Планування рентабельності на підприємстві

ТЕМА 39. ПЛАНУВАННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………….	3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА..……………………………	5
1.1. Економічна сутність, показники і види рентабельності……………………………………………………….	5
1.2. Методи планування прибутку та рентабельності на підприємстві...........................................................................................	13
1.3. Чинники планування рентабельності і шляхи її збільшення………………………………………………………………	21
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ………………………….	26
2.1. Стисла характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства ПРАТ ВО «Одеський консервний завод»……………………………………………………..	26
2.2. Оцінка рівня рентабельності підприємства…………….	33
2.3. Факторний аналіз рентабельності підприємства за методом «ДЮПОН» та планування рентабельності на підприємстві……………………………………………………………	36
ВИСНОВКИ..…………………………………………………………..	40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………....	41
ДОДАТКИ………………………………………………………………	44

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Коли створюється підприємство, його власника хвилює, перш за все прибутковість, тобто щоб прибуток організації  покривав витрати. Чим більше прибуток тим ефективніше відбувається розвиток і з'являються можливості для розширення виробничої діяльності підприємства.

Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва  є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються.

На основі аналізу  середніх рівнів рентабельності можна  визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. В сучасних ринкових умовах для того, щоб покупці віддавали перевагу продукції виготовленій даним підприємством, щоб товари користувалися великим попитом, необхідно ретельно стежити за фінансовим положенням, правильно організовувати виробничу діяльність і простежувати економічні показники.

Підприємство реалізує свою продукцію споживачам, одержуючи  за неї грошову виручку. Але це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію.

Об'єктом дослідження  курсової роботи є приватне акціонерне товариство виробниче об'єднання «Одеський консервний завод».

Предметом дослідження  в даній роботі є: поняття рентабельності, її показники, види; методи планування; оцінка рентабельності і шляху її підвищення.

Джерелами інформації для  написання курсової роботи є: бухгалтерський баланс за 2010, 2011 рр., форма №2 –Звіт про фінансові результати, форма №5 – додаток до бухгалтерського балансу та літературні джерела, методичні вказівки.

Метою курсової роботи є розгляд з усіх боків поняття рентабельності, визначення чинників та резервів зростання рентабельності, методи планування рентабельності на підприємстві і розглянути шляхи вдосконалення планування рентабельності.

Також в даній роботі проведено комплексний аналіз і оцінка показників рентабельності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ШЛЯХИ ЗБІЛЬШЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Економічна  сутність, показники і види рентабельності

 

В умовах ринкових відносин, що характеризуються своєю динамічністю, суб'єкти господарської діяльності незалежно від форми власності самі планують свою діяльність і перспективи розвитку виходячи з розроблених ними господарських і соціальних задач, попиту та пропозиції товарів і послуг.

Незамінним показником при поточному плануванні виробництва, а також при визначенні фінансового положення підприємства є показник рентабельності.

Рентабельність - це найважливіша економічна категорія, що присуща всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення одержуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або не використовуваними ресурсами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва, рентабельність відображує ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі - трудових, земельних і матеріальних, рівень керування й організації виробництва і праці, кількість, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Таким чином, рентабельність знаходить своє вираження насамперед у наявності прибутку [15].

Існує багато підходів до визначення поняття «рентабельність  підприємства». Розглянемо основні  з них (табл.1.1).

Аналіз таблиці 1.1 показує, що зазначені визначення поняття  «рентабельність підприємства»  характеризують лише його окремі аспекти. Наприклад, Коробов М. Я. розглядає  рентабельність підприємства як прибутковість  тільки продукції та її видів; Білик  М.Д. визначає рентабельність як кінцевий результат діяльності підприємства; Цал-Цалко Ю.С. характеризує рентабельність як якісну вартісну оцінку рівня віддачі витрат у процесі виробництва продукції [23].

Таблиця 1.1

Основні підходи до визначення поняття «рентабельність підприємства»

Автор	Визначення
Білик М.Д.	Характеризує кінцеві результати господарської діяльності підприємства, оскільки її величина відображає співвідношення отриманого результату з наявними чи використаними ресурсами
Коробов М.Я.	Визначає прибутковість або доходність виробництва і реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг) або окремих видів
Осипов В.І.	Показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Комплексно відображає використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів.
Цал-Цалко Ю.С.	Це якісна оцінка рівня віддачі  витрат або міри використання наявних  у підприємства виробничих ресурсів (капіталу, праці тощо) у процесі  виробництва основної продукції (товарів, виконання робіт, надання послуг) та її  реалізації

 

Рентабельність не просто статистичний, розрахунковий параметр, а складний комплексний соціально-економічний  критерій. На відміну від прибутку, він характеризує ефективність фінансової діяльності будь-якого конкретного  економічного суб'єкта, щодо всіх інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і миру в цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності. Дана якість додає рентабельності, з одного боку, форму економічної категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами з приводу результативності використання чинників капіталу, а з іншого – характер об'єкту і інструменту фінансового менеджменту.

Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва  є показник рентабельності.

У вітчизняній економічній науці рентабельність визнають двох видів:

- рентабельність об’єднань, підприємств;

- розрахункову.

Загальна рентабельність об'єднань, підприємств визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів і розраховується по формулі:

,                                                       (1.1)

де Р- рівень рентабельності %;

П- прибуток;

Оф - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Ос - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.

Фактична загальна рентабельність визначається відношенням балансового  прибутку до фактичної середньорічної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів, не прокредитованих банком. Фактичні залишки нормованих оборотних коштів встановлюються виходячи з їх залишку по балансу за вирахуванням заборгованості постачальникам по платіжних вимогах, термін оплати яких не наступив, що акцептуються, і постачальникам по не отфактурованих поставках, а також зносу малоцінних і швидкозношувальних предметів і резерву на відшкодування планових втрат і майбутніх витрат [21, с.139].

Рівень рентабельності залежить не тільки від суми прибутку, але і від фондомісткості виробництва. На підприємствах, об'єднаннях важкої промисловості з високою фондомісткістю виробництва рівень рентабельності по відношенню до виробничих фондів нижче, ніж в об'єднаннях, на підприємствах легкої і особливо харчової промисловості. Із збільшенням суми прибутку і зменшенням вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів рентабельність підвищується, і навпаки.

Розрахункова рентабельність є відношенням балансового прибутку за вирахуванням платні за виробничі  фонди, фіксованих платежів, відсотків  за банківський кредит, прибутки цільового призначення (прибуток від реалізації товарів широкого споживання, нових товарів побутової хімії т. і.), а також прибутку, отриманого із причин, не залежних від діяльності об'єднання, підприємства, до середньорічної вартості основних виробничих фондів (за вирахуванням основних фондів, по котрим надані пільги по платні) і нормованих оборотних коштів.

При аналізі роботи об'єднань, підприємств, особливо при плануванні до оцінки рентабельності по виробам, важливе значення має рентабельність визначувана як відношення суми прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Розрахунок рентабельності окремих видів продукції проводиться по формулі:

                                            (1.2)

де Р- рівень рентабельності, %;

О - оптова ціна підприємства на виріб;

С - повна собівартість виробу.

Показник рентабельності по виробах відображає ефективність витрат живої і упредметненої  праці на виробництво продукції.

Проблема рентабельності, методи її кількісного виміру постійно знаходиться в центрі уваги при розробці методичних і інструктивних матеріалів. У цьому плані заслуговує на увагу пропозиція економістів про введення класифікації показників рентабельності на абсолютні і відносні, у залежності від способу їхнього кількісного вираження.

Показники рентабельності вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу (рис. 1.1). Вони є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку й доходу підприємства.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що базуються  на витратному підході (рентабельність  продукції, рентабельність операційної  діяльності, рентабельність інвестиційної  діяльності та окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності);

2) показники, що характеризують  прибутковість продажів (валова  рентабельність продажів і чиста  рентабельність продажів);

Рис. 1.1. Схема групування показників рентабельності.

 

3) показники, в основі  яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів або загальна рентабельність, рентабельність операційного капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність власного капіталу і т. ін.).

Порядок розрахунку основних показників рентабельності відповідно до П(С)БО наведено в табл. 1.2 [20, с.272-274].

Таблиця 1.2

Порядок розрахунку відносних  показників ефективності діяльності

№ п/п	Показники	Порядок розрахунку/позитивна тенденція	Характеристика	Зміст
1	2	3	4	5
ВИТРАТНІ   ПОКАЗНИКИ
1	Рентабельність продукції (товарів, робіт, послуг)	(збільшення)	Розраховується як відношення  валового прибутку від продажу до собівартості реалізовано продукції (товарів, робіт, послуг)	Показує скільки отримано валового прибутку з 1 грн. понесених витрат