Сучасний стан масложирової галузі в Україні

Так, за короткий період суттєво збільшились (у 2,4 рази) обсяги виробництва на ЗАТ «Запорізький ОЖК» за рахунок розширення потужностей переробки й ГК «Кернел» (на 35%) завдяки збільшенню діючих потужностей на ПрАТ «Полтавський ОЕЗ – Кернел Груп» та ПАТ «Кіровоградолія» та введення в експлуатацію нового підприємства ТОВ «Бандурський ОЕЗ».

Збільшення своєї присутності на ринку за рахунок укрупнення підприємств дає їм можливість диктувати свої умови як на ринку сировини, так і на ринку готової продукції, а, отже, регулювати рентабельність виробництва і знижувати вплив конкурентів.

У боротьбі за лідерство на ринку компанії також здійснюють угоди поглинання тих, кого вважають найбільш небезпечними конкурентами. Яскравим прикладом такої угоди було придбання ГК «Кернел» підприємств, що входять до складу Холдингу «Зерноторгова компанія Олсидз-Україна», що розвивається в порівнянні з іншими найвищими темпами [3].

Ще одним способом виживання олієдобувних компаній на висококонкурентному внутрішньому ринку є створення власної сировинної бази для завантаження наявних потужностей з переробки олійних культур на підприємствах.

Також по мірі зростання інтеграції українського олійного ринку у світовий з кожним роком стає більш актуальною проблема підвищення якості і конкурентоспроможності масложирової продукції. Адже українським підприємствам, що є найбільшими виробниками й світовими експортерами олійно-жирової продукції, необхідно мати можливість конкурувати не тільки за якістю продукції, а й за ціною. Це передбачає постійне удосконалення й оптимізацію виробничих процесів для підвищення ефективності виробництва та зниження собівартості готової продукції.

Отже, зважаючи на експортну орієнтованість масложирового комплексу України майбутнє підприємств цієї галузі у великій мірі залежатиме від можливостей технічного переозброєння і застосування сучасних технологій переробки олійних культур, а також реалізації стратегій інтегрованого зростання, орієнтованих на партнерство з виробниками сировини.

Аналіз економічних показників діяльності підприємств масложирового комплексу свідчить про стабільне щорічне збільшення обсягів переробки насіння олійних культур. Підприємства галузі працюють в умовах насиченого внутрішнього ринку, що орієнтує їх на експортування виробленої продукції.

Сучасний стан функціонування підприємств масложирового комплексу характеризується постійним нарощуванням потужностей великих підприємств та посиленням концентрації виробників олійно-жирової продукції внаслідок жорсткої конкуренції між ними на ринку.

Для подальшої успішної діяльності на світовому ринку вітчизняним підприємствам потрібно застосувати сучасні технології переробки сировини, а також створювати вертикально інтегровані структури, підвищуючи ефективність виробництва та якість масложирової продукції.

Розділ 3

Проблеми функціонування масложирового комплексу України та перспективи його розвитку

Підвищення ефективності агропромислового комплексу – найважливішого сектора економіки України – залежить від прийняття оперативних та обґрунтованих рішень щодо напрямів підвищення конкурентоспроможності та якості продукції, контролю за здійсненням витрат виробництва. Серед інших країн світу Україна має  найбільш  сприятливий  природний, людський,  геополітичний  і  ресурсний  потенціал  для розвитку масложирової галузі, раціональне використання  якого  забезпечило  б  їй  провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках [4, с. 27-30].

Огляд основних показників роботи олійно-жирових комбінатів показує, що більшість продукції, яка випускається вітчизняними підприємствами, є неконкурентоспроможною порівняно з продукцією, яка виробляється згідно з міжнародними стандартами та експортується. За останні роки функціонування масложирового комплексу характеризується значним спадом ефективності як у межах окремих складових єдиного технологічного ланцюга, так і у виробничих відносинах між ними. Виробники насіння соняшнику та переробні підприємства працюють ізольовано один від одного. Їх матеріальні інтереси не сконцентровані на кінцевих результатах, що унеможливлює за рахунок упровадження окремих і недостатньо узгоджених заходів виведення цього напряму агропромислового виробництва на якісно новий рівень . Невідповідність вітчизняної масложирової продукції європейським стандартам та недосконалість законодавства стали причиною того, що значні обсяги продукції залежуються на складах, а підприємства масово зупиняють виробничі потужності. Зниження технологічного рівня виробництва, морально і фізично зношене обладнання, затухання інвестиційного та інноваційного процесів, витіснення вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього та зовнішнього продовольчих ринків, використання неякісної та модифікованої сировини з метою здешевлення кінцевого продукту та  зменшенням обсягів надходження  до  бюджету  та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі – такі процеси останнім часом характеризують дану галузь.

