Особливості міграції та її вплив на стан ринку праці України

Мігранти-чоловіки зайняті  переважно у сфері будівництва. У Росії також спостерігається  підвищена частка зайнятих у сфері  зв'язку та транспорту, у Польщі — в сільському господарстві. Серед жінок, які працюють у Росії, найбільша зайнятість спостерігається у торгівлі та будівництві, у Чехії — в громадському харчуванні і промисловості, у Польщі та Італії — в сільському господарстві та в якості домашньої прислуги.

Що стосується внутрішньої  міграції, то її розміри більш ніж  у 20 разів більші за розміри зовнішньої міграції. Це можна пояснити простотою  перетину меж внутрішніх областей, сприяння з боку влади такій міграції, як альтернативі зовнішній, нерівномірністю  розвитку різних регіонів країни, що змушує міняти місце трудової діяльності чи займатися «човниковою» міграцією.

Якщо розглядати коефіцієнт міграційного приросту за регіонами, то маємо наступну картину (див. рис. 2.4.). Коефіцієнт міграційного приросту у 2009 році є додатнім  у  7 областях: Київській, Одеській, Харківській, Чернівецькій, Черкаській та Чернігівській, в також в Автономній республіці Крим та двох містах обласного значення: Києві та Севастополі. У Волинській області цей показник дорівнює нулю. Найнижчий коефіцієнт міграційного приросту у Кіровоградській (-2,3), Житомирській (-1,2), Рівненській (-1,2) та Тернопільській (-1,2) областях. Тобто бачимо, що хоча найгірша ситуація по розглянутому коефіцієнту в південній області, але після них йдуть майже всі західні області, де в попередньому пункті роботи ми виявили самі високі рівні безробіття. Певним виключенням є Івано-Франківська область, де високий рівень безробіття, але коефіцієнт міграційного приросту знаходиться на середньому для країни рівні.

Основними центрами тяжіння  трудових мігрантів Західник областей, які можна охарактеризувати як найбільш схильні до трудової еміграції, є  такі країни як:

• Польща (зайнятість у сільському господарстві у більшості випадків носить сезонних характер);
•   Чехія (зайнятість у промисловості і на будівництві, переважно чоловіки);
• Італія (зайнятість у сільському господарстві та послуги домашньої прислуги, переважна більшість жінок-мігрантів);

Рис. 2.4. Коефіцієнт міграційного приросту населення за регіонами  Україна

станом на 1 січня 2009 року*

*Рисунок зроблено автором  з використанням даних статистичного щорічника «Регіони України» 2010

• Португалія, Греція (чоловіки і жінки у сільському господарстві і сфері послуг);
• Росія (робота на будівництві у великих містах та в інших галузях економіки). [13, с.255-257]

Міграція та ринок праці  тісно пов'язані між собою. З  попереднього аналізу можемо зробити  висновки, що динаміка основних показників ринку праці є дуже схожою з  динамікою міграційного сальдо: показники  змінювались в кращу сторону  до 2007-2008 року, а потім напрямок їх зміни ставав негативним. Тобто міграційні процеси безпосередньо пов'язані  з ринком праці і навпаки. Також  я виявила, що в тих регіонах, де стан ринку праці є відносно низьким, значно вищим є рівень еміграції  населення. До областей з такою ситуацією відносяться Рівненська та Тернопільська області. Ще одною закономірністю, яку я виявила є те, що в областях з найнижчим рівнем безробіття спостерігаються найвищі коефіцієнти міграційного приросту (Одеська область, Крим, Київ та Севастополь). Відповідно найвищий рівень економічної активності в Києві та Севастополі тому, що в ці міста приїжджає велика кількість мігрантів, які в переважній більшості відносяться до економічно активного населення. Ще я виявила певні суперечності, оскільки на ринок праці впливає не тільки міграція а й інші фактори.

