Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ............................................................................................6

1.1. Спільне підприємство як форма інвестування в економіку України................6

1.2. Правовий статус спільного підприємства в Україні.........................................10

1.3. Зарубіжний досвід формування та функціонування спільних підприємств..18

РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ...................................................................................................................23

2.1. Загальна характеристика еволюції у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств..............................................................................23

2.2. Залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні.........................................................................................................................27

2.3. Специфіка економічного механізму функціонування спільних підприємств в Україні.........................................................................................................................38

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ........................46

3.1. Проблеми розвитку спільних підприємств в Україні.......................................46

3.2. Перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні.........................................................................................................................51

ВИСНОВКИ................................................................................................................56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................58

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність дослідження. Питання особливостей розвитку спільних підприємств в Україні є актуальним, тому що на сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування.

Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу. Досягти ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури. Такий варіант розв’язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне підприємництво. А саме одна з його складових – спільні підприємства (СП).

Питання  розвитку спільних підприємств досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: А.І. Бутенко, З.С. Варналій, А.В. Дмитренко, О.С. Іванілов, Н.Л. Ковальова, Н.В. ЛОхман, Т.В. Майорова, С.І. Плакида, К.М. Романів, В.К. Савчук та інші.

Метою  курсової  роботи  є  дослідження  теоретичних  аспектів функціонування спільних підприємств,  аналіз  і  оцінка  ефективності їх діяльності,  розробка  практичних  рекомендацій  щодо  оптимізації роботи спільних підприємств в Україні для  забезпечення  умов підвищення рівня  інвестиційної привабливості країни.

Для  досягнення  зазначеної  мети  були  поставлені  та  вирішені  такі завдання:

- дослідити  особливості  функціонування спільних підприємств;

- розглянути  правовий  статус спільних підприємств  в Україні;

- проаналізувати зарубіжний  досвід створення та функціонування спільних підприємств;

- дати  загальну характеристику  еволюції у сфері іноземних інвестицій та діяльності спільних підприємств;

- оцінити стан залучення іноземних інвестицій та створення спільних підприємств в Україні;

- дослідити проблеми розвитку спільних підприємств в Україні;

- виокремимти перспективи функціонування та розвитку спільних підприємств в Україні.

Предмет дослідження – дослідження особливостей функціонування спільних підприємств в Україні.

Об’єкт  дослідження  –  спільні підприємства в Україні.

У  процесі  виконання  курсової  роботи  використано  загальнонаукові  та спеціальні  методи  пізнання:  аналізу  і  синтезу  для  комплексного  вивчення предмета  дослідження  та  його  складових;  експертних  оцінок –  для  аналізу поглядів  науковців  на  проблеми  функціонування спільних підприємств;  розрахунково-аналітичний  – для  виконання  розрахунків  та  оцінки  ефективності  діяльності спільних підприємств;  логічного узагальнення  –  для  обґрунтування  підходів  та  пропозицій  щодо  модернізації інструментарію функціонування спільних підприємств в Україні; графічний і табличний.

Інформаційною  базою  курсової  роботи  слугували  праці  українських  і зарубіжних  науковців,  присвячені  проблематиці  функціонування спільних підприємств;  законодавчі та  нормативні  акти  України  з  питань  функціонування спільних підприємств;  офіційні  статистичні матеріали.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1. Спільне підприємство як форма інвестування в економіку України

 

На сучасному етапі розвитку з усіх видів спільного підприємництва основним джерелом надходження іноземних інвестицій у нашій країні виступають спільні підприємства. Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, галузі, реґіоні або в окремій фірмі пов'язано з чітким регулюванням інвестиційної діяльності.

Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в українську економіку переслідує довготривалі стратегічні цілі створення цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, що характеризується високою якістю життя населення. В його основі лежить економіка, що передбачає не тільки спільне ефективне функціонування різних форм власності, але й інтернаціоналізацію ринку товарів, робочої сили і капіталу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні біржі), інші учасники інвестиційного процесу.

Об'єктами інвестиційної діяльності в Україні є основні фонди, що створюються, модернізуються, оборотні кошти у всіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові внески, науково-технічна продукція, інші об'єкти власності, а також майнові права і права на інтелектуальну власність. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних та інших норм, встановлених законодавством, що діє на території України.

Підвищення інвестиційної активності нині має стати ключовою проблемою інвестиційної політики як окремої фірми, так і держави в цілому. Таке підвищення потребує створення певних передумов: зниження рівня (темпів) інфляції; стабілізації національної валюти; вдосконалення системи оподаткування; збільшення заощаджень населення; стабільності протягом тривалого часу основних законодавчо-нормативних актів, що регулюють різні аспекти інвестиційної діяльності [19, с.168].