Економічна діяльність завжди пов’язана з ризиком, тобто виникненням ситуації, за якої підприємство не отримає запланованого прибутку. Ймовірність виникнення таких ситуацій збільшується за умов нестабільної економіки, відсутності повної та достовірної інформації про ринки збуту та іншої інформації на момент прийняття рішення та залежить від характеристик конкретної галузі господарювання.

Серед фундаментальних ризиків, що впливають на олійно-жирову діяльність на продовольчому ринку виділені: серед економічних ризиків можна виділити поглиблення кризових явищ як у світовій, так і у вітчизняній економіці, відсутність обґрунтованої економічної концепції розвитку вітчизняного продовольчого ринку, а також деградацію виробничого потенціалу; деструктивний характер податкової політики; серед організаційно-правових ризиків виділяємо масштабне зростання фальсифікованої продукції, тінізація економіки; найбільш впливовим соціальним ризиком є зниження рівня споживання продуктів харчування [4, с. 27-30].

Отже, серед шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції олійно-жирових підприємств та ефективності їх функціонування можна виділити такі: комплексний підхід до проблем організаційної, ресурсної та асортиментної структури галузі як до якісних стратегічних цілей, що дозволить подолати галузеву структурну деформацію; впровадження інноваційних технологій та підходів до виробництва, що дозволить уникнути надмірних втрат сировини та мінімізує вплив людського чинника. Також управління ризиками операційної діяльності потребує організації досконалої системи моніторингу зовнішнього середовища для формування ефективної маркетингової стратегії; правового захисту технологій; впровадження на підприємстві заходів підвищення кваліфікації працівників; постійний контроль за якістю виконання та ефективністю управління.

Проте, слід зазначити, що основну увагу слід приділяти процесу контролю якості продукції, її відповідності вітчизняним та світовим стандартам, що дасть можливість розширити коло споживачів на вітчизняному ринку та успішно експортувати олійно-жирову продукцію. Отже, ризики, що знаходяться під пильним контролем та для яких розроблені конкретні заходи управління, не є перешкодою здійснення господарської діяльності.

Достатня забезпеченість сировиною і збільшення виробничих потужностей дозволили підприємствам олійно-жирової галузі у 2010–2011 рр. збільшити кількість готової продукції практично по всіх групах. Найбільш сприятливою була ситуація у виробництві олії. Проте цілеспрямована і виважена політика держави щодо розвитку олійно-жирової галузі не вироблена. За останні 15 років було прийнято близько 20 законодавчих актів, що істотно впливали на роботу підприємств у сфері переробки соняшнику. З них половина прямо чи опосередковано обмежувала економічні інтереси суб’єктів ринкової діяльності. Закони, що суперечать один одному, становлять третину від усіх розглянутих законодавчих актів. Також, олійно-жирова галузь практично не забезпечується новою вітчизняною технікою, а отже, актуальною є проблема її інноваційного розвитку. В Україні існує ряд причин, які перешкоджають останньому: з одного боку, відсутність необхідних ресурсів як на державному, так і на галузевому рівнях, брак обігових коштів у підприємств, а з іншого – в країні досі не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності, ефективність яких підтверджена досвідом багатьох країн світу. Важливою залишається роль створення інтегрованих структур, які сприяють вдосконаленню економічних методів регулювання діяльності олійно-жирового підкомплексу, запобігають коливанням у ресурсозабезпеченні, тим самим стабілізуючи безпосередньо виробництво продукції.

Економіка України і, зокрема, її продовольчий сектор, в умовах ринку потребує корінних і радикальних реформ в управлінні, трансформації його галузевої і територіальної структури, створення раціональних економічних систем. В роботі в теоретико-методологічному і практичному плані розкрита соціально-економічна сутність олійно-жирового комплексу, закономірності і особливості, принципи розвитку і розміщення. Виробнича і територіальна організація олійно-жирового комплексу розглядається в динаміці, як процес територіального зосередження і взаємодії виробничих, ринкових і обслуговуючих структур.

 На основі аналізу  структурно-динамічних співвідношень  виявлені основні проблеми олійно-жирового  комплексу, серед яких найбільш  гострими є падіння більшості  економічних показників, зумовлене  розривом господарських зв`язків, нестачею сировинних ресурсів, високим  рівнем зношеності основних фондів, недосконалою ціновою і митно-тарифною  політикою.

 Однак, починаючи з 2002 р. в ОЖК і, зокрема в системі  асоціації “Укроліяпром”, спостерігається поступова стабілізація ситуації, підтвердженням чого може бути зростання експорту готової продукції, зменшення вивезення за рубежі країни насіння соняшнику. Реалізуються заходи щодо збереження конкурентних переваг України на ринку соняшникової олії

 Концепція включає  аналіз умов ринкової трансформації  економіки, запровадження інноваційно-інвестиційної  моделі розвитку, структурну перебудову  комплексу.

