Сутність економічного зростання його значення, типи та показники

Вступ

     Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у XX ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене.

Актуальність теми. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших  довгострокових цілей економічної  політики уряду будь-якої країни є  стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному  та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування, тому дана тема є надзвичайно актуальною в умовах становлення та розвитку економіки України.

Економічне зростання  є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання

Дійсно, головною метою економічного зростання є збільшення обсягів  економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок  кількісного збільшення обсягів  функціонуючих факторів виробництва  і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних  параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням  виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. В Україні після тривалого спаду виробництва необхідно підготувати матеріальну базу для інтенсивного економічного зростання. Чим раціональніше функціонує процес відтворення, тим вище ефективність суспільного виробництва.

                              Отже, мета роботи – дослідити основні типи економічного зростання, охарактеризувати стабілізаційну економічну політику та проаналізувати її, розглянути шляхи забезпечення сталого економічного зростання.

        Наукова новизнароботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема економічного зростання.

 Об’єктом дослідження є основи та загальні риси економічного зростання.

 Предметом дослідження  виступає дослідження типів та  факторів економічного зростання.

РОЗДІЛ 1. Сутність економічного зростання його значення, типи та показники.

  Економiчне зрoстання – це оснoвний пoказник рoзвитку і добробуту будь-якoї країни. Воно є важливою економічною метою кожної країни, оскільки збільшення кількості продукції ( розраховуючи на душу населення) означає підвищення рівня життя в країні. Зростаюча економіка здатна повніше задовольняти потреби людей, а також ефективніше розв’язувати соціально- економічні потреби. Збільшення заробітків у результаті економічного зростання надає можливість сім’ям, а також окремим особам отримувати додаткові матеріальні блага і послуги. Економічне зростання дає країні змогу боротися з бідністю та забрудненням довкілля, полегшує розв’язання проблеми обмеженості ресурсів і нарешті, забезпечує нації збереження державної незалежності.

Загальні риси економічного зростання, які притаманні різним періодам (етапам) розвитку суспільства, завжди виступають у конкретних історичних формах, що відповідають якісним характеристикам  факторів і результатам виробництва  на даному конкретному історичному  відрізку часу[11, c. 111-114].

Найважливішими проблемами економічного зростання є: 

• тенденції та джерела зростання;
• забезпечення його довготермінової стійкості;
• наслідки вибраної моделі технологічної політики;
• темпи оновлення структури народного господарства;
• вимір факторів та результатів зростання.                                                                    

        З метою вирішення цих та інших проблем застосовують моделі економічного зростання (неокласична модель, неокейнсіанська модель, модель економічного зростання Р. Солоу). Економічне зростання має важливіше значення ніж стабільність. Це пояснюється тим, що саме завдяки цьому процесові з’являється більша можливість для вирішення соціально-економічних проблем як у межах держави так і на міжнародному рівні, підвищується матеріальний добробут та рівень життя населення.

          Сутність поняття «економічне зростання» можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний період результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів. У західній літературі під цим терміном прийнято розуміти збільшення обсягів товарів і послуг, створених за даний проміжок часу. Економічне зростання є надзвичайно складним явищем. З даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, звісно ж , не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання. Головною метою економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи. [3, c. 41-45].

 Найповніше сутність економічного зростання обґрунтовано в економічній енциклопедії за редакцією С.В. Мочерного, в якій зазначено, що Економічне зростання –  це:

1. збільшення обсягів суспільного виробництва і розширення можливостей економіки задовольняти зростаючі потреби населення в товарах та послугах;            
2. критерій економічного розвитку.

У політекономічному аспекті  економічне зростання означає кількісне  і якісне вдосконалення процесу  суспільного відтворення в органічній єдності складових елементів  (ВВП, відносин економічної власності  тощо), зростання національного багатства, спрямоване на реалізацію поставленої мети.  [1, с. 454].                                                                                                 

           На сьогодні серед науковців немає узгодженості стосовно показника, який в повному обсязі характеризує принципи економічного зростання.  Залежно від обраного показника, певним чином змінюється і зміст цієї економічної категорії.

