Попит на ринку праці

За адміністративними  даними державної служби зайнятості кількість вільних робочих місць (вакансій) на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2008р. становила 91,1 тис., що на 46,3% менше, ніж на кінець 2007р. Навантаження незайнятого населення порівняно з 2007р. зросло майже вдвічі та на кінець 2008р. становило 96 осіб на 10 вільних робочих місць (вакансій).  Динаміку попиту та пропозиції характеризують дані, наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Попит та пропозиція робочої сили

(на  кінець року)

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку, тис. осіб			Потреба підприємств  у працівниках на заміщення вільних робочих місць (вакансій), тис. осіб			Навантаження  незайнятого населення на 10 вільних  робочих місць (вакансій), осіб
	2007р	2008р.	2009р.	2007р.	2008р.	2009р.	2007р.	2008р	2009р.
Січень	823,2	691,2	930,0	177,7	175,0	86,5	46	39	108
Лютий	838,2	693,6	924,9	174,4	182,6	78,5	48	38	118
Березень	803,1	659,6	897,8	194,6	194,6	84,5	41	34	106
Квітень	757,4	624,1	827,4	200,7	194,7	85,1	38	32	97
Травень	707,7	592,1	752,0	212,4	205,6	85,3	33	29	88
Червень	656,2	555,0	671,0	214,8	207,2	76,2	31	27	88
Липень	631,5	537,5	622,1	211,1	201,8	72,3	30	27	86
Серпень	615,4	525,7	584,4	218,1	197,5	72,8	28	27	80
Вересень	599,9	538,2	558,7	213,3	198,6	74,2	28	27	75
Жовтень	578,5	560,5	526,3	207,4	177,5	77,5	28	32	68
Листопад	619,9	694,8	-	195,3	136,8	-	32	51
Грудень	660,3	876,2	-	169,7	91,1	-	39	96

 

 

Зниження потреби в  працівниках на заміщення вільних  робочих місць у грудні 2008р. у  порівнянні з відповідним місяцем 2007р. спостерігалось в усіх видах  економічної діяльності. Найбільше зниження цього показника відбулося в таких видах економічної діяльності, як добувна промисловість (на 69,2%), будівництво (на 63,9%), переробна промисловість (на 61,4%).

За регіонами найбільше  зниження потреби в працівниках  на кінець 2008р., порівняно з відповідним  періодом 2007р., відбулося у Запорізькій (на 71,8%), Кіровоградській (на 69,7%) та Черкаській (на 60,3%) областях. Зростання цього показника спостерігалось лише в Луганській (на 24,9%) та Херсонській (на 4,9%) областях. Навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць (вакансій) за регіонами країни найбільше зросло в Черкаській (з 237 до 767 осіб), Івано-Франківській (з 196 до 482 осіб), Хмельницькій (з 228 до 483 осіб) та Вінницькій (з 146 до 387 осіб) областях.(Додаток 3)

Найбільшою залишається  потреба підприємств у кваліфікованих робітниках з інструментом (22,0% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець 2008р.), робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (15,8%) і працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, промисловості, будівництва та транспорту (15,0%).

Водночас, порівняно з  даними на кінець 2007р., потреба скоротилась  у працівниках найпростіших професій у сільському господарстві – на 54,6%, у кваліфікованих робітниках у галузі точної механіки, ручних ремесел та друкування – на 62,0%, у робітниках, що обслуговують машини, та складальниках машин – на 55,4%, у кваліфікованих робітниках з видобутку корисних копалин і на будівництві – на 61,6%, у працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг – на 25,3%. При цьому зросла потреба підприємств на фахівців у галузі біології, агрономії та медицини – на 5,6%, молодших фахівців у галузі освіти – на 9,2%  (Додаток 4).

