Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Сентября 2014 в 16:42, курсовая работа

Краткое описание

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів функціонування спільних підприємств, аналіз і оцінка ефективності їх діяльності, розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації роботи спільних підприємств в Україні для забезпечення умов підвищення рівня інвестиційної привабливості країни.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:
- дослідити особливості функціонування спільних підприємств;
- розглянути правовий статус спільних підприємств в Україні;
- проаналізувати зарубіжний досвід створення та функціонування спільних підприємств;

Содержание

ВСТУП..........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ............................................................................................6
1.1. Спільне підприємство як форма інвестування в економіку України................6
1.2. Правовий статус спільного підприємства в Україні.........................................10
1.3. Зарубіжний досвід формування та функціонування спільних підприємств..18
РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ...................................................................................................................23
2.1. Загальна характеристика еволюції у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств..............................................................................23
2.2. Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні.........................................................................................................................27
2.3. Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні.........................................................................................................................38
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ........................46
3.1. Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні.......................................46
3.2. Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні.........................................................................................................................51
ВИСНОВКИ................................................................................................................56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................58

Прикрепленные файлы: 1 файл

KURSOVA_Osoblivosti_funktsionuvannya_spilnikh_pid.doc

— 381.00 Кб (Скачать документ)
  • у разі здійснення інвестиції у вигляді рухомого та нерухомого майна, прав інтелектуальної власності, прав на здійснення господарської діяльності для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 100 тис. дол. США;
  • у разі здійснення її в конвертованій валюті, валюті України при реінвестиціях, цінних паперах тощо для банків та інших кредитно-фінансових закладів – 1 млн. дол. США, для інших підприємств (організацій) – 500 тис. дол. США [26].

Закон України «Про господарські товариства» передбачає можливість створення українсько-іноземних СП у п’яти правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

Мотивація створення міжнародних спільних підприємств формується на двох рівнях: на макрорівні (через відповідну стратегічну орієнтацію країн базування та приймаючих країн) та на мікрорівні (мотивація безпосередніх партнерів).

Стратегічна орієнтація країн базування та приймаючих країн формується з урахуванням дії вищезгаданих факторів і, в свою чергу, впливає на мотивацію безпосередніх партнерів при створенні спільного підприємства.

Для країн базування, традиційно головними серед яких є промислово розвинуті країни, вирішальним макроекономічним фактором експортної орієнтації прямого підприємницького капіталу є стан балансу увозу і вивозу інвестицій. У зв’язку з цим виділяють групи країн:

1) переважно експортери  капіталу (Японія);

2) ті, що зберігають приблизну рівновагу експорту та імпорту капіталу (ФРН, Франція);

3) нетто-імпортери (США, Ірландія, Іспанія) [17].

Безперечно, будь-яке явище має свої плюси та мінуси. Розглянемо переваги та недоліки прямих інвестицій у формі СП для приймаючої країни в таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1.

Переваги та недоліки прямих інвестицій для приймаючої країни

Переваги та недоліки прямих інвестицій для приймаючої країни

Переваги

Недоліки

Імпорт прямих підприємницьких капіталів веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів.

Імпортовані через СП ресурси потребують окупності та отримання прибутку, який потім репатріюється.

Поширення передової технології і управлінського досвіду, як наслідок, підвищення кваліфікації трудових ресурсів.

Спільні підприємства залучають ресурси у своїх цілях, які можуть не збігатися з національними.

Мобілізація і більш продуктивне використання національних ресурсів;

сприяння розвитку національної науково-дослідної бази.

СП як канали передачі технологій часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці, слабо пов’язаними з іншою її частиною, на яку, проте, падають витрати із забезпечення функціонування анклаву.

СП як спосіб відновити або підтримати діяльність в умовах кризи.

Суттєві експортні надходження найбільш реальні у сировинних галузях в той час, коли в обробній промисловості іноземні інвестиції мають переважно імпортозаміщуючий характер.

Стимулювання конкуренції і пов’язані з цим позитивні явища (підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва).

Являючи собою форму проникнення на зарубіжний ринок, СП можуть вступати в угоду з діючою на місцевому ринку олігополією (або ще гірше – монополією).

Підвищуються попит та ціни на національні (місцеві) фактори виробництва.

Нерегульований розвиток СП може підсилити соціальне розшарування, розшарування значної частини приймаючих країн та маси споживачів.

Збільшуються експортні надходження у вигляді податків на діяльність міжнародних СП.

СП можуть також справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті.

