Роль банківської системи на грошово-кредитному ринку

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

 

СДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра макроекономіки та державного управління

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни   «Макроекономіка »

на тему «Роль банківської системи на грошово-кредитному ринку»

 

студентки  4 -го курсу спеціальності фінанси і кредит

 

Ліпіної Марини Костянтинівни

 

 

 

Науковий керівник

к.е.н. , професор Пухтаєвич  Г. О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ — 2012

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ

Розділ 1. Поняття і  основні форми грошового капіталу

Розділ 2. Нагромадження позичкового капіталу

Розділ 3. Вплив кредиту  на капіталізацію грошових відносин

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Головним засобом впливу грошей на розвиток макроекономічних процесів, у т.ч. на процес економічного відтворення, є кредит. Необізнаній з економічною теорією людині здається, що кредитні відносини як давня форма економічних зв'язків між кредитором і позичальником є дуже простими: позичив на якийсь час гроші — вчасно поверни їх, заплативши за це у вигляді відсотка відповідну винагороду. Хто з нас не вдавався до таких дій?! Однак у дійсності кредит є однією з найскладніших за структурою та характером впливу на розвиток процесу виробничого відтворення форм економічних зв'язків. Через те в економічній теорії, зокрема в теорії грошей, існує безліч проблем, які на протязі багатьох десятиріч є предметом дискусій і тому не мають чітких наукових визначень. «Функції кредиту,— писав ще 1848 р. у своїй і досі актуальній книзі “Основи політичної економії» англійський економіст Дж. Ст. Мілль,— викликають стільки нерозумінь і таку плутанину понять, як жодне з інших понять політичної економії»¹.

Про які складнощі  економічної теорії йдеться і  на що попервах слід звернути увагу? Таких  проблем багато. Це, насамперед, чіткість у з'ясуванні змісту понятійного апарату. На фундаменті кредитних відносин формуються різні форми капіталу — грошовий, лихварський, позичковий, банківський. Який зміст цих понять і якою є специфіка економічних відносин, що ними виражається. На це, власне вихідне, питання в теорії кредиту не завжди дається вичерпна відповідь.

Актуальність обраної для написання теми самостійної роботи зумовлена тим фактом, що фундаментом, на якому споруджується вся система кредиту, є мобілізація й нагромадження банківсько-кредитними установами тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капиталу. Цілком зрозуміло, що коли такого нагромадження не відбувається, то й сам кредит стає неможливим у цьому випадку необхідних коштів, що їх можна було б давати в борг, престо не існує.

Метою реферату стало вивчення наступних питань – поняття і основних форм грошового капіталу, нагромадження позичкового капіталу, впливу кредиту на капіталізацію грошових відносин.

 Для досягнення поставленої мети використовувалася наступна література: Савлука М.І. “Гроші та кредит”, Івасіва Б.С. “Гроші та кредит”, Гальчинського А.С. “Теорія грошей” та інші.

Самостійна робота складається з вступу, розділу 1 “Поняття і основні форми грошового капіталу”, розділу 2 “Нагормадження позичкового капіталу”, розділу 3 “Вплив кредиту на капіталізацію грошових відносин” та висновків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Поняття і  основні форми грошового капіталу

 

 

Поняття «капітал», одним  із різновидів якого є грошовий капітал, багатозначне. Тому в економічній теорії існує досить багато різних визначень, які загалом відображають різні аспекти реалізації цієї економічної категорії. Торкнемося цього питання докладніше. Це допоможе нам грунтовніше розібратися в понятійному апараті, що використовується при характеристиці процесу нагромадження позичкового капіталу, а звідси — розвитку кредитних відносин.

Капітал як чинник виробництва  має свої особливості. Він є похідним чинником, економічне застосування якого — результат процесу виробництва. Скажімо, ви будуєте текстильну фабрику, а потім використовуєте її як чинник виробництва чоловічих сорочок; ви збираєте комп'ютер, потім використовуєте його при навчанні студентів і т.ін.

Отож у характеристиці капіталу винятково важливим визначенням є те, що за суттю він — похідний (вторинний) чинник виробництва. А тому капітал розглядається як накопичена (минула) праця, або, як на цьому часто наголошується, накопичене багатство, що утворює необхідні умови виробничого процесу. За висловом А.Сміта, капітал — це певний запас уречевлених засобів виробництва. Запаси, за його оцінкою, діляться на дві частини' одна з них іде на споживання, інша — на цілі подальшого виробництва А відтак капіталом вважається накопичене багатство, що утворюється перевищенням виробництва над споживанням і використовується з метою одержання прибутку¹.

