовно культурних та інших факторів на економічний прогрес знаходить своє вираження в тому, що вони детермінують розкриття можливостей і рушійних сил, які закладені в тій чи іншій економічній системі. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.       

 І. Фактори пропозиції

1.Кількість та якість  природних ресурсів.

 Земельні ресурси.  Україна має площу 603,7 тис. км2, займаючи 40-ве місце у світі  за площею, та 21-ше місце за  кількістю земельних ресурсів, тому  що 68% земель в Україні родючі, але вихід продукції сільського  господарства з 1-го гектара  набагато нижчий, ніж у країнах  західної Європи. Мінеральні ресурси.  Запаси вугілля, залізної та  марганцевої руд, сірки, ртуті,  різноманітної сировини для будівельних  матеріалів.Рекреаційні ресурси.  Знаходяться на узбережжі Чорного  та Азовського морів, а також  у Карпатах. Загальний рівень  лісистості 14% - найменший у Європі. Україна відчуває гострий дефіцит  питної води, промисловий потенціал  України дуже енергомісткий. Має  відбуватися ефективне використання, комплексне видобування ресурсів  і вилучення корисних елементів  з руд з подальшою їх переробкою.                                                  

2. Кількість та якість  трудових ресурсів. Показниками  є чисельність працездатного  населення та продуктивність  праці. Продуктивність праці - це середній виробіток на одного  зайнятого за годину. В Україні  на 2006 р. кількість постійного населення за статистикою склала 46,55 млн., у тому числі у віці працездатного населення 22,3 млн. Природне скорочення населення 373 тис. на рік, але ці темпи дуже швидко зростають. Кількість безробітних склала 1600,8 тис, у тому числі жінок 738,3 тис. Кількість населення зменшується, збільшується кількість осіб похилого віку, народне господарство втрачає кваліфіковані кадри.

3. Обсяг основного капіталу або основних фондів.

 Виробничий потенціал  України раніше був зорієнтований  на машинобудівну, добувні галузі  та воєнний комплекс.

4. Нові технології (НТП). Показником є підвищення ефективності  суспільного виробництва. НТП  залежить від витрат на наукові  дослідження. Видатки бюджету  на науку дуже незначні (близько  3%).

II. Фактори попиту

Для реалізації зростаючого  виробничого потенціалу в економіці  треба забезпечити повне використання збільшених обсягів усіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори попиту: споживчий, інвестиційний  попит, попит держави та закордону. Також сюди можна віднести непрямі  фактори - податковий тиск, ефективність кредитно-банківської системи тощо.

III. Фактори розподілу

Здатність нарощування виробництва  недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є  також розподіл зростаючих обсягів  ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції, а  також розподіл доходів у суспільстві.

        Поряд з факторами, які зумовлюють економічне зростання, існують такі, що стримують його. [4, c. 189-192].

 До факторів, які негативно  впливають на економічне зростання,  належать:

 • злочинність та  корупція;

 • недобросовісне  ставлення до праці;

 • припинення роботи  під час страйків, трудових конфліктів;

 • несприятливі погодні  умови, тобто все те, що стримує  зростання продуктивності праці.                  

Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але  вони майже не піддаються кількісній оцінці, - це забезпечення країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальна, культурна, політична  атмосфера, національні традиції, а  також міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля тощо.

Фактори пропозиції й попиту, які впливають на економічне зростання, взаємопов'язані. Стабільне економічне зростання передбачає не лише повне  використання ресурсів, а й досягнення оптимальної структури виробництва (фактор ефективності). Іншими словами, країна має використовувати ресурси  найекономніше (виробнича ефективність) і виробляти з них найцінніші для суспільства товари і послуги (розподільна ефективність).

Крім названих факторів ще одним життєво важливим фактором економічного зростання є технологія, яка охоплює також науково-дослідні й проектно-конструкторські розробки, менеджмент та підприємництво. Однією з ключових складових цього фактора  є виховання в індивідів підприємницького духу. Країна не може процвітати без  власників чи менеджерів, які мають  бажання ризикувати, відкривати нові підприємства, освоювати нові технології, розв'язувати трудові конфлікти[15, c. 251-253].