Держава повинна активно здійснювати заходи щодо стимулювання приватних інвестицій, включаючи спеціально створювані інвестиційно-фінансові інституції.

Активна інвестиційна діяльність завжди є важливою ознакою динамічного розвитку підприємництва і позитивно впливає на зростання його соціально-економічної ефективності. Зараз правова система України складається з низки законів та інших нормативних актів, які мають регулювати весь комплекс питань інвестиційної діяльності фірм. З них варто назвати Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про режим іноземного інвестування".

Існуюча законодавча система нашої країни визначає статус фірм (інвесторів) — суб'єктів інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Усі фірми незалежно від форми власності та господарювання мають певні права на отримання прибутку.

Одним з пунктів з метою стимулювання розвитку спільного інвестування у ЗУ "Про інвестиційну діяльність" є дозвіл здійснювати інвестиційну діяльність у формі спільного інвестування коштів і цінностей громадянами, юридичними особами України та іноземних держав. Підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не менше 10 % вкладень припадає на частку іноземного інвестора.

За характером участі в інвестуванні всі інвестиції поділяються на прямі і непрямі, до того ж прямі інвестиції — це вкладення капіталу в певні об'єкти інвестором самостійно (без допомоги фінансових посередників), непрямі — відповідно, інвестування за допомогою купівлі цінних паперів та інших видів інвестування, що потребують допомоги посередників.

За формою власності інвестиційних ресурсів, зазвичай, розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції. Приватні інвестиції — вкладення коштів, здійснюване громадянами, а також фірмами недержавних форм власності. Іноземні інвестиції — це всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності.

Іноземні інвестиції можуть надходити у таких формах:

— іноземна валюта, що визнається конвертованою НБУ;

— валюта України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України;

— будь-яке рухоме та нерухоме майно, пов'язані з ним майнові права;

— акції, облігації, інші види цінних паперів, а також корпоративні права;

— будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країн-інвесторів та експертною оцінкою в Україні;

— права на здійснення господарської діяльності, включно з правом на використання надр і природних ресурсів [12].

Зрозуміло, що не всі вищеназвані форми інвестицій мають широке застосування. Практика свідчить, що найбільш прийнятними і поширеними у сучасних умовах є вільно конвертована валюта, рухоме та нерухоме майно.

Іноземними інвесторами, згідно з українським законодавством, визнаються:

— юридичні особи, що створені за відмінним від українського законодавством;

— фізичні особи, що не мають постійного місця проживання на території України;

— іноземні держави, міжнародні державні та недержавні організації;

— інші іноземні суб'єкти господарської діяльності, які визнаються чинним законодавством України [19, с.168].

Інвесторам надано право володіти, користуватись і розпоряджатися об'єктами і результатами інвестування, враховуючи ре-інвестиції і торгові операції на території України.

Поряд з правами фірм-інвесторів чинне законодавство передбачає певні їхні обов'язки. Зокрема, інвестор повинен:

— подавати до фінансових органів декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

— отримати необхідний дозвіл державних органів і спеціальних служб на капітальне будівництво;

— мати висновки (результати) обов'язкової експертизи інвестиційних проектів стосовно дотримання технологічних, санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних і архітектурних вимог;

— придбати ліцензію на виконання спеціальних видів робіт. Окрім того, суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

— дотримуватися державних норм і стандартів;

— своєчасно подавати відповідним органам бухгалтерську і статистичну звітність;

— не допускати недобросовісної конкуренції;

— виконувати вимоги антимонопольного регулювання [6, с.148].

Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють інвестиційну діяльність, належить до найважливіших умов інвестиційної політики. Законодавчі акти цієї політики регулюють інвестиційну діяльність суб'єктів підприємництва в різних організаційно-економічних формах.

 

1.2. Правовий статус спільного підприємства в Україні

 

Важливе значення для розвитку економіки України має залучення іноземних інвестицій. При цьому, актуальним є використання таких механізмів, які передбачають залучення іноземного капіталу в значних обсягах.

Стаття 3 Закону України „Про режим іноземного інвестування" визначає, що однією із форм здійснення іноземного інвестування в Україні є часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств.

Спільні підприємства, які створюються компаніями двох або більше країн, дають можливість поєднати ресурси, досвід, зв’язки. Створення спільних підприємств в Україні на сьогодні є актуальним та позитивним, оскільки спільні підприємства дають значні інвестиції та нові технології управління, стимулюють процес виробництва в Україні конкурентоспроможної продукції, полегшують її вихід на міжнародні ринки.