Роль банківської системи на грошово-кредитному ринку

З розвитком цих процесів подвоюється вартісна оцінка кредитних  грошей. Вона виражається, з одного боку, як вартість звичайних грошей — їхня купівельна спроможність, тобто як вартість певної маси товарів, що її можна на них придбати, а з іншого — як вартість грошового капіталу, вимірювана нормою відсотка, що отримується від його функціонального застосування.

Такою — дещо складною, але винятково важливою в теоретичному відношенні є загальна обгрунтованість специфіки кредитних грошей, суть якої слід збагнути. Без цього неможливо зрозуміти й наступне коло питань — розібратися в характеристиці конкретних функціональних форм кредитних грошей.

Найпростішою і воднораз найпоширенішою формою кредитних грошей є вексель — цінний папір, що виписується боржником (у ролі останнього може бути не лише приватна особа чи фірма, а й представницький орган держави, як-от скарбниця) і передається його кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактичну метаморфозу товару в грошову форму. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей не вистачає, їх замінює вексель. Особа (фізична чи юридична), що продала свої товари в кредит на підставі виданого їй векселя, має право отримати від покупця гроші лише після певного строку. Але якщо їй потрібні кошти раніше, вона може продати вексель, що знаходиться в її розпорядженні, банкові. Така операція зветься обліком векселів, за здійснення її банк отримує обліковий відсоток. Замість обліку векселів їх власник може отримати у банка позику під заставу останніх.

У випадку, коли векселі  продаються банкам, вони потрапляють у сферу грошового обігу і стають одним із різновидів банківських грошей (банкнотою) — загальновизнаним ліквідним платіжним засобом. Особливістю цих грошей є те, що вони мають опертям видані в кредит реальні матеріальні цінності. Зазначимо й те, що найчастіше векселі погашаються взаємним зарахуванням боргових зобов'язань без готівкових грошей. Так вексельний обіг зменшує потребу в готівкових грошах і певною мірою розширює межі відтворювального процесу.

У кожній країні вексельний обіг регулюється спеціальними нормами вексельного права. У більшості випадків вексельне законодавство закорінене в Женевську вексельну конвенцію 1930 р. Нормативна база вексельного обігу почала формуватись і в Україні. Відповідно до Женевської конвенції у вересні 1992 р. Кабінет Міністрів України та НБУ затвердили «Положення про переказний і простий вексель», а в лютому 1993 р.— «Порядок проведення банками операцій з векселями». Але в дійсності впровадження вексельного обігу, який міг би значною мірою пом'якшити платіжну кризу, здійснюється занадто повільно.

Крім векселів, у сучасній ринковій економіці широко застосовуються й інші форми кредитних грошей. Це — банкнота, суть якої було розглянуто в попередніх темах. З розвитком банківської системи з'явилися банківські чеки, які являють собою письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекотримачеві. Це ж стосується кредитних карток, які для торговельної організації є гарантією відкриття покупцеві кредиту в банку. Специфічною формою кредитних зобов'язань є облігації та акції, а також інші активи, що відповідно до своєї ліквідності широко використовуються у кредитних операціях¹.

Аналіз цих процесів засвідчує, отже, те, що з розвитком  кредиту докорінно змінюється структура  грошових відносин. Кредит спершу істотно обмежує, а потім і взагалі витісняє застосування звичайних грошей — грошей-товару. Водночас він зумовлює виникнення специфічних засобів обігу — спертих на боргові зобов'язання кредитних грошей. Утвердивши себе, кредит утверджує й власні засоби грошового обігу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Поняття «капітал», одним  із різновидів якого є грошовий капітал, багатозначне. Тому в економічній  теорії існує досить багато різних визначень, які загалом відображають різні аспекти реалізації цієї економічної  категорії. Капітал як чинник виробництва має свої особливості. Він є похідним чинником, економічне застосування якого — результат процесу виробництва. Отож у характеристиці капіталу винятково важливим визначенням є те, що за суттю він — похідний (вторинний) чинник виробництва. А тому капітал розглядається як накопичена (минула) праця, або, як на цьому часто наголошується, накопичене багатство, що утворює необхідні умови виробничого процесу. Отже, у визначенні капіталу акцентується увага на тому, що це: а) одна з форм багатства; б) запас уречевлених засобів виробництва, накопичення якого є результатом минулої (уречевленої) праці; використання цього багатства здійснюється у виробничому процесі з метою отримання прибутку.

