Планування рентабельності на підприємстві

- кількість найменувань виробів.

2. Податок на додану вартість (ПДВ) визначається за формулою:

,                                              (1.6)

де  - відсоток податку на додану вартість від доходу від реалізації продукції, %.

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (Д_ч) визначається за формулою:

                                               (1.7)                                                            

4. Визначається валовий прибуток (П_в) за формулою:

,                                                   (1.8)

де  - собівартість реалізованої продукції, грн.

5. Операційний прибуток (П_о) визначається за формулою:

,                                                 (1.9)

де  - інші операційні доходи, грн;

- адміністративні витрати, грн;

- витрати на збут, грн.

6.  Прибуток до оподаткування (П) визначається за формулою:

,                                                     (1.10)

де  - дохід від участі в капіталі, грн;

- фінансові витрати, грн.

7.  Податок на прибуток (П_п) визначається за формулою:

,                                                (1.11)

де  - ставка податку на прибуток, %.

8. Чистий прибуток (П_ч) визначається за формулою:

.                                                 (1.12)                                     

У плануванні прибутку має  велике значення розрахунок точки беззбитковості ("поріг рентабельності") –  це такий обсяг реалізації продукції, за якого підприємство не є збитковим, але ще не має й прибутків. В основу даної методики покладено розподіл витрат на змінні й постійні, а механізм управління прибутком дозволяє виявити взаємозв’язок між витратами, обсягом реалізації і прибутком.

Точку беззбитковості визначають таким  чином [25]:

^{,                                                     (1.13)}

^де - точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;

- величина постійних витрат, грн;

- величина змінних витрат  на одиницю продукції, грн;

- гуртова ціна продажу, грн.

У разі, коли виготовляється декілька видів продукції, точка беззбитковості розраховується за кожним видом окремо, при цьому постійні витрати розраховуються пропорційно питомій вазі продукції в загальному обсязі реалізації.

Рентабельність виробництва  є одним з найважливіших показників ефективності кінцевої діяльності підприємства і фірм, а також конкурентоспроможності та прибутковості виробництва товарів і послуг. Порівняння ефективності фінансової діяльності підприємств різних масштабів, виробничого призначення та форм власності проводиться звичайно не в абсолютних, а у відносних показниках. Як відомо, абсолютна величина прибутку ще не дає повної якісної характеристики виробничої, економічної та фінансової діяльності тих чи інших підприємств і фірм, компаній і корпорацій [21. с.140]. Для економічної оцінки кінцевих результатів діяльності вітчизняних та зарубіжних виробничих підприємств широко використовуються різні показники рентабельності. Вони характеризують ступінь прибутковості підприємства, рівень його прибутковості, або співвідношення доходів на одиницю витрат.

Показник рентабельності являє  собою в загальному вигляді відношення суми прибутку до витрат на її отримання. На вітчизняних підприємствах рентабельність прийнято виражати в двох показниках: окремих виробів і всього виробництва. Рентабельність виробів визначається у відсотках як відношення сукупного прибутку, отриманої від виробництва або реалізації відповідної продукції, до загальних витрат на її випуск і продаж. У реальних виробничих умовах рентабельність різних видів продукції може бути розрахована за формулою [7,с.288]:

                                              (1.14)

де Р_і - рентабельність виробу;

Ц_і – ринкова ціна виробу;

С_і - повна собівартість виробу.

Рентабельність виробництва  є відносним показником ефективності використання основних фондів і оборотних фондів підприємства. Вона показує ступінь загальної прибутковості на 1 гривню витрат всіх виробничих ресурсів. Загальна рентабельність виробництва визначається за наступною формулою:

                                            (1.15) 

де Р_о - загальна рентабельність виробництва;

П - сукупний прибуток підприємства;

Ф_о - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

С_о - середньорічний норматив оборотних коштів підприємства [7,с.288].

Показник рентабельності виробництва  більш об'єктивно відображає загальний рівень ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, ніж рентабельність окремих видів продукції, товарів і послуг . Рентабельність виробництва підрозділяється на два види: загальна рентабельність, яка знаходиться відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних коштів, і розрахункова, визначається співвідношенням чистого прибутку підприємства до цих витрат.

У ринкових відносинах значно розширюється застосування показників рентабельності для оцінки різних сфер діяльності підприємств і фірм. Існує кілька десятків видів і способів розрахунку рентабельності, різних за завданнями і змістом використовуються вихідних показників прибутку і витрат. [5. с.22].

В якості основних показників рентабельності в сучасних ринкових умовах на вітчизняних і закордонних підприємствах можуть бути використані наступні коефіцієнти.

Рентабельність товарообороту  або продажу, характеризує відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво і збут. Для розрахунку рентабельності продажів в чисельнику може бути величина загальної або чистого прибутку від реалізації товарів і послуг, а в знаменнику виробничі витрати або собівартість реалізованої продукції [7,с.289]:

                                                 (1.16) 

де Рт - рентабельність товарообороту;

Пр - загальний прибуток від реалізованої продукції;

Срп - виробнича собівартість реалізованої продукції.

