Підприємство, суть, суб’єкти и форми

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.( ч.1 ст. 83 ЦК)

Підприємницькі юридичні особи:

• господарське товариство
• колективне підприємство (юридична особа, створена декількома юридичними або фізичними особами для отримання прибутку, наприклад, колективне сільськогосподарське підприємство, спільне підприємство тощо)
• приватне підприємство (юридична особа, створена фізичною особою як єдиним засновником)
• дочірнє підприємство (юридична особа, створена юридичною особою як єдиним засновником)
• державне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)
• казенне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності державою як єдиним засновником)
• комунальне підприємство (юридична особа, створена для здійснення господарської діяльності місцевою громадою як єдиним засновником)
• виробничий кооператив (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку)

 

 

 

4.2 ФІЗИЧНА ОСОБА

Фізична особа — у цивільному праві термін, що використовується для позначення людини (громадянина) як учасника правових відносин. Фізична особа також підпорядковується певним нормам та правилам поведінки.

Найпростішою формою здійснення підприємницької діяльності є форма приватного підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств чи інших юридичних осіб. Ринкова економіка надає можливості людині, яка має бажання, знання, кошти або майно і на яку не поширюються законодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життя своє уявлення про ефективну, прибуткову діяльність та, як наслідок, досягти матеріального добробуту.

Щодо фізичних осіб - підприємців слід враховувати норми діючого законодавства України, яким врегульовано питання здійснення підприємницької діяльності. Спеціального нормативного акта, який встановлював би правовий статус громадянина-підприємця, на сьогодні не існує. Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у гл. 13 ГК України, гл. 5 ЦК України та у відповідних галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності. 19 жовтня 2000 р. Верховна Рада України прийняла Закон № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва", ст. 1 якого віднесла фізичних осіб - приватних підприємців до суб'єктів малого підприємництва.

Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва.

Так, відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Ч. 1 ст. 50 Цивільного кодексу України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Право на заняття підприємницькою діяльністю на території України не залежить від громадянства, фінансового або майнового стану громадянина.

Займатися підприємницькою діяльністю на території України мають право громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Іноземці і особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими ж правами і мають такі ж обов'язки, як і громадяни України.

Громадянин-підприємець відповідає всім майном, що належить йому на праві приватної власності за своїми зобов'язаннями у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення, перелік якого встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України).

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець  або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення  найманої праці;

- самостійно або спільно з  іншими особами.

Однією з форм спільного здійснення громадянином підприємницької діяльності з іншими суб'єктами є договір про спільну діяльність. Згідно з ч. 1 ст. 1130 ГК України за цим договором сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання внесків учасників (просте товариство) або без об'єднання внесків учасників.

Підприємницька діяльність здійснюється громадянином-підприємцем від свого імені, на свій риск. Він є рівноправним учасником господарського обороту, має право наймати і звільняти працівників, розпоряджатися на свій розсуд прибутком, що залишається після сплати податків тощо.

Слід зазначити, що закони України встановлюють ряд обмежень на здійснення підприємницької діяльності народними депутатами України, посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадовими особами органів прокуратури, суду, органів державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, які контролюють діяльність підприємств, нотаріусів.

Крім того, фізичні особи за вчинені правопорушення можуть бути позбавлені права на підприємництво за вироком суду.

Фізичні особи - підприємці не вправі здійснювати страхову діяльність (ст. 2 Закону України "Про страхування"), банківську діяльність (ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), діяльність у сфері організації телебачення і радіомовлення (ст. 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"), космічну діяльність (ст. 1 Закону України "Про космічну діяльність") тощо.

Таким чином, виходячи з наведеного, статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, тобто самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 

 

Висновки

Підприємство є основною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим суб’єктом, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку.

Підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу або може бути створене в результаті виділення із складу діючого підприємства.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації.  

Підприємство можна реорганізувати, ліквідувати.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту, який  є основним документом, що визначає діяльність підприємства та регулює правовий стан, відносини,  стосунки з працівниками, іншими організаціями чи громадянами.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту на основі поєднання прав власника майна і принципів самоврядування трудового колективу. Власник може здійснювати свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи.

Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, повинно за результатами своєї діяльності отримувати прибуток. Для цього воно має діяти на засадах господарського (або комерційного) розрахунку.

Основними принципами діяльності підприємств є: самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна зацікавленість, економічна відповідальність, господарська самостійність у межах чинного законодавства та контролю державних органів за його дотриманням.

Основними функціями підприємств є: техніко-економічна, організаційно-економічна,  функція реалізації відносин економічної власності, правова, соціальна, екологічна,  психологічна, зовнішньоекономічна функція

Показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства відповідно до Закону України про підприємство є прибуток , порядок використання якого визначає власник.

Елементами господарських правовідносин, є суб’єкти та об’єкти підприємства. Суб’єктами господарювання є юридичні або фізичні особи, які на основі юридично відокремленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством та їх статутом господарську діяльність і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна.  Об'єкти підприємницької діяльності — це все те, що виступає предметом купівлі-продажу на ринку.

Підприємницька діяльність може здійснюватись:

•          зі створенням юридичної особи

•          без створення юридичної особи

Згідно з законом юридичною особою — є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Найпростішою формою здійснення підприємницької діяльності є форма приватного підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств чи інших юридичних осіб.

Контроль за  діяльністю підприємства здійснюють:

• державна податкова адміністрація;
• податкова поліція;
• державні органи, на які покладений нагляд за безпекою виробництва, праці, протипожежної й екологічної безпеки;
• інші органи, визначені законодавством України.

 

Знання про підприємства потрібні в першу чергу, адже вони дають нам змогу об’єктивно і правильно аналізувати діяльність господарюючого суб’єкта.

Отже, за час виконання даної курсової роботи мною було закріплено певну базу теоретичних та практичних знань, які дають можливість стати більш кваліфікованими спеціалістами в майбутньому.

 

 

Список використаної літератури

Нормативні джерела

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (з останніми змінами згідно із Законом України від 23.06.2005 № 2710-IV)
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV (з останніми змінами згідно із Законом України від 01.12.2005 № 3164-IV
3. Закон про держреєстрацію – Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.
4. Закон про банкрутство – Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII.
5. Закон про госптовариства – Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.
6. Закон про податкову службу – Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.
7. Закон про бухоблік – Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
8. Закон про оцінку – Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III. 
        Спеціальні джерела
9. Несинова С . В., Воронко В. С ., Чебикіна Т. С . Господарське право України. Навч. посіб. / за заг. ред. С. В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури , 2012. – 564 с.
10. Кісельов А.П. - Підручник. - Київ.: Вища школа, 1997., - 191 с.
11. Господарське право Україи /За заг. ред. проф. Н. О. Саніахметової. — X.: «Одіссей», 2005. —608 с.
12. Задоя А. О., Ткаченко І. П. "Структура та функції сучасного фінансового ринку" // Фінанси України №5,1999.

        13.       ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З  ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА 29.06.2006  N 4643   «Про порядок утворення  юридичних осіб публічного права»

     14. Бусигін А. Підприємництво: Основний курс - М.,1997

15. Грузинов В.П., Грибів  В.Д. Економіка підприємства. - М.,1996

16. Гальчинський А.С., Основи економічних знань. – К., Вища школа, 1999. –544 с.

            17. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За ред. А.В.Шегди. – К.: Знання, 2005. – 431с.

18. Завіновська Г. Т., Економіка  праці – К.: КНЕУ, 2003. – 300с.

19. Конспект лекцій з дисципліни «Основи економічної теорії»