Особливості міграції та її вплив на стан ринку праці України

 просторова активність (переміщення) індивіда або груп людей, спрямована на оволодіння ресурсами нових територій і пов’язана зі зміною місця проживання

Рис. 1.1.  Наслідки міжнародної міграції робочої сили для країн-рецепієнтів та країн-донорів [22]

Обсяг виробництва трудових ресурсів, що залишились в країні I та виїхали до країни II, складе a+b+c+d+e+g+h, причому продукт a+b+c+d виробляється працюючими в країні I, а h+e+f – тими, що емігрували до країни II. При цьому в результаті більш продуктивного використання трудових ресурсів внаслідок їх часткового переміщення до країни II сукупний продукт, вироблений тією ж кількістю зайнятих, виявиться більшим від того, який вироблявся за умови обмеження міжнародного руху трудових ресурсів (на величину сегменту h). Дохід працюючих зросте до a+b+d+e+f+h, у той час як дохідність решти факторів виробництва скорочується до сегменту с.

З іншого боку, приплив іммігрантів  з країни I до країни lI спричинив зниження в ній реальної заробітної плати з LD до LF=BR. У той же час, за рахунок використання як своєї праці, так і праці іноземців з країни I, у країні II відбулось розширення внутрішнього виробництва з i+j+k до i+j+k+q+h+e+f. Щоправда, сегменти h+e+f – це продукти, які вироблені іммігрантами, більшу частину яких (за винятком податків) потрібно повернути у вигляді заробітної плати іноземним працівникам з країни I. Тобто, чистий приріст внутрішнього виробництва складає тільки сегмент g. Через падіння середньої реальної заробітної плати в країні II доходи працюючих скоротяться з j+k до k, а доходи власників інших факторів виробництва збільшаться з і до i+g+j.

З боку вигідності для світу  в цілому: в результаті міграції робочої сили з однієї країни в  іншу сукупний обсяг виробництва  виріс з [a+b+c+d+e+f]+[k+j+i] до [a+b+c+d]+[e+f+g+h+ j+k], тобто на розмір сегментів g+h, з яких h належить країні I, а g – країні II.

Висновками до вищевикладеного  можна вважати:

а) внаслідок міграції сукупний обсяг світового виробництва  зростає через більш ефективне  використання трудових ресурсів за рахунок  їх перерозподілу між країнами;

б) міжнародна міграція робочої  сили спричиняє тенденцію до вирівнювання заробітної плати в різних країнах.

Наслідки впливу міжнародної  міграції трудових ресурсів на економіку країн-донорів:

1) країна-донор залишається без активної та цінної частини своїх трудових ресурсів, (за деякими оцінками, втрати складають 10 % національного доходу);

2) постійна орієнтація  на експорт трудових ресурсів  спричиняє певне падіння довіри  до економіки країни, що знижує  рівень її інвестицій;

3) для деяких країн  еміграції грошові перекази емігрантів  є основним джерелом валютних  надходжень, яке перевищує надходження  валюти від експорту товарів. Повертаючись на батьківщину, мігранти привозять з собою значні матеріальні цінності. Після повернення на батьківщину мігранти використовують накопичені за кордоном кошти та цінності для організації підприємницької діяльності в своїй країні;

 В числі інших доходів  є податки, якими обкладаються  фірми з працевлаштування за  кордоном, скорочення витрат на  освіту, охорону здоров’я й інших  витрат соціального характеру,  що покриваються для емігрантів  іншими країнами.

4) повернення досвідчених  кваліфікованих робітників після  роботи за кордоном, ознайомлених  з передовою організацією праці,  сприяє розвитку національної  економіки;

5) експорт робочої сили  означає зменшення тиску надлишкових  трудових ресурсів і, відповідно, соціальної напруженості в країні [22, с. 145].

Серйозною є проблема реадаптації  робітників, які повертаються після  роботи за кордоном і відвикли від  місцевих умов праці та життя.

Особливо негативні наслідки для країн еміграції має відплив  висококваліфікованих спеціалістів та вчених. Тому уряди цих країн намагаються  проводити політику гальмування такого процесу.

Країни, що приймають робочу силу, отримують при цьому такі переваги:

1. внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентноспроможність товарів, які виробляються країною, що пов’язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили. Крім цього, праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітної плати в країні;
2. іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;
3. при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку;
4. іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття;
5. іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації різного роду соціальних програм [32, с.27].