Всі зазначені у попередньому пункті проблеми вітчизняного ринку  праці певною мірою спричинять сучасний стан міграційних процесів: наприклад, у регіонах з високим рівнем безробіття дуже високий рівень і еміграції. Але одночасно і ринок праці  багато в чому визначається міграційною  політикою та станом міграційних  процесів:

• низький рівень економічно активного населення напряму пов'язаний з кількістю мігрантів: чим більше в країні іммігрантів, тим більше зростає рівень економічної активності;
• дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили визначається багато в чому квотуванням кількості мігрантів: якщо попит перевищує пропозицію - заохочується приплив іноземців, якщо ж навпаки пропозиція перевищує попит, що спостерігається і сьогодні, та приплив мігрантів обмежується, стимулюється еміграцію низько кваліфікованої робочої сили, впроваджуються правила, за якими на підприємствах в першу чергу мають звільнятися іноземці;
• дефіцит кадрів робочих професій має місце у зв'язку з масовим відпливом за кордон осіб з невисоким рівнем освіти;
• диспропорції у зайнятості спричинені, певною мірою, диспропорцією у міграції населення - за регіонами та за сферами економічної діяльності;
• безконтрольний відплив робочої сили за кордон напряму пов'язаний з міграційною політикою - рівень контролю, наявність ефективного міграційного законодавства та жорстких методів покарання за його порушення, укладання угод з країнами, що приймають українських мігрантів, все це впливає на міру безконтрольного відпливу робочої сили за кордон;
• регресивні зміни у якості робочої сили та мотивації до праці визначаються також відпливом якісної робочої сили за кордон, значно кращими умовами та заробітною платою в інших країнах, що може викликати почуття несправедливості, і як наслідок, зниження рівня мотивованості працею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. НАПРЯМКИ УРЕГУЛЮВАННЯ  МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ  СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

3.1. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ  МІГРАЦІЙНОЇ

ПОЛІТИКИ

Звичайно, на сьогодні Українська держава, яка перебуває у кризовому  стані, нездатна повною мірою забезпечити жорсткі антиімміграційні заходи, проте це аж ніяк не означає того, що міграційна політика Україні зараз не потрібна. Навпаки, Україна потребує двопланової міграційної політики: по-перше, політики першопланових заходів, які відповідатимуть сьогоднішнім можливостям держави, і, по-друге, перспективної міграційної політики, яка виходитиме з припущення, що у найближчому майбутньому разом зі зростанням ВНП України зростуть й можливості держави.

Можна виділити такі заходи проведення державної міграційної політики (рис.3.1.):

Рис. 3.1. Заходи регулювання державної міграційної політики

Заходи по вдосконаленню  міграційної політики України, що орієнтовані  на впровадження у найближчому майбутньому, доцільно пропонувати на базі зазначених вище засобів:

 1) Покращити інформаційне забезпечення проведення державної міграційної політики:

a) створити єдину інформаційну базу з питань трудової міграції. Тут має міститися:

• достовірна інформація про можливості зовнішньої трудової міграції;
• перелік вакансіє для українських робітників/спеціалістів в інших країнах;
• статистика трудової міграції за останні роки;
• переваги та проблеми трудових міграцій;
• характеристика основних країн, що приймають українських мігрантів;
• інформація про процедуру виїзду та повернення додому.

b) забезпечити інформування українських трудових мігрантів, що перебувають за кордоном, про наявність підходящих для них вакансій. Способом реалізації цього заходу може бути створення електронної розсилки для українських емігрантів, у якій міститиметься цікава основна інформація про події в Україні за останній час а також, стан ринку праці, цікаві пропозиції вакантних місць. Адже дуже багато людей виїжджають за кордон якраз через те, що не можуть знайти роботу в Україні. Перед виїздом слід зобов'язати мігрантів заповнювати певне резюме, що дасть основну інформацію про освіту, кваліфікаційний рівень та бажані напрямки, посади, професії, які цікавлять респондента. Витрати у даному напрямку включатимуть: витрати на розробку анкети та регулярний випуск розсилки. Зазначені витрати доцільно включити у ту суму, яку емігрант сплачує державі при виїзді за кордон. Власне процедура заповнення анкет може відбуватися в електронному форматі, що зекономить кошти на друк;

c) розробити й запровадити єдину автоматизовану інформаційну системи обліку та аналізу міграційних потоків, де будуть міститися такі дані про

мігрантів як причини виїзду (чи в'їзду), рівень освіти, розподіл за статтю, віком, кваліфікацією;

d) розміщувати статистичну інформацію та іншу інформацію з питань міграції на сайті Державної міграційної служби України.

Цей напрямок має опрацьовуватися, в першу чергу, Державною міграційною  службою та Державною службою  зайнятості спільно з Державним  комітетом статистики України.

