Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні

Не зважаючи на те, що Україна займає лідуючи позиції серед країн, які розповсюджують нелегальні копії світових брендів, що відповідно негативно позначається іміджі держави, суттєвих зрушень у вирішенні даного питання не відбулось.

А різка, невдало обґрунтована відмова від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, вмить знизила кредитні рейтинги України, що поставило  під загрозу не тільки фінансування економіки кредиторами, інвесторами, а й можливість отримати сучасні технології, додатковий ринок збуту та забезпечити  вітчизняним підприємствам перехід на якісно новий рівень розвитку.

Невирішеність суттєвих проблем негативно впливає на темпи інвестиційних надходжень в Україну (див. рис. 2.2). 

 

 

Рис. 2.2. Темп приросту прямих іноземних інвестицій, за період 2000–2012 рр.  

 

Темп приросту прямих іноземних інвестицій  за аналізований період за аналізований період зменшився, якщо у 2000 році він становив 20%, то у 2012 році – 4%, показавши свій максимум у 2005, а мінімум у 2009 році. Після кризи 2008–2009 року, спостерігався певний бум інвестування, іноземні інвестори розпочали  реалізовувати ряд проектів. Однак, вже у 2012 році тенденція йде на спад і у 2013 році негативний тренд мав продовження, якщо у першому півріччі 2012 році обсяг прямих іноземних інвестицій становив 5,1 млрд. дол. США, то у 2013 році тільки 855, 8 млн. дол. США. Дана тенденція була обумовлена як зовнішніми так і внутрішніми факторами. Серед найбільш вагомих чинників, що негативно вплинули на надходження іноземного капіталу в економіку країни це перш за все незначні темпи росту світової економіки, втрата конкурентних переваг перед Китаєм на ринку сталі, як наслідок втрата азійського та частки російського ринку, падіння обсягів реалізації хімічної продукції, а також значні проблеми в економіці Кіпру. Хоча не зважаючи на банківську кризу яка відбулась у даній країні та збільшення ставки податку на прибуток до 12,5%, саме ця країна залишається основним постачальником іноземного капіталу в України [18].

Найбільше скорочення інвестиційних надходжень, фактично у двічі у порівнянні з 2000 роком, спостерігається з Швейцарії. Дана тенденція склалась під впливом глобальної політики направленої на боротьбу з відмиванням «брудних» коштів. Особливу увагу привертає на себе збільшення фактично у 2 рази, за останні 10 років, обсягу інвестиційних надходжень з Британських, Віргінських островів, хоча в загальній структурі прямих іноземних інвестицій в економіку України, їх частка не перевищує 2,5%. Це в свою чергу свідчить про те, що значний рівень капіталу з вітчизняної економіки  виходить через нелегальні схеми, а відповідно і акумулюється в тіні.

Особливої уваги потребує той факт, що у 2012 році з країни було виведено коштів на загальну суму 1234 млн. дол. США це максимальна сума за останні тринадцять років, тільки одні французькі інвестори вилучили капітал у розмірі 465 млн. дол. США, а за січень–червень 2013 року 152 млн. дол. США вилучено німецькими і 205 млн. дол. США австрійськими інвесторами, що свідчить про погіршення інвестиційного клімату в Україні.

Обсяги залучень іноземних інвестицій в економіку України залежать від того, які саме вигоди зможе отримати власник ресурсів та з яким рівнем ризику. Правильне розпорядження міжнародними інвестиційними ресурсами в Україні залежить від того, яка вартість цих ресурсів, яка саме мета функціонування та використання інвестиційних проектів та якими є терміни реалізації.

Проблемами, що перешкоджають залученню іноземних інвестицій є такі:

1) нестабільність політичної ситуації;

2) відсутність зацікавлених  партнерів;

3) недосконалість ринкового  механізму;

4) відсутність відповідного  інвестиційного клімату;

5) відсутність дієвої  системи страхування інвестицій;

6) недосконалість податкової  системи;

7) нестача привабливих інвестиційних проектів;

8) надвисокий рівень інфляції [13].

При виборі об’єкта вкладення іноземні інвестори, враховуючи вищевказані проблеми, дотримуються двох основних умов: отриманням прибутку та захищеністю вкладень.

Нажаль жодна з вказаних умов в даний час в Україні не виконуєтьс. Інвестор хоче бути впевнений в надійності майбутніх операцій. В Україні для цього має бути створений такий режим, який був би стабільний для ділової активності та зрозумілий для вкладника, можливо недосконалим, але не такий, що постійно змінюється.