Використання показника рентабельності продажів в процесі внутріфірмового  планування служить свого роду індикатором ціноутворення на нові товари і послуги. У зарубіжній практиці вважається, що для встановлення продажної ціни виробу необхідно до загальних виробничим витратам додати фіксовану надбавку, або маржу, яке обчислюється як частка товарообігу. Ця надбавка повинна забезпечувати кожній фірмі не тільки покриття всіх витрат, а й отримання нормальної прибутку або доходу. При цьому, однак, слід мати на увазі, що величина цієї планової теоретично нормальної прибутку і фактично отримується величина доходу дуже рідко збігаються в практичній діяльності підприємств і фірм. Крім того, встановлюється компанією норма прибутку дуже часто визначається ринкових вимог, а не вибирається довільно. Тим не менше норматив рентабельності товарообігу може служити важливим орієнтиром як для встановлення нижньої межі ринкових цін, так і для планування прибутку від реалізації продукції.

Рентабельність власних коштів або капіталу, визначає співвідношення чистого прибутку компанії та акціонерного капіталу з резервами. Цей показник виступає для всіх акціонерів та вищого керівництва одним з головних критеріїв ефективності компанії. Високий коефіцієнт чистої рентабельності є важливим стимулом для залучення нових акціонерів і розширення діяльності фірм і компаній. Рентабельність капіталу можна представити формулою[7,с.290]:

                                              (1.17) 

де Рк - рентабельність власного капіталу;

 Пч - чистий прибуток від продажу продукції;

 К - вартість власного  капіталу.

Рентабельність основних виробничих фондів, відображає ставлення  загального прибутку підприємства до середньорічної вартості основного  капіталу. Цей показник служить для  зіставлення ефективності використання основного капіталу або виробничих фондів в окремих корпораціях і галузях промисловості. При визначенні рентабельності основного капіталу підприємства можна використовувати співвідношення загальної або чистого прибутку до вартості виробничих фондів з урахуванням витрат по довгостроковій заборгованості, оскільки даний показник знаходиться по відношенню до всіх основних фондів. У загальному випадку рентабельність основних фондів підприємства можна виразити формулою:

                                            (1.18) 

де Рф - рентабельність основних виробничих фондів;

Пб - балансовий прибуток підприємства;

Фо - середньорічна вартість основних фондів.

Рентабельність всіх активів, показує відношення загального прибутку до вартості економічних ресурсів компанії. Даний коефіцієнт характеризує здатність фірми або підприємства отримувати прибуток з всіх знаходяться в їх розпорядженні сукупних активів. При розрахунку цього показника в чисельник можна підставляти загальний прибуток, а в знаменник - середньорічну вартість основного й оборотного капіталу з урахуванням наявних матеріальних запасів та інших готівкових цінностей [7,с.291].

При плануванні рентабельності вітчизняних підприємств, крім розглянутих коефіцієнтів, можуть застосовуватися показники активності, прибутковості, покриття, оборотності, ліквідності, ризику, платоспроможності та інші фінансові нормативи та економічні критерії. Планування основних фінансових показників діяльності фірм і підприємств передбачає в свою чергу активне і творче рішення економістом-менеджером наступних фінансових та управлінських проблем:

- вибір показників, необхідних  для здійснення стратегічних  і поточних завдань;

- розрахунок основних фінансових  показників, що характеризують ступінь  ефективність виробництва і стан фінансів підприємства;

- порівняння розрахункових показників з відповідними корпоративними, галузевими, національними та світовими їхніми значеннями в поточному, звітному або плановому періоді і за інші роки;

- використання отриманих показників  при складанні фінансових планів  підприємства та його підрозділів та виборі стратегії і тактики їх майбутнього розвитку.

 

 

1.3. Чинники  планування рентабельності і шляхи її збільшення

 

Чинники підвищення рівня  рентабельності залежить від єдиних економічних процесів і явищ:

- вдосконалення системи управління виробництвом за умов ринкової економіки з урахуванням подолання кризи у фінансово-кредитної й найкомплекснішою грошовою системах;

- підвищення ефективність використання ресурсів підприємствами з урахуванням стабілізації взаємних розрахунків й системи розрахунково-платіжних відносин;

- індексація обігових коштів та чітке визначення джерел формування.

Крім цього, підвищення рівня рентабельності досягається рахунок підвищення прибутку підприємства, тобто. рахунок  підвищення обсягу виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг і за одночасному зниження витрат виробництва товарів, робіт, послуг.

Зміна економічних показників будь-яку  тимчасової період відбувається під  впливом безлічі різноманітних  чинників. Розмаїття чинників, які  впливають прибуток, потребує їхнього класифікації, яка на той водночас має важливого значення визначення основних напрямів, пошуку резервів підвищення ефективності господарювання [18,с.124].

Чинники, що впливають  прибуток, можуть класифікуватися з  різних ознаками. Так виділяють зовнішні внутрішні чинники. До внутрішнім ставляться чинники, які залежить від діяльності самого підприємства міста і характеризують різні сторони роботи даного колективу. До зовнішніх чинникам ставляться чинники, які залежить від діяльності самого підприємства, але з них можуть надавати значний вплив у темпах зростання прибутків і рентабельності виробництва.

Натомість внутрішні  чинники поділяються на:

- виробничі;

- невиробничі.

Невиробничі чинники пов'язані переважно з комерційною, природоохоронної, претензионной та інші аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі чинники відбивають наявність і основних елементів виробничого процесу, що у формуванні прибутку, це кошти праці, предмети праці та саму працю.