Розвиток підприємництва в Україні. Види і форми підприємництва в Україні

 

Ефективне використання виробничих потужностей та виробничих фондів має важливе значення для підприємства, оскільки їх повніше використання сприяє зменшенню потреб у введені в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції.

Ефективність використання основних виробничих фондів визначається такими показниками як фондовіддача, фондоємність, фондоозброєність праці.

     ,  г.о./г.о.      (2.26)

де Фв – фондовіддача, яка показує, скільки товарної продукції знімається з кожної грошової одиниці вартості основних виробничих фондів (г.о./ г.о.);

ТП – товарна продукція, г.о.;

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів може бути розрахована:

, г.о.              (2.27)

де ОВФпР, ОВФкР – балансова вартість основних виробничих фондів відповідно на початок і кінець року, г.о.

Балансова вартість основних виробничих фондів на кінець року у порівнянні з їх величиною на початок року зменшується на суму амортизаційних відрахувань і вартості реалізованих непотрібних основних виробничих фондів (виведених) (додаток Д).

ОВФКР = ОВФПР – АРІЧН - ОВФВИВ, г.о.    (2.28)

ОВФКР = 64000 – 7738,88 – 8000  = 48261,12 тис. г.о.

 тис. г.о.

,  г.о./г.о.

, г.о./г.о.    (2.29)

де Фє – фондоємність, г.о./г.о.;

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

ТП – товарна продукція, г.о.

 г.о./г.о. 

Фондоозброєність праці дорівнює:

 г.о./чол.    (2.30)

де ФОЗ – фондоозброєність, г.о./чол.;

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

ЧПВП – чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

 г.о./чол.

У системі показників ефективності використання оборотних фондів основними є показники оборотності оборотних засобів: коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту, коефіцієнт закріплення. Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству сум грошових коштів для здійснення процесу виробництва і реалізації продукції.

Коефіцієнт оборотності визначається за формулою:

,      (2.31)

де Коб – коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

РП – реалізована продукція за рік, г.о.;

ОЗ – сума нормованих оборотних засобів, г.о.

оборотів

Тривалість обороту визначається за формулою:

  дні     (2.32)

де Тоб – тривалість одного обороту, днів;

Коб – коефіцієнт оборотності оборотних засобів.

  день

Коефіцієнт закріплення ОЗ визначається за формулою:

,     (2.33)

 г.о./г.о.

Узагальненим показником ефективності діяльності підприємства є його рентабельність (або норма прибутку), що обчислюється за формулою:

,     (2.34)

де Р – рентабельність підприємства, %

ОВФср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

ОЗ – вартість нормованих оборотних засобів, г.о.

ПБАЛ = ТП – СЗАГ,                                        (2.35)

де СЗАГ – загальна собівартість виробленої продукції, тис. г.о.

СЗАГ = 1350 × 131,14 + 1360 × 137,65 + 1320 × 48,35 = 428061,816  тис. г.о.

ПБАЛ = 527731,68 – 428061,816 = 99669,86 тис. г.о.

,

 

2.3. Складання собівартості товарної продукції і

визначення ії структури

 

У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-економічних заходів тощо.

Перший елемент - матеріальні витрати:

ВМАТ = 1350 × 0,31 × 131,14 + 1360 × 0,34 × 137,65 + 1320 ×0,41 × 48,35 = =14469,20 тис. г.о.

Другий елемент собівартості – оплата праці – містить основну і додаткову заробітну плату робітників-відрядників:

ФЗПВІДР = 93507,38 тис. г.о

Третій елемент – відрахування у соціальні фонди – визначається, виходячи з величини оплати праці і встановлених відсотків відрахувань.

Відрах = 93507,38 × 0,38 = 35532,80 тис. г.о

Четвертий елемент – витрати на утримання та експлуатацію обладнання. Розраховуються за допомогою таблиці 2.9.

Таблиця 2.10

Кошторис витрат за статтею “Витрати на утримання

та експлуатацію обладнання ”

№ з/п	Стаття витрат	Сума, тис. г.о
1	Річний фонд заробітної плати допоміжних працівників	17513,68
2	Відрахування від ЗП допоміжних працівників (38%)	6655,20
3	Річний фонд заробітної плати чергового та ремонтного персоналу	15,36
4	Відрахування від ЗП чергового та ремонтного персоналу (38%)	5,84
5	Амортизаційні відрахування групи 4	4486,40
6	Амортизаційні відрахування групи 5	640,00
7	Амортизаційні відрахування групи 6	960,00
8	Витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (4 -6 груп ОВФ, 5% від їх середньорічної вартості)	1760,00
	Усього:	17513,68

 

П’ятий елемент – цехові витрати (таблиця 2.11).

 

Таблиця 2.11

Кошторис витрат за статтею “Цехові витрати”

№ з/п	Стаття витрат	Сума, тис. г.о.
1	ЗП керівників, спеціалістів, службовців	15751,63
2	Відрахування від заробітної плати (38%)	5985,62
3	Амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд	1440,00
4	Витрати на ремонт будівель та споруд (2% від вартості)	576,00
5	Витрати на охорону праці (20% від ФЗППВП)	31,23
	Усього:	23784,48

 

П¢ятий елемент – інші витрати – розраховується як різниця між загальною собівартістю усього випуску товарної продукції і сумою попередніх елементів.