З метою залучення іноземних інвестицій в економіку України слід запровадити наступні шляхи активізації:

• вирівнювання економічних показників та боротьба з інфляцією;
• досягнення національної згоди між різноманітними соціальними групами, політичними партіями з приводу вирішення загальнонаціональних проблем виходу України з економічної кризи та політичної нестабільності;
• розробка чіткої, обґрунтованої державної стратегії залучення іноземних інвестицій;
• впровадження економічного механізму страхування ризиків іноземного інвестування;
• розробка та запровадження дієвого механізму надання податкових пільг іноземним інвесторам, які займаються довгостроковими інвестиціями з метою їх приросту;
• досягнення рівномірного розподілу обсягів іноземних інвестицій по всій країні шляхом підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, не привабливих для іноземних інвесторів;
• створення інститутів з питань мобілізації інвестиційних ресурсів під ефективні інвестиційні проекти в пріоритетні галузі економіки;
• сприяння розвитку фондового ринку, пов’язаного з довгостроковими цінними паперами: акціями, зобов’язаннями, інвестиційними паями тощо;
• реформа податкової системи у якості зменшення кількості податків і зменшення деяких ставок;
• забезпечення стабільності законодавства у сфері інвестування і оподаткування;
• розвиток інфраструктури шляхом будівництва технопарків і т.п.;
• забезпечення зваженої політики уряду та НБУ у грошово-кредитній сфері;
• активізація заходів, щодо формування позитивного іміджу України та багато іншого [16, с.90].

Вважаємо, що запровадження вищеперечислених щляхів активізації значно підвищить обсяг залучення іноземних інвестицій в економіку.

 

2.3. Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні

 

 Особливої уваги потребує група проблем, пов’язана із аналізом джерел формування фінансових ресурсів спільних підприємств. Адже, саме на основі використання фінансових ресурсів будуються економічні методи стимулювання праці, відбувається розширене відтворення на спільних підприємствах. Фінансові ресурси на таких підприємствах, як правило, розглядаються за такими ознаками:

• по-перше, це фонди грошових коштів акумуляційного характеру, які виникають і формуються в результаті виробництва та діяльності спільного підприємства;
• по-друге, вони виникають у результаті реалізації товарів, робіт чи послуг, тобто це ті доходи, які мають матеріальне покриття;
• по-третє, джерелами їх формування є внески співзасновників, амортизація, прибуток, надходження від продажу цінних паперів, а також інші надходження. До формування фінансових ресурсів СП можуть залучатися і позичені кошти – кредити банків, кредиторська заборгованість [15, с.97].

Основний та оборотний капітал складають статутний фонд по вартості. Свою специфіку має порядок утворення фондів, реалізації продукції, розподілу прибутків та оподаткування, кредитування та розрахункових операцій, страхування СП.

Склад фондів СП, порядок їх утворення та використання фіксуються в засновницьких документах. Як правило, створюються амортизаційний фонд, фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку. Обов’язковим є також резервний фонд, який фіксується і має становити 25% статутного фонду. При зміні розмірів останнього змінюється й резервний фонд.

Амортизаційні відрахування здійснюються переважно за чинними галузевими нормативами. Проте допускається можливість встановлення в засновницьких документах іншого порядку таких відрахувань, оскільки в західних країнах застосовується швидкий графік амортизаційних відрахувань, а в балансовій системі враховуються різноманітні резерви, не типові для вітчизняної практики. Для ефективної роботи СП важливо виробити оптимальну амортизаційну політику, яка дала б змогу підтримувати основні фонди на сучасному рівні і водночас не допускати зростання собівартості, яка знижує конкурентоспроможність продукції СП [12].

Обсяг фонду розвитку виробництва, науки і техніки не обмежується. Порядок його утворення (відрахування від прибутків до оподаткування) стимулює акумуляцію та витрати коштів насамперед на розширення виробництва та інноваційну діяльність.

За рахунок цього фонду фінансуються витрати СП на маркетинг, тоді як відрахування у фонди матеріального заохочення та соціального розвитку є прямим «відрахуванням» з прибутків, що підлягають розподілу між партнерами.

Тому для СП важливе значення має розробка ефективних систем стимулювання та розв’язання соціальних питань.