                   Найпоширенішою величиною економічного зростання є темп зміни ВНП  (ВВП) з урахуванням динаміки середнього рівня цін. У такому випадку логічним буде визначення економічного зростання, як збільшення масштабів сукупного виробництва та споживання в країні, що характеризується такими макроекономічними показниками,  як ВНП,  ВВП,  НД. Воно вимірюється темпами зростання або приросту цих показників періоду . Іншим важливим показником,  що визначає зміст економічного зростання, є темп зміни реального ВНП  (ВВП) в розрахунку на душу населення. У цьому випадку чинником економічного зростання є  випереджаючі темпи зростання сукупного виробництва порівняно зі зміною  (приростом) населення країни для підвищення рівня його добробуту . [2].

        Існують такі типи економічного зростання:

1. Залежно від того, завдяки чому відбувається розширене відтворення, виділяють: екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.              Екстенсивний тип економічного зростання –  це розширення виробництва на основі кількісного приросту залучених економічних ресурсів(збільшення чисельності зайнятих, збільшення фізичного обсягу капіталу) зі збереження їхніх попередніх техніко-технологічних та кваліфікаційних параметрів. У цьому випадку зростання результатів виробництва пов'язане з додатковим залученням робочої сили та природних ресурсів у виробництво,  а також зростанням обсягів капітальних вкладень. За таких умов ефективність та продуктивність праці фактично залишаються незмінними.                       

Інтенсивний тип –  це розширення виробництва на основі якісного вдосконалення використання економічних ресурсів  (технологічний прогрес, рівень освіти та професійної підготовки, економія за рахунок ефекту масштабу виробництва, покращення розподілу економічних ресурсів) при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва  (поділ праці,  спеціалізація та кооперування виробництва тощо). Цей тип економічного зростання супроводжується підвищенням ефективності економічної системи загалом, тобто відбувається внаслідок підвищення продуктивності праці, віддач основних фондів, покращення використання сировинних ресурсів країни.

Кожен із цих типів економічного зростання на практиці не існує в чистому вигляді,  тому розрізняють переважно інтенсивний,  або переважно екстенсивний тип економічного зростання. З огляду на те, що більшість джерел екстенсивного зростання  (земельні ресурси,  корисні копалини,  незадіяні людські ресурси) надзвичайно обмежені, а для задоволення зростаючих суспільних потреб необхідно дедалі більше товарів та послуг, доцільно переходити до інтенсивного його типу (перехід до ресурсоощадних технологій зростання ефективності суспільного виробництва).

2. За темпами високий та низький темпи економічного зростання. Але не завжди високий темп є кращим, тому що це може впливати на якість продукції та структуру виробництва, тобто значно перевищувати кількість випуску засобів виробництва над споживчими товарами.                                    
3. За тривалістю та рівнем стабільності виділяють такі типи економічного зростання:  стабільне,  довготермінове зростання  (еволюційний тип); стрімке економічне зростання (революційний тип).                                               Еволюційний тип економічного зростання характеризується послідовним зростанням сукупного виробництва протягом тривалого проміжку часу, створенням нових робочих місць, зростанням обсягів інвестицій та поступовим підвищенням добробуту населення. Відбувається поступовий розвиток у всіх галузях економіки країни, що може призвести до виникнення тимчасових надлишкових товарних запасів. Найкращим варіантом є рівномірне збалансоване зростання,  яке пов'язане з оптимізацією структури національної економіки. У цьому випадку важливими є не однакові темпи розвитку галузей, а їхня внутрішня збалансованість.                                                                            Революційний тип – це розширення виробництва на основі удосконалення умов розвитку національної економічної системи. Прикладом може бути сприятлива економічна кон'юнктура на зовнішньому ринку стосовно товарів та послуг вітчизняного виробництва,  значний обсяг зовнішніх інвестицій тощо.  Негативним аспектом цього типу економічного зростання може бути ситуація,  коли країна,  що розвивається,  збільшує експорт сировини з метою отримання додаткової іноземної валюти, що призводить до уповільнення її майбутнього економічного розвитку.
4.   Відповідно до чинного законодавства економічне зростання буває: легальне; тіньове; кримінальне. Під час тіньового або кримінального економічного зростання економічні процеси,  що відбуваються у країні,  стають деформованими і перебуваються поза межами правового поля. При цьому основним джерелом зростання ВВП є не виробничі, а спекулятивно-посередницькі операції.
5. За характером взаємодії національної та світової економіки розрізняють такі типи економічного зростання: експорторозширювальне; імпортоване; імпортозаміщувальне. Важливою складовою є експорторозширювальне зростання, яке можливе лише за таких умов:

● формування та існування  завершених технологічних циклів із випуску конкурентоспроможної продукції;