Попит на ринку праці

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

 Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару “робоча сила”, а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави[9,120].

 У ринковій економіці  ринок праці охоплює всіх здатних  працювати: як зайнятих, так і  не зайнятих найманою працею.

 Отже, ринок праці  — це ринок найманої праці.  Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення. [3,67]

 Для виникнення, формування  й функціонування ринку праці  необхідні певні умови. Насамперед  мають бути забезпечені правові  умови функціонування цього ринку,  зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім[22,128].

 Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.

 Ринок робочих  місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

 Необхідними умовами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін[5,148].

Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару. Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом)[15,132].

Робоча сила визначається як сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які вживаються на виробництво товарів і послуг. [17,86]

Об`єктами ринку праці також є попит та пропозиція на робочу силу.

Попит на робочу силу — це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

 

Процес формування і  задоволення попиту на робочу силу характеризує така схема (див. схему ):

Схема формування і задоволення попиту на робочу силу

 

 

Пропозиція  робочої сили являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці(їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.) в обмін на фонд життєвих благ.

На неї впливають:

• демографічна ситуація,
• характер і зміст праці,
• інтенсивність вивільнення робочої сили,
• ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів,
• система оплати праці,
• кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

Рішення про пропозицію своєї робочої сили приймають  самі працівники. Важливу роль в  цьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні або релігійні інтереси і т.п.[21,113]

Основним матеріальним стимулом виступає заробітна плата: чим вище її рівень для окремих працівників, тим більше працівників пропонують свій труд і тим більше вони бажають працювати.

Кон'юнктура  ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення.

 Виділяють три типи кон'юнктури:

 • трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається нестача пропозиції праці;

 • трудонадлишкова,  коли існує велика кількість  безробітних і відповідно надлишок  пропозиції праці;

 • рівноважна, коли  попит на працю відповідає її пропозиції [8,132].

 Співвідношення попиту  на робочу силу та її пропозиції складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. Залежність цих величин графічно зображено на рис. 1.1. З малюнка видно, що у міру зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перетину цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто виникає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників. [15,88]

 
 Рис. 1.1. Попит і пропозиція на ринку праці

На практиці загальна і структурна рівновага попиту і пропозиції робочої сили практично є недосяжними. Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили.

Ціна робочої сили виступає у вигляді заробітної плати. Зауважимо, що висока заробітна плата обмежує можливості підприємця в найманні додаткових працівників, скорочуючи попит на них, і навпаки, низький рівень зарплати дає можливість збільшити кількість робочих місць. [19,127]

 Основними суб'єктами ринку праці є роботодавець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець є покупцем цього товару. Для найманого працівника основним джерелом засобів існування й індивідуального відтворення є його праця. Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодавцями і найманими працівниками — держава, профспілки і спілки роботодавців[10,54].

Сучасний ринок праці  виконує такі функції:

• узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;
• забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;
• забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;
• підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;
• формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;
• сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;
• стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;
• впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;
• дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, місткість, кон'юнктуру ринку тощо. [21,27].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЄТАПІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