Спільні підприємства самостійно планують виробництво й визначають порядок реалізації продукції та послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають, вираховуючи з одержаної виручки (без податку на додану вартість, акцизного збору) витрати на виробництво та реалізацію продукції, що включається до собівартості продукції.

Залишковий прибуток розподіляється між засновниками спільного підприємства згідно з установчими документами. Основним критерієм розподілу може служити питома вага вкладу кожного учасника СП в статутний фонд.

Важливе значення для функціонування СП має страхування ризиків. Страхування економічних ризиків здійснюється самостійно обраними СП страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, змішаними). Страхові премії виплачуються з валового прибутку СП.

Спільне підприємство зобов’язане оперативно інформувати страхову компанію про всі суттєві зміни в об’єктах страхування, розмірах страхових сум та ступені ризику. Зазначені дані є підставою для перегляду умов страхування та збільшення страхових премій; договір страхування в частині зобов’язань страхової компанії втрачає силу.

Отже, необхідно зробити висновок, що при створенні та діяльності СП на його масштаби, динаміку та результативність впливає сукупність взаємопов’язаних факторів, серед яких доцільно виділити:

• глобально-економічні (стан розвитку світової економіки, головних міжнародних факторних ринків, в тому числі ринку інвестицій; стабільність світової валютної системи; активність страхування міжнародних операцій);
• політико-, ресурсно – та загальноекономічні стосовно тієї чи іншої країни (стабільність політичного устрою та уряду, ступінь втручання уряду в економіку, його ставлення до іноземних інвестицій, дотримання міжнародних угод; наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення; темпи економічного росту, рівень інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість національного ринку капіталів, система оподаткування тощо) [3, с.20].

Залежно від ступеня розвитку національних економік, рівня їх інтегрованості у світове господарство формуються мотивація й політика  щодо  міжнародних спільних  підприємств. 

Регульований  розвиток  останніх створює нові джерела ефективного зовнішнього  фінансування,  забезпечує  доступ  до сучасних технологій і передового управлінського  досвіду,  насичує  споживчий  ринок якісними товарами та послугами, розширює експортні можливості в країнах, які проводять науково обгрунтовану послідовну політику заохочення іноземної спільної підприємницької  діяльності,  створюється  середовище, сприятливе не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів і підприємців.

На  основі  досліджень  нами  розроблена загальна  схема  механізму формування  та діяльності спільних підприємств. Механізм створення й функціонування спільного підприємства  розглядається  як  одна  система, що складається з ряду взаємозв’язаних підсистем(рис.2.3).

Даний механізм передбачає вдосконалення наявних умов функціонування спільних підприємств на території України або іноземної держави. Будь-яка система формується із складових, які в їх об’єднанні дають більший економічний ефект, ніж в їх відокремленні.

Це стосується й економічної системи. Щоб в  Україні підприємства працювали з найбільшою віддачею, слід вивчити структуру та механізм функціонування, що дасть можливість уникнути помилок і знайти шляхи підвищення ефективності  їхнього  функціонування.

Використовуючи  системний  підхід,  можливо теоретично й практично вивчити систему в цілому та її складових елементів. Саме системний  підхід  передбачає комплексність проведення досліджень по певному об‘єкту з  урахуванням  його властивостей [26]. 

Складовими  системного  підходу  є  системний  і комплексний аналіз,  математичне  моделювання. Розглянуті складові механізму функціонування  спільного  підприємства  не  можуть  діяти  одноосібно. Необхідна  система забезпечення  та  обслуговування,  яка  має створюватися в діалектичній єдності з розвитком цих складових.

Рис. 2.3. Організаційно-економічний механізм функціонування спільних підприємств

 

Правове  забезпечення  спільних  підприємств посідає одне із центральних місць серед інших підсистем, оскільки вона повністю або частково регламентує і регулює діяльність. Світовий досвід показує, що голо-вним  для  інвестора  є  стабільність  законодавства, яка дає змогу планувати та здійснювати ефективне господарювання. Організаційне  забезпечення  передбачає  ряд  заходів, які характеризують послідовність створення спільного підприємства, починаючи звизначення мети й закінчуючи його реєстрацією. 

Особливу  увагу  приділяють  створенню структури управління спільного підприємства, яка має свої особливості: представники всіх сторін інвестування утворюють правління, яке є найвищим органом СП, що розглядає та вирішує всі найважливіші питання діяльності підприємства; склад дирекції визначається на засіданні правління; контрольну функцію виконує ревізійна комісія, склад якої визначається правлінням.