В умовах слабкого контролю використання держпозик ризик з місцевих переноситься на іноземних інвесторів, які самостійно вирішують проблему самоокупності.

СП можуть створюватись як тіньова структура для незаконних економічних дій на території реципієнта інвестицій.


 

СП має свої переваги та недоліки. Але головним чином, СП виступає дуже позитивним явищем, яке характеризує вливання інвестицій, що завжди сприяє росту економіки, особливо в умовах кризи. Необхідно також зазначити, що інвестиції можуть бути як іноземні (інвестиції в країну), так і зарубіжні (інвестиції із країни). І обидва види – явище позитивне та приносить економічний ефект.

При іноземних інвестиціях дуже важливим являється: мобілізація і більш продуктивне використання національних ресурсів, що підвищує загальний рівень продуктивності і доцільності використання національних багатств; сприяння розвитку національної науково-дослідної бази, що актуально і в майбутніх періодах; підрив позицій місцевих монополій, зниження цін та підвищення якості продукції, що заміщає як імпорт, так і застарілі вироби місцевого виробництва, а також пропонує споживачу товар належної якості за відповідними цінами [21]. Незважаючи на всі плюси, існують і мінуси створення СП. Наприклад, СП можуть справляти стримуючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фінансові накопичення у місцевій та іноземній валюті

Для країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою залучення іноземних інвестицій розглядається як один із факторів ринкової трансформації у контексті їх інтеграції у сучасну світогосподарську систему.

 Механізм управління  спільним підприємством розглядається  як єдина система, що складається з ряду взаємопов’язаних підсистем:

  • Перша підсистема – правове забезпечення СП – посідає центральне місце серед інших підсистем управління СП, оскільки вона повністю або частково регламентує і регулює їх діяльність. Світовий досвід переконує, що головним для інвестора є стабільність законодавства, яка дозволяє планувати та здійснювати ефективне господарювання діяльністю СП.
  • Друга підсистема – організаційна структура управління СП, яка має особливості, що полягають в наступному:
    • представники всіх сторін інвестування утворюють правління, яке є найвищим органом СП, що розглядає та вирішує всі найважливіші питання діяльності СП;
    • склад дирекції визначається на засіданні правління;
    • контрольну функцію виконує ревізійна комісія, склад якої визначається правлінням.
  • Третя підсистема – стратегічне планування виробничо-господарської діяльності і маркетинг в СП, а саме планова та маркетингова діяльність підприємства.
  • Четверта підсистема – фінансово-кредитні відносини, роль яких в управлінні СП визначається тим, що вони торкаються майже всіх сторін його діяльності. Джерела фінансування СП можуть бути зовнішні (позики, кредити, формування акціонерного капіталу) та внутрішні (прискорена амортизація та зростання частки нерозподіленого прибутку).
  • П’ята підсистема – кадрове забезпечення та соціальні питання діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

2.1. Загальна характеристика еволюції у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств

 

 Стратегічна орієнтація  при формуванні нормативно-правової  бази створення спільних підприємств  на території України виходить  з необхідності активної участі  нашої держави в міжнародному  поділі праці, спеціалізації та  кооперації, потреби ефективного  використання науково-технічного, виробничого та ресурсного потенціалів.

Цілі створення СП на території України


 

орієнтація виробництва на підвищення якості життя, культури споживання, освоєння нових типів споживчих товарів (вивільнення від нераціонального імпорту)

 

забезпечення науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, розвиток ресурсозберігаючих, наукомістких та екологічно чистих технологій Слід відзначити взаємозв’язок основних цілей. По-перше, залучення передовоїзакордонної технології сприяє розв’язанню завдання додаткового виробництва продукції та вивільненню України від імпорту (хоча б частково); по-друге, не байдуже, на якій технологічній основі забезпечується приріст виробництва споживчих товарів; по-третє, визначені цілі реалізуються, як правило, в комплексі. Відповідно до цього, визначаються рівні пріоритетності створення та діяльності СП. Наприклад, такими пріоритетами можуть бути: подолання залежності України від імпорту; структурна перебудова економіки, створення сучасної галузевої структури; виробництво товарів широкого вжитку.

На території України СП може бути створене:

  • шляхом його заснування;
  • у результаті придбання іноземним інвестором частки участі (паю акцій) у діючому підприємстві без іноземної інвестиції;
  • в результаті придбання юридичною чи фізичною особою України частки участі у підприємстві із 100%-вою іноземною інвестицією [27, с.48].

Процес заснування СП базується на чинному законодавстві України, а саме у Господарському кодексі України, ЗУ «Про режим іноземного інвестування».

Вибираючи сферу діяльності, необхідно виходити з того, що СП може здійснювати будь-яку діяльність, яка відповідає цілям, передбачених статутом підприємства, і не заборонена законами, що діють на території України.

Український партнер оцінюється за сукупністю показників:

  • рівень якості продукції, що випускається, її порівняння зі світовими аналогами;
  • технічні характеристики обладнання, можливості передачі його частини в складі внеску до статутного фонду;
  • наявність окремо розташованих будівель або споруд, а також вільних площ у діючих цехах для внеску до статутного фонду;
  • професійна підготовка та спеціалізація кадрів, можливості залучення їх на СП; забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями і т.д. [21].

Завжди доцільно, по-перше, забезпечити багатоваріантність вибору партнера, а по-друге, проаналізувати можливих партнерів за певною системою критеріїв. З цією метою можуть бути корисними як прямі показники (розміри активів, їх динаміка, кількість працюючих, динаміка прибутку), так і побічні (відношення прибутку до витрат виробництва, рівень продуктивності праці і т. ін.).

Важливим критерієм взаємного вибору партнерів є відповідність їх розмірів.

Після проведення попереднього аналізу встановлюються контакти з іноземними партнерами та проводяться попередні переговори, результатом яких є підписання протоколу про наміри, в якому вказуються:

  • загальний обсяг виробництва, розміри поставок на внутрішній та зовнішній ринки.
  • розмір статутного фонду, частки власників в ньому.
  • співвідношення між власними та позичковими коштами, можливі розміри кредиту.
  • загальні вимоги до технологічного устаткування.
  • наявність кваліфікованої робочої сили в українського партнера і потреба в іноземному персоналі.
  • організація продажу та післяпродажного обслуговування.
  • забезпечення трансферту прибутку іноземного учасника.
  • джерела надходження і напрямки використання іноземної валюти.
  • можливості використання маркетингових структур іноземного партнера.
  • загальні вимоги до рівня економічної ефективності СП [23, с.26].

Підгтовка техніко-економічного обґрунтування створення спільного підприємства. Особлива увага при цьому приділяється розробці програми реалізації, на базі якої визначається програма виробництва, а також фінансово-економічним показникам, які характеризують результати майбутньої діяльності СП.

При підготовці проектів установчих документів (Договору про створення СП та його Статуту) партнери закріплюють основні положення у відповідній формі. Статут визначає предмет і цілі підприємства, його місцезнаходження, склад учасників, порядок формування статутного фонду, розмір часток партнерів, склад і компетенцію органів управління підприємством, а також порядок ліквідації підприємства.

Статут є додатком до договору про створення СП і складає його невід’ємну частину, хоча і має самостійне правове значення.

Після остаточних переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація СП як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси СП).

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів інформації у трьох примірниках згідно з установленою формою.

Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов’язаних із фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України та органам, які здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій [8].

Проаналізувавши становище в Україні можна зробити висновок, що при створенні і діяльності СП на території України реалізуються цілі, що сприяють вивозу капіталу у вигляді СП, що забезпечує оновлення техніко-технологічної бази без залучення власних валютних коштів; використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоздатної продукції; розширення експорту продукції використанням торгової марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються чи дефіцитні, комплектуючих виробів, вузлів і деталей; розподіл з іноземним партнером комерційного ризику, у разі недосягнення економічних результатів, ринків «ноу-хау».

Українське законодавство проводить політику притоку іноземних інвестицій. Але варто зазначити, що при цьому гальмується або свідомо призупиняється процес зарубіжного інвестування, тобто відтоку капіталу з України або ж створення СП на території України, але на основі вітчизняних інвестицій. Треба також відмітити, що стабільна політична ситуація являється одним з вирішальних факторів інвестиційної привабливості, чого не можна сказати про Україну.

Головними мотивами використання СП як стратегії входження в зарубіжний ринок є зниження капітальних витрат та зниження ризику при створенні нових потужностей; придбання джерел сировини або нової виробничої бази; розширення діючих виробничих потужностей; підвищення ефективності існуючого маркетингу і т.д. В цілому, іноземні інвестиції – позитивне явище, особливо для країн з перехідною економікою та тих, що тільки перейшли до ринкової і потребують інвестицій у всі сфери діяльності. Особливо важливе місце іноземних інвестицій під час подолання світової економічної кризи.

Информация о работе Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні