Розвиток підприємництва в Україні. Види і форми підприємництва в Україні

Нормативно-правове регулювання процесу банкрутства в Україні ґрунтується на Законах України «Про банкрутство», «Про банки і банківську діяльність», «Про аудиторську діяльність», а також на Арбітражному процесуальному кодексі України. Слід зазначити, що суб'єктом банкрутства можуть стати підприємницькі структури або державні підприємства, що неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Однак неспроможний суб'єкт господарювання на цьому етапі ще не є банкрутом. Він визнається таким тільки з рішення господарського суду. До прийняття такої ухвали йому надається можливість вийти зі стану неспроможності через процедуру санації.

Санація (від лат. - оздоровлення, лікування) - це система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств чи великих промислових об'єднань, банків, інших державних і бізнесових структур. Умовами санації можуть бути: випуск нових акцій або облігацій для залучення грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; зменшення процентних виплат на облігації, випущені підприємством, та відстрочення їх погашення; реструктуризація короткострокової заборгованості в довгострокову; ліквідація нерентабельного підприємства і створення на його базі нового; зміна форми власності підприємства; структурна перебудова виробництва, у тому числі можливість переходу на випуск більш рентабельної продукції, поділ, злиття або створення дочірніх підприємств; зміна ринків збуту; зміна сировинної бази; інші заходи, спрямовані на оздоровлення фінансово неспроможного підприємства.

Отже, основна мета інституту банкрутства - не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів і держави. Тому банкрутство є дійовим засобом державного регулювання, за допомогою якого вирішуються проблеми економічних відносин між різними суб'єктами ринку, формується система захисту державою інтересів кожного та створюється підприємницьке середовище на цивілізованих засадах.

 

 

 

 

 

 

 

 

2. РОЗРАХУНКИ ОСНОВНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1. Визначення виробничої програми підприємства

 

Розрахунок виробничої потужності є найважливішим етапом обґрунтування виробничої програми підприємства. На його основі плануються обсяги випуску продукції, складаються баланси потужностей, визначаються обсяги необхідних капіталовкладень. Виробнича потужність – це максимально можливий обсяг випуску продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантаженні обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність (в умовних одиницях, оскільки виробництво багатономенклатурне) обчислюється:

ВП = , ум. одиниць    (2.1)

де ВПі – виробнича потужність обладнання з випуску і-го виду продукції;

Виробнича потужність і-го виду продукції визначається за формулою:

ВПі  = КОБ × ППАСП × ТЕФ, одиниць   (2.2)

де КОБ – кількість одиниць обладнання, одиниці;

ППАСП – паспортна продуктивність одиниці обладнання, один./годину.

ТЕФ – ефективний фонд часу обладнання за рік, годин.

 

ВПА  = 8 × 2,5 × 7900 = 158000 одиниць

ВПВ  = 6 × 3,3 × 7900 = 156420 одиниць

ВПС  = 4 × 1,8 × 7900 = 56880 одиниць

ВП = 158000 + 156420 + 56880 = 371300 ум. одиниць

Для визначення виробничої програми підприємства використовують натуральні, трудові і вартісні показники.

Натуральні показники – це обсяг продукції в натуральних одиницях за номенклатурою. Обсяг виробництва кожного виробу у тисячах ум.о. визначається за допомогою формули:

Ni = КВП × ВПi ,   ум. одиниць                          (2.3)

 

де   КВП – коефіцієнт використання виробничої потужності

NА = 0,83 × 158000 = 131140 одиниць

NВ = 0,88 × 156420 = 137649,6 одиниць

NС = 0,85 × 56880 = 48348 одиниць

N = 131140 + 137649,6 + 48348 = 317137,6 ум. одиниць

Маючи трудомісткість одиниці продукції кожного найменування і означену завданням кількість, розраховується виробнича  програма у трудових показниках, тобто розраховується трудомісткість всієї виробничої програми. Розрахунки оформлюються в вигляді таблиці 2.1.

 

 

Таблиця 2.1

Трудомісткість всієї виробничої програми

Продукція	Кількість одиниць продукції, тис. у.о.	Трудомісткість технологічна один. продукції, нормо-годин	Трудомісткість технологічна всьго обсягу, тис. нормо-годин
А	131,14	17,5	2294,95
В	137,65	21	2890,64
С	48,35	14	676,87
Всього	317,134		5862,46

 

Для розрахунку виробничої програми у вартісних показниках необхідно насамперед визначити структуру ціни одиниці виробу. При розрахунку оптової ціни прибуток визначається у відсотках до собівартості. Цей відсоток характеризує прибутковість підприємства і має назву рентабельності.

Рентабельність продукції обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів):

         ,                                      (2.4)

 

де Pi – рентабельність продукції і-ого найменування (у відсотках);

 Пі – прибуток підприємства від реалізації одиниці означеної продукції, грошові одиниці (г.о.);

Ci – повна собівартість одиниці означеної продукції, г.о.;

За означеною у завданні рентабельністю продукції (додаток Г) розраховується оптова ціна одиниці продукції і-ого найменування:

Цопт.і = Сі + Пі, г.о.,                        (2.5)

Цопт.А = 1350 + 1350× 0,25 = 1687,5  г.о.,

Цопт.А = 1360 + 1360 × 0,20 = 1632  г.о.,

Цопт.А = 1320 + 1320 × 0,28 = 1689,6  г.о.,

Тоді товарна продукція, що підготовлена для постачання споживачам, визначається як:

ТП = + ВРП, г.о ,    (2.6)

де ТП – обсяг товарної продукції;

Ni – випуск продукції і-ого найменування (в натуральних одиницях);

Ц.і – оптова ціна підприємства одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

ВРП – вартість робіт промислового призначення для інших підприємств, г.о.

n – номенклатура продукції.

ТП = 1687,5 × 131,14 + 1632 × 137,65 + 1689,6 × 48,35 + 100 = 527731,68 тис. г.о.

Реалізована продукція підприємства – це вартість відвантаженої продукції, за яку на рахунок підприємства-постачальника надійшли кошти у зазначений термін; реалізована продукція визначається за формулою

РП = ТП + ГПп – ГПк, г.о.                    (2.7)

де РП – реалізована продукція, г.о.;

ТП – товарна продукція, г.о.;

ГПп, ГПк – готова продукція, яка знаходиться на складі або відвантажена відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о. 

РП = 527731,68 + 300 – 800 = 527231,68 тис. г.о.

Таким чином, реалізована продукція в даному разі буде відрізнятися від товарної на величину зміни залишків готової продукції на складі.

У валову продукцію включають (у вартісному виразі) всю продукцію незалежно від ступеня її готовності; валова продукція визначається за формулою:

 

ВП = ТП + ВЗНКР – ВЗНПР, г.о.       (2.8)

де ВП – валова продукція, г.о.;

ТП – товарна продукція, г.о.;

ВЗНКР, ВЗНПР – вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець зазначеного терміну, г.о.

ВП = 527731,68  + 870 – 1500 = 527101,68 тис. г.о.

   Нормативно-чиста продукція, як відомо, відображає знову утворену вартість і обчислюється за такою формулою

                  (2.9)

де ЧПН – обсяг нормативно-чистої продукції, г.о;

Ni – випуск продукції і-ого найменування в натуральних одиницях, шт;

НЧПі – норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування, г.о.;

n – номенклатура;

ВРП¢ - вартість робіт промислового призначення, яка враховує лише заробітну плату працівників з відрахуванням у соціальні фонди і нормований прибуток, г.о. (Додаток Г);

 Норматив одиниці чистої продукції і-ого найменування розраховується за формулою

НЧПі = ЗПрі + КЗП×  ЗПрі + Пні,  г.о.   (2.10)

де НЧПі – норматив одиниці чистої продукції, г.о.;

ЗПрі – заробітна плата (основна і додаткова) з відрахуваннями підприємства у соціальні фонди (які складають 38% від суми основної і додаткової заробітної плати тих робітників, що виготовляють одиницю продукції і-ого найменування);

Кзп – коефіцієнт заробітної плати, який дозволяє враховувати витрати на заробітну плату з відрахуваннями інших категорій виробничого персоналу крім робітників – відрядників, (величину коефіцієнту наведено в додатку Д);

Пні – нормативний прибуток на одиницю продукції і-ого найменування, г.о.;

ЗПі = Тстi ´ ti ´ КДЗП ´ КВФ, г.о.   (2.11)

де ЗПі – заробітна плата (основна і додаткова) з відрахуванням підприємства у соціальні фонди за виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

Тстi – година тарифна ставка розряду, за яким тарифікована робота по

виготовленню одиниці продукції і-ого найменування, г.о./година;

ti – норма часу (трудомісткість технологічна) на виготовлення одиниці

продукції і-ого найменування, нормо-години;

КДЗП – коефіцієнт, що враховує додаткову заробітну плату;

КВФ – коефіцієнт, що враховує відрахування у соціальні фонди.

ЗПрА  = 10,34 × 17,5 × 1,23 × 1,38 = 448,43  г.о.

ЗПрВ  = 9,82 × 21 × 1,23 × 1,38 = 511,06  г.о.

ЗПрС  = 10,07 × 14 × 1,23 × 1,38 = 510,09  г.о.

, г.о.                          (2.12)

де ПНі – нормативний прибуток на одиницю продукції і-ого найменування, г.о.;

Сі – повна собівартість одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

СМі – витрати на матеріали для виготовлення одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

РНі – нормативна рентабельність, розрахована по відношенню до собівартості без матеріальних витрат, %.

 г.о.

 г.о.

 г.о.

Тоді:

НЧПА = 448,43 + 0,46 × 448,43 + 288,77 = 943,47 г.о.

НЧПВ = 511,06 + 0,46 × 511,06 + 206,45 = 952,59 г.о.

НЧПС = 510,09 + 0,46 × 510,09 + 233,64 = 978,37 г.о.

ЧПН = 943,47 × 131,14 + 952,59 × 137,65 + 978,37 × 48,35 + 35 = 302188,01 тис. г.о.

Доцільно усі розраховані показники навести у таблиці 2.2.

 

 

Таблиця 2.2

Показники виробничої програми підприємства

Назва показника	Одиниці вимірювання	Показники
Трудовий	тис. нормо-годин	5862,46
Товарна продукція	тис. г.о.	527731,68
Прибуток	тис. г.о.	99569,862
Реалізована продукція	тис. г.о.	527231,68
Валова продукція	тис. г.о.	527101,68
Нормативно-чиста продукція	тис. г.о.	302188,01

 

 

2.2 Визначення трудових  ресурсів і ефективності їх  використання

 

Окреслюючи цілі та напрямки розвитку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для їхньої реалізації ресурси, у тому числі трудові. Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, а й на можливий рівень їхнього використання та на аналіз факторів, які впливають на цей рівень.

В цьому розділі розраховані такі групи промислово-виробничого персоналу: робітники, керівники, фахівці, службовці.

На підприємстві встановлено режим роботи у три зміни по 8 годин.

Для виконання розрахунку чисельності використовуються дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Баланс робочого часу

Показник	Безперервне виробництво, 4 бригади, зміна 8 годин
	дні	години
1. Календарний фонд часу	365	2920
- вихідні	91	728
2. Номінальний фонд часу	274	2192
Невиходи, разом	37	296
- неявки за хворобою	6	48
- чергові та додаткові відпустки	28	224
- виконання державних обов’язків	3	24
3. Ефективний фонд часу	237	1896

 

Ефективний фонд часу визначено як різницю номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами.

На підставі даних балансу робочого часу визначено коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

  ,                                           (2.13)

Чисельність персоналу підприємства визначається виходячи з особливостей обслуговування техніки, організації праці і виробництва, обраної структури керування.