Кредит як економічний  процес створює самостійні грошові  потоки, що є складовою єдиного грошового обороту і постійно взаємодіють з його іншими потоками — фіскально-бюджетними та грошовим обігом, обслуговуючи процес суспільного відтворення. Проте кредитні потоки займають особливе місце в грошовому обороті. Завдяки емісійній функції банківської системи через кредитні потоки в оборот «вливаються» додаткові маси грошей, необхідні для розширення інших його потоків. Це дуже важлива передумова для успішного функціонування всього грошового обороту та економіки в цілому. Після проходження по всіх потоках сукупного обороту гроші повертаються в кредитні канали і через них вилучаються з обороту через погашення позичок.

Підсумовуючи сказане, маємо можливість зробити теоретичні висновки, які складуть методологічну основу визначення загальної специфіки розвиненої форми кредитних грошей, що нині е провідним різновидом грошей ринкової економіки.

Кредитні гроші є  матеріальним носієм «грошей як капіталу». В них зазначена форма грошей отримує адекватний собі функціональний вираз. Кредитні гроші представляють в обігу не вартість монетарного товару, а відокремлену вартість капіталу; вони е специфічною формою реалізації останньої. Мінова вартість капіталу утворює внутрішню субстанцію кредитних грошей. Сфера безпосереднього застосування кредитних грошей обмежується обігом Г — Т — Г.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит. – К.: ЦУЛ, 2002.
2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніна-центр Ельга, 2000.
3. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Микро- и макроэкономика. – М. 2000.
4. Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 1998.
5. Гальчинський Анатолій. Стабілізація гривні: проблеми та перспективи // Дзеркало тижня. - №17 (392). – Субота 11-17 травня 2002 року.
6. Гроші та кредит / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002.
7. Гроші та кредит / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000.
8. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях / За ред Б. Л. Луціва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000.
9. Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.
10. Дорошенко М.Е. Введение в макроэкономику. – М., 2000.
11. Ивашковский С. Экономика: микро- и макроанализ. – Х., 2000.
12. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.
13. Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. — Соч., т.1. — М., 1955.
14. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит / Під редакцією Л. О. Дробозіної. – Рівне: Вертекс, 2001.

¹ Милль Дж С. Основы политической экономии.— ТП.— М., Прогресс, 1980. — С.261.

¹ Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 1998. – С. 169-176.

¹ Рикардо Д. Основы политической экономии и налогового обложения. — Соч., т.1. — М., 1955. — С. 86.

¹ Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. – С. 177.

¹ Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 1998. – С. 169-176.

¹ Фінанси. Грошовий обіг. Кредит / Під редакцією Л. О. Дробозіної. – Рівне: Вертекс, 2001. – С. 288-289.

¹ Гроші та кредит / За ред. М. I. Савлука. — К., 1992. — С.140—146.

¹ Гроші та кредит / За ред. проф. Б. С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – С. 303.

¹  Гроші та кредит / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкша та ін.; За заг. ред М. І. Савлука. — К., КНЕУ, 2001. – С. 418-422.

¹ Фінанси. Грошовий обіг. Кредит / Під редакцією Л. О. Дробозіної. – Рівне: Вертекс, 2001. – С.288-289.

¹ Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 1998. – С. 184-187.

¹ Гальчинський А.С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 1998. – С. 184-187.