Основні макроекономічні показники–індикатори розвитку національної економіки

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

з дисциплін  «Макроекономіка»

на тему

«Основні макроекономічні показники–індикатори розвитку національної економіки»

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент групи  V курсу Мен ЗЕД

Дида  І.В.

Науковий  керівник:

Салатюк Н.М.

 

 

Київ – 2013

 

План

 

Вступ

1. Система національних рахунків (СНР) як нормативна база економічного рахівництва

2. Основні макроекономічні показники, та способи їх обчислення

2.1 Валовий внутрішній продукт (ВВП)

2.2 Чистий національний продукт (ЧНП)

2.3 Валовий національний продукт (ВНП)

2.4 Валовий національний доход (ВНД)

2.5 Особистий доход (ОД)

2.6 Безподатковий доход (БД)

2.7 Реальні та номінальні величини. Цінові індекси

2.8 ВВП та економічний добробут

3. Макроекономічні показники України за часи її незалежності

3.1 Національні рахунки

3.2 Зведені національні рахунки

3.3 Валовий внутрішній продукт

4. Аналіз останніх макроекономічних показників України

4.1 Зростання реального ВВП у першому кварталі 2006 року

4.2 Тенденції економічного зростання країни

Висновки

Список використаної літератури

 

 

Вступ

 

Метою мого курсового проекту є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме основних макроекономічних показників, які використовуються в системі національних рахунків (СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного виробництва в ринковій економіці. Це необхідно для того, щоб показати, що суспільне рахівництво виконує для економіки ті ж функції, що й бухгалтерський облік для окремого підприємства або суб’єкта, тобто є основною частиною функції управління економікою в цілому.

Політична, соціальна та військова доля країн значною мірою залежить від економічного розвитку, і немає життєво важливішої сфери для успіху держави, ніж її макроекономічний розвиток. Такі країни як Японія, що розвинулися стрімко, завойовуючи зовнішні ринки для своїх товарів, пишаються своєю зростаючою політичною силою та високим життєвим рівнем.

На противагу їм існують країни, що перебувають у стані глибокої стагнації і терплять від галопуючої інфляції, значних торговельних дефіцитів та високого зовнішнього боргу. Життєвий рівень країни значною мірою залежить від її макроекономічної політики.

Для аналізу економічних явищ і  процесів, складних господарських взаємозв'язків  необхідна система надійних взаємозумовлених показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного  продукту. Різноманітність форм і  способів виміру результатів народногосподарської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до характеристики суспільного  виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі  економічного кругообігу.

 

 

1. Система національних рахунків (СНР) як нормативна база економічного рахівництва

 

Протягом майже сімдесяти років  у колишньому Радянському Союзі  розвивалась і використовувалась  система макроекономічних показників, яка мала назву баланс народного  господарства (БНГ). Характерною особливістю  цієї системи був поділ суспільного  виробництва на дві нерівнозначні  сфери:

- матеріальне виробництво;

- невиробнича сфера.

Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССП) та національний доход (НД), як основні макроекономічні  показники БНГ, створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними  галузями економіки (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров’я, соціальне забезпечення, освіта тощо) в розрахунок не брався. Вилучення послуг із сфери економічного виробництва в радянський статистиці відображало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної  політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.

Баланс народного господарства за 1923-1924 рр., розроблений в ЦСУ  СРСР під керівництвом П.І.Попова і  опублікований 1926 року, було визнано  одним із перших у світі офіційних  розрахунків макроекономічних показників. Знадобилося ще майже чверть сторіччя, перш ніж аналогічні макроекономічні  розробки з’явилися в таких капіталістичних  країнах, як СЩА, Англія, Голландія та ін. Проте ці розрахунки було проведено  вже у формі Системи національних рахунків (СНР), яка виникла на основі вдосконалення методології розробки БНГ.

Відомо три історичні етапи  розвитку систем макроекономічних показників (табл. 1.1).

 

Таблиця 1.1. Три етапи розвитку систем макроекономічних показників.

1 етап	30-і – початок 50 рр.	В колишньому СРСР склалась і закріпилася  система статистичного обліку у  формі БНГ
2 етап	50 – 60-і рр.	У міжнародній статистиці фактично і офіційно функціонують дві різні  за змістом і формою системи макроекономічних показників: · СНР – в капіталістичних  країнах · БНГ – в соціалістичних країнах
3 етап	70-і рр. – до ц.ч.	Практично всі країни світу використовують СНР

 

З травня 1992 року за Указом Президента в Україні також впроваджується СНР, тобто наші статистика і облік  переходять на так звані міжнародні стандарти. Це стало актуальним у  зв’язку з проведенням ринкових реформ, в наслідок яких централізовано-планова  економіка має бути трансформована у ринкову. Зрозуміло, що для описування і аналізу ринкової економіки  потрібно мати систему статистичних показників, яка адекватно моделює  економічні процеси. Такою системою показників є СНР.

СНР як статистична модель ринкової економіки, сукупність міжнародних стандартів і сучасних параметрів економічного розвитку певною мірою долає обмеженість системи БНР, хоча також використовує балансовий метод. Перевагами СНР є те, що вона враховує всі види діяльності господарських суб'єктів (як юридичних, так і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних бізнесменів), пов'язаних з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ і послуг; являє собою найбільш важливі та загальні аспекти економічного розвитку: виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства; досліджує три види взаємопов'язаних операцій — товарно-виробничих, споживчо-розподільчих, доходно-фінансових.

Головною  метою СНР є інформаційне забезпечення комплексного і всебічного аналізу процесу створення та використання національного продукту та національного доходу. Ця система покликана полегшити можливості співставлення економічних показників різних країн з метою усунення труднощів та перепон у прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному та національному рівнях, пов'язаних із суттєвими відмінностями існуючих у різних країнах систем рахунків.

СНР —  це узгоджена система збору, опису та ув'язки основних потоків статистичної інформації, відображених у макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати і пропорції економічного розвитку.

СНР базується  на відповідних методологічних принципах. Розглянемо, зокрема, ті її принципи, які  впливають на методологію обчислення макроекономічних показників. Серед  них основними методологічними  принципами СНР є такі:

1. Продуктивною  є будь-яка економічна діяльність, котра приносить доход суб’єктам  цієї діяльності. Тобто критерієм  продуктивності праці є одержання  доходу. Це стосується економічної  діяльності, як у сфері матеріального,  так і нематеріального виробництва.

2. В основі  СНР лежить концепція про тотожність  між витратами на виробництво  сукупного продукту і доходом,  одержаним від його продажу.

3. СНР  виходить із того, що економіка  знаходиться в постійному круговороті, а круговорот – це безперервний потік “витрати – доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат, нові витрати створюють нові доходи. Цьому потоку немає ні початку, ні кінця.

Створення СНР в Україні має велике значення як для здійснення макроекономічного  аналізу на основі запровадження  міжнародних стандартів, так і  для реалізації на практиці економічних  методів управління процесом відтворення. Єдина система збору, підготовки, обробки та аналізу економічної  інформації на основі запровадження  універсального принципу бухгалтерського  і фінансового обліку в масштабах  усієї економіки є важливою передумовою  макроекономічного регулювання.

 

 

2. Основні  макроекономічні показники, та способи їх обчислення

рахунок макроекономічний показник

2.1 Валовий  внутрішній продукт (ВВП)

 

Центральне  місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП), який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду, за виключенням вартості їх проміжного споживання. Іншими словами, йдеться про виключення подвійного рахунку при кількісному обчисленні ВВП, про вимогу при розрахунку враховувати тільки кінцеву продукцію і не враховувати проміжну.

Суть ВВП розкривають його загальні риси:

є найбільш загальним показником кінцевого  результату економічної діяльності в цілому в національній економіці;

характеризує  єдність взаємопов'язаних аспектів економічного процесу: виробництво  матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг;

охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: підприємств, організацій та установ як сфери матеріального виробництва, так і сфери послуг; особистих підсобних господарств населення; окремих осіб, зайнятих бізнесом;

є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва;

має кількісний, часовий вимір.

Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (за витратами) і розподільчий метод ( за доходами ).

1. Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.

2. Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг.

3. Згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП – це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік.

Кінцева продукція — товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання, а не для перепродажу.

Проміжна  продукція — товари і послуги, що проходять подальшу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти до кінцевого споживача.

Проміжне  споживання включає:

1. витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодягу та ін.;
2. оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);
3. витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.

До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків), їх величина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів і нерезидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину.

 

 

2.2 Чистий національний продукт (ЧНП)

 

Сума всіх, доходів згідно з пофакторними затратами в системі національних рахунків країн Заходу являє собою національний доход (НД). Додавши до нього непрямі податки, отримаємо чистий національний продукт (ЧНП) за ринковими цінами. Звідси:

 

ЧНП = ЗП + К + % + Р + НП

 

Валовий же національний продукт отримаємо, коли до ЧНП додамо амортизаційні відрахування (А):

 

ВНП = ЧНП + А

 

2.3 Валовий національний продукт (ВНП)

 

Якщо  до вартості ВВП додати різницю між  факторними доходами, що надійшли від закордонного виробництва даної країни, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в даній країні, то отримаємо валовий національний продукт (ВНП).

Кількісно вартість ВНП відхиляється від вартості ВВП не більше ніж на один відсоток.

В основу обчислення об'єму ВВП та ВНП покладено тезу про рівність виробленого і реалізованого кінцевого суспільного продукту, яка означає, що внаслідок купівлі-продажу кінцевого продукту одні господарські одиниці отримують доходи від продажу продуктів, інші ж несуть витрати на його придбання. Тому ВВП і ВНП можуть бути обчислені двома методами: