Сутність і принципи оплати праці

Суперечності в нормативних актах про заробітну плату, насамперед у законах, щодо її поняття настільки істотні, що правозастосовчі органи воліють триматися ближче до життя, яке, принаймні, у частині, що стосується заробітної плати, не завжди готове віддати пріоритет нормам Кодексу законів про працю перед нормами інших законів.

Правове регулювання заробітної плати здійснюється за допомогою двох методів: методу державного регулювання та методу договірного регулювання. Метод державного регулювання означає, що держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; визначення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету; регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників [18, с. 127-246].

Одним із основних елементів державного регулювання заробітної плати є визначення і гарантування її мінімального рівня. До державного регулювання відповідно до законодавства (ст. 12 Закону України "Про оплату праці") відносять також норми оплати праці за роботу: в надурочний час; святкові, неробочі та вихідні дні; нічний час; за час простою, який стався не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника. Держава регулює і гарантує доплати працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості їх щоденної роботи.

На державному рівні встановлено гарантії для працівників щодо оплати щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, що направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених на іншу постійну нижче оплачувану роботу протягом двох тижнів; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів. На державному рівні встановлено гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах.

Слід відмітити, що зазначені норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями. Метод державного регулювання має місце при оплаті праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету. Так, згідно із законодавством (ст. 13 Закону України "Про оплату праці", ст. 98 КЗпП України) праця працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, оплачується на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Треба відмітити, що обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до Закону України "Про колективні договори і угоди" (ст. 14 Закону України "Про оплату праці"). Необхідно зазначити, що згідно із законодавством (ст. 8 Закону України "Про колективні договори і угоди") угодою на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики та трудових відносин у галузі оплати праці, зокрема: мінімальні соціальні гарантії оплати пращ і доходів усіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розмір прожиткового мінімуму, мінімальних нормативів; умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці [13, с. 82].

Угодою на галузевому рівні щодо оплати праці регулюються галузеві норми, зокрема: нормування і оплата праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов пращ окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); умови зростання фондів оплати праці; встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Договірне регулювання оплати праці має місце при укладенні контракту. Так, згідно зі ст. 20 Закону України "Про оплату праці" оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

 

3 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Назва підприємства: ТОВ «РОСКО».

Юридичний адрес: м. Запоріжжя, вул.. Східна, б.10. Банківські реквізити: розрахунковий рахунок – 125191007825 у Запорізькому відділенні «Приватбанку» України. МФО – 07934, ЗКПО 31101.

Акціонування підприємства почалось в 1995 році. На 1 листопада 1996 року на аукціонах продано 43% акцій. Статутний фонд становить 56442 гривень. Чисельність робітників становить 47 чол. Метою діяльності ТОВ «РОСКО» УТОГ є отримання прибутку за рахунок наукової, виробничої та підприємницької діяльності.

Предметом діяльності є :

• виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів;
• виробництво слюсарно-монтажних, металорізальних інструментів для машинобудівних підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства, майстерень ремонтного профілю, транспорту, а також власників легкових автомобілів;
• реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;
• збереження на договірній основі мобілізаційних потужностей;
• виробництво та реалізація товарів народного споживання;
• надання послуг іншим юридичним особам та населенню;
• зовнішньоекономічна діяльність;
• комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Майно підприємства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак. Підприємство ТОВ «РОСКО» має звіт про фінансовий стан, основні показники господарської діяльності підприємства наведені в таблиці 3.1.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства.

Фонд оплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку підприємства. Кошти з фонду сплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики. В 2012 році в порівнянні з відповідним періодом 2011 року чисельність всього персоналу знизилась на 8,7%, а фонд оплати праці збільшився на 40,7%. Через нестачу коштів у підприємства та відсутність замовлень воно було змушено звільнити 18 працюючих. Необхідно діяльність підприємства орієнтує на розширення зв’язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізує фінансовий стан підприємства.