До негативних наслідків  міжнародної трудової міграції для  країн — імпортерів трудових ресурсів відносять:

1. виникнення додаткових проблем, пов’язаних із соціальним захистом іммігрантів;
2. поглиблення проблеми пошуку місця роботи для місцевого населення країни — імпортера трудових ресурсів;
3. відплив національної валюти за кордон у вигляді переказів;
4. втрата висококваліфікованих спеціалістів при репатріації мігрантів, тобто після повернення мігрантів на батьківщину.

Міжнародна міграція населення  відіграє важливу роль у демографічному розвитку окремих країн і регіонів. У результаті міграційних потоків  цілий ряд промислово розвинених країн уповільнювали спад приросту населення, в першу чергу це стосується країн Західної Європи.  Економіка  цілого ряду промислово розвинутих держав була створена за рахунок масового залучення робочої сили ззовні. Практично  стовідсотковий внесок у створення  та розвиток економіки Канада, Австралія, Нова Зеландія, зробили іммігранти.

Слід зазначити, що трудящі-іноземці, як правило зазнають різні форми  дискримінації, починаючи з умов прийняття на роботу, оплати праці  і закінчуючи сферою медичного обслуговування, страхування .  Таким чином, ми переконались, що розподіл економічних вигод від міграції відбувається нерівномірно. Позитивні економічні ефекти від міграції межують з негативними наслідками.

Отже, існуючі позивні  та негативні наслідки зовнішньодержавної трудової міграції не можна ігнорувати. Тому посилення заходів державного регулювання різних форм міграції набуває  особливого значення і потребує відповідного наукового підходу, який враховує і  узгоджує політичні, економічні та соціальні  інтереси держави.

3. ОСОБЛИВОСТІ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ

Говорячи про Україну потрібно сказати, що на формування сучасного  стану міграційних процесів значний вплив справили, та зумовили виділення відповідних етапів такі історичні події: союз України з Росією (1654); втрата Україною незалежності (1709-1775); відміна кріпацтва (1861); Перша світова війна та революційні події, пов'язані з руйнуванням Російської імперії, створення тимчасової Української держави (1914-1918) та існування СРСР; Друга світова війна (1939-1945); розпад СРСР та створення України й інших незалежних держав.

За період демократичних  перетворень українське суспільство  стало свідком і учасником цілого ряду політичних, культурних та соціально-економічних трансформацій, що змінили ситуацію у різних сферах життєдіяльності. Структурні зміни, які супроводжувались спадними тенденціями в господарському комплексі посилили напруження в соціальній сфері і негативно вплинули на рівень життя населення всіх регіонів України. Особливо яскраво ці прояви позначились на соціально-економічному становищі західних та  південно-східних областей. У цих регіонах інтенсивність міграційних процесів вища загальнодержавного рівня, причому має місце зближення міграційної ситуації в місті та селі. Питома вага осіб, які хоча б раз у житті змінювали місце проживання в чисельності сільського населення цих областей більша або майже дорівнює відповідним показникам міського населення, а інтенсивність міграційного обороту в післяпереписному періоді у селах значно вища, ніж у містах [14, c.255].

Легально за кордоном щороку працевлаштовується близько 50-60 тисяч  осіб. За неофіційними даними, цифра  сягає мільйонів. На четвертому Всесвітньому форумі українців називалась цифра  – сім мільйонів трудових мігрантів. Більшість з них виїжджає за туристичними чи приватними візами, працює без необхідних документів. Звісно, ще негативно впливає  на їхній правовий захист і стає ще однією з причин потрапляння у сферу інтересів торговців людьми. У зв’язку із цим у 2006 р. уряд схвалив Концепцію Державної програми протидії торгівлі людьми, яка розрахована на 2006-2010рр.

Оцінка впливу трудової міграції на розвиток регіональних ринків праці  дає підстави зробити висновок, що учасники міграційних поїздок, у  випадку відсутності можливості їх здійснення, пропонували б свою робочу силу в регіоні проживання. Тобто розвиток трудової міграції виявляє  вплив на зниження пропозиції робочої  сили в регіонах виїзду.

На мою думку, головною причиною еміграції саме сільського населення є занепад сільського господарства.

Скорочення попиту на робочу силу в Україні (що є одним  із наслідків глобальної фінансово-економічної  кризи) штовхає наших громадян на пошуки роботи за її межами. Також серед  чинників масової еміграції українського населення можна виділити наступні: велика різниця умов життя і рівня  заробітної плати в Україні та країнах Заходу; відсутність перспектив професійного зростання для багатьох талановитих українців; економічна нестабільність у країні; відсутність  безпеки громадян, невпевненість  у майбутньому.