ВІНШ = 428061,816  - 14469,20 – 93507,38 – 35532,80 – 32036,47 – 7428,85 =

= 114859,11 тис. г.о.

Для визначення внеску кожного елементу уся собівартість приймається як 100%, потім розрахувати долю кожного елементу у відсотках; дані навести у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

 

Структура собівартості товарної продукції

 

№ з/п	Назва елементу	Сума, тис. г.о.	%
1	Матеріальні витрати	144697,20	33,80
2	Заробітна плата робітників-відрядників	93507,38	21,84
3	Відрахування від заробітної плати	35532,80	8,30
4	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання	32036,47	7,48
5	Цехові витрати	23784,48	5,56
6	Інші витрати	98503,48	23,01
	Загальна собівартість	428061,816	100

 

ΔВІНШ = 98503,48 × 0,1 = 9850,3 тис. г.о.

П(ПЛ) = П(БАЗ) +ΔП

П(ПЛ) = 99669,86 + 9850,3 = 111155,76 тис. г.о.

При зменшені елементу “інші витрати” на 10% прибуток збільшиться на 9,88%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5 Визначення цін на  продукцію, формування і розподіл прибутку підприємства

 

За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток виробництва є ціна.

 

Повна собівартість	Прибуток	Акцизний збір	ПДВ	Націнка збутової організації			Націнка торговельної організації
Ціна оптова
Ціна відпускна				Витрати	Прибуток	ПДВ	Витрати	Прибуток	ПДВ
Ціна збутова
Ціна роздрібна

 

Рис. 1. Структура ціни одиниці виробу

 

ЦА = 1687,5 × 1,15 × 1,2 = 2328,75 г.о.,

Ц.В = 1632 × 1,10 × 1,2 = 2154,24 г.о.,

ЦС = 1689,6 × 1,2 = 2027,52 г.о.

 

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Величина прибутку характеризує фінансові результати роботи підприємства та визначає його фінансовий стан.

 

ПБАЛ = 527731,68 – 428061,816 + 8000 = 107669,86 тис. г.о.

 

Чистий прибуток, що залишається на підприємстві, дорівнює 77% від ПЗАГ:

ПЧИСТ = 107669,86 × 0,77 = 82905,79 тис. г.о.

цей прибуток орієнтовано розподіляється за схемою (у відсотках):

резервний фонд -                   5

фонд розвитку виробництва, науки і техніки -    50

фонд соціального розвитку -       15

фонд матеріального заохочування -               30

 

Фонди соціального розвитку і матеріального заохочування формуються лише за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві;

РФ	4145,29     тис. г.о.
ФРВНТ	41452,90 тис. г.о.
ФСР	12435,87  тис. г.о.
ФМЗ	24871,74 тис. г.о.

ФРВНТ має і інші джерела (амортизаційні відрахування), тому його загальна величина складе:

ФРВНТЗАГ = 41452,90 + 7738,88 = 49191,78 тис. г.о.

Якщо припустити, що ФРВНТЗАГ буде спрямований на придбання нових основних виробничих фондів, то можна розрахувати коефіцієнт оновлення за формулою

                                                    (2.36)

 

де Конов – коефіцієнт оновлення;

ОВФвв – вартість введених основних виробничих фондів за певний період, г.о.;

ОВФкР – вартість основних виробничих фондів на кінець року, г.о.

Величина одержаного коефіцієнта оновлення показує, що у підприємства достатньо коштів на реконструкцію підприємства.

 

2.6. Виконання підприємством обов’язків перед бюджетом і соціальними фондами

 

Найважливішим елементом ринкового господарства є його фінансово-бюджетне регулювання та грошово-кредитна політика держави. Одним з головних важелів державного регулювання є податкова політика. Згідно з Податковим кодексом України запроваджено низку податків, зборів та обов’язкових платежів. При цьому відповідні податки й платежі зараховуються частково або повністю до бюджетів різних рівнів. З-поміж податкових надходжень та обов’язкових платежів у бюджет основними є податок на додану вартість (у середньому 50 % цих надходжень), податок на прибуток (приблизно третина) та акцизний збір (решта).

Підприємство обов’язково сплачує до бюджетів:

1. податок на прибуток – є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство і виплачується з його прибутку (доходу); базова ставка встановлення на рівні 23 % від П.
2. акцизний збір – це непрямий податок, встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і включається до їхньої ціни;
3. податок на додану вартість також належить до непрямих податків; який виступає у формі частини новоствореної вартості, яка сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт чи надання послуг.

Податок на прибуток складатиме:

ПП = 107669,86 × 0,23 = 2464,068 тис. г.о.

Сума акцизного збору, що сплачує підприємство як виробник підакцизного товару можна визначити за формулою

                                             (2.3)

де АЗзаг - загальна сума акцизних зборів, що сплачується підприємством, г.о.;

ВПi – випуск продукції і-ого найменування, шт;