Організаційна структура керування фірмою. Організаційна структура управління підприємством наводиться в рисунку 3.1.

До функцій технічного директора відносяться:

• він є заступником генерального директора;
• контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;
• контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;
• контроль якості матеріалів, моніторинг запасів матеріалів, своєчасна доставка запасів зі складу.

До функцій економіста – маркетолога відносяться:

• є заступником головного бухгалтера;
• моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;
• проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;
• планування і керування запасами підприємства;
• надання щорічного звіту в органи правління товариства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 3.1 Організаційна структура управління підприємством

 

Всі основні показники господарської діяльності підприємства ТОВ «РОСКО», наведені з фінансової звітності за 2011-2012 рр. ( ДОДАТОК А).

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.

Рентабельність продукції визначається за формулою:

 

де ВП – валовий прибуток;

С заг. – собівартість реалізованої продукції.

Таблиця 3.1

 

Основні показники господарської діяльності підприємства ТОВ «РОСКО»

№ п/п	Показники	Минулий рік	Звітний рік	% виконання	Звітний рік у % до минулого
1	Обсяг реалізації продукції без ПДВ і АЗ	1524,3	1845,2	21,05%	121,05%
2	Чисельність ПВП	111	114	2,70%	102,70%
3	Витрати на оплату праці	785316	810392	3,19%	103,19%
4	Собівартість реалізованої продукції	745,3	945,2	26,82%	126,82%
5	Валовий прибуток	783,5	997,0	27,25%	127,25%
6	Рентабельність продукції	105,12	105,48	0,34%	100,34%
7	Фінансовий результат від звичайної діяльності	783,5	997,0	27,25%	127,25%
8	Чистий прибуток	610,4	765,2	25,36%	125,36%
9	Рентабельність виробництва	51,25	51,33	0,16%	100,16%

 

4 Формування і використання фонду оплати праці на підприємстві

 

4.1 Порядок формування фонду оплати праці на підприємстві

Персонал є економічним ресурсом підприємства, утримання якого потребує певних витрат. Підприємство витрачає певну суму коштів, пов'язану із залученням до роботи персоналу, тобто здійснює витрати на персонал. До таких витрат належить заробітна плата, нарахування на заробітну плату у вигляді соціальних відрахувань: на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, страхування на випадок безробіття, обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві; витрати підприємства на соціальні виплати і пільги, навчання та підвищення кваліфікації персоналу, на виплату дивідендів тощо.

Основну частину "витрат підприємства на персонал" становлять витрати, пов'язані з оплатою його праці, які формують фонд оплати праці підприємства. Фонд оплати праці підприємства складається з фонду основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Змішані форми оплати праці на підприємстві наводиться в схемі 4.1. Формування фонду оплати праці підприємства відбувається на основі чинних законодавчих вимог до процесу оплати праці та з урахуванням економічної доцільності здійснення підприємством витрат на персонал. Формуванню фонду оплати праці передує вивчення основних показників і тенденцій діяльності підприємства, стратегії розвитку з метою визначення граничної суми можливих витрат підприємства на персонал і, зокрема, витрат на оплату праці; вивчення ринку праці, його насиченості й можливості залучення персоналу певних категорій, ринкового рівня оплати праці, урахування доцільності утримання існуючого або залучення до роботи нового персоналу тощо [16, с. 135-136].

Величина витрат на персонал може змінюватися залежно від ринкової ситуації, фінансового стану підприємства, змін у законодавчій базі, змін стратегії розвитку підприємства тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Схема 4.1 Змішані форми оплати праці на підприємстві

Фонд тарифної заробітної плати відрядника визначається за формулою:

де Ті – сумарна трудомісткість робіт при і-тих умовах праці, н-год./рік;

С1і – годинна тарифна ставка відрядника першого розряду за і-тих умов праці, грн./год.;

Ксер.і – середній тарифний коефіцієнт відрядників за і-тих умов праці.