2.1. Фактори  впливу на попит на ринку  праці

Існує два поняття  попиту на працю. Вузьке поняття виражається лише вільними робочими місцями. Саме таке воно найчастіше присутнє в різних заходах щодо регулювання зайнятості. У широкому понятті попит на працю — вся кількість робочих місць, як вільних, так і зайнятих. Воно випливає з поняття «сукупний попит». Це поняття необхідне під час прогнозування розвитку процесів на ринку праці головним чином на макроекономічному рівні. 
Попит на працю може бути індивідуальним і сукупним. 
Індивідуальний попит на працю — це платоспроможний попит конкретної організації на робочу силу певної якості. Наприклад, попит на водіїв вантажних автомобілів, вальцівників прокатних станів, програмістів, на бухгалтерів і т.п. Такий попит на робочу силу визначає професійно-кваліфікаційний підхід до сегментації ринку праці. 
Особливість індивідуального попиту на робочу силу полягає в тому, що його можна арифметично зіставити з відповідною пропозицією. Скажімо, автобазі потрібно додатково 30 водіїв на вантажні автомобілі, а в даному районі свою працю пропонують 50 водіїв. Тут попит покривається пропозицією. Або навпаки, таких водіїв менше 30 і в цьому разі попит на індивідуальну робочу силу не задовольняється. 
Сукупний попит на робочу силу — це загальна кількість робітників, службовців і спеціалістів різних професій і спеціальностей, які в даний період потрібні на вільні робочі місця і вакансії. У такому випадку просте арифметичне зіставлення кількості вільних робочих місць і вакансій із загальною кількістю незайнятих буде помилковим тому, що на окремі вакансії можуть бути зайві претенденти, а на інші, навпаки, їх може не вистачити в даному районі, місті, області. Тобто розбіжності в структурі та якості пропонованої робочої сили і структурі вільних робочих місць та вакансій у практичній діяльності неминучі. Потрібно не загалом, а лише по кожній професії знати трудоресурсну ситуацію. Саме тому і необхідно приймати запобіжні заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, щоб зробити ринок праці гнучким і запобігти розширенню безробіття з цієї причини. 
Знаючи, які існують фактори і як вони впливають на попит робочої сили, держава може використовувати різні механізми їх регулювання. Розглянемо дані фактори. Передусім — це заробітна плата, про яку вже йшлося. Як ми знаємо, наймачеві робоча сила потрібна не сама по собі, а для виробництва певних товарів і послуг. А тому попит на працю визначається попитом на товари і послуги. Це — другий фактор впливу на попит робочої сили. Але оскільки праця — не єдиний ресурс виробництва, то попит на неї залежить також від стану ринку капіталу і технології виробництва, які також є факторами впливу на попит на працю. 
Таким чином, попит на робочу силу на конкретному ринку праці залежить від економічної кон’юнктури, співвідношення затрат на оплату праці й капіталу та розвитку технології. 
Тепер розглянемо, як саме ці фактори впливають на попит праці. 
1. Почнемо з ціни на робочу силу. Припустимо, що підприємство з якихось причин підвищило заробітну плату працівникам з величини We до W1 (рис. 1.2). Усі інші фактори впливу на попит праці — ціна капіталу, технологія, попит на товари даного підприємства — залишилися без змін. У цьому випадку зросте собівартість продукції, яка стане дорожче і тому неконкурентноспроможною. Підприємець змушений буде скоротити чисельність зайнятих з величини Lе до L1. Тобто перевага віддається меншому масштабу виробництва внаслідок скорочення чисельності працюючих або меншій зайнятості. У даному разі спрацював ефект масштабу. 

Рис.1.2 Вплив зміни ціни на робочу силу та її попит

Однак, якщо замінити умови по інших факторах, то можливий другий варіант, а саме: підприємець скорочує витрати на виробництво шляхом застосування більш продуктивного устаткування і нової технології. Капіталомісткість підвищується, але капітал і технологію необхідно за якісь кошти придбати. І такі кошти знаходяться за рахунок зменшення їх на заробітну плату через скорочення чисельності працюючих. Ціна на продукцію, а звідси і прибутковість підприємства збереглися, але за рахунок того, що капітал замістив робочу силу. Таким чином здійснився ефект заміщення, або заміни. 
2. Припустимо, що зріс попит на товари фірми, а інші чинники (ціна капіталу, ціна праці й технологія) залишилися незмінними. Рівень виробництва товару має збільшитися, якщо фірма максимізує прибуток. У даному випадку ефект масштабу спрацює на підвищення попиту на працю, тобто зайнятості (рис. 1.3) за тієї ж ставки заробітної плати. Крива попиту D переміститься паралельно вправо до D1 , а кількість зайнятих при тій же заробітній платі We зросте з Le до L1. Отже, зі збільшенням попиту на товари і послуги при інших незмінних факторах зростає зайнятість. Шляхи до цього такі: вводяться в дію законсервоване устаткування, додаткові зміни роботи тощо. 

Рис.1.3 Зміна зайнятості при зростанні  обсягу виробництва

3. Припустимо, що змінюються умови придбання капіталу. Його ціна зменшилася, скажімо, на 50 %. У даному випадку можлива дія або ефекту масштабу, або ефекту заміни. 
а) Якщо ціна капіталу знижується, то зменшуються витрати на виробництво. Це, в свою чергу, дає можливість підвищувати рівень виробництва за рахунок додаткової чисельності зайнятих. Як бачимо, спрацьовує ефект масштабу, котрий при зниженні ціни на капітал веде до зростання попиту на працю і підвищення рівня зайнятості. Крива попиту D паралельно переміститься вправо до D1, а зайнятість збільшиться з Le до L1 (рис. 1.4,а). 

Рис.1.4 Зміна зайнятості у зв’язку зі зміною ціни капіталу

б) Другим наслідком  зниження ціни капіталу може бути ефект  заміни, згідно з яким фірма, реагуючи на значно подешевівший капітал, віддасть перевагу більш капіталомісткому виробництву, замінивши капіталом працюючих. Відповідно крива попиту D переміститься паралельно вліво до D1, а зайнятість скоротиться з Le до L1 при тій же самій ставці заробітної плати (рис. 1.4, б).

         Попит на ринку праці - платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі. Пропозиція на ринку праці - це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. [15,47]

Ринок праці регулюється  попитом і пропозицією, але існують різні підходи до цього, він створюється на основі добровільного й вільного вибору людини своєї діяльності.