2) Налагодити систему державних органів, що покликана забезпечити реалізацію державної міграційної політики. Зокрема найбільш актуальним заходом в цьому напрямку сьогодні є створення системи центрів тимчасового розміщення нелегальних мігрантів, оскільки Україна має право депортувати назад лише резидентів тих країн, з якими укладений відповідний договір. Інших нелегальних мігрантів, за відсутності відповідних центрів, дуже важко контролювати, це спричиняє значне зростання кримінальної сфери та тіньового сектору ринку праці. Подібні центри слід створити у кожному обласному центрі, а також у тих пунктах державного кордону, де відбувається найбільше число затримань нелегальних мігрантів. На території України повинно бути близько 40 таких центрів.

3) Удосконалювати та створювати нові державні та регіональні цільові програми. Наприклад, програму з підтримки та забезпечення умов праці й роботи вітчизняним науковцям, спортсменам та іншим кадрам, що є стратегічно важливими для держави. А також програму залучення цінних кадрів з-за кордону. Можна використати досвід Німеччини, котра у 2000 році розпочала програму «зелених карт» для ІТ спеціалістів. Для проведення даного заходу варто залучати кошти компаній, що безпосередньо зацікавлені у таких кадрах. Даний напрямок має розроблятися спільно з Міністерством освіти та науки, Міністерством культури та спорту, Державною службою зайнятості.

4) Розвивати міжнародне співробітництво у сфері міграції з іноземними державами та міжнародними організаціями. Найперше слід:

1. укласти договір з Росією - про повернення нелегалів, що потрапили до України, перетнувши російсько-український кордон;
2. укласти договори про депортацію з країнами-"постачальниками" нелегальних мігрантів, зокрема В'єтнам, Нігерія, Пакистан;
3. провести, врешті-решт, демаркацію державного кордону України з Росією.

5) Вдосконалювати законодавство з питань міграції:

1. опрацювати та прийняти закон «Про закордонних українців» (варіант - «Про репатріацію»), який би визначав основні засади щодо українців, які перебувають за кордоном, положення про повернення їх на Батьківщину.
2. внести зміни до закону «Про громадянство України»: одним зі шляхів фіктивного надбання українського громадянства є одруження іноземців з громадянами (громадянками) України. У цьому разі доцільним було б застосувати деякі обмежувальні норми. Можна використати досвід Туркменистану в даному питанні: іноземець у такому випадку має внести заставу у розмірі 50000 доларів. Офіційне пояснення: ця сума має стати своєрідним страховим полісом на той випадок, якщо батьки розлучаться, і буде спрямована на утримання дитини. Однак, на мою думку, справжня мета цього нововведення - якраз обмеження набуття громадянства через шлюб. Доцільним було б запровадження подібної процедури і в Україні.
3. доповнити Закон «Про імміграцію» пунктом про здачу іммігрантами іспитів з української мови, історії України, Конституції.

Застосування цих та інших  заходів регулювання міграційних  процесів призведе до значного покращення стану ринку праці України, піднімить її рівень розвитку, інвестиційну привабливість тощо. Міграційна політики - це наче один із шурупів загального механізму країни. Якщо трошки підкрутити його, то значно налагодиться робота всієї машини.

 

 

3.2. РОЗВИТК МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОБЛЕМ РИНКУ ПРАЦІ

В Україні формування міграційної  політики та відповідного законодавства  стало частиною загального процесу  державотворення. Проте, говорити про  наявність цілісної системи юридичних  норм і адміністративної практики ще рано. Зволікання із створенням такої  системи пов'язане з відсутністю  необхідного досвіду, оскільки як і  багато інших елементів державного організму міграційна політика та засоби її реалізації раніше в Україні були відсутні, з дефіцитом підготовлених  кадрів, серйозними економічними труднощами, на фоні яких вирішення проблем трудової міграції не виглядало першочерговим.

Україна знаходиться в  центрі Європи, через її територію  проходять багато торгових, туристичних, міграційних шляхів. Відсутність  ефективної міграційної політики спричинює  багато труднощів та небезпек для  економіки нашої держави, її безпеки. Щоб пришвидшити становлення ефективного механізму державного регулювання у сфері міграції, нам дуже важливо швидко та грамотно перейняти світовий досвід. Україна орієнтується на Європу. Тому в перспективі, вона має перейняти досвід саме європейських країн. Сьогодні ж, зважаючи на історичні події, спільне минуле в СРСР, Україна найбільш схожа за теперішньою ситуацією на країни СНД, а отже, міграційна політика країн СНД є найбільш близькою для України.