 Розроблена система  пріоритетів у складі фінансових, функціональних, виробничих, інноваційно-інвестиційний  соціальних та інфраструктурних, яка доповнюється схемою поетапного  аналізу і моніторингу національного  і міжнародних ринків олійно-жирової  продукції. Сформульована узагальнена функціональна схема державного регулювання олійно-жирового комплексу, впровадження якої сприяє досягненню функціонально-галузевої і регіональної збалансованості розвитку, підвищенню ефективності механізмів регулювання, подолання або зниження негативного впливу сукупності різного роду ризиків.

 Дослідження сучасного  фінансового стану підприємств  свідчить про погіршення фінансово-економічної  ситуації багатьох з них, що  потребує проведення цілеспрямованих  заходів реструктуризації підприємств  та їх систем як процесу, результати  якого сприятимуть фінансовому  оздоровленню підприємств, зміні  їх структури, методів управління  та ін.

 Забезпечення ринкової  трансформації олійно-жирового комплексу, базових змін в розміщенні, реструктуризації  і підвищенні ефективності виробництва  розглядається як загальнодержавний  проект, а не як функція будь-якого  міністерства. Зміцнення позиції  українського олійно-жирового комплексу  на внутрішньому і зовнішньому  ринках залежить від стратегічного, обґрунтованого регулювання, стійкого  функціонування і розвитку економічних  систем різного рівня, запровадження  ефективного організаційно-економічного  механізму здійснення прогресивних  змін, формування правової основи  для проведення ефективної інноваційно-інвестиційної  політики.

 З метою удосконалення  регулювання діяльності олійно-жирового  комплексу, посилення його конкурентних  переваг поряд з реформуванням  організаційної і управлінської  структури та системи взаємодії  комплексу з регіонами в роботі  обґрунтовано ряд заходів. До  них відносяться: застосування високоефективних  методів діяльності, технологій, нових  товарів та послуг; поліпшення  матеріально-технічної бази з  використанням лізингових схем  фінансування; вивчення стану і  перспектив розвитку товарної  кон`юнктури національного, регіональних  і зовнішніх ринків; орієнтація  галузі на вимоги ринку; активний  вплив на формування ринку  олійно-жирової продукції; стимулювання  збуту. В роботі представлена  розроблена система показників ефективності олійно-жирового комплексу, а також конкретні напрями дерегулювання діяльності.

 З урахуванням загострення  конкуренції на світових ринках  стратегія підвищення конкурентоспроможності  вітчизняного олійно-жирового комплексу  має базуватися на формуванні  дієздатних кластерів, до складу  яких залучаються підприємства-лідери  і технологічно пов`язані з  ними спеціалізовані виробництва  цієї чи суміжної галузі. В  роботі дається визначення поняття  кластерів і формулюються перспективні  завдання їх розвитку в регіонах  України.

Як показали дослідження, основою забезпечення ефективного розвитку олійно-жирового комплексу є здійснення реструктуризації підприємств, систем управління та покращення фінансового стану.

 Пропонується створення  сучасної регіональної системи  державної підтримки підприємницької  діяльності у сфері олійно-жирового  комплексу, для чого виділено  шість основних груп факторів, які визначають ефективність  виробництва та запропоновано  групу відповідних показників  оцінки. Організаційно-економічний  механізм регулювання розвитку  й розміщення олійно-жирового  комплексу демонструє рисунок.

 Така структурно-динамічна  характеристика масложирової промисловості та запропоновані вище заходи для удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання розвитку й розміщення олійно-жирового комплексу передбачають можливість його зміцнення на внутрішньому й зовнішньому ринках.

 Забезпечення ринкової  трансформації масложирового комплексу, підвищення ефективності його виробництва можливе за умов затвердження загальнодержавного проекту розвитку.

Підвищення ефективності і дієвості ресурсного і виробничого потенціалу масложирового комплексу України (невикористовувані потужності, сировинна база, розгалужені виробничі зв’язки, виходи на ринки, кваліфіковані кадри) зумовило необхідність розробки і впровадження організаційно-економічного механізму регулювання його діяльності, успішне функціонування якого пов’язане з вирішенням інноваційно-інвестиційних, структурних, технологічних, соціально-економічних проблем, систематизованих в роботі. У зв’язку з цим визначена схема системоутворюючих чинників і показників, які прямо чи побічно впливають на виробничі і регіональні пропорції. Обґрунтована потреба у створенні системи підтримки підприємницької діяльності, запропоновані структура і зміст якої відповідають сучасним реаліям і враховують перспективні зрушення в розвитку масложирового виробництва та специфіки регіонів і територіально-виробничих комплексів.