З початку 90-х років характер трудової міграції істотно змінився. Змін зазнали:

1. Стратегії поїздок:  «човників» заміщують «гастарбайтери». Коли кордони було відкрито,  «перші ластівки» заробітчанства виїжджали до сусідніх країн з дешевими товарами вітчизняного виробництва. У подальшому набуті завдяки комерційним поїздкам досвід та зв'язки використовувалися для налагодження поїздок з метою працевлаштування, що забезпечували, як правило, вищий і стабільніший заробіток. Таким чином, заробітчанські міграції громадян України на сьогодні трансформувалися з переважно комерційних («човникових») у, головним чином, трудові, що здійснюється з метою працевлаштування.
2. Тривалість поїздок. Зміна стратегії поїздок (способу заробітку) потягла за собою зміну тривалості перебування більшості мігрантів за кордоном – вона істотно зросла. Якщо в середині 90-х років однозначно переважали кількаденні виїзди, а більше місяця тривали не більше 20% поїздок, то тепер найбільш поширеними виявилися поїздки терміном від 1 до 6 місяців (приблизно половина від загальної кількості поїздок). На такий термін виїжджають здебільшого до Росії, Польщі, Німеччини. Кожна п'ята поїздка, спрямована переважно до Італії, Іспанії, Португалії, тривала ще довше – у середньому 1,5 – 2 роки.
3. Географія країн призначення мігрантів . Хоча Росія та країни, що є нашими західними сусідами залишаються найбільш відвідуваними українськими заробітчанами, збільшується їхня присутність у „старій” Європі, деяких азіатських, навіть латиноамериканських країнах.
4. Структура робіт, що виконуються . На сьогодні основною сферами, де зайняті працівники-міранти є: будівництво; сільське господарство (збирання врожаю); домашнє господарство (прибирання домівки, готування їжі, доглядання дітей та немічних людей похилого віку); сфера торгівлі та сервісу (у т.ч. – готельний бізнес).

Приблизно після 2000 р. спостерігається стрімке зростання мігрантів, що працевлаштовуються в країнах «старої» Європи (передусім – Італії) як домашня прислуга та у сфері торгівлі і сервісу. Зростання рівня доходів серед громадян Вишеградської групи призвело до попиту на прислугу, нянь, покоївок тощо і в цих країнах (особливо в Польщі). Зміни у структурі попиту на робочу силу з часом призвели до відповідних змін у структурі видів робіт, що виконуються українськими працівниками-мігрантами.

5. Зміни демографічних характеристик мігрантів. Роботи в сфері будівництва виконують практично тільки чоловіки, у сільському господарстві серед працівників-мігрантів існує приблизний гендерний паритет, а праця у домашньому господарстві та сфері сервісу є прерогативою жінок. Зміна попиту на західних ринках праці (правильніше говорити про зміну можливостей працевлаштування), що відбулася на початку 2000-х років призвела до масового виїзду на заробітки за кордон жінок з метою працевлаштування хатніми робітницями, нянями, покоївками тощо в Італії та інших країнах «старої» і «нової» Європи. Трудова міграція почала набувати «жіноче обличчя». Із сіл Західної України до Італії жінки виїжджали цілими групами, залишаючи вдома чоловіків з дітьми.

З початку 90-х розширилося  охоплення трудовою міграцію населення України. Якщо першими до неї включилися мешканці столиці, великих міст, де люди були більш інформованими і мобільними, існували зв'язки із зарубіжними країнами, поступово все активнішими стають жителі малих міст та сільської місцевості.

6. Причини трудової міграції носять майже виключно економічний характер. Проте якщо на початку 90-х виїзди на заробітки за кордон зумовлювалися зупиненням підприємств, багатомісячними затримками з виплатою заробітної платні, зростаючим безробіттям, то нині їхньою метою у більшості випадків є підвищення добробуту, вирішення житлового питання, фінансування навчання тощо. Внаслідок певного покращення економічної ситуації безробіття виїздити за кордон примушує ситуація, коли роботу знайти можна, проте прожити на запропонований заробіток неможливо.

  В умовах реформування господарства трудові міграційні процеси є  глибоко суперечливими. Міграційні переміщення працездатного населення  дозволяють згладжувати деякі з  поточних економічних труднощів  і суперечностей економічного розвитку, але водночас накопичується багато суперечностей, пов’язаних з переважно  нелегальним характером трудових міграцій. Великомасштабна міграція, особливо кваліфікованих кадрів є причиною значних втрат інтелектуального потенціалу [14, c.257].