Звичайно, підвищення попиту на робочу силу є необхідним, оскільки це дуже важливий фактор для зменшення рівня бідності в Україні. Проте це не панацея. Навіть якщо попит на робочу силу значно зросте і сприятиме підвищенню заробітної плати, багато сімей в Україні все ж не зможуть подоли свою бідність, оскільки вони або на беруть повноцінної участі в ринку праці, або перебувають надто далеко за межею бідності. Навіть дуже велике збільшення попиту на робочу силу не відкидає потреби реформування системи соціального захисту України.

 

2.2. Ринкові фактори,що суттєво впивають на заробітню плату

 

Ситуація на ринку  праці протягом останніх років визначалась  загальним станом економіки району та формувалась під впливом як загальнодержавних, так і регіональних тенденцій її розвитку.

Протягом січня-серпня 2010 року комплекс різноманітних послуг та матеріальне забезпечення у службі зайнятості отримали на 15,7% менше, ніж за 8 місяців минулого року. Також на 6,7% зменшилась чисельність осіб, які звернулись за сприянням у працевлаштуванні.   

Позитивним є той факт, що майже на 21% проти минулого року скоротилась кількість безробітних громадян, що проживають у сільській місцевості, їх питома вага у загальній чисельності осіб, які скористались послугами служби зайнятості, зменшилась з 50,2% до 47,8%.  За 8 місяців 2008 року розширено сферу застосування праці за рахунок створення 453 нових робочих місць. За видами економічної діяльності, найбільша кількість нових робочих місць створена в галузі торгівлі та сервісному обслуговуванні –  58,3%.

До 1990 р. Україна мала систему контролю заробітної плати, типову для більшості країн з централізованим плануванням в економіці. В цій системі є два основних інструменти: контроль фонду заробітної плати як захід макроекономічної ситуації, що обмежує зростання споживання, та контроль за рівнем зарплати й різницею в оплаті праці різних категорій працівників. Фонд заробітної плати затверджувався на загальнодержавному рівні, а потім доводився до окремих підприємств, де розподілявся  між працівниками залежно від шкали заробітної плати або тарифної системи, що застосовувалась у кожній галузі. Отже, уряд визначав рівні заробітної плати та припустиму різницю в оплаті різних видів праці, а також залишав за собою право змінювати рівень зарплати в різних галузях виходячи з політичних та економічних міркувань.

 Дію цієї системи  було призупинено в період  з квітня 1991 р., коли підприємства, відповідно до Закону України  „Про підприємства в Україні”, отримали право самостійно визначати  рівень заробітної плати, але  за умов збереження тарифної сітки, що передбачала різницю в оплаті залежно від посади та умов праці. Така система скоро викликала чимало труднощів, оскільки монопольне становище багатьох підприємств дозволило їм задовольняти свої потреби в коштах заробітної плати (нерідко це відбувалось з „благословення” профспілок) через збільшення цін на продукцію. Ці тенденції призвели до збільшення інфляції, і від такої системи довилось відмовитись.

 Нарахування на  фонд заробітної плати (податки  на робочу силу) і далі створюють  велику прірву між вартістю  праці з точки зору підприємств  і компенсацією, що її отримують  працівники. Працівники також роблять внески до пенсійного фонду (1% суми заробітної плати) і фонду сприяння зайнятості (0,5%).  Податки на робочу силу, особливо для програм, де відсутній зв’язок  між внеском і прибутком, сприяють поширенню бідності, оскільки вони провокують скорочення зайнятості та зниження заробітної плати.[25,112]

Основні показники ринку праці за 2009 р. наведені в Додатку 1.

Заробітна плата  найманих працівників 

У 2008р. збереглася тенденція щодо зростання  рівня номінальної заробітної плати, про що свідчать дані щомісячного  державного статистичного спостереження підприємств з питань статистики праці.

Діаграма 2.1.

Динаміка номінальної  заробітної плати у 2007-2008рр.

  

Середньомісячна номінальна заробітна плата у 2008р. становила 1806 грн. та перевищила на 33,7% відповідний  показник у попередньому році (це є найвищий темп зростання показника за останні 3 роки) й майже втричі  прожитковий мінімум для працездатної особи, що діяв у грудні (669 грн.). Номінальна середня заробітна плата у травні 2009 року виросла на 4,3% у порівнянні із травнем 2008 року.

Одним з основних важелів  політики держави у сфері оплати праці є підвищення в законодавчому  порядку соціальних гарантій – мінімальної  заробітної плати та прожиткового мінімуму. Зокрема впродовж 2008р. мінімальний  рівень оплати праці поступово підвищувався з 515 грн. у січні до 605 грн. у грудні. Розміри мінімальної заробітної плати у 2009 р. наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Мінімальна заробітна плата у 2009 р.

 

Дата	Розмір, грн.
з 01.01.2009	605
з 01.04.2009	625
з 01.07.2009	630
з 01.10.2009	650
з 01.12.2009	669

 

Темпи приросту номінальної  заробітної плати у більшості  видів економічної діяльності в 2009р. перевищували рівні попереднього року і коливалися від 19,2% у лісовому господарстві до 50,2% на підприємствах авіаційного транспорту. Більш високими темпами відбувалося зростання заробітної плати порівняно з 2008р. у видах діяльності з традиційно низьким номінальним рівнем показника: охорона здоров’я, освіта, культура, сільське господарство. У виробничих видах діяльності зростання заробітної плати порівняно з 2008р. відбувалося також більш високими темпами – від 20,7% у виробництві готових металевих виробів, до 41,1% у добуванні паливно-енергетичних корисних копалин.

Диференціація розміру  заробітної плати у 2009р., як і раніше, визначалася видом економічної діяльності. Найбільш оплачуваними в країні були працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, у яких розмір заробітної плати у 2 рази перевищив середній по економіці.

Разом з тим рівень оплати праці працюючих у закладах охорони здоров’я та освіти залишається нижчим на 19,8%–34,8% за середній показник по економіці. Це свідчить про низьку вартість робочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціально важливих послуг. Динаміка рівня заробітної плати за видами економічної діяльності наведена у Додатку 2.

Найвищу заробітну плату  у 2009 р., як і раніше, отримували працівники підприємств м.Києва - 3250 гривень  за місяць (у 1,7 раза більше ніж в  середньому по країні), а також  регіонів, де сконцентровані підприємства гірничо-металургійного комплексу: Донецької, Дніпропетровської, Запорізької областей, а також Київської області (на 0,3–11,6% більше). Найнижчі показники (відповідно на 23,6–27,3% нижче) були у працівників Тернопільської, Чернігівської, Херсонської та Волинської областей.

Завдяки зростанню номінальної  заробітної плати та підвищенню розміру  мінімальної заробітної плати, спостерігається  позитивна тенденція скорочення частки низькооплачуваних і збільшення середньо- та високооплачуваних працівників. Якщо у грудні 2007р. нарахування понад 2000 грн. мали 22,4% працівників, то у 2008р. третина (32,7%).

Діаграма 2.2

Розподіл кількості  найманих працівників за розмірами  номінальної заробітної плати, нарахованої  за грудень 2008 року 

 

 

 

Розподіл працівників  за розмірами заробітної плати свідчить про відсутність залежності розміру зарплати від професійно-кваліфікаційного рівня працівників як у сфері послуг, так і виробництва. Відмінності у рівнях оплати праці спостерігаються у виробничих видах діяльності.

Реальна заробітна плата

Індекс реальної заробітної плати є одним з важливих індикаторів стану рівня життя населення. У 2008р. по відношенню до 2007р. він становив 106,3% (проти 112,5% у 2007р.). Впродовж року (грудень 2008р. до грудня 2007р.) показник навіть зменшився і становив 97,0%. Щорічну динаміку реальної заробітної плати характеризують дані, наведені у таблиці 2.3 . 

Таблиця 2.3. Індекси реальної заробітної плати з 2005-2008рр.

(у відсотках)

	Грудень до грудня попереднього року	До попереднього року	2008р. до відповідного року
2005р.	131,5	120,3	141,5
2006р.	111,7	118,3	119,6
2007р.	110,3	112,5	106,3
2008р.	97,0	106,3	х