На мій погляд, це класифікація здебільшого теоретичного характеру. Економісти-науковці, беручи її за основу у своїх працях і доповнюючи новими факторами, часто наштовхуються на неможливість однозначного зарахування того чи іншого фактора до групи факторів пропозиції або попиту. Одним із таких факторів є інвестиції. З одного боку, вони є фактором пропозиції як база розширення виробничого потенціалу, а з другого — фактором попиту, оскільки разом з іншими факторами попиту вони забезпечують необхідний рівень сукупних видатків, за якого повністю використовуються трудові та природні ресурси держави. Л. Шостак факторами, що мають ознаки двох груп, вважає також державні витрати та інфляцію. Так, у різних літературних джерелах одні й ті самі фактори відносять до різних класифікаційних груп, що не сприяє практичному застосуванню цієї класифікації. В.Є. Воротін, розглядаючи фактори економічного зростання, виділяє групу інноваційних факторів, інвестиційних та групу факторів, що визначаються структурною мобільністю економіки. На мою думку, запропонована автором класифікація факторів є вдалою з точки зору змісту виділених груп і має практичне значення, проте вона не охоплює усіх факторів , що безумовно впливають на економічне зростання будь-якої країни. З погляду на це було б доречно виділити такі групи факторів, що впливають на зростання економіки держави (запропонована класифікація охоплює як загальні, так і специфічні для перехідних економік чинники економічного зростання):

I. Об'єктивні економічні фактори: дія об'єктивних економічних законів (закон попиту і пропозиції, закон вартості та інші); наявність підприємницьких ризиків; час; циклічні коливання.

II. Фактори державного регулювання економіки: законодавча база; бюджетно-податкова політика; грошово-кредитна політика; політика у сфері зовнішньоекономічної діяльності; соціальна політика; структурна політика; інституційні чинники.

III. Інноваційні фактори: рівень розвитку науки; інноваційна політика; сприяння НТП; технічна оснащеність виробництва, оновлення основних виробничих фондів; інформаційні ресурси.

IV. Інвестиційні фактори: рівень залучення іноземних інвестицій; інвестиційна активність всередині держави; ефективність розміщення інвестиційних ресурсів; капітальні блага.

V. Об'єктивні природні  чинники: географічне положення  країни; кліматичні умови; наявність  корисних копалин, мінеральних  ресурсів; родючість земель.

VI. Демографічні фактори:  кількість населення; склад населення;  рівень зайнятості; рівень освіти населення.

VII. Суб'єктивні психологічні  фактори: ментальність, рівень свідомості нації; ставлення до праці; економічна культура (рівень економічної злочинності, корупція); підприємницькі здібності; загальна соціально-політична атмосфера в державі.

VIII. Форсмажорні фактори:  природні катастрофи, стихійні лиха; техногенні катастрофи, аварії; війни,  терористичні акти.

Першою групою факторів, від яких залежить економічне зростання, є об'єктивні економічні чинники. Ці чинники мало піддаються впливу з боку людської економічної діяльності, вони є невід'ємною складовою процесу функціонування ринкової економіки. Система господарювання може досягти значного збільшення обсягів діяльності лише за умови всебічного врахування її суб'єктами в процесі свого функціонування дії об'єктивних ринкових законів, наявності підприємницьких ризиків та фактора часу. На окрему увагу заслуговують циклічні коливання економічного розвитку. Перебування економіки країни у фазі піднесення, коли економічні потужності швидко набирають обертів, як найкраще сприяє економічному зростанню, і навпаки, коли економіка у держави знаходиться у фазі спаду, кризові явища є серйозною перешкодою на шляху до збільшення макроекономічних показників системи господарювання. У такій ситуації уже не йдеться про нарощування обсягів діяльності національної економіки, головним завданням є збереження досягнень попередніх періодів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  3. Шляхи забезпечення інтенсивного росту української економіки.

      В даному  розділі розглянемо шляхи, які  забезпечать нашій державі інтенсивний  розвиток економіки, а також  нададуть змогу підвищити імідж України на світовому ринку.

     Економічне зростання країни багато в чому залежить від подальшої політики держави, від зусиль влади. Врешті, час уже відійти від експериментів які постійно проводить існуюча українська влада, обґрунтовуючи свої дії нібито збереженням бюджетних коштів, і перейти до обдуманих дій які справді нададуть змогу державі вийти з кризового становища . Отже, на мою думку для того щоб в Україні відбувся інтенсивний ріст економіки потрібно насамперед змінити владу, яка будучи на такі відповідальні посаді думає лише про себе і про те як забезпечити собі і своїй родині хороше майбутнє, найчастіше методами розкрадання державних коштів.                                       

         Ключову позицію у державній економічній політиці займає інвестиційна політика, метою якої є залучення капіталу в країну. Створити капітал без інвестицій сьогодні дуже важко і навіть можна сказати проблематично, так само як і забезпечити конкурентоспроможність продукції на зовнішніх та внутрішніх ринках. Тому пріоритетною для держави є проблема створення привабливого інвестиційного мікроклімату в країні як для іноземних інвесторів, так і для вітчизняних. Але чи можна взагалі говорити про успіхи в цьому напрямку, коли країна, за міжнародними рейтингами, не займає місця навіть у першій сотні інвестиційно привабливих країн світу. [5, c. 137-138] У визначенні інвестиційної привабливості країни найважливішими є такі чинники, як норма прибутку, отримуваного від капіталовкладень, рівень розвитку внутрішнього споживчого ринку, темпи зростання ВВП, економічна, політична та законодавча стабільність.