Отже, у визначенні капіталу акцентується увага на тому, що це: а) одна з форм багатства; б) запас уречевлених засобів виробництва, накопичення якого є результатом минулої (уречевленої) праці; використання цього багатства здійснюється у виробничому процесі з метою отримання прибутку. Тому вважається, що капітал являє собою вартість, яка забезпечує отримання додаткової вартості, що це вартість, яка дає прибуток. «Капітал,— писав Д. Рікардо,— репрезентує ту частину багатства країни, яка використовується у виробництві і складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин та інших засобів, необхідних для того, щоб привести в дію нову працю»¹. Капітал, наголошував він, є та частка запасів багатства країни, яка використовується з метою отримання прибутку.

При визначенні поняття  «капітал» акцентується увага ще на одній обставині — підкреслюється, що це є форма запасу багатства  на майбутнє. Капітал — це багатство, що використовується (прямо чи опосередковано) для задоволення не стільки поточних, як майбутніх потреб, це певна «жертва», яку приносить людина в ім'я майбутнього.

Грошовий капітал —  одна з функціональних форм капіталу. В процесі свого обігу капітал  виступає у грошовій, продуктивній і товарних формах. Треба взяти до увага, що грошовий капітал — це не лише певна сума грошей, у вигляді якої кожен індивідуальний капітал вступає в життя, починаючи процес обігу. Це не лише ті кошти, що їх ви спрямовуєте на цілі підприємництва — купівлю засобів виробництва чи інший вид комерційної діяльності. У широкому розумінні грошовий капітал розглядається економічною теорією як вартісна форма всього дійсного капіталу. Так само як кожний товар роздвоюється на дві складові — матеріально-уречевлену та вартісну грані, капітал функціонує у своєму конкретному матеріально-уречевленому втшенні (верстати, сировина, інструменти, товари) та у грошовій (вартісній) формі.

У формі грошового  капіталу стираються специфічні ознаки дійсних чинників виробництва. Для грошового капіталу, який функціонує, немає значення, скажімо, що представляє він в обігу,— йдеться в даному разі про основні чи оборотні фонди, реалізовану продукцію чи товарні запаси. Споживча вартість кожного з них стає в даному разі несуттєвою. Капітал у цьому випадку існує в позбавленій конкретної предметності найбільш абстрактній функціональній формі. Його втіленням стає особливий різновид грошей — гроші як капітал, гроші як носій капітальної (самозростаючої) вартості, зміст яких розглядається в подальшому аналізі.

Відтак можна зазначити, що грошовий капітал має розглядатися як найзагальніша абстрактна форма  капіталу продукування. Водночас при його характеристиці стадія виробництва виступає як проміжний етап, опосереднювальна ланка, зміст якої притлумлюється. На цю обставину треба постійно зважати. Формулою грошового капіталу, що відображає його суть, є Г..Т¹, де Г¹ = Г + ДГ' гроші роблять гроші. Йдеться і про те, що ціль та рушійний мотив функціонування грошового капіталу становить отримання ДГ — приросту грошей порівняно з їх авансовою (Г) сумою.

Поважне уточнення у  визначенні суті й функціонального  призначення грошового капіталу, яке має важливе значення для аналізу специфіки кредиту, було зроблене Й. Шумпетером. Чоловим у його характеристиці капіталу є визначення його впливу на процес економічного розвитку «На наш погляд,— підкреслював вш,— капітал — це поняття, нерозривно пов'язане з процесом розвитку; воно не має ніякого зв'язку із звичайним обігом (тобто з простим економічним відтворенням — А.Г.). Це поняття уособлює тільки той аспект економічних процесів, що пов'язаний виключно з розвитком». Щодо цього капітал визначається Й. Шумпетером як економічний важшь, що дозволяє підприємцеві (особі, яка здатна забезпечувати нові комбінації виробничих ресурсів і реалізувати цим економічний розвиток) отримати в своє розпорядження економічні ресурси (блага), необхідні для досягнення нових цілей та переорієнтації процесу продукування в новому напрямку. Виходячи з цього, грошовий капітал, за визначенням американського вченого, не бере безпосередньої участі у виробництві Він не втілюється в засобах виробництва «Капітал — це фонд купівельної сили». Вказаний фонд складається з грошей та майна, що використовується у процесі продукування Перерахована у гроші немонетарна частка майна, котру можна використати як платіжний засіб у підприємницьких цілях, є також складовою капіталу. «Ми визначаємо капітал,— писав Й. Шумпетер,— як суму грошей та інших платіжних засобів, що в будь-який момент можуть бути представлені в розпорядження підприємцеві». «Лише знаходячись у розпорядженні цієї особи,— наголошує він,— платіжні засоби здатні виконувати функцію капіталу».

Розглянуті питання  дають можливість зрозуміти принципову різницю між визначенням грошового і позичкового капіталу. Поняття «грошовий капітал» значно ширше за змістом вщ поняття «позичковий капітал». Грошовий капітал втілюється у різні функціональні форми, однією з яких і е позичковий капітал. Аналізуючи процес нагромадження останнього, слід з'ясувати зміст іще одного поняття. Ідеться про лихварський капітал, що розглядається економічною теорією ж історичний та логічний попередник капіталу позичкового.

Позичковий та лихварський  капітали мають у своїх економічних  характеристиках багато спільного. Ідеться про два різновиди грошового капіталу, які, з одного боку, пов'язані з нагромадженням кредитних ресурсів, а з іншого — застосовуються з метою отримання відсотка.

Воднораз зазначені  різновиди капіталу суттєво різняться між собою. Вказані відмінності пов'язані найперше зі ступенем їхньої зрілості. Лихварський капітал — найпростіша, елементарна форма грошового капіталу, розвиток якої найбільшою мірою відповідає специфіці докапіталістичних економічних відносин. Це функціональний попередник позичкового капіталу, всебічний розвиток якого спирається на принципи капіталістичних методів економічного розвитку¹.

Якщо позичковий капітал  органічно пов'язаний з банківським капіталом, то лихварський — з торговельним. Ідеться, власне, про різновид грошово-торговельного капіталу, який нагромаджується для надання позик головно споживчого характеру. Він не служить цілям розвитку виробництва чи підприємництва. Вказана форма капіталу використовується не для реалізації принципу «гроші роблять гроші», а для задоволення некомерційних і невиробничих цілей.

Лихварський капітал  набув найбільшого поширення  а античному світі, зокрема в  Давньому Римі, а також у країнах  з розвиненою системою феодальних відносин. Два прошарки населення феодального  суспільства складали соціальну базу розвитку лихварства. Це, по-перше, марнотратна знать, переважно земельні власники, які постійно вдавалися до грошових позичок внаслідок невідповідності своїх доходів надмірним витратам, і, по-друге, дрібні товаровиробники — селяни, ремісники, які часто вимушені були жити в борг — постійно позичати гроші для задоволення поточних споживчих потреб.

Не будучи пов'язаними  з підприємницькою діяльністю, такі позики завжди породжували гостру проблему їх погашення. Як можна було розплатитися з боргами? Можливих способів вирішення цього нагального питання лишалося небагато. Це — обмеження рівня майбутніх споживань або посилення залежності від кредитора. В обох випадках лихварська позичка підривала античну й феодальну форми власності, спричиняла зубожіння не лише дрібних виробників, а й панівної знаті; навіть з погляду етики вона вважалася одіозною.

Однак це не дає пщстав для повного заперечення історичної місії лихварського капіталу в розвитку економічного прогресу. Мається на увазі його вплив на трансформацію античної та феодальної форми господарювання в капіталістичну. Особливої ваги набуло нагромадження грошового капіталу і формування на його базі банківської справи як підвалини якісних перетворень у методах економічного розвитку.

Розглянемо характерну особливість лихварського капіталу. Лихварство як специфічний вид економічної діяльності сформувалося завдяки реалізації функції грошей як засобу платежу та розвиткові кредитних відносин. Навіть більше, зазначена функція отримала найбільший простір для свого застосування якраз унаслідок розвою лихварської справи. Водночас потреби поглиблення кредиту, що диктувалися об'єктивними передумовами економічного прогресу, стали основою самозаперечення лихварства як визначальної форми нагромадження та функціонального використання грошового капіталу. Посилюючи заборгованість суб'єктів кредитування і підриваючи цим можливості самовідтворення екойомічної бази їхнього розвитку, лихвар тим самим підривав і базу власного розвитку. За цих обставин, ясна річ, лихварський капітал як такий не міг суттєво вплинути на зміну дійсних економічних відносин і способу виробництва.